Люди

Смішна історія

Йон Ґнарр, популярний в Ісландії комік і колишній мер Рейк'явіка, розмірковує про гумор у великій політиці

Йон Ґнарр, популярний в Ісландії комік, який з 2010 до 2014 року був успішним мером Рейк'явіка, розмірковує про гумор у великій політиці, пояснює свою технологію ухвалення непопулярних рішень, дає здорову пораду з перетворення Києва і ще одну — особисто президенту Володимиру Зеленському

 

Ольга Духніч,
Іван Верстюк

 

 

Ісландський комік Йон Ґнарр, який десять років тому став одним із найуспішніших мерів Рейк'явіка, прогулюється Києвом у чорній українській вишиванці й армійських черевиках. Він багато усміхається та сипле жартами, ділячись влучними спостереженнями про українську столицю. Сюди він прилетів на запрошення форуму Yalta European Strategy, який Фонд Віктора Пінчука після анексії Криму проводить у київському Арсеналі.

Ґнарр — панк-музикант, стендап-комік і батько п'ятьох дітей — відомий не тільки в Ісландії. Одного разу він жартома створив сатиричний проект Найкраща партія та цілком серйозно виграв мерські вибори, ставши на чолі найбільшого в Ісландії міста, в агломерації якого мешкає до 63% населення країни.

На мерство Ґнарра в Ісландії припали не найкращі роки — країна насилу оговтувалась після глобальної економічної кризи, а професійні політики втратили довіру населення. Але Ґнарру за чотири роки роботи вдалося вивести місто з кризи і повернутися назад на естраду людиною, яку поважають.

Про цей власний досвід він із задоволенням розповідає НВ.

Деякі політики могли б бути рейвовими алкоголіками, але водночас із них виходять непогані політики, це правда!

Гумор у політиці — потужний інструмент. Для мене комедія, почуття гумору важливі, оскільки вони — важлива частина людського інтелекту. Він визначає нас як вид, але часто комічне в діяльності політика не помічають або недооцінюють, зображують у негативному світлі. Судять про нього винятково в контексті передвиборчої кампанії та президентства Дональда Трампа. У нинішній ситуації особливо в демократичних державах гумор важливий і стає ще важливішим. І люди поступово розуміють, як використовувати смішне й комічне у своїх кампаніях. Це додає хорошу частку самоіронії, а отже, політик не закостенів у своїй ролі й не боїться здаватися смішним, сумніватися у самому собі, і людям це подобається. Інша річ, якщо ми дивимося на сумні приклади використання гумору як глузування з виборців. Таке, звісно, неприпустимо.

Я не вважаю, що гуморист у політиці — це примітивна або популістська історія. Вона не обдурює, а розширює можливості. Наші демократії мають бути відкритими й інклюзивними щодо різних людей, не тільки еліт. Ми створили образ так званого професійного політика, але немає такого університету, закінчуючи який ти отримуєш диплом професійного політика. Так склалося, що політики сьогодні — це переважно чоловіки середнього і похилого віку з освітою у галузі юриспруденції, економіки або політології. Але я думаю, ми могли б урізноманітнити коло людей, залучених у політику.

Демократія потребує джерел креативності, і з залученням жінок, комедіантів, артистів вона тільки виграє. Багато професійних політиків занадто негнучкі. Деякі політики могли б бути рейвовиміи алкоголіками, але водночас із них виходять непогані політики, це правда! Якось у мене запитали, чого потребує політична система Ісландії, і я сказав: потрібні молоді, добре освічені політики-жінки. Нам дійсно важлива різноманітність.

раст

НАЙКРАЩИЙ МЕР: Йон Ґнарр, комік, який став мером ісландського Рейк'явіка жартома й випадково, зміг урятувати місто від наслідків світової кризи 2008 року

До речі, ваш президент Зеленський має юридичну освіту, раз так, то він і поготів може бути політиком. Я стежив за його кампанією, і мені він здавався людиною простою і щирою.

Сам я точно не хотів бути політиком. Ми створювали спектакль, артистичний перформанс, і тоді я писав п'єсу про кризу в банківській системі. Написав сюрреалістичний маніфест і вирішив зробити політичну партію. Пішов у центр, де реєструють політичні партії, і створив Найкращу партію. Реєстрація коштувала приблизно 50 євро. Недорого ж. Це було частиною моєї комедійної повсякденності. Я виходив до мікрофона і казав: окей, я хочу стати політиком, чому такі люди, як я, туди не йдуть? Я хороший хлопець, і не маю проблем з алкоголем. Можливо, я не найрозумніший серед присутніх, але я точно не тупий. І люди після мого шоу підходили до мене й казали: так, старий, ти маєш рацію, такі як ти повинні йти у політику, я за тебе проголосую. І я думав: жарт вдався.

А потім соцопитування показали, що мене і мою партію готові підтримати 50% виборців, і тут я зрозумів, як усе серйозно. Тоді я усвідомив, що не може бути партії, що складається з однієї особи, і треба б подумати, хто б ще увійшов у партійну організацію. Я телефонував своїм друзям і запитував: слухай, я можу використовувати твоє ім'я, бо я збираюся брати участь у політичних дебатах і мені потрібні люди, які мене можуть підтримати? І деякі з них виявилися навіть більш політично мотивованими, ніж я.

Ми почали зустрічатися, обговорювати проблеми міста, і я відчув: те, що народжується, набагато більше за нас. Тоді я запитав: може, зараз гарний час звалити? І всі мої друзі хором сказали: ні! Люди інвестували в нас свої надії.

Я спробував трохи погуляти Києвом, але через велику кількість автомобілів це не дуже комфортно

А потім ми зустрілися із колишнім мером, і я зрозумів, якщо вже він виграв, ми точно впораємося.

Звісно, спочатку я не мав жодного досвіду управління. Пам'ятаю одразу після виборів мені зателефонувала жінка з мерії і сказала: "Якщо ви хочете познайомитися з офісом мера, ми будемо раді вас побачити ще до офіційного затвердження на посаду". Я сказав: "Так, дякую, але це необов'язково".

Я уявляв собі офіс мера як кімнату, де є стілець, стіл, може, вазон із фікусом. А я піднімаю слухавку і гучним голосом кажу: "Мер слухає!" Але моя співрозмовниця сказала: "Добре, але знайте, що всі співробітники тут будуть раді вас побачити". І тут я запитав у неї: "Які ще співробітники?"

Офіс мера виявився величезним опен-спейсом із великою кількістю співробітників.

У мій перший день на роботі до мене прийшов юрист мерії і показав стос паперів, які був готовий підписувати за мене. Я запитав у нього, навіщо йому підписувати папери, на яких стоїть моє ім'я. А він пояснив, що в роботі мера велика кількість непопулярних рішень, і він ставить підписи, щоб я не брав на свою репутацію зайвих ризиків. А я сказав: "Нам це не потрібно, я не боюся відповідальності, я для цього сюди прийшов".

Емпатія — це головна риса, яку я засвоїв на своєму політичному досвіді. Муніципальним чиновникам потрібно зберігати близький контакт із людьми у місті, оскільки це важливий чинник безпеки. Бути видимим, мати хоробрість дивитися людям в очі. На національному рівні це навряд чи можливо, але для представницької влади у місті це дуже важливо, навіть якщо це не завжди легко. Соціальні медіа також дають великі можливості, і я як мер, намагався їх максимально використовувати.

Після глобальної економічної кризи нам дістався убогий міський бюджет. Але я звик, адже бюджет моєї родини також був скромним тривалий час. І я знав: якщо у вас мало грошей, треба бути креативним, придумувати якісь речі для майбутнього, казати людям чесно — ми не можемо дозволити собі цього зараз, але плануймо й обговорюймо, що нам важливо. Обов'язково настане час, коли у нас з'являться можливості. Практикуймо оптимізм.

З іншого боку, фінансова ситуація 2010 року була дійсно складною. Але мені пощастило, що я не був кар'єрним політиком і не боявся непопулярних рішень. Наприклад, нам вдалося оптимізувати загальноосвітні школи. Школа — дуже дорогий сегмент, тому ми вирішили об'єднати по чотири-п'ять загальноосвітніх шкіл в одну.

Люди таке не люблять, і це рішення, яке зачіпає багатьох містян. Вони виходили на вулиці, я виходив їм назустріч. Вони кричали: "Ми ніколи більше не оберемо тебе мером!" А я кричав їм у відповідь: "Та я й сам більше ніколи у мери не піду!"

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.