Погляди

Схід і Захід разом

Трикутник ЄС – Україна – Росія — як позаминула версія смартфона. Можна переконувати себе, що ним зручно користуватися, але екран розбитий, а система глючить. Майбутнє не за цим

Трикутник ЄС – Україна – Росія — як позаминула версія смартфона. Можна переконувати себе, що ним зручно користуватися, але екран розбитий, а система глючить. Майбутнє не за цим

 

 

Дмитро Кулеба, віцепрем'єр-міністр
з європейської та євроатлантичної
інтеграції України

 

Погляд на Україну як якийсь міст або нейтральний буфер між Росією та США з ЄС безнадійно застарів. Десятиліттями хтось нав'язував ззовні, а хтось плекав зсередини цю "серединність" як основу українських зовнішньополітичних амбіцій. І зараз у деяких європейських столицях можна почути: мовляв, не можна діяти в Україні без урахування думки передусім Росії.

Трикутник ЄС – Україна – Росія — як позаминула версія смартфона. Можна переконувати себе, що ним зручно користуватися. Але доводиться закривати очі на розбитий екран, систему, яка глючить, і витрати на ремонт, що давно перевищують вартість нового гаджета. Але головне в тому, що майбутнє не за ним.

Реальність змінилася. Євросоюз, якщо не знайде можливості знову стати єдиним і досить амбітним, аби розв'язувати такі складні завдання, як інтеграція України, ризикує не повернутися у світову суперлігу. Росія успішно надуває щоки, займаючись воєнним авантюризмом. Водночас її ВВП трохи більший за іспанський, а отже, на перспективу та по-справжньому в глобальну гру їй не зіграти. Москва завжди намагатиметься грати в Україні. Ми ж маємо залишити їй роль другого плану.

Із 2014 року Україна й ЄС доклали безпрецедентних зусиль, аби запрацювала зона вільної торгівлі з ЄС. Вони принесли результат. ЄС став нашим торговим партнером №1 як спільний ринок групи країн (42% загального обсягу експорту). Водночас без будь-яких подібних зусиль із нашого боку Китай став головним торговельним партнером України як окрема країна (понад 10%). Безперечно, присутність Китаю в Україні зростатиме і в майбутньому.

Коли я чемно вислуховую від деяких західних колег, що вони за Україну, але важливо озиратися на Росію, я рекомендую їм озиратися в інший бік: туди, куди в Україні не прийдуть Євросоюз і США, прийде Китай, а не Росія. Така нова реальність.

Україна — частина західного світу. Наша мета — інтеграція до ЄС і НАТО. Забудьте про міст і буфер. Наш шанс стати успішними в тому, щоб Україна розвивалася як західна країна із глибокими відносинами з країнами Азії (Індією, Китаєм, Кореєю, Японією й іншими "тиграми").

Обернутися на Схід, не відвертаючись від Заходу, цілком реально. Потрібна продумана гра з чітким розумінням своїх інтересів на тлі напруженості між двома титанами — США і Китаєм. Обидві країни критично важливі для зростання нашої економіки. Йдеться не про вибір або-або. Баланс "і ті й інші" у принципі можливий.

Обернутися на Схід, не відвертаючись від Заходу, цілком реально

Традиційно відносини України з Азією розглядалися ізольовано, без урахування наших західних амбіцій. В умовах взаємозв'язку світу ця помилка стратегічно послаблювала наші позиції і на Сході, і на Заході. Тепер виправляємо її на всіх рівнях. Зокрема, вперше в історії України міжурядові комісії зі співробітництва з Китаєм та Індією очолив віцепрем'єр-міністр із питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Якісний апгрейд відносин з Азією посилить нашу економіку і відкриє для України нові можливості у відносинах з ЄС і США. І навпаки: поглиблення відносин із Заходом відкриває нові можливості в Азії. Потрібно бачити всі виміри реальності комплексно та діяти відповідно. Інакше будемо втрачати можливості та підставлятися під ризики.

Дружити (а точніше "робити бізнес" із Китаєм) намагався ледве не кожен український уряд. Успіхи були, але здебільшого — провали. На зміну моделі "швидкі гроші й довгі (або відсутні) результати" має прийти модель "довгі гроші та швидкі результати".

Із Нью-Делі ситуація інша. На жаль, немає такої світової держави, яку Україна недооцінювала б більше, ніж Індію. Наші знання про неї непристойно скромні та безнадійно застаріли. Тим часом сучасна Індія — це найважливіший світовий гравець, який росте найстрімкіше серед економічних гігантів (щорічне зростання ВВП 6,7%). Зараз ми торгуємо з Індією на цілих $1,9 млрд (товарообіг за 9 місяців 2019 року). І це тільки початок гри.

Потрібно створювати нові можливості на цих напрямах, керуючи ризиками. Тому серед пріоритетів уряду — підписання з Китаєм та Індією преференційних торгових угод, допомога нашому бізнесу в нарощуванні експорту, залучення в Україну азійських інвестицій і кредитів. Нам вигідно збалансувати торгівлю з ними та зі США й ЄС, враховуючи повний спектр можливостей України.

Десятиліттями зовнішньополітичні метання України та внутрішня турбулентність гальмували наш розвиток. Тепер, нарешті визначившись, що ми все-таки Захід, наша країна може налагодити ефективну політику на азійському Сході. Бо нам вигідно, аби тут, в Україні, вони були разом.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.