Люди

Тенета зла

Жорстокість і цинізм підлітків у ставленні один до одного перемістилися з реального життя у віртуальне і там значно посилилися 

Кожен третій український школяр страждає через цькування в інтернеті. Жорстокість і цинізм підлітків щодо один до одного з реального життя перемістилися у віртуальне і там значно посилилися

 

Ірина Крикуненко

 

 

“Ти потвора, щоб ти здохла і ще багато всяких жахливих речей”, — неохоче вивуджує з пам'яті тексти отриманих повідомлень і відводить очі 12-річна Даша Мальцева. Вона не любить згадувати торішню історію цькування, яка сталася з нею в Instagram: школярка і подумати не могла, що сварка з найкращою подругою обернеться війною в соціальній мережі.

Сценарій події мало відрізняється від класичних підліткових драм: ображена подруга поширює чутки і налаштовує проти Даші однокласників. Але з одним винятком — усе це відбувається не в реальному житті, а на екранах смартфонів, з анонімними погрозами та найбридкішими образами у приватних повідомленнях. "Жоден із тих, хто писав гидоти, у школі не сказав мені ані слова в обличчя", — розводить руками Даша.

Тільки образами справа не обійшлася: армія хейтерів завалила скаргами адміністраторів соцмереж і ті видалили акаунт Мальцевої. І хоча відтоді цькування припинилося, дівчинка досі важко переживає свою образу.

Зі зростанням діджиталізації школярів проблема знущань в інтернеті, які частіше називають кібербулінгом, стає щороку гострішою. Кривдники зламують сторінки, зливають у Мережу відверті фото жертв і створюють закриті групи для знущань. За даними ЮНІСЕФ, у сучасному світі в середньому кожен третій підліток хоча б раз зазнавав цькування в інтернеті. Такі ж високі цифри демонструють Україна, Франція та Молдова. Крім того, 16% юних співвітчизників зізнаються, що пропускали через інтернет-цькування школу.

Психологи заявляють про наростання загрози: страждає слабка дитяча психіка, школярі отримують серйозні розлади і навіть думають про суїцид.

"У соцмережах діти почуваються розкутіше, бо немає ніякої відповідальності за сказане", — пояснює причини жорстокості психологиня-консультантка національної дитячої гарячої лінії Ла Страда Україна Тетяна Харківська. Психологічні травми, отримані в дитячому віці, у майбутньому можуть позначатися на здоров'ї вже дорослої людини, призводити до розладу сну і стресів, каже вона.

Однак виявляти випадки кібербулінгу і боротися з ними досить важко, стверджують експерти. Діти, як правило, переживають такі ситуації самостійно і рідко звертаються по допомогу до батьків і вчителів. Та й батьки не поспішають надавати ситуації розголосу, боючись, що тоді їхнім чадам дістанеться ще більше.

У правовому полі питання теж вирішити практично неможливо — у законі про протидію булінгу, який набрав чинності в січні цьогоріч, відсутнє визначення кібербулінгу поза школою.

Проте сидіти склавши руки не можна, впевнений Богдан Мойса, експерт програми щодо запобігання кібербулінгу Docudays і координатор аналітичного відділу в Українській Гельсінській групі з прав людини. Якщо не почати боротися з інтернет-переслідуванням хоча б у превентивній площині, жертв знущань щороку буде все більше, впевнений він.

photo_2

ПРИХОВАНА ЗАГРОЗА: 11-річна Аріна Безугла лише через кілька місяців зізналася мамі, що отримувала анонімні погрози в Мережі

Дитячі ігри

Європейські підлітки найчастіше скаржаться на публічні нападки саме в соцмережах, як-от Facebook, Instagram, Snapchat і Twitter. Для українських школярів реалії трохи інші: за даними ЮНІСЕФ, половина жертв отримує образи і погрози в особистих повідомленнях тільки в Instagram — ця соцмережа особливо популярна серед юних українців.

Як правило, все починається зі звичайної перепалки в коментарях або чатах. "Ризик полягає в тому, що жертва нападок не знає, на який бік стануть спостерігачі цієї сварки, — підкреслює Мойса. — У дитини це викликає сильне напруження і страх".

Суперечка найчастіше переростає у тролінг — цілеспрямовані масові атаки щодо обраної жертви. До того ж нападники іноді намагаються зламати акаунт жертви і вивудити особисті дані.

Через подібну ситуацію справжній кошмар два роки тому пережила київська школярка Аріна Безугла. "Я мала цікаву сторінку в Instagram: веселі історії про мою собаку, кішку, розваги, рецепти слаймів", — насилу згадує те, що сталося, 11-річна дівчинка. Одного прекрасного дня під фото крім лайків почали з'являтися негативні коментарі від трьох невідомих.

Спочатку Аріна, яка мріяла стати блогером, на це дивилася по-філософськи: мовляв, завжди є критика. Але коли до образ додалися погрози, школярка вирішила заблокувати недоброзичливців. Це їх не зупинило: невідомі почали тероризувати Безуглу з новою силою, повідомили, що знають її адресу і номер школи, де вона вчиться.

"Я вирішила за можливості не виходити надвір, — згадує дівчинка. — Зі школи я не йшла, а бігла, боячись, що хтось мене помітить. Із друзями гуляти теж перестала".

Переломним став день, коли переслідувачі надіслали Аріні повідомлення з її фотографією. Школярка одразу зрозуміла, що її телефон зламали, бо це фото вона раніше ніде не публікувала. Дівчинку, яка забилася від жаху під стіл, знайшов старший брат, який потім розповів, що сталося, батькам.

"Вона постійно ходила якась загублена, — картає себе за неуважність до дочки Ірина Безугла, мати Аріни. — А я все списувала на навантаження у школі".

За словами психологів, агресія, тривожність, зміна поведінки можуть у таких випадках бути першими дзвіночками для батьків.

"У присутності батьків дитина ховає телефон або вимикає комп'ютер, нервується під час користування гаджетами, втрачає інтерес до школи, менше спілкується з друзями", — перераховує ознаки кіберцькування Харківська. Вона вважає, що важливо їх вчасно розпізнати і спробувати допомогти дитині.

Вчителька, яку попросили зупинити цькування, просто пішла з адміністраторів групи, вмила руки
Інна Ровніна,
мати школярки

Тим часом кривдники іноді бувають особливо винахідливими й вигадують дедалі витонченіші форми знущань. Наприклад, публікують відверті фото жертви без дозволу. Ними, за словами Мойсей, підлітки часто обмінюються зі своїм хлопцем або з найкращою подругою. А коли стосунки заходять у глухий кут, приватне стає надбанням громадськості й викликає колективне глузування.

"Також може бути публікація списків, хто з ким мав інтимні стосунки, або створення так званих slame books — стрічок із жартами на тему конкретного учня", — розписує потворні форми, яких набуває кібербулінг, Мойса.

Часто такі стрічки ведуть у закритих групах, де обговорюють жертв у негативній формі. За даними соцопитування ЮНІСЕФ, 58% українських школярів знають про такі групи у своєму оточенні.

Аби порвати соціальні зв'язки жертви зі своїми друзями, хулігани створюють фейковий акаунт від її імені та починають спілкуватися з її знайомими.

Від такого виду цькування частково постраждала і Даша Мальцева. "На моїх друзів почав підписуватися акаунт із ніком АнтиМальцева. Там публікували мої фотки на пляжі з бридкими підписами буцімто від мене", — скаржиться дівчинка.

Експерти називають найжорстокіші види переслідування: коли зловмисники записують на камеру відео побиття жертви і викладають це в мережу, або ж кіберпереслідування з метою організації нападу, побиття чи зґвалтування. Щоправда, наголошують фахівці, такі вже кримінальні злочини трапляються у школах набагато рідше за інші.

Самі підлітки вважають одним із найжорстокіших проявів цькування ізоляцію — для активних користувачів соцмереж це стає трагедією.

Київська п'ятикласниця Олена, яка просила не називати її прізвища у пресі, ледь не стала жертвою такого бойкоту. Однокласники намагалися видалити Олену із загального чату в месенджері та навіть влаштували голосування щодо цього. Причина цькування, за словами матері Олени, Інни Ровніної, була класичною — особистий конфлікт із однокласницею, який та перенесла в чат.

"Вчителька, яку попросили зупинити цькування, просто пішла з адміністраторів групи, вмила руки", — розповідає Ровніна.

У підсумку ситуацію вирішила публічність: мати Олени розмістила переписку дочки на своїй сторінці. Пост побачила мама кривдниці, і та запропонувала Олені мир.

Учителі в цій ситуації можуть зробити мало, вважає директор школи №141 Юрій Кіньков. "Якщо говорити суто юридично, за те, що відбувається за межами класу, класний керівник відповідальності не несе", — розводить він руками.

Однак якщо проблема стає систематичною і педагог бачить нездорову атмосферу в класі, він повинен обов'язково втрутитися і хоча б поговорити з учнями, додає Кіньков.

photo_1

ЖОРСТОКІ ІГРИ: Сварка з подругою для школярки Даші Мальцевої перетворилася на онлайн-кошмар з образами та клонами її сторінки в соцмережі

Тісний контакт

Найкращий засіб від кібербулінгу — тісний контакт батьків із дітьми. "Батьки зазвичай купують дітям гаджети, — міркує голова ЮНІСЕФ в Україні Лотта Сільвандер. — Тому вони можуть вимагати, наприклад, паролі до сторінок дітей у соцмережах. Якщо їм цього не надають, завжди можна забрати гаджет".

Із дітьми слід бути тактовними, їх не можна дурити, рекомендує Харківська. Вона радить час від часу перевіряти історію браузера в гаджетах дитини і стежити за її настроєм.

Приблизно так тепер учиняє Ірина Безугла, яка домовилася з дочкою, що переглядатиме кожне її відео перед тим, як та викладе його в мережу. "У нас домовленість: вона не показує свого обличчя", — додає мама дівчинки.

Проблему інтернет-переслідування неповнолітніх у світі вирішують не тільки на рівні сім'ї, а й на державному рівні. "У більшості урядів, принаймні в Європі та США, сьогодні працюють антибулінг-програми, антибулінг-веб-сайти, де є навчальні модулі для вчителів", — розповідає Сільвандер.

Флагманом у боротьбі з кібербулінгом вважають Австралію, де працює спеціальна гаряча лінія, куди діти можуть у будь-який час звернутися і повідомити про жорсткий контент. Після скарги протягом двох днів соцмережі, які співпрацюють із гарячою лінією, цей контент видаляють.

Щоправда, розуміння масштабів і глибини проблеми до австралійської влади прийшло не відразу: до того, як почати рухатися в цьому напрямку, країна пережила п'ять випадків суїциду дітей через цькування у Мережі. Тепер в Австралії є інститут уповноваженого з питань захисту дітей в інтернеті, який якраз і опікується цим напрямом.

"Дітям передусім треба пояснювати, які дані можна викладати, які фото можна публікувати, як поводитися, коли відбуваються нападки, — пропонує свою стратегію Мойса, наполягаючи на обов'язкових лекціях для всіх українських школярів. — Це гігієна соцмереж, і, якщо з нею працювати, проявів буде менше".

Курс із кібербезпеки читають усього в декількох школах столиці, зокрема в тій, яку очолює Кіньков. І, схоже, це працює: директор розповідає, що торік у його школі зафіксували тільки один випадок онлайн-булінгу. Втім, директор наголошує, що для організації таких курсів треба мати відповідних фахівців і програмне забезпечення.

"Найважливіше: діти не повинні діяти самостійно, — дає головну пораду Мойса. — А батькам варто діяти акуратно — дитина, найімовірніше, захоче зберігати приватність".

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.