Іран до Хомейні

Зліт і падіння світського Тегерана

До кінця 1970-х Іран розвивався як світська держава. Але потім у країну повернувся аятола Хомейні

До кінця 1970-х прозахідні погляди шаха Мохаммеда Рези Пахлаві та нафта дозволяли Ірану розвиватися шляхом світської держави. Але потім до країни повернувся аятола Хомейні

 

Олег Шама

 

 

У жовтні 1971 року знаменитий паризький ресторан Maxim's закрився на два тижні. Він отримав небувале замовлення — нагодувати гостей іранського шаха Мохаммеда Рези Пахлаві на святі з нагоди 2500-річчя Перської імперії.

Незважаючи на секретність підготовки в пресу просочилися деталі меню для запрошених перших осіб дружніх Ірану держав. Газетні заголовки, присвячені очікуваним урочистостям, повідомляли про смаженого павича, фаршироване фуа-гра, мус із раків, смажене ягня з трюфелями, перепелині яйця, фаршированих іранської ікрою. На десерт шеф-кухарі готували інжир у глазурі та малину.

"Це не вечірка року, а вечірка 25 століть" — так голлівудський режисер Орсон Веллс оцінив прийом у шаха, який пройшов біля руїн Персеполя, стародавньої столиці Перської імперії — предтечі сучасного Ірану.

На той момент Пахлаві вже 30 років сидів на шахському троні. "До кінця ХХ століття Іран має увійти до п'ятірки найрозвиненіших індустріальних держав", — заявляв монарх. І він мав усі підстави для таких амбіцій.

Нафтові запаси і тісна співпраця із передовими країнами дозволили Ірану стати однією з найбільш швидкозростальних економік світу. Однак реформи Пахлаві з великими труднощами приживалися за межами великих міст. Суворі релігійні правила шиїтської більшості населення країни викликали постійне невдоволення діяльністю шаха і західним способом життя, який він прищеплював.

Відтак, усього через сім років після бенкетів у Персеполі, на початку 1979-го, імперія Пахлаві впала. Іраном досі керують натхненники тієї революції — аятоли, лідери мусульман-шиїтів. А в самій державі ортодоксальний іслам співіснує із сучасною наукою, здатною розробити ядерну зброю, що дозволяє Тегерану дотримуватися агресивної зовнішньої політики і прагнути до лідерства у всьому регіоні.

 

 

ТІЛЬКИ ДЛЯ ГОСТЕЙ: Стилізоване під намети житло для лідерів країн світу, запрошених на святкування 2500-річчя імперії персів

Біла революція

S epid o Siah (Біле і чорне) — назва популярного у 1970-х роках іранського журналу про кіно. Світові та вітчизняні зірки — як правило, жінки з непокритою головою, глибоким декольте і в міні-спідницях — диктували зі сторінок видання повсякденну моду і правила побуту.

Для більшості жителів іранських міст це не було дивиною. Сам Пахлаві виховувався в елітній швейцарській школі-інтернаті Institut Le Rosey. Його перша дружина, єгипетська принцеса Фавзі Фуад, зовні була схожою на голлівудську зірку Вів'єн Лі вбиралася до фотографів, як американські аристократки XIX століття у легендарному фільмі Звіяні вітром. Вона, зрештою, втекла від чоловіка на батьківщину в 1945-му, заявивши, що Тегеран — відстале місто, на відміну від сучасного Каїра.

 

ПЕРША В УСЬОМУ: Дружину шаха Пахлаві західні журнали подавали
як одну з найбільш стильно вдягнених жінок світу (1977 рік)



Всім своїм попередницям дала фору третя дружина шаха — Фарах. У 1967-му Пахлаві змінив заради неї конституцію і коронував кохану як шахбану-імператрицю — вперше від часів завоювання Персії арабами в VII столітті. Через 10 років після коронації світові модні журнали помістили Фарах в топ-12 найбільш стильно вдягнених жінок планети.

Якими б пишними титулами не обсипав шах свою дружину, по суті, Іран мало в чому був схожий на імперію. За місяць до сходження Пахлаві на престол, в серпні 1941 року, британські, радянські й американські війська окупували Іран, щоб країна не дісталася Третьому рейху. Потім Пахлаві довелося довго лавірувати між світовими гравцями, рятуючи державу від перспектив колонії. Лише в 1950-х, підім'явши під себе внутрішніх супротивників, шах домігся повноти влади в Ірані.

Країна мала багаті родовища нафти, і шах, не маючи достатньо місцевих трудових резервів для її видобутку і переробки, уклав вигідні контракти з такими світовими гігантами в цій галузі, як British Petroleum і Standard Oil. Половина чистого прибутку від цієї співпраці діставалася Ірану. І це був успіх, адже у перші роки правління молодого шаха країна отримувала лише 15% доходу ві своїх надр.

Пахлаві неухильно орієнтувався на Захід. За його правління в Тегерані оселилися філії німецького автомобільного концерну BMW і голлівудської кіностудії Paramount Pictures. За допомогою європейських консультантів іранці створювали власний автопром, лідером продажів якого став легковий автомобіль Пейкан. Місто Карадж на півночі країни стало одним зі світових фармацевтичних центрів. З'явилися заводи, які завалили місцеві магазини власної побутовою технікою.

День народження шаха — 26 жовтня — був оголошений національним святом. Вулицями міст ходили демонстрації, подібні до першотравневих у СРСР. А студенти і школярі носили транспаранти, які сповіщали про успіхи Білої революції — таку назву в Ірані отримали реформи Пахлаві.

Незважаючи на показну успішність, насправді модернізація країни проходила важко. Починаючи з 1963 року бійці корпусів грамотності та охорони здоров'я відправлялися в найвіддаленіші куточки країни вчити і лікувати співвітчизників. Тоді дві третини іранців були неписемні, і навіть в самому Тегерані кожен третій не вмів читати.

Найважче проходила земельна реформа, яка викликала серйозні протести. "Знищити феодалізм!" — проголосив шах. Він націоналізував усі пасовища й орні поля та роздав їх безземельним іранцям. У першу чергу ці зміни вдарили по таким народам, як бахтіяри та кашкайці: вони здавна займалися кочовим скотарством на пасовищах місцевих ханів і в один день круто змінювати своє життя були не готові.

Реформи розлютили і шиїтських лідерів Ірану. Адже духовенство не тільки позбавлялося своїх земель, а й втрачало вплив на віруючих.

Для невдоволених у шаха була готова відповідь. За кілька років до Білої революції він створив за допомогою американського ЦРУ та ізраїльського Моссаду міністерство безпеки — САВАК. У штаті цієї спецслужби, як пише американський дослідник Ендрю Купер, працювали 4 тис. агентів і ціла армія інформаторів.

 

НІЧОГО ПРИХОВУВАТИ: Популярна кіноактриса Халех на обкладинці журналу Sepid o Siah (1970-ті роки)

 

САВАК відповідав за цензуру в країні і жорстко переслідував незгодних з політикою Пахлаві. У 1963-му спецслужба заарештувала, а потім вислала з країни аятолу Рухоллу Хомейні, лідера шиїтів з Кума, який закликав до повалення шаха.

У 1970-му Хомейні відповів на своє вигнання книгою Ісламська держава. Аятолла переконував, що закони ісламу (шаріату) — єдино можливі основи справедливого суспільства.

Трактат вигнанця поступово завойовував все більшої популярності в країні, коли прозахідна частина іранців узяла його на кпини. Так, актор Ферейдун Фаррохзад у своєму телешоу жартома пояснював, що шаріат виник у часи, далекі від електрики і каналізації. А окрім духовних законів там є побутові інструкції про те, яким пальцем притискати язика, щоб після їжі викликати відрижку, а яким користуватися після відвідин убиральні.

За різними даними, позитивно сприйняли реформи Пахлаві лише 10% іранців. Це, здебільшого, ті, хто змогли отримати освіту, нерідко закордонну, хорошу роботу і проживали у великих містах. Між цими "дітьми прогресу" і основною масою співвітчизників почала зростати прірва.

Всі прапори у гості

Т им часом Пахлаві вирішив голосно відсвяткувати 2500-річчя Персії. Спочатку планувалося висвітлити річницю на наукових конференціях і в медіа. Але у 1969 році Тегеран відвідав міністр закордонних справ Великої Британії Майкл Стюарт. Амір Говейда, голова уряду Ірану, показав йому руїни Персеполя за 48 км від міста Шираза. Під час екскурсії дипломат продемонстрував знання іранської історії. Немов читаючи підручник, він захоплювався засновником імперії Киром і його наступниками царями Дарієм і Ксерксом, чиї війська дійшли до Греції. "Мені здається, ваш нинішній правитель має риси всіх цих трьох могутніх царів", — підсумував гість.

Комплімент Стюарта передали шахові. Він це запам'ятав і через рік вирішив показати всьому світу, що сучасний Іран — спадкоємець древніх завойовників.

Подробиці підготовки та проведення грандіозного ювілею через багато років описав один із його організаторів Абдолреза Ансарі, який обіймав різні пости в іранському уряді.

За словами Ансарі, міністр у справах двору шаха Асадалла Алам вийшов на французьку компанію Jansen, єдину на той час у світі, яка виконувала дизайн інтер'єрів під будь-яку історичну епоху будь-яких країн і народів. Її очільник П'єр Дельбе чимдуж послав своїх менеджерів до Тегерану. Там представники Jansen запропонували взяти за основу майбутнього свята двотижневі бенкети в долині Золотої парчі влітку 1520 року. Їх влаштував французький король Франциск I для англійського монарха Генріха VIII неподалік від порту Кале, сподіваючись на вигідний союз двох держав. Французи тоді швидко збудували для британського гостя справжній палац, укривши його дерев'яні стіни шитими золотом тканинами і гобеленами, а резиденцію оточили 2,8 тис. розкішних наметів для свити гостя.

Щойно чутки про приготування до грандіозного свята просочилися у пресу, посольства Ірану в усьому світі засипали запитаннями. У відповідь шах вирішив щедро розширити кількість запрошених на ювілей лідерів країн із 30 до 69. До того ж кожного гостя могли супроводжувати ще й п'ятеро осіб.

Пів року іранська військова авіація на першу вимогу відправляла літаки із Шираза в Париж. Звідти, крім будматеріалів Jansen, постачали італійські портьєри і штори, кришталь Baccarat і ексклюзивний фарфор від Limoges із гербом Пахлаві, постільна білизна Porthault від дому Dior. Із Франції також замовили 5 тис. пляшок Château Lafite-Rothschild 1945 року.

Весь Іран взявся за роботу. Для святкового шоу за малюнками істориків збудували копії стародавніх перських кораблів. Відтворили тисячі солдатських костюмів часів Кіра для урочистої ходи. Реконструювали мідні труби епохи давньої династії Ахеменідів, які вперше за 25 століть мали вражати гостей.

Міністерство культури зібрало кращих ткачів міста Ісфахана, і ті цілодобово створювали шовкові полотна з портретами званих гостей. "Це була прекрасна ідея, оскільки вона відродила практично вмерле мистецтво", — писав потім Ансарі.

Але була ще одна серйозна проблема: зруйнований Персеполь оточувала пустеля із безліччю отруйних представників місцевої фауни. Цілій армії серпентологів довелося перед приїздом гостей очистити територію в 30 кв. км від змій і членистоногих. А фахівці Інституту вакцини з Караджа ще і продезінфікували місцевість.

 

ЯНКІ В ІРАНІ: Американська делегація відпочиває в готелі Тегерана. У центрі радник із нацбезпеки президента США Генрі Кіссінджер (в окулярах), праворуч від нього — Джозеф Сіско, голова відділу Держдепартаменту США з питань Близького Сходу (травень 1972 року)

 

"Я ніколи не забуду цих банок зі зміями, скорпіонами та ящірками, — згадував Ансарі. — Під час однієї з моїх інспекційних поїздок команда зоологів зібрала сотні невідомих видів, які зберігалися у великих фургонах. У певному сенсі ми мимоволі допомогли провести наукові дослідження".

Дуже швидко біля руїн Персеполя виросло містечко із 50 збірних наметів, які розмістилися від великого фонтану і двох величезних залів під тентами для шахського прийому і бенкету. Кожному очільнику держави відвели квартиру-шатер із вітальнею, двома спальнями і двома ванними кімнатами, а для оточення гостя — службове приміщення з електроплитою і дошкою для прасування.

Втім, далеко не всі держави погодилися надіслати до Ірану своїх перших осіб. В останній момент візит скасувала королева Великої Британії Єлизавета II — відрадили її спецслужби, оскільки торжества могли виявитися "не гідними і небезпечними". Замість себе вона послала принца-консорт Філіпа і дочку, принцесу Анну. Запрошеного голову Білого дому Річарда Ніксона підмінив віцепрезидент США Спіро Агню, французького лідера Жоржа Помпіду — прем'єр Жак Шабан-Дельма, а від СРСР на свято прибув голова Верховної ради Микола Підгорний.

Однак власними персонами перед шахом постали монархи Данії, Бельгії, Норвегії, Саудівської Аравії, Непалу і родичі всіх королівських домів Європи й Азії. Їх і решту гостей з аеропорту Шираза до наметового містечка відвозили 250 червоних лімузинів Mercedes-Benz.

Саме дійство пройшло бездоганно. Збій стався тільки після закінчення нічного світлового шоу, присвяченого історії Персеполя. Диспетчер, який відповідав за електрику, оторопів, вражений побаченим, і гості на кілька хвилин опинилися у темряві. А раптовий вибух першого феєрверку дехто сприйняв за теракт.

Утім, заходи безпеки були на належному рівні. Напередодні свята САВАК заарештував близько 2 тис. активних прихильників Хомейні та навіть тих, кого лише підозрювали в організації можливих протестів. А в самому Персеполі переодягнені в історичні костюми охоронці цілодобово чатували біля кожного намету.

фото 4

МАРНІ РОЗМОВИ: Мешканки Тегерану сперечаються про права жінок під час демонстрації 12 березня 1979 року. Її спровокував закон про обов'язковий стиль одягу за правилами шаріату

Солодкий післясмак

З а підрахунками Ансарі, витрати на свято склали $22 млн. Противники шаха називали суми від $200 млн до $2 млрд.

Можливо, навіть такі видатки не викликали б обурення, якби Пахлаві не виявив притаманної йому зверхності. Невдовзі після свята один із західних журналістів попросив шаха прокоментувати астрономічні цифри. "У будь-якому випадку Ірану наплювати", — відмахнувся шах.

"Чи знаєте ви, що французький уряд витратив $200 млн на 200-річчя падіння Бастилії [у 1989 році]? — казав Ансарі, живучи вже в еміграції, в інтерв'ю Iranian.com. — А як щодо сотень мільйонів доларів, витрачених на гробницю покійного аятоли Хомейні?"

Перед святом у Персеполі шах, за словами Ансарі, прислухався до його ідеї збудувати у бідних сільських районах 2,5 тис. шкіл. До того ж вони досягли навіть більшого: заможні іранці на заклик монарха скинулися по $4 тис., щоб кожен новий навчальний заклад носив ім'я спонсонсора. У перший день свята в країні відкрили відразу 3,2 тис. шкіл, 110 тис. дітей сіли за парти.

Тоді Пахлаві відчував себе впевненим як ніколи. Через кілька тижнів після свята, коли британці вивели свій військовий флот із Перської затоки, війська шаха зайняли три острови в Ормузькій протоці, на які претендували Об'єднані Арабські Емірати.

Незабаром Іран відвідав президент США Ніксон і дав шахові карт-бланш на будь-яку допомогу в технологіях і зброю. Пахлаві тоді не соромився заявляти, що до кінця 1970-х його країна матиме третю за потужністю армію на світі.

У 1974-му він домігся, щоб країни-експортери нафти (представники ОПЕК) вчетверо підняли ціни на цей ресурс. За деякими даними, прибуток Ірану від продажу нафти зріс із $2,5 млрд до $18 млрд.

фото 5

ГЕТЬ ЧУЖИНЦІВ: Прихильники Хомейні під час революції громили все, на чому бачили емблеми західних компаній (грудень 1978 року)

Чорна п'ятниця

Д осі незрозуміло, що стало причиною фатальної пожежі в кінотеатрі Rex в Абадані 19 серпня 1978 року. Глядачі прийшли дивитися фільм Олень іранського режисера Масуда Киміа. Стрічка вийшла на екрани за чотири роки до цього, але як і раніше збирала повні зали. Бо це була драма про двох друзів, які не змогли знайти себе в мінливому суспільстві, через що один став наркоманом, другий — грабіжником банків. І багатьом іранцям була близькою доля героїв.

Під час сеансу четверо місцевих активістів, за якими гнався загін САВАК, забігли до глядацької зали і заблокували двері. За офіційною версією, саме вони влаштували пожежу, щоб викликати паніку і розчинитися у натовпі. Але народ, який ненавидів спецслужбу, за чисту монету сприйняв зворотну версію — кінотеатр підпали бійці держбезпеки, бо хотіли викурити активістів.

Пожежа забрала життя майже 500 людей. Трагедія сколихнула Іран, а шах замість співчуття увів військовий стан і заборонив будь-які демонстрації. Однак у п'ятницю 8 вересня жителі Тегерану вийшли на вулиці з гаслами проти САВАК і шаха. Розгін демонстрації закінчився 87 смертями. Протестувальники ж нарахували понад тисячу жертв і зажадали повернути до країни Хомейні.

Шах, якому доводилося вирішувати не один такий конфлікт, просто змінив уряд і вручив портфель прем'єра опозиційному Шапуру Бахтіяру. А той домігся, щоб монарх дозволив вигнанцю Хомейні повернутися на батьківщину.

Від цього протести тільки посилилися. А оскільки аятола закликав помститися за недавніх мучеників, у країні піднялася хвиля самосудів.

У грудні 1979-го шах зі своєю стильною шахбану покинув Іран. "Ми вирушаємо в єгипетський Асуан, мені треба підлікуватися", — заявив перед вильотом Пахлаві.

До країни він більше не повернувся — наступного року шах помер від раку.

Так світській владі у країні настав кінець. А Хомейні обрали довічним верховним лідером країни. Відтоді аятола і його наступники є головнокомандувачами, а також визначають кадровий склад усіх гілок влади — ці права закріплені за ними в конституції. За нові порядки у 1979-му за це проголосували 95% іранців. Серед них були жінки, проти виборчого права яких жорстко виступав Хомейні впродовж багатьох років.

Але коли незабаром вийшов указ про повернення старого ісламського дрес-коду для жіночого населення, іранки вийшли на вулиці вже з протестами проти рішень аятоли. Закінчилося це нічим. І тепер кожну мешканку країни може заарештувати поліція моралі за недостатньо довгий халат або за світлу хустку на голові.

фото останнім

НА ПЛЕЧАХ У ГІГАНТІВ: Копії військових кораблів епохи Ахеменідів під час святкового шоу на честь 2500-ліття Перської імперії (жовтень 1971 року)

Фото: AP

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.