Питання тижня

Що читаєте?

НВ розпитав співвітчизників, які книги вони читали останнім часом, і що з прочитаного сподобалось їм найбільше 

НВ розпитав співвітчизників, які книги вони читали останнім часом, і що з прочитаного сподобалось їм найбільше 

 

 

В оригіналі прочитав книгу італійського письменника-романіста Алессандро Барікко The Game [Гра]. Але це не художня література, а своєрідне дослідження, де зібрано цікаві факти, яким чином за останні чотири десятиліття життя так кардинально змінилося. Фактично живемо в іншій цивілізації. І насамперед це пов'язано з цифровою революцією. Книга дуже актуальна. Але може перестати бути цікавою через п'ять-сім років, бо з'являться нові виклики. Наприклад, пов'язані зі штучним інтелектом.

І буквально вчора прочитав книгу бельгійського соціолога культури Паскаля Гілена Креативність та інші фундаменталізми. Цікава робота, яка досить серйозно пояснює все, що зараз відбувається у сфері культури — у найширшому сенсі цього слова.

Павло Маков,
художник

 

Читаю я повільно, оскільки часу на читання зовсім мало. Але завжди вожу з собою дві книги. Перша — All Crews Браяна Белла Форчуна про історію jungle/drum & bass музики. Друга — Народжені бути вільними Джесса П. Шаткіна про непростий підлітковий період у дітей.

Узагалі моя бібліотека розділяється переважно на дві категорії: психологія та книги про електронну музику, її історію та все, що її стосується.

Анастасія Топольська,
діджей

 

У справах перечитував роман Олеся Ульяненка Перли і свині. Така антиутопія, нехарактерна для цього письменника, і, якщо не помиляюся, останній завершений твір.

А ще прочитав напівфілологічну роботу Фелікса Штейнбука Інкубація Яєць динозавра. Це досить веселе дослідження, присвячене збірці малої прози Ульяненка Яйця динозавра. Ось така книга про книгу, за яку Штейнбук отримав премію імені Білецького у галузі літературної критики.

А до цього прочитав книгу Джеймса Стюарта Війна за імперію Disney [DisneyWar]. Об'ємна й цікава робота про одну з найкультовіших компаній у сфері індустрії розваг.

Мирослав Слабошпицький,
кінорежисер

 

Якраз читаю Фелікс Австрія Софії Андрухович, яку подарувала моя подруга і хресна мама й яку дуже радила. А ще я чула багато позитивних і захоплених відгуків. І так вийшло, що сьогодні йду на українську прем'єру за цією книгою — Віддана. І, чесно кажучи, шкодую, що не дочитала роман і спочатку побачу кінематографічне прочитання цього твору.

А взагалі, цьогоріч новорічні канікули у мене вийшли саме для читання. Тому кількома книжками все-таки насолодилася.

Соломія Вітвіцька,
ведуча ТСН на 1+1

 

Дві книги-попередження. Не подужав Норму Володимира Сорокіна на початку 1990-х, коли це було модно. Зараз читається як гостросучасна річ. Можна бачити в ній опис путінської Росії, а можна взяти ширше: до чого доводить угодовство.

А друга — Socialism: the failed idea that never dies [Соціалізм: ідея, що не відбулася, яка ніколи не вмирає] Крістіана Німітца. У всьому світі заметушились соціалісти, а в Україні вони нікуди й не зникали. Відмінна книга-нагадування, що нічим хорошим це не закінчується. Навіть дивно, що у 2020-му це потрібно повторювати.

І ще одна книга про силу ідей всупереч усім обставинам — робота Леоніда Ушкалова Чарівність енергії. Михайло Драгоманов. Ушкалов, якого я про себе називаю "харківським Борхесом", помер у лютому 2019-го. Книга великої людини про іншу велику людину.

Володимир Федорін,
співзасновник аналітичного центру Bendukidze Free Market Center

 

З останніх назву три книги. Хлопчик у смугастій піжамі Джона Бойна. Це історія про справжню дружбу між хлопчиком із концентраційного табору і сином коменданта цього табору, подана очима дитини. Внутрішня інженерія Садгуру. Ця книга — джерело мудрості одного з сучасних "освічених". І Клуб невиправних оптимістів Жана Мішеля Генассії. Дуже тепла історія про французького хлопчика, який формував свій світогляд в оточенні іммігрантів із колишнього радянського блоку, які збиралися в одному з паризьких бістро.

Юрій Колесник,
власник мережі ресторанів Файна Фамілія, La Veranda Kyiv, La Veranda Praha, Babiččina zahrada

 

Прочитала три романи британського письменника японського походження, лауреата Нобелівської премії з літератури 2017 року Кадзуо Ісігуро — Залишок дня, Не відпускай мене і Похований велетень. Книги проникають у саме серце, кажуть півтонами і відтінками про головне: як зберегти людське обличчя, коли внутрішньо ти вже мертвий, коли в минулому нічого не зміниш, але потрібно зберегти гідність.

Ще прочитала роман Василя Махна, українця, який більше десяти років живе у Нью-Йорку, Вічний календар. Приголомшлива сімейна сага про те, як збігаються та римуються глобальні й особисті історії.

І почала читати Арундаті Рой Міністерство найвищого щастя — ліричний і грандіозний роман індійської американки про радість, кохання і дружбу, можливі у найобтяжливіших обставинах.

Ольга Герасим'юк,
телеведуча, перша заступниця голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення

 

Останнім часом я читаю все більше художньої, так званої великої літератури. Ніщо не допоможе так глибоко осмислити питання ситуації людини, екзистенційних умов життя, історії, неймовірної ролі фатуму, як хороша художка.

Справжнім відкриттям для мене став новий роман Софії Андрухович Амодоку. Його опублікують у найближчі місяці, і його має прочитати кожен, хто хоче зрозуміти український світ. Це дивовижна, дуже об'ємна історія про багато поколінь українців, які переживають століття великого насильства: світові війни, голокост, убивства інтелігенції, російську агресію. Це історія про нас, мотиви та причини наших рішень.

Олеся Островська-Люта,
директорка Мистецького арсеналу

 

Найбільше враження на мене  справив національний звіт PISA. Це 440 сторінок унікальної інформації за результатами першої участі України в міжнародному дослідженні компетентності 15-річних школярів у читанні, математиці та природничих науках. Найбільше враження — пекучий сором за українські підручники. Велику частину завдань PISA — дуже життєвих практичних задач чи текстів — українські учні бачили вперше, бо їх взагалі немає в українських підручниках.

Друге яскраве враження — розрив між рівнем міських та сільських учнів. Якби в тестуванні брали участь лише міські підлітки, Україна була б у верхній частині  рейтингу. Але сільські підлітки відстають від міських на понад два роки навчання, тому місце України серед середнячків.

А з художньої літератури зараз читаю [книгу року BBC-2019] роман Доця Тамари Горіха Зерня.

Іванна Коберник,
радниця міністра освіти і науки України

 

У понеділок ввечері [13 січня] мені випала нагода поспілкуватися з Кевіном Раддом, екс-прем'єр-міністром Австралії (2007-2010, 2013). Блискучий розум. Ми розмовляли, зокрема, про нові технології, клімат та освіту.

Я багато читаю про технології, остання [прочитана] книга — The Big Nine [Велика дев'ятка] Емі Вебб про роль найбільших дев'яти IT-корпорацій у світовій економіці. Кевін Радд рекомендував перечитати Етику Аристотеля.

Згоден з ним, що етика вкрай важлива для розвитку технологій та штучного інтелекту в майбутньому. Взагалі її треба внести до шкільної програми. Може, це допоможе виховати нове покоління відповідальних глобальних громадян.

Владислав Рашкован,
заступник виконавчого директора МВФ

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.