Погляди

Паспортні ігри

Легалізація подвійного громадянства на тлі рівня моралі наших співгромадян і політиків перетворить Україну на ще менш керовану країну

Легалізація подвійного громадянства на тлі рівня моралі наших співгромадян і політиків перетворить Україну на ще менш керовану країну

 

 

Андрій Курков,
письменник

 

Колись давно, ще у радянські часи, ми з приятелем ходили Хрещатиком, і раптом поруч опинився поляк. Він про щось запитав, мій друг відповів, а потім із гордістю додав, що сам наполовину поляк. Поляк у свою чергу скривив губи і саркастично зазначив: "Поляк від дупи до верхівки голови або від п'ят до дупи?" Приятель образився. Поляк пішов. А я зберіг цей епізод у пам'яті.

І сьогодні історія згадалася у зв'язку з паспортними іграми між Україною і РФ. Їх можна було б назвати і війною, оскільки з російського боку політика громадянства у Криму і на окупованій частині Донбасу є частиною військових дій. Згадайте, як жорстко нав'язували паспорти на півострові, та яку мужність треба було мати, щоб відмовитися від документа, за допомогою якого не гарантують права, як у нормальних державах, а відбирають. Адже варто отримати такий паспорт — і ти втрачаєш минуле, відмовляєшся від звичної самоідентифікації, стаєш власністю чужої системи. Отримуєш безліч причин боятися і замовкаєш.

Чому так важко отримати німецький паспорт або британський? Чому іноземцю неможливо отримати паспорт Японії, скільки б іноземець у Країні висхідного сонця не жив? Бо це паспорти, які гарантують права, а не відбирають їх. Роздача і нав'язування своїх паспортів РФ не тільки показує, наскільки "висока" планка, щоб стати громадянином РФ. Ця роздача розкриває всі проблеми й комплекси великої держави з величезними амбіціями стати ще більшою, з тисячами квадратних кілометрів, які ніким заселяти.

Російська паспортизація Донбасу — геополітична. Тут Росія стовпить "свою територію". У РФ заявляють про 500 тисяч нових громадян на окупованих територіях. Якщо Україна поверне собі ці території, РФ не пустить їх до себе. Вони потрібні Москві саме всередині України, як та пасивна армія "нещасних", яку треба час від часу захищати. Парадокс полягає ще й у тому, що всі ці люди не проходили процедуру виходу із громадянства України — процедуру тривалу і складну. А значить, вони отримують право голосувати й у РФ, і в Україні. Тобто стають, самі, напевно, того не усвідомлюючи, наполовину українцями, наполовину росіянами. Якою частиною, нижньою чи верхньою, вони будуть українцями, не беруся судити. Але в тому, що РФ нагадуватиме їм про нове громадянство і маніпулюватиме, немає жодних сумнівів.

Два паспорти у кишені роблять людину актором

Пропозиція українського президента роздавати у відповідь українські паспорти усім, хто незадоволений Путіним, виглядає на цьому тлі як слабкий і не дуже доречний тролінг. Адже йдеться про порівняння масштабів паспортизації! Крім того, бездумна роздача українського паспорта знизить його рейтинг надійності й, можливо, викличе у Європейського союзу бажання скасувати безвіз. Оскільки ЄС довіряє зараз Україні зокрема й тому, що український паспорт не так легко отримати й контроль претендента на українське громадянство проводиться ретельно, хоч і не без негативних винятків.

Роздача українських паспортів іноземних громадян із українським корінням, про можливість якої йшлося і раніше, може позитивно відбитися на місцевій статистиці й посприяти консолідації закордонних українців. Щоправда, залишається одна проблема: це ті кілька мільйонів етнічних українців у РФ, які люблять Путіна й велику Росію. Не можна одночасно роздавати українські паспорти у Канаді та не роздавати у РФ.

Тому щоразу, коли чую про чергову ініціативу політиків зробити український паспорт легально доступним власникам інших паспортів, особливо паспортів РФ, уявляю собі цілком реальну в нашій ситуації картину, коли під час оголошення чергової війни між РФ і Україною у власників двох паспортів виникає нелегкий вибір: на чиєму боці воювати? Та й на якому боці не воював би у такій ситуації "подвійний" громадянин, все одно буде зрадником.

У західному світі є такі поняття, як "лояльність" — loyalty і "розділена лояльність" — divided loyalty. Людина, що розділяє свою лояльність на дві держави, не може бути реально лояльною, не може бути патріотом. Це людина, яка шукає максимальний комфорт поза приналежністю своїй країні. Два паспорти у кишені роблять його актором, який залежно від ситуації грає роль громадянина однієї країни, то іншої. В Україні й так багато "акторів", примудряються грати цю роль і без другого паспорта.

Легалізація подвійного громадянства, якщо врахувати рівень моралі та політичної відповідальності наших співгромадян і політиків, перетворить країну на ще менш керований і менш зрозумілий геополітичний простір. А так хотілося б, щоб Україна поступово ставала "цілісною", зі спільними цінностями і принципами, з одним паспортом, з одним поглядом на майбутнє.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.