Люди

Три кити

Популярний телеведучий Савік Шустер пояснює, чому його шоу виходить на каналі олігарха Ріната Ахметова, розкриває підґрунтя свого фінансового спору з Ігорем Коломойським, і політичного — із Петром Порошенком

Популярний телеведучий Савік Шустер пояснює, чому тепер його шоу виходить на каналі олігарха Ріната Ахметова, розкриває підґрунтя свого фінансового спору з іншим олігархом, Ігорем Коломойським, і політичного — із третім олігархом і експрезидентом Петром Порошенком

 

Євген Кисельов

 

 

На початку вересня відомий журналіст і телеведучий Савік Шустер повернувся на екрани українських телевізорів. Тепер його політичне ток-шоу Свобода слова, яке за довгу історію існування виходило на багатьох рейтингових каналах країни, перебралося на телеканал Україна, що належить бізнесменові й олігархові Рінату Ахметову. А сам Шустер, який у 2016 році змушений був покинути країну через заборону на роботу та конфлікт із експрезидентом України Петром Порошенком, тепер вникає в перипетії оновленого українського політичного життя. Попередні три роки він відпочивав і подорожував.

Тепер він поділився із НВ своїми спостереженнями про ініціативи нової влади, втім, не забуваючи і стару.

— Вперше ви з'явилися в Україні навесні та, я пам'ятаю, в інтерв'ю казали, що не розглядаєте можливість співпраці з якимось із великих каналів, що належить комусь із українських олігархів. Проте зараз ви працюєте на каналі Україна. Що змінилося відтоді?

— Я мав таку позицію, що протягом передвиборчого сезону взагалі не говоритиму про жодні можливості появи в ефірі під час цих політичних баталій. А вже після парламентських виборів я більш-менш був відкритий для пропозицій. Я кажу "більш-менш", бо великого бажання повертатися на телебачення у мене, правда, не було.

— Тобто вмовили, катували, змусили?

— Ні, і не катували, і навіть не змусили — дуже лагідно розмовляли. Я сам погодився, бо прийшло це нове покоління у владу, а для будь-якого репортера, журналіста просто цікаво за цим спостерігати: вдасться — не вдасться, що вдасться. З'явилася цікавість. А потім надійшла пропозиція від ТРК Україна зробити таке ток-шоу — гарне, значуще, впливове. І я погодився.

— Якщо плівку відмотати назад, у 2015–2016 роки, тільки ледачий не говорив тоді, що у вас виник конфлікт із колишнім президентом Петром Порошенком. Це так?

— Я вважаю, що так. Але не впевнений, що він так вважає. Наш канал був дуже відкритим, і у нас не було взагалі ніяких, ні кон'юнктурних, ні цензурних, ні якихось політзавдань, або навіть бажання когось підтримувати, а когось не підтримувати. Проблема в тому, що п'ятий президент України не любить критику — він її не те, що не хоче чути, він її не сприймає. І ми запрошували людей, природно, які казали, що вони знають, що думають. І ось тут почався конфлікт. Мене позбавили права на роботу (і посвідка на проживання фактично теж зникала), я зрозумів, що це серйозний удар зверху. Бо такі речі не можуть відбуватися на горизонтальному рівні, десь на рівні третьої ланки. Я потім отримав підтвердження, що це реально йшло зверху. І все, я більше не мав виходу. З іншого боку, нас як канал просто задушила податкова абсолютно необґрунтованими і незаконними перевірками, потім — порушення кримінальних справ проти мене. У підсумку всі суди ми виграли.

Так, власник каналу платить мені, але я йому приношу політичний вплив як господареві каналу

 Фактор Міхеіла Саакашвілі відіграв роль тоді? Адже, якщо я не помиляюся, ви продовжували запрошувати Саакашвілі на свої ефіри, коли він вже став опальним політиком.

— Безсумнівно, Саакашвілі був тією людиною, яка першою в нашому прямому ефірі викрила, що відбувалося в Укроборонпромі. Він показав документи, я навіть пам'ятаю, він прийшов і сказав: "Може, я не повинен цього робити, але я зобов'язаний розповісти правду". І я дуже здивувався, що жодної суспільної реакції на це тоді не було. А вже коли ці викриття з'явилися під час передвиборчої кампанії, тоді здійнявся великий галас у суспільстві. Гадаю, це дуже вплинуло на результати виборів. Але Саакашвілі ми, звісно, продовжували запрошувати — я не бачу причин, чому ні. Він на той час був українським політиком.

 Часто кажуть, що українська журналістика, особливо телевізійна, страждає відсутністю незалежності, що всі канали належать надбагатим людям України. Є і стандартна претензія до телеведучого такого каналу: "Ти працюєш у Ахметова на каналі, значить, ти з усіма потрохами продався Ахметову". Працюєш на каналі Пінчука  значить, ти "кріпак Пінчука". Що можна зробити, аби забезпечити більшу незалежність журналістиці?

— Якщо почати з мене, "кріпак" я чи не "кріпак", то все-таки будь-якому каналу, на якому працював, я багато дав. Моє бачення політичного процесу дало вплив каналу, — а це нічим не менше, ніж реальні гроші. Можна заробляти гроші на каналі, і канал узагалі не впливатиме ні на що. А можна заробляти менше, але зате бути впливовішим. Я ніколи себе не відчував залежним або рабом, бо це абсолютно лояльне ставлення. Звісно, спочатку мені було складно, поки не зросла кількість глядачів. Але коли кількість глядачів сягнула певного рівня, і коли реально на громадську думку вже впливало те, що я роблю, і політичний світ це розумів, — тоді у мене з'являлися рівні стосунки з будь-яким власником каналу. Бо, так, він платить, але я йому приношу політичний вплив як господареві каналу.

 

раст1

САМЕ ТОЙ ЕФІР: В одному з перших ефірів Свободи слова на ТРК Україна Савік Шустер і його колишній роботодавець Ігор Коломойський вступили у відкритий конфлікт

— А якщо Шустер працює на каналі Пінчука, Ахметова, когось іще, чи можуть йому в будь-який момент зателефонувати і сказати: "Значить так, ось цього покличеш, цього — геть, запитання треба поставити ось такі. Зрозуміло? Кругом, кроком руш — виконувати"?

— Не хотілося б звинувачувати в зіпсованості будь-кого, але люди, які так пишуть, найімовірніше, самі так роблять і так думають. А що стосується незалежності журналістики, я зараз розгублений, бо якщо я стежу за тим, що відбувається у Сполучених Штатах навколо президента Трампа й імпічменту, то там преса абсолютно упереджена і розколота: преса, телебачення, радіо, інтернет. Все абсолютно розколоте на дві частини. Попри те, що американці завжди встановлювали стандарти журналістики. Після Вотергейту [Вотергейтський скандал, пов'язаний зі встановленням прослуховування у виборчому штабі кандидата від Демпартії США на початку 70-х, який призвів до відставки тодішнього президента Річарда Ніксона] це реально була та журналістика, яка могла скинути президента Сполучених Штатів. Був довгий період довіри до засобів масової інформації, до американського телебачення — ведучий вечірніх новин майже бог у суспільній свідомості. Зараз цього немає, зараз справді розкол, усі стандарти журналістики щодня порушують.

— Як вам ідея нового президента Володимира Зеленського, що було б непогано державі регулювати інформаційну частину мовлення каналів? Позбавити власників упливу на новинні програми?

— Власники завжди впливатимуть, у будь-якому разі. Візьмімо [американського медіамагната] Руперта Мердока, він абсолютний республіканець і, природно, він на боці Трампа, як і його канал. Але я не думаю, що він приходить на редакційні збори, викликає журналістів і каже: "Ось ти будеш займати цю позицію, і ніяку іншу". Редакція або головний редактор наймають на роботу однодумців. Об'єктивні журналісти не потрібні, для них сьогодні немає ринку. Для об'єктивної думки, об'єктивного репортажу або будь-якого об'єктивного аналізу сьогодні залишилося мало простору.

Що робити в Україні? Я не думаю, що держава повинна регулювати, держава може створити стандарт. Адже ми знову в ситуації абсолютних рекордів Книги Гіннесса: це кількість каналів і обсяг рекламного ринку — я думаю, такого співвідношення немає ніде у світі [велика кількість каналів за мінімального обсягу рекламного ринку]. І я думаю, що ніде у світі немає державно-суспільного каналу, який ніхто не дивиться.

— Це правда.

— Створіть такий державно-суспільний канал, формулу фінансових вливань можна обговорювати і виробити, Ви можете це зробити першим каналом країни, зробіть об'єктивну журналістику, навчайте репортерів цьому ремеслу, врешті-решт, покажіть усім, що на тлі нашого каналу — державно-суспільного — всі інші, які виконують дрібні політичні замовлення, виглядають просто карикатурно. Зробіть так, встановіть стандарт. Не регулюйте — от не треба регулювати. Тільки-но держава починає регулювати, все закінчується цензурою.

Зараз я паралельно з телебаченням якраз займаюся вивченням масових емоцій

— В одній із перших програм цього сезону стався інцидент, коли між вами і мільярдером Ігорем Коломойським сталася словесна дуель на підвищених тонах. Ви один одного звинувачували, що не дотримали свого часу, восени 2015 року, зобов'язань. Ви казали, що вас грубо викинули з ефіру; а він — що ви отримали (не особисто, а компанія, яка виробляла програму) аванс за 10 або 12 випусків наперед, і оскільки їх не зробили, то ви йому винні купу грошей. Ви, як я зрозумів, готові оскаржувати це в суді.

— По-перше, про контракт. Пан Коломойський володів футбольним клубом Дніпро, він також контракти підписував. Якщо ти підписуєш контракт із тренером і потім його звільняєш, ти ж повинен виконувати свої зобов'язання потім. Це не так, що ти взяв, звільнив тренера і припинив платити йому зарплату, ні, ти за контрактом продовжуєш йому платити зарплату. Є футбольні клуби, які сьогодні платять зарплату чотирьом тренерам: трьом звільненим і одному з чинних. Він [Коломойський] цього не розуміє, він узагалі цього не розуміє — ані з клубом Дніпро, ані з нами. Ми підписали контракт, ти мене вигнав, просто викинув із прямого ефіру, а далі є контракт. Я за фінансовою частиною спеціально не стежу, в мене завжди таке правило, що фінансами я не займаюся, бо це мають робити інші люди.

— Коломойський сказав, якщо бути точним, що він нібито домовився, що не буде ніяких інших фінансових домовленостей ні з ким з учасників програми, а ось "Шустер взяв і по 50 тис. зібрав із двох учасників, один із яких був спеціально засланим козачком для перевірки".

— За ті дві програми, які вийшли в ефір, взяли участь два мери, ми з ними зв'язалися у прямому ефірі, і я прямо запитав: "Ви гроші давали?" — "Звісно, ні". По-перше, 50 тис. — що за сума така? По-друге, це настільки безглуздо. Коломойський не розуміє, що таке репутація. Бо я маю ту кількість глядачів, яку отримую завдяки репутації, тобто люди мене дивляться, бо довіряють.

— Я сподіваюся, що справедливість у цій історії візьме гору. А що ви робили, поки вас не було в Україні?

— Я жив. Пізнав частину Індії, вивчав санскрит, заглибився у вивчення аюрведи. Провів у Індії багато часу, там я почав і практично закінчив книгу, яка вийшла два роки тому, і створив фонд із вивчення масових емоцій. І ось тепер я паралельно з телебаченням якраз займаюся вивченням масових емоцій. Мене також запросили на всесвітню конференцію в Амстердамі з емоцій — це така абсолютно нова наукова галузь, яка стає дедалі популярнішою як серед тих, хто захищає ліберальні цінності, так і серед поліції будь-якої, що це використовує вже швидше з каральною метою. Ось це приблизно я й робив. А взагалі жив, так.

 

Інтерв'ю з Савіком Шустером прозвучало в ефірі Радіо НВ 22 листопада, його повну версію можна знайти на nv.ua

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.