Культура

Іспанські пристрасті

У прокат виходить фільм Біль та слава знаменитого іспанця Педро Альмодовара, в якому він згадує своє життя і змушує глядача ридати

У прокат виходить фільм Біль та слава знаменитого іспанця Педро Альмодовара, в якому він зусиллями зіркових Пенелопи Крус і Антоніо Бандераса згадує своє життя і змушує глядача ридати

 

Валерій Мирний

 

 

Г оловна зірка кінематографу Іспанії Педро Альмодовар створив свій 21-й фільм. Це Біль та слава, прем'єра якого відбулася на Каннському кінофестивалі у травні цьогоріч, де стрічку назвали однією з вершин фільмографії видатного режисера. Антоніо Бандерас, який зіграв у стрічці головну роль, отримав у Канні нагороду за найкращу чоловічу роль.

Ми всі подорожуємо життям із рюкзаком, повним болю і слави, страждань і величі
Антоніо Бандерас,
актор

Там же на фестивалі глядачі назвали фільм Альмодовара автобіографічним. Хоча сам режисер стверджує, що правда і вигадка в ньому переплітаються у нерівних пропорціях із суттєвою перевагою в бік вигадки.

"Цей фільм не є буквальною історією мого життя, але все, що відбувається із головним героєм, могло статися зі мною, і деякі з цих речей дійсно відбулися зі мною", — заявляє Альмодовар, який є автором сценаріїв до всіх своїх стрічок, зокрема до останньої.

Втім, загальний вердикт критиків зводиться до того, що в історії про режисера, який стоїть на порозі старості й зіткнувся із творчою кризою та іншими проблемами, все ж досить багато від самого Альмодовара.

Особисте життя

С трічка Біль та слава продовжує лінію серйозних фільмів режисера, що провокують глядача ставити самому собі незручні запитання і зіштовхують із темами, над якими у повсякденному житті рідко замислюємося.

Головний герой стрічки — режисер на ім'я Сальвадор Маллен, здається, давно пережив пік своєї кар'єри. Його мучать хронічні болі, але найбільше — страх перед незрозумілим майбутнім і примарами минулого. Хвороби і творча криза з'єднуються у Сальвадора в причинно-наслідкове коло. Привиди минулого ж виникають під час наркотичних тріпів і буквально у вигляді живих людей — актора зі знімального майданчика старого фільму, коханця, з яким колись могло б все вдатися, але життя розпорядилося інакше.

Альмодовара важко назвати режисером у кризі, тому Сальвадор тут — радше невдаха двійник знаменитого іспанця з паралельного всесвіту. Хоча, наприклад, історія з колишнім коханим частково взята з реального життя: у Педро Альмодовара колись дійсно були стосунки, які закінчилися раніше, ніж згасло кохання. На екрані режисер дає можливість Сальвадору багато років по тому зустрітися із колишнім коханцем і закрити гештальт, який давно його мучив. Насправді, за словами самого Альмодовара, у нього такої можливості не було.

Спільним для вигаданого Сальвадора і реального Педро у фільмі став образ матері. У стрічці вона з'являється у двох часових відрізках-спогадах: коли Сальвадору було вісім і його сім'я жила в землянці, а потім незадовго до теперішнього часу, саме перед своєю смертю.

За словами режисера, мама завжди була чи не найважливішою людиною в його житті. У стрічці її молоду версію грає Пенелопа Крус.

Вперше актриса зіграла у режисера у стрічці Жива плоть 1997 року виходу, їй тоді теж дісталася роль матері. Крус віддали початок картини — ретроспективна сцена, в якій її героїня, повія, народжує одного з головних персонажів фільму. Всього ж актриса зіграла у шести стрічках Альмодовара. За роль в одній із них — драмі Повернення — Пенелопа Крус отримала номінацію на премію Оскар у категорії Найкраща жіноча роль.

Що стосується Бандераса, то роль Сальвадора Маллена у фільмі Біль та слава — його сьома співпраця з Альмодоваром. Режисер зауважив молодого артиста ще на початку 80-х і зняв його в п'яти стрічках того періоду. Після зйомок у Матадорі та Жінок на межі нервового зриву Бандерас отримав статус зірки європейського масштабу і тим самим проклав собі дорогу до успішної голлівудської кар'єри.

Від початку 90-х шляхи актора і режисера розійшлися, щоб у 2011-му зійтися знову: цього разу в трилері Шкіра, в якій я живу, що сам Альмодовар охарактеризував як "історію жахів без криків і переляків".

І ось за вісім років співпраця Бандераса і Альмодовара знову відновилася. Ба більше, за словами критиків, у фільмі Біль та слава Бандерас зіграв свою найкращу роль.

фото 2

КАДР У СТИЛІ РЕТРО: У фільмі Біль та слава Пенелопа Крус зіграла матір головного героя замолоду

Сварка двох чоловіків

За словами Бандераса, двадцятирічна пауза у співпраці з Альмодоваром виникла якраз через голлівудський досвід актора.

"Коли я повернувся зі Сполучених Штатів, я повернувся із досвідом, — розповідає Бандерас. — А він [Альмодовар] взагалі не хотів цим користуватися! Він сказав: "Цей досвід може дати тобі відчуття безпеки перед камерою, але це не те, що я шукаю. Мені потрібно щось свіже". Замість того, щоб прислухатися до його мудрих слів, я пішов на конфронтацію з ним".

Спільний досвід, отриманий актором і режисером на зйомках їхніх фільмів у 80-х, не тільки подарував глядачам кілька відмінних акторських робіт і запустив одну успішну кар'єру, але і знайшов своє відображення у фільмі Біль та слава.

"Антоніо, я збираюся дещо тобі надіслати, і ти знайдеш там посилання на наше життя, — попередив Альмодовар Бандераса про те, що надішле сценарій стрічки. — Ти впізнаєш цих персонажів".

Так і сталося. У деяких рядках діалогів свого персонажа Бандерас впізнав слова, колись сказані Альмодоваром у реальному житті. Інші є вигадкою, чимось, що режисер хотів би сказати, але не зміг.

фото 1

СТАРІ ДРУЗІ: Педро Альмодовар (ліворуч), Пенелопа Крус і Антоніо Бандерас позують на прем'єрному показі фільму Біль та слава у Канні

Про що говорить цей хлопець

А льмодовар був приречений на те, щоб все життя провести на знімальному майданчику, і так воно і сталося. Народився він у Кальсада-де-Калатрава — невеликому містечку в Центральній Іспанії. У дитинстві його так само, як і героя фільму Біль та слава, віддали до католицької школи: батьки сподівалися, що Педро зрештою стане священиком. Але хлопчик виявляв набагато більший інтерес до фільмів, які крутилися у місцевому кінотеатрі, і марив професією кінорежисера.

Ось як сам Альмодовар згадує період навчання: "Кінематограф став моєю справжньою освітою, набагато більшою, ніж та, яку я отримав від священиків".

Тільки переступивши поріг вісімнадцятиріччя, Альмодовар під несхвальними поглядами батьків переїхав до Мадриду, щоб стати справжнім режисером. Його не зупинило навіть закриття одноосібним наказом диктатора Франсиска Франко Національної кінематографічної школи. Альмодовар знайшов найпростіший вихід із ситуації: він став самоучкою.

Цей спосіб виявився ще і найвірнішим. Будучи частиною богемних середовищ Мадрида, щодня знайомлячись із цікавими або просто ексцентричними людьми, Альмодовар складав своєрідну карту образів і паралельно — список артистів, із якими надалі працюватиме.

Його перший повнометражний фільм, комедія Пепі, Люсі, Бом та інші дівчата, вийшов у 1980-му, через п'ять років після смерті Франко, й одразу ж звернув на себе увагу свободою в розмові на найтабуйованіші теми: про маргіналізовану франкістами сексуальність, протиставлення старого, консервативного і нового, молодого з очевидною симпатією до останнього, про відвертий соціальний аналіз суспільства того часу.

Відвертість і пов'язана з нею провокація завжди супроводжуватимуть фільми Альмодовара на всіх етапах його кар'єри. Чи то насичений яскравими фарбами і кипучою енергією період 80-х років із його вершиною — фільмом Жінки на межі нервового зриву, першим серйозним міжнародним успіхом режисера і його першою номінацією на Оскар в категорії Найкращий фільм іноземною мовою. Або в пізніший і зріліший період Альмодовара, що почався видатною драмою Все про мою матір, стрічкою, з якою режисер був зарахований у ранг головних авторів світового кінематографа. Вона ж принесла йому перший із двох його Оскарів. Другий, за Найкращий сценарій, він отримав у 2002 році з фільмом Поговори з нею.

Тепер, після виходу фільму Біль та слава, критики говорять про те, що за вдалим збігом обставин і правильної роботи продюсерів стрічка може стати для Альмодовара третім Оскаром або як мінімум його номінацією. Те ж саме стосується акторської роботи Бандераса.

"Ми всі подорожуємо життям із рюкзаком, повним болю і слави, страждань і величі, — сказав майже 60-річний актор про роботу в стрічці Альмодовара. — Я думаю, що кожен, хто подивиться цей фільм, зможе сказати: "Я знаю, про що говорить цей хлопець".

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.