Моє місто

Ісландія

Тут вірять в ельфів, п'ють воду з-під крана, за простецьку їжу платять неймовірні гроші у ресторанах, та й кімнати у периферійних ґестхаусах зі зручностями на дворі здають туристам по 70 євро за ніч

Тут вірять в ельфів, п'ють воду з-під крану, за простецьку їжу платять неймовірні гроші у ресторанах, та й кімнати в периферійних ґестхаусах зі зручностями на дворі здають туристам по 70 євро за ніч

 

 

Олександр Онищенко,
партнер юридичної фірми Integrites

 

Земля льоду й полум'я, як іноді називають Ісландію, стала відкриттям навіть для такого досвідченого мандрівника, як я. А мій досвід уже складається з 70 країн.

Отже, забронювавши автомобіль і житло за кілька місяців до поїздки, ми з друзями вирушили в пустельну частину Ісландії, її Золотим кільцем. Це прибережний маршрут, він стартує у Рейк'явіку і включає в себе основні визначні пам'ятки — гейзери, водоспади, чорні вулканічні льодовики та зони спостереження за китами.

Рятуючись від усюдисущих китайських туристів, ми їхали у глибинку. Запаслися зарядними пристроями для фотоапаратів і телефонів: знімати доведеться у режимі нон-стоп.

Місячні пейзажі змінювалися горами, а гори — безкрайніми смарагдовими луками з кошлатими і доброзичливими вівцями і кіньми особливої ісландської породи, які мирно пасуться.

Дорогою ми зупинялися, щоб погладити цих конячок, а заразом сфотографувати зграю яскравих тупиків. Ці пташки — місцеві улюбленці, символ країни і бестселер усіх сувенірних крамниць Ісландії.

До речі, власник нашого ґестхауса розповів нам, що раніше теж займався виробництвом і продажем усіляких сувенірів. І все було добре, поки його не витіснили з ринку китайські підприємці. Тоді він продав свою крамницю і квартиру в Рейк'явіку і купив міні-готель у глибинці.

Ми також відмовилися від фасадної, непериферійної Ісландії, від її ресторанів, де прості страви на кшталт картоплі в мундирі та риби з овочами коштують від 20 до 40 євро, а порція місцевого делікатесу із в'яленого китового м'яса — всі 100 євро. Інша річ ґестхауси із гриль-зонами, де можна готувати самостійно. Алкоголь по 50 євро за пляшку ми замінили місцевим трав'яним чаєм і водою — благо пити її можна просто з крану.

Витрачати гроші краще на те, щоб побачити якомога більше. Бонус — до кінця подорожі ми навчилися розрізняти 50 відтінків зеленого. До того ж треба врахувати, що бензин в Ісландії дорожчий за український у півтора рази, а в ґестхаусах вартістю 70 євро за ніч зі зручностями на дворі — як на базі відпочинку на Дніпрі.

Зате сувора краса Ісландії створює найкращі умови для релаксу. На її просторах тишу порушує лише мекання овечки на смарагдовому схилі. Сучасні ісландці кажуть, що вірять в ельфів. Напевно, тому й живуть як у казці.

На заправках така ж дзвінка тиша. Персоналу немає. Все за безготівковим розрахунком навіть у глибокому закутку.

У цій країні особливо добре тим, хто втомився від міської метушні та заторів. Бувало, що за 200 км шляху ми не зустрічали жодної заправки або придорожнього кафе, а вночі за пів години повз проїжджав лише один автомобіль.

Хочете розповісти
цікаві
факти про своє місто?
Пишіть нам на
travel@nv.ua

А от від дощів і вітру тут не застрахований ніхто. Тому потрібно передбачити теплий і непромокальний одяг і взуття. Дощовик особливо знадобився поблизу водоспадів, яких в Ісландії незліченна кількість.

Сувора північна природа не тішить різноманітністю видів рослин і тварин. До Полярного кола — рукою сягнути, всього 50–70 км, трохи більше, ніж від центру Києва до аеропорту Бориспіль.

Місцева визначна пам'ятка — ті ж самі тупики та, звісно ж, кити і кашалоти. Їх тут водиться понад 20 видів. Більшість із них можна побачити у природному середовищі існування, а якщо пощастить, то навіть на відстані кількох десятків метрів. Ми одяглися тепліше і стартували на кораблику з містечка Хусавік на китове сафарі.

Рекомендую відвідати сучасний та інтерактивний музей китів у Хусавіку, де зібрано скелети цих морських ссавців у натуральну величину, представлено історію китобійного промислу, раритетні гарпуни, нарешті, старі фотографії. На багатьох зображено моменти, як усе місто обробляє свіжу китову тушу, якою потім жителі могли харчуватися два місяці. Всього 10 євро — і ви експерт у китовій справі.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.