Країна

Батьківщина кличе

Чи зможе президент Володимир Зеленський повернути на батьківщину хоча б сотню тисяч українців із 20 мільйонної армії заробітчан і діаспорян

Чи зможе президент Володимир Зеленський повернути на батьківщину за допомогою дешевих кредитів для бізнесу хоча б сотню тисяч українців із 20-мільйонної армії заробітчан і діаспорян, чи для цього знадобиться дещо більше

 

Іван Верстюк,
Крістіна Бердинських

 

 

А втор бестселера Бійцівський клуб Чак Поланік або віцепрем'єр Канади Христя Фріланд, напевно, були б корисними Україні та її намаганням стати сучасною європейською державою.

Але свої знання і вміння ці знаменитості з українським корінням віддали зовсім не історичній батьківщині. Аналогічно вчинили ще приблизно 20 млн жителів Землі — саме таких обсягів, за оцінками Світового конгресу українців (СКУ), сягає сучасна українська діаспора. Втім, ООН дає консервативнішу оцінку — близько 6 млн осіб.

На історичній батьківщині про цих людей періодично згадують, висловлюючи надію, що вони або повернуться самі, або перенесуть сюди свою ділову активність. Але будь-яких спеціальних програм із "повернення живих цінностей" офіційний Київ донедавна не запускав.

Однак навесні у кріслі на Банковій утвердився новий президент Володимир Зеленський. Він ще у своїй інавгураційній промові згадав, що хотів би мотивувати українців, які живуть за кордоном, задуматися про повернення.

І наприкінці року ця ідея знайшла форму: Кабмін анонсував, що з лютого 2020-го запрацює програма дешевих кредитів. Розрахована вона не тільки на тих, хто виїхав з України, а й на тих, хто поки ще залишається тут, лише замислюючись про продовження життя десь у Варшаві чи Празі.

Спочатку планувалося, що загальний обсяг програми складе не менше 5 млрд грн, однак парламент підтримав виділення лише 2 млрд грн. Претендент має представити бізнес-план, вкласти 20% власних коштів, а решту 80% отримати від України як позику під 5-9% річних залежно від величини підприємства.

Спочатку прем'єр Олексій Гончарук заявляв, що кредити нададуть вітчизняні банки, яким уряд компенсує частину відсоткової ставки. Але на недавньому засіданні Кабміну він зазначив, що кошти, які виділяються під програму, потраплять до спеціального Українсько-німецького фонду.  Він і буде ними опікуватися.

Чи здатна така програма зірвати з насиджених місць тих українців, які успішно працюють у США, Польщі або Австралії? "Думаю, саме ця ініціатива уряду більше спрямована не на діаспору, а на так званих заробітчан", —  каже Ендрю Мак, керівник офісу юридичної фірми Asters у Вашингтоні та позаштатний радник українського президента. Однак якщо у програми будуть успішні кейси — нею зацікавляться й ті, хто виїхав з України давно.

"Дешеві кредити, безумовно, цікаві українцям за кордоном", — певен Стефан Романів, співголова Австралійської федерації українських організацій і перший віцепрезидент СКУ. Мовляв, якщо в Україну повірять інвестори, то повірять і пересічні українці, які виїхали з країни. Й урядові кредити — непоганий інструмент, аби діаспоряни могли почати нове життя в Україні, вважає Романів.

Зовсім недостатньо одних лише грошей, щоб повернути країні навіть сотню тисяч із тих мільйонів, які виїхали.

infographic_1
Такі різні

В асиль Гуцул виїхав з України до Фінляндії разом із дружиною і двома синами у 1987-му. Зараз у нього у Гельсінкі власний бізнес — компанія Enkora Oy, яка розробляє технологічні рішення для роботи з клієнтами. У розмові з НВ Гуцул зізнається, що не планує повертатися. Та й сини вже створили фінські сім'ї.

Українці для Фінляндії — головне джерело іноземних мігрантів. У 2018-му понад 1,8 тис. співвітчизників виїхали шукати роботу в Суомі, тоді як естонців, які традиційно шукають посади у фінських компаніях, було лише 1,2 тис. До того ж платять українцям тут менше встановленого мінімуму, тобто до 11 євро на годину: за даними фінського видання Yle, будівельники з берегів Дніпра отримують, наприклад, лише 5-8 євро за годину.

Кредит від Гончарука Гуцул і не проти б отримати. Але переносити бізнес із Гельсінкі до Києва — процес неймовірно складний, що загрожує втратою всієї бази клієнтів.

Схожі настрої характерні для багатьох місцевих переселенців. У цьому НВ переконався, поспілкувавшись із шістьма керівниками Товариства українців у Фінляндії, в якому перебуває близько двох сотень учасників: майже всі заявили, що стежать за подіями на батьківщині, але повертатися не готові.

Серед "фінів" переважає думка, характерна для людей, які давно залишили країну: вони пам'ятають порожні полиці київських магазинів і байдужість лікарів у поліклініках.

Дещо інші настрої у людей, які залишили Україну відносно недавно.

Валерія Мельничук перебралася із чоловіком до Лондона пів року тому. Чоловік працює у великій міжнародній технологічній компанії, а сама Мельничук — на фрілансі. "Ми плануємо підтримувати зв'язок з Україною і хотіли б у майбутньому повернутися", — зізнається вона.

Схожі надії характерні й для однієї з найбільших українських діаспор у Європі — італійської. За оцінкою ООН, що враховує лише легальних мігрантів, її розмір сягає 250 тис. осіб.

Наталя Гебріч емігрувала на Апенніни у 1995 році. Довгий час працювала офіціанткою, поки не відкрила власний гостьовий будинок для туристів у Флоренції. Особисто вона поки не готова зібрати речі й повернутися на батьківщину. Але відразу кілька знайомих Гебріч нещодавно зважилися на подібний крок. "Моя подруга прожила в Італії 20 років. І її сім'я повертається, — каже італійська українка. — Вона зацікавиться ініцативами Гончарука з підтримки нового бізнесу".

Втім, у ФБ-спільноті Українці в Італії, яка має 150 тис. учасників, чимало дописів про розчарування в Україні. "Це через бідність, — пояснює соціолог Ірина Бекешкіна. — Адже в Італію їдуть не успішні бізнесмени, а люди, що працюють на важких фізичних роботах".

КИЇВ — ВАРШАВА: Марія Кузенко, яка працює у Польщі експерткою EWL, говорить, що половина тамтешніх українців планує повернутися на батьківщину, але ще частина готова перебратися до Німеччини

Польща або Україна

У країнці, що працюють на важких роботах, наповнюють і головний центр національного "заробітчанства" — Польщу. Багато в чому саме ці люди стануть першими, на кого вплинуть ініціативи Зеленського.

За даними польського Нацбанку, в країні працюють 900 тис. українців. У середньому вони, за даними статистики, працюють тут протягом семи місяців, а потім повертаються на батьківщину.

На захід таких українців жене низький рівень зарплат, — на це вказують дані дослідження, яке провели весною 2019-го компанія EWL SA і Центр східноєвропейських студій Варшавського університету. Саме фактор великих грошей як основу для бажання виїхати до Польщі назвали 80% респондентів-заробітчан. Серед інших причин — відсутність роботи в рідному населеному пункті (28%) і несприятлива економічна та політична ситуація в Україні (25,7%).

Дослідники виявили ще одну деталь: серед "гостей зі сходу" формується постійна категорія працівників, орієнтованих на польський ринок праці. Якщо торік дві третини респондентів вказали, що вони прибули до Польщі на роботу вперше, то в 2019-му так само відповіли 50% опитаних.

Водночас близько половини респондентів усе-таки розраховують рано чи пізно зробити вибір на користь батьківщини, каже Марія Кузенко, керівниця відділу легалізації робочих кадрів компанії EWL у Польщі.

Дешеві кредити, безумовно, цікаві українцям за кордоном
Стефан Романів,
співголова Австралійської федерації українських організацій

26-річний Іван Гнатків із Запоріжжя живе й працює в цій країні вже три роки. В Україні він мав бізнес із продажу продукції Apple, а на новому місці заснував агентство з аутсорсингу персоналу. На запитання, що спонукало його на зміну місця проживання і роботи, Гнатків відповідає однозначно: перевірки та наїзди на бізнес.

ФОПи в Україні платять 5%, а в Польщі — 9-19% залежно від виду діяльності, заявив бізнесмен НВ. Але на додачу до вищого фіскального навантаження він отримав і впевненість: якщо заплатив усі податки — держава ніколи не дошкулятиме.

Гнатків добре поставився до рішення Гончарука запустити пільгове кредитування для заробітчан, оскільки ставки за цією програмою конкурентні. Так, у Польщі українці можуть взяти до $50 тис. у кредит під 8-12%, а от іпотека за наявності дозволу на проживання обходиться у 3,5-5% річних. Саме кредитами на житло Польща і цікава багатьом іноземцям.

"Було би класно першим кроком запустити в Україні іпотечну систему кредитування, — розмірковує Гнатків. — Коли людина купує квартиру в кредит, вона найімовірніше не поїде працювати в іншу країну, а прихилиться до України".

"Кредити — це дуже гарне рішення уряду. Але треба давати їх не тільки на бізнес, а й на житло. Адже часто люди їдуть [з України], щоб заробити собі на квартиру", — підтримує його Інна Волосевич, заступниця директора української соціологічної компанії InfoSapiens.

Німеччина — ще одна країна з дуже низькими ставками кредитування. Зовсім нещодавно канцлерка Німеччини Ангела Меркель записала відеозвернення, в якому закликала громадян країн за межами ЄС приїхати на німецьку землю, щоб працювати.

Ці слова можуть скерувати у бік Німеччини погляди багатьох українських працівників. За даними дослідження EWL, кожен четвертий українець у Польщі планує переїзд далі на захід, під крило Меркель, у 2021 році або пізніше.

Щоправда, німецька мова доволі непроста, що може втримати частину заробітчан, вважає Кузенко з EWL.

Паспортне питання

Д іаспора і сама працює над зміцненням зв'язків з історичною батьківщиною. Так, СКУ розробив два законопроекти — Про закордонних українців та Про громадянство України. Вони мають забезпечити можливість подвійного громадянства тим людям, які не хотіли б позбуватися паспорту з тризубом на обкладинці.

Зеленський вже бачив обидва проекти. І зараз український МЗС розіслав пропозиції СКУ в посольства в усьому світі, щоб почути думку про них вітчизняних дипломатів, які регулярно співпрацюють із діаспорами.

СКУ пропонує можливість подвійного громадянства для тих українців, які живуть у Євросоюзі та країнах — учасницях НАТО. Що стосується інших країн, то їхні представники також зможуть отримати другий паспорт, але лише за індивідуальним рішенням президента. Зеленський, до речі, пропонує зробити ще один хід — дозволити іноземцям, які отримують український паспорт, зберігати і колишнє підданство.

"Подвійне громадянство спростить багато практичних речей для тих іноземних українців, які вже зараз готові приїхати і розвивати бізнес в Україні, — каже Павло Грод, президент СКУ. — Це стосується суто бюрократичних і адміністративних речей, які зараз є складними і потребують багато часу".

За словами Дмитра Кулеби, віцепрем'єра з євроінтеграції, лібералізація політики у цій сфері дасть можливість утримати під впливом України мільйони громадян, які залишили її межі. "Українська діаспора — це потужний людський ресурс для розвитку країни, формування українського лобі в інших країнах світу", — пояснює свою логіку віцепрем'єр.

А український уряд зараз розробляє ще одну ініціативу — так звану е-резиденцію. Її просуває Михайло Федоров, віцепрем'єр із цифрової трансформації. Схожа система працює в Естонії та передбачає проміжний статус громадянина, наділеного лише базовими правами.

"Для діаспори дуже важливо було б мати можливість е-резиденції та, звісно ж, верховенства права — бо ніхто не хоче повертатися у світ маніпуляції можливостями", — каже Роман Ващук, експосол Канади в Україні.

Де-юре Україна поки не дозволила подвійне громадянство. Але де-факто з ним вже змирилася. Про це НВ розповів Станіслав Побурян, який 10 років живе у США й працює в готельному бізнесі. Він отримав американський паспорт і, як законослухняна людина, приїхав у консульство України в Нью-Йорку, щоб здати колишній паспорт. Але там його переконали не поспішати.

ПАСПОРТНИЙ ЛОБІСТ: Павло Грод, лідер української діаспори, активно лобіює ідею подвійного громадянства для тих, хто хоче бути залученим у життя України, не втрачаючи зв'язку зі США, Канадою та іншими країнами

Ланки ланцюга

П одвійне громадянство — лише одна із ланок у довгому ланцюзі повернення співвітчизників.

Для діаспори важливим "магнітом" є і популяризація у країні української мови та культури. "Людина-емігрант часто патріотичніша, оскільки відчуває ностальгію за батьківщиною", — каже Інна Волосевич. Але не тільки це.

Модельєрка Тетяна Макуха, яка переїхала з чоловіком до Нью-Йорка, пояснює: вона хоче від батьківщини реформ. "Хіба потрібно нагадувати, чим закінчилася реформа поліції? — каже Макуха. — Моє головне очікування —забезпечення безпеки тим, хто насмілюється в Україні боротися із системою".

Про структурні зміни як про ключі до успіху в справі повернення мігрантів говорять багато серед тих, хто залишив батьківщину.

З цим згодна соціологиня Бекешкіна. "Щоб повернути мігрантів, потрібно облаштувати життя в Україні, — наголошує вона. - Ви тільки подивіться, з якими труднощами стикається український бізнес".

 

Краще повернути

З араз мігранти — важливий актив для економіки України. За 10 місяців 2019-го вони, за даними вітчизняного Нацбанку, перерахували на батьківщину $9,7 млрд. І тим самим стали одним із головних джерел надходження валюти у країну та зміцнення курсу гривні.

Ринок платіжних інструментів для українських мігрантів активно розширюється. З одного боку, польські мобільні оператори пропонують українцям спеціальні тарифні пакети. А з іншого — компанія Mastercard нещодавно запустила послугу грошових переказів у месенджері Viber, популярному серед мігрантів.

Однак якщо повернути в країну не тільки гроші, але і самих людей, ефект для держави може бути навіть більшим, хоч і менш очевидним.

Поживши за кордоном, більшість заробітчан і діаспорян зможуть привезти на батьківщину культуру і стандарти західного бізнесу. А також ідеї, як правильно розвивати підприємницький проект, працювати з клієнтами, збільшувати продажі.

"Українці за кордоном навчилися успішнішим бізнес-моделям, іншій бізнес-культурі, — каже соціолог Волосевич. — Це дуже вигідно для України".

Щоб повернути мігрантів, потрібно облаштувати життя в Україні
Ірина Бекешкіна,
соціологиня

Також поверненці, якщо їх буде помітна кількість, привнесуть в українське суспільство та політику виразні проєвропейські настрої. Тим самим послабивши прорадянську ностальгію, яка досі сильна в країні. "Мігранти та діаспоряни підтримають проєвропейські настрої і голосуватимуть за ті партії, які зацікавлені у позитивних змінах на користь бізнесу", — впевнена Бекешкіна.

Але на швидкий і помітний ефект від нинішніх ініціатив Зеленського та Кабміну, на думку експертів, сподіватися не варто. Волосевич вважає: хоча істотна частина українців, які живуть за кордоном, розглядають можливість повернення, про репатріацію 20 млн осіб й близько не йдеться.

Втікаючи через розчарування з батьківщини, багато переселенців не поспішають знову зачаровуватися нею. Їм необхідно побачити, що є стратегія розвитку країни, яка зробить Україну сучасною європейською демократією і справжнім вільним ринком, вважає Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній із міжнародного працевлаштування.

"Кабмін пішов правильним шляхом, пропонуючи дешеві кредити, але цього недостатньо, щоб повернути трудових мігрантів додому, — резюмує він. — Треба повернути довіру населення до влади".

І якщо внаслідок на батьківщину повернеться хоча б 10% від світової української діаспори, вважають експерти, це вже буде успіхом.

І навіть якщо ініціатива Зеленського просто скоротить відтік трудових ресурсів, країна вже зітхне вільніше. Адже проблеми у цій галузі поглиблюються: за оцінками Дмитра Дубілета, міністра Кабінету міністрів, із 2010 року 4 млн українців виїхали за межі країни і не повернулися.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.