Бізнес

Все на продаж

Цьогоріч уряд має намір приватизувати понад три сотні держпідприємств, заробивши на цьому 12 млрд грн

Цьогоріч уряд має намір зробити те, що йому жодного разу не вдавалося, — приватизувати понад три сотні держпідприємств, зокрема й п'ять великих, заробивши на цьому 12 млрд грн

 

Катерина Шаповал

 

 

Теплого жовтневого ранку торік у вільному від бойовиків донбасівському місті Покровськ за 70 км від Донецька висадився цілий десант розкішних столичних інвестбанкірів. Це були співробітники компанії Concorde Capital, які приїхали знайомитися з керівництвом розташованої тут державної шахти Краснолиманська: Concorde став радником із приватизації цього великого активу, який Кабмін запланував продати у приватні руки цьогоріч.

Загалом у 2020-му уряд має намір позбутися майже 300 держкомпаній — це приблизно 12-та частина всіх активів, які зараз є в руках держави. У скарбницю за весь цей приватизований пул має потрапити одразу 12 млрд грн — цю суму вже заклали у держбюджет-2020.

Серед об'єктів, які запланували продати, опинилося й п'ять фігурантів так званої великої приватизації — вартість кожного перевищує 250 млн грн. За них прем'єр Олексій Гончарук хоче отримати 6 млрд грн.

У списку на велику приватизацію опинилися справжні гіганти. Наприклад, Об'єднана гірничо-хімічна компанія (ОГХК), яка має збагачувальний комбінат у Житомирській області та гірничо-металургійний завод на Січеславщині. Ще — Одеський припортовий завод (ОПЗ), а також столичний Президент Готель і харківський завод Електроважмаш, який випускає електро- і турбогенератори для теплових і електростанцій.

П'ятий об'єкт у цьому топ-списку — якраз Краснолиманська.

Зустріч інвестбанкірів і керівництва цієї шахти стала душевним, але абсолютно безглуздим заходом. Принаймні так його описав один з учасників рандеву Сергій Чуйкін, керівний директор інвестиційно-банківського департаменту Concorde Capital. За його словами, керівник держпідприємства особисто провів екскурсію величезною територією шахти та збагачувальної фабрики. Але не показав жодного документа, що дає уявлення про його роботу, і не відповів на жодне важливе питання. А після зустрічі перестав виходити на зв'язок.

Спроби отримати необхідні для оцінки активу дані в Міненергетики, якому підпорядковується шахта, теж не мали успіху. "Нам просто не надають ніякої інформації", — розводить руками Чуйкін.

Тому про ціну, за якою Краснолиманську можуть виставити на приватизацію, представник Concorde не може сказати нічого напевно.

Нічого конкретного експерти не можуть сказати і про реалістичність планів Кабміну отримати цьогоріч мільярди від приватизації. Адже історія вчить, що продаж держактивів ніколи не був коником вітчизняних чиновників.

Запланована сума приватизаційних надходжень — 12 млрд грн — менша колишніх: у 2018-му до бюджету заклали 21 млрд грн від продажу держвласності, а в 2019-му — 17 млрд. І нинішня скромність виглядає логічною: за останню десятирічку жоден із подібних планів не реалізували. Наприклад, два роки тому від приватизації держскарбниця отримала 203 млн грн (1% від плану), а торік — 237 млн грн (3%).

Утім, економісти заспокоюють: дохід від продажу держактивів — не головне у нинішньому етапі приватизації. "Ми не зможемо багато заробити, — пояснює Дмитро Яблоновський, заступник виконавчого директора Центру економічної стратегії (ЦЕС). — І це не має бути метою приватизації ". Головне — передати великі об'єкти від менш ефективного власника (держави), до ефективнішого — приватного. І врятувати від розвалу компанії, які ще працюють і дають робочі місця.

Порівнюючи результати роботи держпідприємств і компаній із приватного сектора, економісти ЦЕС дійшли висновку, що перші мають прибутковість у середньому 2%, а другі — 10%. Крім того, за даними порталу держпідприємств, 82% від їх загальної кількості сьогодні є збитковими.

Такий сумний результат — наслідок корупції та використання держактивів у політичних цілях, підкреслюють у ЦЕЗ.

"Це [держпідприємства] генератор корупції №1 у державі", — упевнений і Павло Кухта, перший заступник міністра економрозвитку, торгівлі та сільського господарства. Станом на початок минулого року в роботі у Національного антикорупційного бюро (НАБУ) були справи про завдання збитків держпідприємствам, які детективи сумарно оцінювали у 18 млрд грн. А це майже третина міськбюджету Києва. Втім, на думку Кухти, реальна цифра таких збитків — удвічі-втричі вища.

Все та ж Краснолиманська, на думку Ігоря Мазепи, президента Concorde Capital, яку він висловив у своїй колонці для видання Економічна правда (ЕП), у 2004 році видобувала 2,4 млн т вугілля, а через 11 років — вчетверо менше. Навесні ж 2018-го шахта й зовсім припинила видобування. Водночас приватна фірма, яка працює на її потужностях і теж видобуває вугілля, лише нарощувала виробництво. Останні кілька років ця щаслива компанія має в засновниках фірму бізнесмена Віталія Кропачова. Його, за даними ЕП, протегував Ігор Кононенко, бізнес-партнер експрезидента Петра Порошенка. Втім, Кононенко зв'язок із Кропачовим завжди заперечував, а останній був недоступний для коментарів.

 

раст1

ПРОБЛЕМА №1: Дмитро Сенниченко з Фонду держмайна розповідає, що його відомство не контролює низку підприємств, які заплановано виставити на приватизацію

Історія питання

Провести великий держрозпродаж в Україні намагаються вже багато років поспіль. Однак, на думку Кухти, завжди на заваді стояли корупційні інтереси. "Перемагали ті, хто доїв ці держпідприємства, — вони купували депутатів, пробивали потрібні рішення", — каже заступник міністра.

У лютому 2018-го Верховна Рада ухвалила закон Про приватизацію державного та комунального майна, який мав спростити процес і запустити його. Щоб уряд зміг ефективніше розпрощатися з великими об'єктами, вартість яких перевищує 250 млн грн, у документі передбачили залучення до продажу спеціальних інвестиційних радників. Вони мають підготувати об'єкт до торгів, визначити стартову ціну та підшукати потенційних покупців.

Перші конкурси з відбору таких радників стартували влітку позаминулого року. Однак їх результати заблокував суд за позовом двох інвесткомпаній, які не пройшли конкурс. Одна з них — Грант Торнтон. Мазепа підозрює, що його колеги по цеху тоді не були самостійними у своїй ініціативі. У 2018-му — першій половині 2019-го приватизацію блокував впливовий тоді Кононенко. У Грант Торнтон заперечують, що їхні дії курирував цей політик.

Крапку в цій історії у липні минулого року, вже за нової влади, поставив Верховний суд: він скасував рішення першої інстанції. У підсумку Кабмін усе-таки затвердив радників для п'яти компаній, які заплановано до продажу 2020 року.

Втім, процес досі йде зі скрипом. Дмитро Сенниченко, голова Фонду держмайна (ФДМ), розповідає: його відомство, яке виконує роль приватизаційного агентства, досі не управляє всіма активами, які має продавати. Зокрема й тими, які цьогоріч виставлять на конкурс. "Проблема №1 — це забезпечення контролю над підприємствами, — пояснює чиновник. — Усі великі компанії мають якихось зовнішніх "інтересантів".

Характерний приклад — столичний Президент Готель. Той до 2032 року перебуває в оренді однієї з компаній групи Vertex United одеситів Бориса Кауфмана й Олександра Грановського. Тобто бізнесом на державному активі займається приватна фірма, зазначає Чуйкін із Concorde, який є радником із приватизації готелю. За його словами, якщо держава не знайде можливості розірвати договір оренди, готель можна буде виставити на продаж тільки як орендний бізнес. У цьому випадку його вартість буде істотно нижчою, ніж у готелі без винаймача.

Орендар раніше вже блокував спроби приватизації готелю в судах.

Ініціювати розірвання договору міг би директор держпідприємства Президент Готель В'ячеслав Онокало. НВ спробував з'ясувати його думку щодо цього, але держменеджер не був доступний ані за телефонами, вказаними в держреєстрі, ані за контактами самого готелю. Vertex на момент здачі номера до друку не відповів на запит НВ.

 

раст2

СИМВОЛ ПРИВАТИЗАЦІЇ ПО-УКРАЇНСЬКИ: Одеський припортовий завод намагаються продати з 2009 року. За цей час держпідприємство занепало й обросло боргами, а також значно подешевшало

Дешевше й довше

Економісти впевнені: розлучатися із держпідприємствами слід якомога швидше — вони стрімко знецінюються. "Чим довше ми тягнемо [із приватизацією], тим менше активів залишається взагалі", — упевнений Сенниченко із ФДМ.

Ту саму думку озвучує й Кухта: "Чим більше ми тягнемо з приватизацією, тим більший ризик, що розкрадуть підприємство, і через 5–10 років там буде нічого продавати".

У цьому сенсі показовим є приклад ОПЗ: у 2009 році держава продала його за $624 млн. Але результати того конкурсу, який виграла компанія Нортіма, що входить до групи Приват Ігоря Коломойського, скасував ФДМ — там вважали запропоновану ціну заниженою. За скасування ратувала й тодішній прем'єр Юлія Тимошенко.

Кілька років тому уряд уже Володимира Гройсмана вирішив знову приватизувати підприємство. Але дві спроби продати ОПЗ усього за $56 млн завершилися провалом. До того ж у другому випадку невдачу в Кабміні пояснили "завищенням ціни".

Тим часом підприємство, у минулому — флагман хімічної промисловості країни, підпало під вплив мільярдера Дмитра Фірташа. Компанії останнього під час президентства Віктора Януковича стали єдиними постачальниками газу для ОПЗ й основними покупцями його продукції для подальшого експорту. Так, у 2013 році Ostchem Фірташа перепродавала газ Одеському припортовому по $430 за 1 тис. кубометрів, купуючи його у російського Газпрому за $265.

Дорога сировина негативно позначилася на рентабельності: завод став збитковим і заборгував структурам Фірташа приблизно $250 млн. Пізніше Ostchem виграла у Стокгольмському арбітражному суді позов про стягнення цього боргу й пені.

Саме "борг Фірташу" став головною перешкодою у справі приватизації заводу, каже Андрій Коболєв, голова НАК Нафтогаз України. "Поки цієї проблеми не розв'язали, ОПЗ — непродавана історія", — вважає він. Річ у тому, що Фірташ — персонаж токсичний: американське ФБР підозрює його в корупції та вимагає його видачі від Австрії, де українець перебуває вже кілька років у стані затриманого до з'ясування обставин.

ОПЗ винен і Нафтогазу — понад 2 млрд грн ($100 млн).

Утім, представники фінансового радника ОПЗ — американської компанії Pericles Global Advisory — оптимістичні: за словами її президента Ребвара Бердзінжі, вже є два потенційні інвестори з хорошою репутацією, які цікавляться ОПЗ. Тепер головне, за його словами, щоб в українського уряду була політична воля продати підприємство.

 

Потрібні сигнали

На думку Яблоновського з ЦЕС, навіть якщо державі не вдасться виконати нинішній приватизаційний план у повній мірі (продадуть тільки кілька великих підприємств), це стане хорошим сигналом для інвесторів. Правда, за умови, що процес пройде максимально прозоро й чесно, підкреслює економіст. "Якщо в Україну прийде бренд зі світовим ім'ям, купить українське підприємство, і про це дізнається весь світ, то й інші компанії [інвестори] почнуть розглядати наш ринок", — сподівається Яблоновський.

На його думку, зараз країні особливо потрібні реальні приватизаційні кейси, на прикладі яких держава зможе показати, що правила гри змінюються. "Приватизація — саме той випадок, коли Україна може заявити: у нас немає продажу держактивів "під своїх", як це було за попередньої влади", — каже Яблоновський.

Лише позитивні приклади приватизації можуть залучити інвесторів, упевнений він. А без приходу іноземних грошей наростити ВВП за рік на 5–7%, як планує прем'єр Гончарук, неможливо.

Головні активи

П'ять об'єктів великої приватизації 2020 року

 

 

ОБ'ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ (ОГХК)

Створено 2014 року. Керує Вільногірським гірничо-металургійним комбінатом, розташованим на Січеславщині, й Іршанським гірничо-збагачувальним комбінатом на Житомирщині. До входження в ОГХК обидва підприємства були в оренді у компанії Кримський титан утримуваного у Відні бізнесмена Дмитра Фірташа.

ОГХК виробляє концентрати рідкісних металів, зокрема титану. Ця сировина має попит у світі, а Україна входить у п'ятірку лідерів із виробництва титанових руд. Водночас у січні — вересні 2019-го ОГХК скоротила чистий прибуток на 47,8% — до 221 млн грн.

У січні 2018-го НАБУ завершило розслідування про існування на ОГХК корупційної схеми, внаслідок якої держава зазнала збитків майже на $13 млн. Сировина, яку виробляла держкомпанія, її менеджмент продавав за заниженими цінами фірмам-прокладкам. А ті натомість реалізовували продукцію вже за ринковою вартістю.

 

ЕЛЕКТРОВАЖМАШ

Підприємство працює в Харкові з 1946 року. Воно випускає турбогенератори, гідрогенератори, великі електричні машини і тягове обладнання. Компанія сильно залежала від постачання на російський ринок. Війна і торгові санкції негативно позачилися на її роботі: у 2016-му Електроважмаш скоротив чистий дохід майже на 19% — до 1,54 млрд грн.

За даними НАБУ, в 2014–2015 роках на Електроважмаші існувала корупційна схема, внаслідок якої держава втратила 37,2 млн грн: компанія продала продукцію посереднику практично за собівартістю, а той перепродав її із триразовим прибутком.

 

ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ КРАСНОЛИМАНСЬКА

Працює з 1958 року в селищі Родинське на Донеччині. Видобуває вугілля марки Г (газове), яке використовують переважно на Вуглегірській ТЕС, що входить у держкомпанію Центренерго.

У 2003-му на держшахті з'явилася компанія-орендар донецького бізнесмена Ігоря Гуменюка. Фірма отримала дозвіл добувати вугілля з поля держшахти й нарощувала виробництво. За даними Ігоря Мазепи, керівника інвесткомпанії Concorde Capital, якщо в 2006 році держшахта добувала 2,2 млн т вугілля, а приватне підприємство — 0,2 млн т, то в 2015 році все перевернулося з ніг на голову: Краснолиманська видобула 0,6 млн т, а фірма Гуменюка — 1,8 млн т. У 2017-му серед засновників приватної компанії з'явилася фірма Віталія Кропачова. У 2018-му держшахта припинила роботу.

 

ГОТЕЛЬ ПРЕЗИДЕНТ ГОТЕЛЬ

Чотиризірковий готель розташований у центрі Києва на вулиці Госпітальній, біля Національного спорткомплексу Олімпійський. 100% акцій готелю належать державі, проте готельну діяльність на об'єкті з 2009 року веде компанія, що входить у групу Vertex United.

Президент Готель уже виставляли на продаж: у 2015-му — за 330 млн грн, два роки по тому — за 323 млн грн. У першому випадку аукціон не відбувся через скаргу компанії, яка причетна до Vertex United, у другому випадку на актив не знайшли покупців.

 

ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД

Засновано 1974 року. Спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту й іншої хімічної продукції. Також ОПЗ — єдине українське підприємство, яке займається перевантаженням хімічної продукції на експорт.

Фонд держмайна кілька разів виставляв ОПЗ на продаж, але в одному випадку результат аукціону скасували, а в двох інших на актив не знайшли претендентів.

Зараз ОПЗ після року простою працює за давальницькою схемою. Підприємство має величезні борги: $250 млн — перед компанією Ostchem Дмитра Фірташа і приблизно $100 млн — перед НАК Нафтогаз України. Проте уряд планує продати ОПЗ до кінця 2020-го.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.