Люди

Медіабос змінює професію

Олександр Ткаченко розповідає про українське політичне закулісся й еволюцію його взаємин з Ігорем Коломойським

Олександр Ткаченко, тепер народний депутат від Слуги народу, а нещодавно — керівник холдингу 1+1, розповідає про українське політичне закулісся, еволюцію його власних взаємин з Ігорем Коломойським і те місто, на яке він хоче перетворити Київ, якщо стане його мером

 

Ольга Духніч,
Іван Верстюк

 

 

З Олександром Ткаченком, народним депутатом від партії Слуга народу, а в недавньому минулому — гендиректором медіахолдингу 1+1 Медіа, НВ зустрічається на його старому місці роботи. Розмова відбувається у тому ж кабінеті керівника телекомпанії, на табличці якого тепер крейдою написано: "Президент", а в дужках додано — "почесний".

Це єдиний кабінет такого рівня із приймальнею в будівлі телеканалу. Де розташувався новий гендиректор Плюсів, для НВ лишається загадкою. Втім, Ткаченко запевняє, що напис крейдою на дверях легко стерти, а те, що кабінет досі його, — це данина поваги телеканалу до його управлінських заслуг.

А вони і справді є. Всі 10 років під його керівництвом 1+1 Медіа залишався одним із найвпливовіших гравців українського телевізійного ринку, що й довів президентський успіх Володимира Зеленського. Саме його проект Студія Квартал 95 довго, плідно та взаємовигідно співпрацював із холдингом, перетворюючи Зеленського на одного з найпопулярніших людей у країні. А сам Ткаченко не раз називав нинішнього президента своїм другом.

Сьогодні Ткаченко є не тільки депутатом і головою парламентського комітету інформполітики. Його називають серед очевидних суперників Віталія Кличка у боротьбі за крісло київського мера, вибори якого, найімовірніше, відбудуться цьогоріч.

 

П'ять запитань Олександру Ткаченку
П'ять запитань Олександру Ткаченку

__________________________________________________

— Найдорожча річ, яку ви придбали за останні п'ять років?

— Будинок.

— Найдивовижніша подорож у вашому житті?

— Їх кілька. Перша — Кайлаш, священна гора у Тибеті, пройшов усю цю доріжку, друга — інтерв'ю з Авґусто Піночетом, бо воно саме собою було дивовижне і драматичне, а відбувалося у Сантьяго. І, напевно, відвідування Норвегії. Це дивовижна країна.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— У мене Range Rover Sport і водій.

— Наймудріша людина, з якою вам довелося розмовляти протягом життя?

— Мені пощастило їх бачити багато. І навіть деякі короткі зустрічі, наприклад, із Далай-ламою або з яскравими політиками, багато чого мене вчили. Не менш повчальним було спілкування з Ігорем Коломойським.

— Якому типу алкоголю надаєте перевагу?

— Біле вино, але з нинішньою роботою я майже не п'ю.

Саме з цієї теми починається розмова НВ із Ткаченком, який сидить у своєму звичному кріслі, над яким уже кілька років висить панорамний знімок київського Подолу.

Ольга Духніч (О. Д.): Коли ви приймали рішення йти в депутати від Слуги народу, президент Володимир Зеленський обіцяв вам, що з часом ви станете біля керма Києва? Така домовленість була?

— Розмови були різні, але я б ніколи не подумав йти в політику, якби не такий унікальний поворот із походом у політику, за суттю, колеги з цеху [Зеленського]. Для мене депутатство — виклик. Я думав, що щось знаю про політику, будучи політичним журналістом, але, коли прийшов, зрозумів, як мало я знаю. І так, мій інтерес відтоді серйозно трансформувався, я став головою гуманітарного й інформаційного комітету Ради. Водночас доля Києва для мене — пріоритет.

О. Д.: І все-таки ви були топ-менеджером впливового медіахолдингу і раптом пішли в депутати. Малозрозумілий дауншифтинг.

— Подивімося на це з іншого боку. Я став головою комітету, у якого досить багато повноважень. Ми обговорюємо нове законодавство про медіа, яке не змінювали з 90-х років. Проблеми нагромадилися і за напрямами туризму, релігії, з питань, пов'язаних з охороною культурних цінностей. Від інтересу до Києва я не відмовляюся. Я хочу цього виклику. Але політика — це мистецтво компромісів, і просто йти в кампанію, в якій ти братимеш участь, а не перемагатимеш, мені б не хотілося, тому я зараз такий обережний в оцінках.

О. Д.: Ви кажете, що, ставши депутатом, зрозуміли, як мало знали про українську політику. Що вас найбільше здивувало?

— Низький рівень політичної зрілості, відповідальності й ефективності. Наприклад, у медіа в нас є певні KPI (головні показники ефективності). Ти розумієш своїх глядачів і читачів та отримуєш негайний фідбек. Інакше ти неефективний менеджер і журналіст. Тут цієї зони відповідальності немає. Вона розмита. І коли я бачу певних політиків, які з піною біля рота доводять вочевидь дурні речі, навіть ті, в які самі не вірять, хоча всередині зберігають геніальний спокій, я розумію, що система маніпуляції громадською думкою досягла такої межі, що розмова за суттю у принципі можлива вкрай рідко.

І другий момент, який мене вразив, — політичні амбіції, які заступають людям очі. Вони сильно шкодять консолідації, можливості домовлятися та працювати ефективно. Все це стимулювало мене до певних дій усередині Слуги народу, до консолідації ефективних рішень, які можуть проводити ефективні люди.

 

раст1

ТАЛАНТИ Й ШАНУВАЛЬНИКИ: Народний депутат Олександр Ткаченко (ліворуч) пояснює, що на похід у політику його надихнув успіх колеги і друга, а нині президента України Володимира Зеленського (у центрі)

Іван Верстюк (І. В.): До речі, про Слугу народу. Варто відкрити телеграм — і на тебе відразу звалюється вся ця краса: телеграм-канали Макса Бужанського й Олександра Дубінського. Ви обговорюєте всередині фракції все, що пишуть ці хлопці, телеграм-канал Чорний лицар, який доносить нібито інсайди партії?

— Коли почалася вся ця спека, я на тиждень підписався на телеграм, і мені з головою вистачило, я відписався.

Звісно, у фракції всі це обговорюють. Тому важливо зрозуміти, яким чином організувати роботу всередині, щоб ці сплески не руйнували, а, навпаки, допомагали фракції консолідуватися у пошуках ефективних рішень.

О. Д.: І все-таки згадані депутати — автори висловлювань, які не додають вашій політсилі довіри.

— Так, Бужанський, наприклад, написав пост про те, що хоче скасування закону про мову. Я йому досить швидко як голова комітету відповів, що це не на порядку денному, це вкрай делікатна сфера, його й так брали, умовно кажучи, напружено. Після чого Бужанський підійшов до мене і сказав: дякую, дуже коректно, я все зрозумів. Тобто це демонстрація сили діалогу. Дуже часто ось ці емоції й егоцентрична позиція тих, хто сидить під цим страшним куполом, застують їм очі — падає планка й можливість діалогу виключається. Я завжди за пошук діалогу. І ми ініціюватимемо діалогові майданчики всередині партії, аби примиряти різні інтереси.

О. Д.: Як складаються ваші стосунки з Ігорем Коломойським після припинення роботи в медіахолдинзі?

— Для нього стало сюрпризом, що я пішов у політику. Я йому не казав про це своє рішення. Не можу сказати, що він був дуже радий. Натомість, я вдячний за одну важливу його рису, яка дала можливість нам успішно співпрацювати понад 10 років. Він дійсно цінує свободу слова. І той колектив, який на Плюсах створено останніми роками, в принципі підтверджує цю його сторону.

О. Д.: Частина ваших переговорів із Коломойським стала суспільним надбанням. Там ваш колишній роботодавець вам, м'яко кажучи, грубіянить. Вийшовши з відносин субординації з ним, ви полегшення відчули?

— Знаєте, ці розмови треба було б чути повністю. Бо елементи хамства були присутні й з іншого боку теж. Ми пройшли певну еволюцію стосунків. Останніми роками це досить шанобливі взаємини.

І. В.: Коломойський очолив наглядову раду медіахолдингу. Чи означає це, що, оскільки ви депутат, зараз Коломойський безпосередньо командуватиме 1+1, спробує вкидати свої меседжі, що Україні не потрібно співпрацювати з МВФ, а краще оголосити дефолт, і що на Донбасі йде громадянська війна?

— Коломойський уже був головою наглядової ради свого часу. Це радше нормальна легалізація статусу акціонера через наглядову раду. Таке існує в багатьох компаніях, нічого в цьому дивного немає. Інша система взаємодії акціонера з менеджерами, і так, вона відрізняється від тієї, яка була раніше. Але це ж легалізація його відповідальності, зокрема публічної.

 

раст2

1+1: Колишній гендиректор компанії 1+1 Медіа Олександр Ткаченко (ліворуч) і його колега з каналу Олександр Дубінський легко обміняли роботу на ТБ на депутатський мандат

І. В.: Повертаючись до Олександра Дубінського. Інформація про кількість його квартир і автомобілів викликала великий резонанс. Чи справді його доходи і зарплата на 1+1 давали можливість вести настільки розкішний спосіб життя?

— Він прийшов на канал уже сформованою людиною, яка займалася бізнесом. Із того, що я знаю, у нього була якась нерухомість. Я можу казати про себе, і декларацію свою я подав торік, хоча такої необхідності не було. Що доведеться декларувати Дубінському — це запитання до нього самого. Але його доходи на Плюсах такий спосіб життя не дозволяли б вести. На Плюсах зарплати середньоринкові.

І. В.: Перейдімо до Києва. Вас називають одним із кандидатів на наступних виборах мера у столиці, які відбудуться, ймовірно, у жовтні. У чинного мера Віталія Кличка у місті досить високий рейтинг. Як ви збираєтеся пояснювати киянам, що місту потрібна зміна влади?

— Питання не у високому рейтинзі, а швидше у тому, що й антирейтинг у Кличка високий, і він істотно вищий за рейтинг довіри. І ось цей план Подолу із напів зруйнованим Гостинним двором у мене тут висить, бо мені соромно за місто. А мені, як корінному киянину, не хотілося б, аби було соромно.

Ось я зараз повернувся з відпустки, їдеш містом — сіра стіна, проїжджаєш усі ці наші спальні райони, в яких жити тоскно, а ми під час виборчої кампанії багато поїздили і спілкувалися з людьми. І мені дуже хочеться зробити так, аби в місті міг жити мій син.

Зараз гуляти у Києві можна переважно між сміттєвими баками й авто

О. Д.: Ви кілька разів заявляли, що у Києві діє якесь вікно, в яке інвестори вимушено заносять гроші за право інвестувати в місто. Нещодавно з'явилася інформація, що мер міста відсторонив головних корупціонерів від впливу на місто. Ефект від таких зусиль помітний?

— Питання не в конкретних особах. Питання у системі та цінностях. Поодинокі випадки — це радше для замилювання очей, аби відвернути увагу від реальних проблем і системних порушень.

Якщо керівництво столиці думає, що на місті потрібно заробити, а містянам пускати пил в очі за допомогою скляного моста або якого-небудь парку, — це один підхід. Якщо ж у пріоритеті реальні зміни, то це інша історія. Я був у Варшаві десь три-чотири місяці тому. До цього я був там останній раз років шість тому. Місто кардинально змінилося. Змінилася транспортна система, із провінційного міста воно стає міжнародним діловим хабом.

Тобто за п'ять-шість років можливо змінити долю міста. Зрозуміло, що там європейські гроші, але ми маємо можливість залучати інвестиції та мотивованих інвесторів. Потрібні чесні правила гри.

О. Д.: У Києві протягом багатьох років відбувається одне й те саме: змінюється мер, змінюються наближені до нього стейкхолдери. Йде умовний Микитась, приходить умовний Вавриш. Чому ви вважаєте, що вам вдасться поламати цю систему? Нікому поки не вдавалося.

— Я успішний менеджер, як ви самі сказали, впливового медіахолдингу. Мені йти в політику, аби продовжувати справу, яку не я розпочав, украй не хотілося б, бо, можливо, і вік не той. Мені хочеться зробити щось важливе, за що не було б нестерпно боляче й соромно.

 

раст3

МІЖ МІСТОМ І СВІТОМ: Народний депутат Олександр Ткаченко не приховує, що вже восени побореться за крісло мера Києва з Віталієм Кличком

О. Д.: Питання навіть не у вас, а в забудовниках і смотрящих. Що змусить змінитися їх?

— Вони всі, як і олігархи, до речі, коли ти з ними розмовляєш про правила гри, готові їх визнавати. Вони не готові визнавати винятків. Тобто "цьому дала, а цьому — не дала", а саме так завжди й було. Закон один для всіх. Якщо є нормальні правила, за якими можна працювати, їм набагато простіше свої бізнес-плани прогнозувати у коректній формі. Це навіть у їхніх інтересах.

О. Д.: Інакше кажучи, якщо Київ отримає мера від Слуги народу, ніхто з київських забудовників не матиме привілеїв перед іншими?

— Якщо це буду я, то ніхто. Якби я хотів цими схемами займатися, я б пішов у політику, напевно, набагато раніше, благо такі можливості завжди були.

О. Д.: Ви багато говорите про цінності, але водночас орендуєте особняк на Трухановому острові, а це за генпланом — рекреаційна зона, і жити там людині з цінностями якось недобре.

— Це насправді дивна історія, бо на острові живуть багато киян, зокрема відомих. І живуть, наскільки я розумію, на законних підставах. Коли ми брали в оренду цей будинок, я перепитував у власників про законність будівництва, було показано папери. Але з усіх тамтешніх мешканців обрали одну людину — мене, аби показати, що саме я незаконно володію майном. Потім з'ясувалося, що орендую. З огляду на суспільний резонанс, ми виїхали з цієї резиденції.

О. Д.: І все-таки, коли ви туди заселялися, вам не здалося дивним жити в заповіднику? Адже йдеться і про букву закону, і про етику?

— Якщо є документи, підписані Київрадою, що в цій зоні рекреація і є спортивна база, на якій можуть жити люди, я не бачу в цьому проблеми. Не хочу нічого нікому доводити, тим паче, що це дійсно не моя власність. Найменше я хотів би приносити своєю присутністю проблеми людям, які там залишаються жити на законних підставах, наскільки я зрозумів. Але немає лиха без добра, зате ми купили будинок у котеджному містечку.

О. Д.: Повертаючись до теми Києва, якщо говорити про довгу стратегію його розвитку, це місто для вас — про що? У чому його головна функція для киян, яке місце він міг би зайняти серед міст Європи?

— Кияни люблять гуляти містом. Я зі свого дитинства на Відрадному пам'ятаю, що міг спокійно гуляти, пройти в сусідній парк, із задоволенням пройти кілька зупинок трамваю в напрямку школи. Зараз гуляти у Києві можна переважно між сміттєвими баками й авто. Для мене Київ — це місто, яким зручно гуляти, і влада має поважати право киян на місто.

Що ж до великих амбіцій, то нещодавно я розмовляв із керівницею однієї з найбільших готельних мереж світу. Вона сказала, що кияни мають важливу рису — гостинність. Київ — гостинне місто, і тут цінують сервіс. У нас завищені очікування від системи обслуговування, починаючи з медичних установ і закінчуючи дитячими садками, дорогами, і ці системи активно трансформуються. Цю особливість можна використовувати.

Я бачу величезний потенціал не тільки у зрозумілих сферах IT і високих технологій. Ми могли б стати чудовим сервісним вузлом, надаючи можливості і смачно поїсти, і зручно жити, а також медичні послуги.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.