Люди

Між щастям і Росією

Президент Фінляндії Саулі Нііністе розповідає про свої зустрічі з Володимиром Путіним і розкриває суть щастя по-фінськи

Саулі Нііністе, президент Фінляндії, розповідає про свої зустрічі з Володимиром Путіним, пояснює, як купівля його країною винищувачів Hornet докорінно змінила її відносини з Росією, і розкриває суть щастя по-фінськи

 

Іван Верстюк

 

 

Фінляндія традиційно очолює всілякі рейтинги найщасливіших країн. Вона типовий приклад скандинавської моделі розвитку з її м'якою соціальною подушкою. Столицю Фінляндії Гельсінкі визнано містом, де найкращий у світі баланс між роботою та особистим життям за версією Всесвітнього економічного форуму.

Експерименти з безумовним базовим доходом, виплата пенсій іноземним громадянам, що проживають на її території, могутні соціальні служби — все це робить Фінляндію ідеальною країною в очах багатьох.

Цієї осені Україну відвідав президент цієї країни Саулі Нііністе, і НВ скористався нагодою, аби з перших вуст дізнатися, як ідуть справи на батьківщині Санта-Клауса.

Нііністе двічі вигравав президентські вибори — у 2012-му і 2018-му. Він представник Національної коаліційної партії, однієї з найстаріших політичних сил країни.

До приходу в президентський офіс Нііністе попрацював міністром юстиції, міністром фінансів і віцепрем'єром. А відколи він став президентом, Фінляндія збільшила свою роль у міжнародних відносинах. Так, фінський президент став організатором відомої торішньої гельсінської зустрічі Дональда Трампа і Володимира Путіна завдяки нормальним робочим зв'язкам з обома. Також він неодноразово зустрічався із Сі Цзіньпіном, лідером Китаю, а потім і верховним лідером Ірану Алі Хаменеї.

НВ розмовляє з Нііністе на полях конференції Yalta European Strategy, організованої Фондом Віктора Пінчука. Фінський президент терпляче відповідає на всі запитання НВ, не уникаючи гострих тем міжнародної політики. А запитання про скандинавську модель добробуту наприкінці розмови змушує його вдаритися у монолог про філософію державного розвитку, зупинити який довелося його ж прессекретарю, який нагадав босові, що на того чекає наступна зустріч.

— Україна та Фінляндія мають дещо спільне: вони обидві межують із Росією. Хоча наші відносини з цією країною точно не можна порівнювати з вашими. Адже ви зустрічалися з російським лідером Володимиром Путіним?

— Я зустрічаюся і розмовляю з Путіним як мінімум раз на рік. Бували роки, коли ми зустрічалися частіше. А загалом ми дивилися один одному в очі, напевно, більше десяти разів. Але майте на увазі, що за останні роки я зустрічався із китайським президентом Сі Цзіньпіном, з американськими президентами Дональдом Трампом і Бараком Обамою приблизно так само регулярно, як і з Путіним.

— Здається, ви казали, що росіяни мають стати частиною вирішення для врегулювання конфлікту на Донбасі. Але ж вони швидше частина проблеми, ви згодні?

— Ідея, що росіяни мають бути частиною вирішення, належить не мені, а французькому президентові Еммануелю Макрону.

— Добре, але як змусити росіян поважати міжнародне право — забрати війська з України і Сирії, припинити фінансувати корумпований режим Ніколаса Мадуро у Венесуелі, почати поважати демократичні цінності?

— Хочу згадати один важливий епізод. Коли з'явилася новина, що росіяни анексували Крим, це була субота. Вже наступного дня, в неділю, Фінляндія засудила дії Росії. Ми завжди займали принципову позицію щодо санкцій Євросоюзу щодо Росії. І це незважаючи на те, що ми контактуємо з нею, у нас спільний кордон, щодня люди перетинають цей кордон в обидва боки. У наших відносинах є нормальні речі. Проте ми від самого початку заявили, що засуджуємо політику Росії [у Криму і на Донбасі]. Звісно, нам можуть сказати: ось Фінляндія просто виконує політику щодо Росії, яку визначає Брюссель. Але Фінляндія — учасниця Євросоюзу і теж бере участь у рішеннях ЄС щодо Росії. Хоча з усіх країн ЄС саме Фінляндія найбільше страждає від російських контрсанкцій. Водночас ми маємо намір зберігати політику щодо Росії в її нинішньому форматі доти, доки росіяни не змінять свою поведінку. Вважаю, обмін військовополоненими між Україною і Росією — важливий крок для обох сторін.

— Ви підтримуєте введення жорсткіших санкцій щодо Росії?

— Для жорсткіших санкцій потрібні очевидні нові причини. Якщо щось таке трапиться — так, [підтримуємо], а поки ми зберігаємо статус-кво — причин збільшувати санкції немає. Треба подивитися, як розвиватиметься нинішня ситуація.

раст1

СКЛАДНИЙ СУСІД: Саулі Нііністе і Володимир Путін проводять неформальну зустріч на катері в Чорному морі після офіційного діалогу в Сочі 22 серпня 2018 року

— Чи правда, що Путін сумнівається у легітимності декларації незалежності Фінляндії від 1917 року?

— Ні, Росія добре розуміє, хто ми і де ми. Наша країна зробила свій політичний вибір, він незворотній.

— Дивує, що Фінляндії в 1917-му вдалося вийти зі складу Російської імперії, а Україна намагалася-намагалася, але у неї нічого не вийшло. Потім ви виграли у Радянського Союзу зимову війну 1939–1940 років. Відтоді у вашій країні діє обов'язковий військовий призов. Які висновки з історичних уроків Фінляндії можна застосувати до України?

— Думаю, дуже складно порівнювати історію України з історією Фінляндії. Так, ми виграли зимову війну і вижили як незалежна держава. Але з початку 1940-х і до 1970-х ми відчували постійне втручання [Росії] в наші внутрішні справи. Наприклад, мою політичну партію [Національна коаліційна партія, заснована 1918 року] не допускали до портфелів уряду до 1980-х. Чому? Бо нас не любив Радянський Союз. Нас не любила Росія. Зараз ситуація інша. Вона інша багато в чому завдяки тому, що на початку 1990-х ми закупили партію винищувачів Hornet. Це стало точкою відліку в новій реальності безпеки, у якій живе Фінляндія.

— Зараз Фінляндія — учасниця Євросоюзу і країна з передбачуваною політикою та економікою. Як ви вважаєте, ЄС може почати розгляд прийняття нових учасників невдовзі, і чи має Україна шанс одного разу стати учасницею цього торгово-політичного блоку?

— Я б узяв за приклад фінське членство в Євросоюзі. Ми стали учасниками в 1995-му разом зі Швецією та Австрією. До цього ми були частиною Європейської економічної зони. Так от, Фінляндія, Швеція й Австрія були дуже добре підготовлені до вступу в ЄС. Показники цих країн були навіть кращі, ніж у корінних членів блоку. Про це зовсім забули, коли продовжили політику розширення ЄС у наступні роки.

Я не проти НАТО, але я не буду підштовхувати свою країну до участі в цьому альянсі

Можу розповісти, як я бачу політику розширення в ідеалі. Треба активніше використовувати інструмент надання статусу кандидата в учасниці ЄС. Тоді й країни-сусіди, і вся Європа розумітимуть: ось ця країна готується до вступу в ЄС. На підготовку до вступу потрібен час. Комусь більше, комусь менше. Членство в ЄС — дуже серйозна річ. До того ж не тільки політично, а й ментально. Люди починають по-справжньому відчувати себе європейцями.

— Якщо в Євросоюз Фінляндія успішно вступила, то щодо НАТО у вас інша політика. Ви якось сказали, що під час вашої каденції Фінляндія не подаватиме заявку на членство у НАТО. Чому?

— Я не проти НАТО, але я не буду підштовхувати країну до участі в Альянсі. Для цього є безліч причин. Якщо ви хочете стати членом подібного союзу, то маєте бути впевненими, що цього хочуть люди. У Фінляндії громадська думка не дуже підтримує ідею вступу в НАТО. Але це не головна причина. Основна причина в тому, що наш вступ істотно змінив би баланс безпеки в районі Балтійського моря. Наша сусідка Швеція — теж не учасниця НАТО. І ми, і Швеція тримаємо двері відкритими. Ми не відкидаємо можливості вступу в Альянс. Наскільки я розумію, шведи поки такої можливості не розглядають. Але це їхня справа. Поки ж ми розвиваємо двосторонню співпрацю [у сфері безпеки] зі Швецією. У нас безліч зв'язків зі США у військовій сфері. Тож ми абсолютно не пасивні в питаннях безпеки.

— Найбільша загроза для нинішньої Європи — це популізм. Ми бачимо його в Угорщині, Італії й інших країнах. Як європейські уряди та Євросоюз загалом мають реагувати на популізм, аби переломити тренд його поширення?

— Якщо на щось тиснути силою, то це зазвичай призводить до протилежних результатів. У Фінляндії популістські партії в минулому теж проходили в парламент. Але там вони ставали досить відповідальним учасником політичних процесів. Щоправда, водночас втрачали підтримку. Зараз у нашій країні є одна популістська партія, але її представників немає в парламенті. Ця партія агітує за вихід з Євросоюзу, стверджуючи, що таким чином життя у Фінляндії стане кращим. Ви знаєте, це теж частина демократичного розвитку.

— Ми звикли чути, що скандинавська модель суспільного добробуту — найуспішніша соціально-економічна політика на світі. Чого в цьому контексті Україна могла б повчитися у Фінляндії?

— Я б не поспішав роздавати поради іншим, бо у кожної країни своя унікальна ситуація. Проте дещо поясню. Фінська модель добробуту ґрунтується на неписаному договорі між державою та суспільством. Цей договір передбачає, що фінські громадяни мають зобов'язання докладати всіх зусиль, аби все суспільство багатшало. Але водночас не вимагати занадто багато натомість. Звісно, якщо хтось не може самостійно про себе подбати, є гарантії того, що про таких людей подбає держава. Тож головне тут — довіра. Звичайно, крім усіх цих неписаних правил, є цілий пласт законодавства, спрямований на гармонізацію суспільного життя та його розвитку.

Секрет фінського щастя простий і складний одночасно. Громадяни повинні виконувати свої зобов'язання щодо інших, щодо своїх родин. До того ж робити це якісно, а не для галочки. Але, мушу сказати, наша модель устрою суспільства дуже дорого коштує в грошовому розумінні.

© 2014-2021, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.