Світ

Священна магія слів

Мова – це сила. Слова об'єднують нас, роз'єднують, звільняють і, що найголовніше, роблять нас людьми

Мова - це сила. Слова об'єднують нас, роз'єднують, звільняють і, що найголовніше, роблять нас людьми

 

 

 

Наварр Скотт Момадей,
письменник, поет і драматург. У 2019 отримав премію
Американський спадок імені Кена Бернса. Його роман Будинок, зі світанку створений
У 1969 році удостоїли Пулітцерівської премії за художню книгу

 

 

Т ермін "влада" всюдисущий. Коли починаєш розмірковувати про це, на думку спадає фраза «інфляція слова». Більшість із того, що ми зустрічаємо у пресі, на телебаченні та в рекламі, зосереджено навколо концепції влади.

Але що це за концепція? Що таке влада? Насправді тлумачення цього слова не має меж. Визначення незліченні, словник наводить величезну кількість значень. Безсумнівно, влада — це те, що дозволяє нам впливати на перебіг нашого життя або навіть визначати його.

Крім того, влада — це слово. А слова мають особливу силу. Мій письменницький досвід підказує мені, що немає нічого могутнішого. Зрештою зі слів складається мова.

Слова є концептуальними символами; вони мають денотативні та конотативні значення. За суттю слово power [влада] позначає силу, фізичну міць, опір. Але експресивне значення цього слова тонше: це переконання, навіювання, натхнення, безпека.

Згадайте слова Марка Антонія із шекспірівського Юлія Цезаря:

На всю країну монаршим криком вдарить:

"Пощади немає!" — і спустить псів війни.

Щоб злодіяння вся земля впізнала

За смородом тіл, які просять поховання.

Мабуть, важко знайти більш заряджені силою слова, які здатні підбурювати, розпалювати, закликати до насильства і руйнувань. Але є, звісно, й інші вирази зі словесною силою.

Вони можуть бути глибоко особистими. Вони можуть зачіпати наші почуття різними способами — напевно, це пов'язано з нашими персональними асоціаціями. Слово "Голокост" лякає мене, бо я слухав розповіді тих, хто вижив у нацистських таборах про страждання, яких вони зазнали. Хай там як, це слово спочатку потужне і тривожне.

Слово "дитина" захоплює мене, слово "любов" викликає збентеження, слово "Бог" спантеличує. Все життя я перебуваю під чарами слів, вони зміцнили мій дух.

Слова священні. Думаю, для дітей вони священніші, ніж для більшості з нас. Коли я починав освоювати мову, мій батько — корінний американець із племені кайова, розповідав мені історії з усного епосу кайова. Вони змінювали щось у мені, чарували і хвилювали. Вони живили мою уяву і наповнювали душу. Насправді ніщо інше не було настільки значущим для формування мого світогляду. Так я зрозумів, що історії — це двигун мови, а слова — її кістяк.

Кілька років тому в Чикаго я узяв участь у публічній дискусії з кенійським палеоантропологом Річардом Лікі. Ми говорили про походження видів, зокрема людини. Містер Лікі стверджував, що ми стали людьми, коли навчилися прямоходінню, і його аргументи були переконливими. Але я відстоював іншу теорію: ми стали людьми з появою мови. І цього погляду я дотримуюся досі.

Саме мова відрізняє наш вид від усіх інших. Це винятково людський винахід, система спілкування, заснована на звуках і символах — словах, сказаних і написаних. Вчений і письменник Томас Льюїс у своїй книзі Тендітні види розмірковує про походження мови. Він пише про те, як люди жили в печерах, і ось одного разу дві громади об'єдналися. І тут проявилося критичне значення дітей. Діти цілий день грали одне з одним, і до кінця дня народилася мова.

Те, що дитина має оволодіти мовою у віці двох-трьох років, здається неймовірним. І все ж це звична річ. Підозрюю, все тому, що діти люблять грати словами і не бояться їх. Тільки з часом вони дізнаються про всю силу слів: що вони можуть як зранити, так і зцілити, можуть призвести до війни або принести мир, можуть виражати ненависть і любов.

У період роботи професором англійської та американської літератури мені пощастило викладати курс усного епосу корінних американців. У них є прислів'я: "На початку було слово, і його вимовили".

Цілком можливо, що свою головну силу мова проявляє під час передачі інформації з уст в уста. Усна традиція набагато давніша за писемність, і вимагає від нас серйознішого ставлення до слів. Не можна кидати слова на вітер. Потрібно говорити відповідально, слухати уважно і пам'ятати, що було сказано.

У племені навахо є заклинання, покликане заспокоїти ворогів. У ньому йдеться:

Опусти ноги в пилок квітів.

Опусти руки в пилок квітів.

Опусти голову в пилок квітів.

Тоді твої ноги стануть пилком,

Руки стануть пилком,

Тіло стане пилком,

Розум стане пилком,

Голос стане пилком.

Залишений нею слід прекрасний.

Завмри.

Ось вона - справжня сила.

 

  

 

© The New York Times

Всі матеріали номеру

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.