Непроста розмова

Не перший, але й не другий

Мільярдер Ігор Коломойський розмірковує про всіх президентів

Янукович. Порошенко. Зеленський. Мільярдер Ігор Коломойський розмірковує про всіх президентів. І навіть про себе

 

Крістіна Бердинських

 

 

«Каву будете?” — цим фірмовим запитанням мільярдер Ігор Коломойський зустрів НВ у своєму офісі в центрі Києва. Сюди він повернувся у середині травня, після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах.

Раніше мільярдер був у немилості: після звільнення із посади губернатора Січеславської області, низки конфліктів із владою і президентом Петром Порошенком, а також націоналізації ПриватБанку він жив то у Швейцарії, то в Ізраїлі. І судився із колишнім своїм банком, отримавши арешт активів від британської Феміди. А телеканал 1+1, що належить бізнесменові, став записним критиком Порошенка і головним інструментом підтримки кандидата Зеленського.

Тим часом в Україні — не в останню чергу через власну відвертість — Коломойський перетворився на лякалку для частини інтелектуалів, політиків і бізнесменів. Мільярдер щедро роздавав коментарі про те, що він поверне собі ПриватБанк, та ще й лякав місцевих і західних аналітиків розповідями про позитивні сторони держдефолту. Всі ці одкровення охоче обговорювали і засуджували опоненти Зеленського, які не без підстави вважають, що шоумен і мільярдер мають тісний контакт.

Зараз в Україні Коломойський почувається комфортно. Але на Заході над ним збираються хмари. І річ не тільки в судових позовах із ПриватБанком — деякими аспектами діяльності мільярдера зацікавилися спецслужби США.

5 запитань Ігорю Коломойському:
5 запитань Ігорю Коломойському:

_________________________________________________

  

— Найдорожча покупка за останні п'ять років?

— Актив якийсь, завод. Але не luxury.

— Найдивовижніша подорож у вашому житті?

— У мене всі подорожі веселі, немає якоїсь такої, яку б я виділив. Всі подорожі супер.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— На машині, на велосипедах не їздимо.

— Кого або чого ви боїтеся?

— Не боюсь я нікого, крім Бога одного.

— Чи є у вашому житті вчинки, за які вам досі соромно?

— Сказати соромно — ні. Скажімо так, я відчуваю дискомфорт через те, що вчинив десь м'якше, ніж міг би вчинити.

— Ви, напевно, стежите за процесом Дмитра Фірташа, утримуваного в Австрії, і його можливою екстрадицією до США. Там йому загрожує 50–80 років в'язниці. Що ви думаєте про цей процес? І чи не боїтеся, що можете стати наступним після Фірташа?

— Я не боюся, що можу бути таким. Хоча ми ж знаємо, що від тюрми і від суми не зарікайся. Але на цьому етапі я не відчуваю якихось побоювань.

Навколо мене якесь нездорове нагнітання у пресі, до того ж не тільки в українській. А те, що стосується Фірташа, я не можу коментувати: у нього свій процес, своє життя.

— У вас у США кілька історій. Є розслідування ФБР, спрямоване проти вас. Я так розумію, це ваш колишній бізнес-партнер Вадим Шульман звернувся до американських органів правопорядку.

— Кримінальний процес у США такий: ти про нього нічого не знаєш і не можеш дізнатися до того моменту, поки тобі не висунуть обвинувачень.

— ФБР вас не допитувало?

— Не допитували, не зверталися.

— А як ви дізналися про те, що є розслідування ФБР, у якому ви фігуруєте?

— Із преси. Потім довелося звернути увагу. Щось є, а що — ми не знаємо.

І ці гучні історії з ПриватБанком. Якщо вони [ПриватБанк] подають уже цивільні позови [у США, спрямовані проти ексвласників банку], напевно, вони кудись написали скарги ще в 2016-му або 2017-му, цілком імовірно, коли була націоналізація або до націоналізації. Вони там спираються на звіти [міжнародного детективного агентства] Kroll [оцінив збитки ПриватБанку в $5,5 млрд].

— Ви бачили цивільний позов ПриватБанку в суд штату Делавер?

— Я в пресі читав.

— У цьому позові вас пов'язують із компаніями Optima, які у Клівленді мають нерухомість.

— Мене не треба з ними пов'язувати, тому що я там акціонер.

— Ви визнаєте, що є акціонером фірм Optima?

— Звісно. Я вам розкрию страшну таємницю: коли ПриватБанк подав у Англії на freezing order (всесвітній арешт активів) свій позов, апеляція за яким, на мою думку, має починатися наприкінці липня, там була така історія: коли суддя видає freezing order, ти повинен розкрити свої активи — на що поширюється цей freezing order. Ти сам добровільно повинен в обмежені терміни все повністю розкрити. Все, що дорожче £1 млн.

— Після цього позову...

— Який в Америці, ви маєте на увазі?

— Так. Цей цивільний позов, який ПриватБанк подав у штат Делавер, також викликав інтерес до вас. Зовсім нещодавно у клівлендських ЗМІ вийшла стаття, в якій перераховано вашу нерухомість у Клівленді. У Штатах пишуть, що торік багато хто з цих бізнес-центрів, які вам належать, почали продавати. Чому ви їх розпродаєте?

— Їх увесь час то купують, то продають. Я не веду цей бізнес. У мене є мої друзі — американські партнери.

Всі просто сміються: після $470 млрд [у позові ПриватБанку до суду штату Делавер зазначено, що з січня 2006-го до грудня 2016-го загальний рух грошових коштів через рахунки кінцевих бенефіціарів власників у кіпрській філії ПриватБанку, які нібито використовували для відмивання коштів, становив $470 млрд]. Це все фейк. Це все дуже смішно.

— Ви не знаєте, чому продають нерухомість у Клівленді?

— Що значить "продають"? Там немає жодного розпродажу.

— У 2018-му кілька центрів продали.

— А в 2017-му не були продано? І в 2016-му. Купують, продають. Це білий прозорий бізнес. Коли туди давали гроші, я прямо казав: це мої гроші, які я заробив. Частина з них була від продажу активів [російської металургійної і гірничовидобувної групи зі штаб-квартирою в Лондоні] Євразу свого часу, у 2008 році. Відтоді ми туди [у США] інвестуємо, але це ж не тільки нерухомість.

— Тобто це гроші не ПриватБанку?

— Це мої власні кошти.

— У цьому ж позові якраз і зазначено, що ваша нерухомість у США — це, найімовірніше, відмиті кошти ПриватБанку.

— Ну?

— Це так?

— Це фейковий позов, який створює алібі тим, хто сидить у ПриватБанку і в Нацбанку та прикриває все те, що вони зробили і що стосується націоналізації ПриватБанку. А тепер вони розповідають, що шукають активи, що хтось щось кудись вивів, якісь звіти Kroll тощо. Це все смішно і розкриється.

— А що у вас в Америці ще є, окрім нерухомості? Ви ж мали там заводи.

— Були заводи. Деякі є, деякі забрали, деякі збанкрутували. До речі, зокрема через ПриватБанк.

— Хто забрав?

— Кредитори. Була сталеплавильна компанія, яка збанкрутувала. Туди треба було вливати гроші, а я вже був обмежений можливостями зі вливання. Втрати становили $200 млн, інвестованих туди. Ви бачили таке відмивання грошей, щоб вклали $200 млн, а на виході отримали нуль?

фото 2

БОЛЮЧЕ РОЗСТАВАННЯ: Остання зустріч президента Порошенка з іще губернатором Коломойським відбулася 25 березня 2015-го

Фото: ПСАП

— Який ваш бізнес зараз прибутковий? Телевізійний — Студія 1+1 — збитковий, авіакомпанія МАУ збиткова. Ви самі кажете, що всюди втрачаєте гроші.

— Я не казав, що всюди втрачаю гроші.

— Не всюди. Але ви наводите дуже красномовний приклад.

— Який? Ви запитали про Америку: які ще були активи? Я кажу, що була сталеплавильна компанія, до речі, хороша, вартістю під $400-500 млн. Там ще є феросплавна компанія. Вона жива-здорова, заробляє гроші.

— Ви вели бізнес в Америці, тобто ви — інвестор. Але зараз, якщо почитати, наприклад, американську пресу, ви маєте імідж лиходія.

— Ми ж розуміємо чому. Це створила зокрема і [ексголова НБУ Валерія] Гонтарева [один із головних персонажів у справі націоналізації ПриватБанку].

— Ви, напевно, знаєте, що на кожній зустрічі з президентом Володимиром Зеленським американці порушують питання про вас.

— І що?

— Як вам такий імідж?

— Мені все одно.

— Вас узагалі це не турбує?

— Не хвилює. Ми ж знаємо, що буде в кінці.

— Від вас зараз багато в чому залежить зокрема фінансовий добробут України.

— З якого дива він від мене залежить?

Висловлювання Коломойського не є проблемою Зеленського

— Наприклад, ви дали інтерв'ю Financial Times, у якому сказали, що дефолт за грецьким зразком — це добре. Після чого гривня на деякий час впала. Потім Зеленський змушений був виправдовуватися, що дефолту не буде, і те, що говорить приватна особа, не стосується державної політики.

— Те, що стосується Америки чи західної преси. Все це спровоковані і проплачені історії. Конкуренти — Петро Олексійович [Порошенко] свого часу, Гонтарева із [заступником голови НБУ Катериною] Рожковою, Нацбанк, Asters [юридична компанія], — ми всіх знаємо, хто і чим займається. Усіх героїв знаємо поіменно. І вони через це занадто непокояться. Бо коли все випливе наповерхню, то це судові позови, великі витрати і відшкодування збитку. Можна з торбами піти.

У нас вкрали нашу власність. Злодії відібрали її під заступництвом держави, підбурювані міжнародними організаціями, на кшталт МВФ чи Світового банку, які їм аплодували. Але ж власність так просто не можна забрати, через неї громадянські війни починалися. І ми нікому нічого не збираємося дарувати. Все будемо повертати назад.

— Ви готові розв'язати громадянську війну через власність?

— Ви знаєте історію: громадянська війна в Російській імперії через що сталася? Через власність чи щось інше?

— Це історія, а ми говоримо про сучасність.

— А у нас те, що сталося на Донбасі, це що сталося?

— Російська агресія.

— Так, звісно.

— Так, звісно.

— Це внутрішній громадянський конфлікт.

— Інспірований Росією.

— Ніким не інспірований, ніякою Росією.

— Ви говорите, що там не було російської техніки? Ви були губернатором Дніпропетровської області, ви ж усе прекрасно знаєте.

— Вона і зараз там є, російська техніка, і буде. Поки буде конфлікт, буде там російська техніка. Це реалії з життя. Так, вона там є. А у нас американська техніка з цього боку є. І що з того? Джавеліни є у нас? Це чия техніка?

— Американська.

— А звідки вона у нас тут взялася? А з якого дива нам її дали? Аби підтримувати конфлікт на Донбасі. Аби він ніколи не вмирав.

— Тобто ви думаєте, що Америці вигідна війна на Донбасі?

— Америці вигідні санкції проти Росії. У всякому разі за попереднього президента так було. А нинішній президент [Дональд Трамп] — здається, у нього інша думка, але як вийти із ситуації, він не знає. А напередодні чергових президентських виборів, може, не поспішає з цим. Але є очевидне прагнення поліпшити відносини між США і Росією — це помітно неозброєним оком.

— Але заперечувати факт присутності російських військових на Донбасі...

— Ми не заперечуємо жодних фактів. Ми говоримо, що військові російські присутні на Донбасі. Це факт. Вони, правда, переодягнені у відпускників або когось. У "ДНР-ЛНР" 1-2-й корпус, у всякому разі те, що стосується офіцерського складу, то 100% там багато російських військовослужбовців, які поїхали у "відпустку" або у "відрядження" виконувати інтернаціональний обов'язок. В Афганістан як їхали? Виконувати інтернаціональний обов'язок. Так само на Донбас поїхали. І не робіть із цього катастрофу, це нормальне явище. Точно так само, як до нас приїхали з іншого боку, із Західної Європи і США, теж виконувати інтернаціональний обов'язок.

Але у нас основа, шампур цього конфлікту — це внутрішньоукраїнський конфлікт, який, до речі, готували 20 років. Мінімум із 2004 року, з виборів Ющенко — Янукович. Тоді вперше зрозуміло було, що ми до цього готові.

Нікого взагалі не цікавить конфлікт на Донбасі. Є останні зрушення. Але те, що було за Порошенка, це взагалі смішно. П'ять років або чотири роки — ми не просунулися нікуди. Коли там були ці угоди? Лютий 2015-го? А до цього були у вересні 2014-го. Маневрена війна закінчилася, слава Богу, окопалися, і всі сидять і один на одного дивляться. Куди ми зрушили? Нікуди.

— Тому що це не тільки від нас залежить.

— Росія винна?

— Так, Росія винна.

— А чому ми Мінських угод не виконуємо? Чому ми виборів там не проводимо. Там же написано чорним по білому...

— Як провести вибори там?

— Хочете покажу, що написано в Мінських угодах, у 3-му або 2-му пункті?

— Я знаю, що написано в Мінських угодах.

— Проведення виборів. А що Петька [Порошенко] кричав?

— Треба, щоб війська пішли, а тільки після цього що-небудь проводити.

— Хвилиночку. Він підписував Мінські угоди. Це міжнародний документ. Він там що підписав? Що він проводить вибори, а після цього, наступного дня починається виведення військ, передача контролю кордону. Передача контролю кордону — це і є виведення російських військ. Не може український кордон контролювати Україна, а всередині будуть російські війська стояти. Отже він підписав, що буде проведено вибори, а передача контролю над кордоном ніколи не закінчиться. Хоча там терміни стоять. Тому я маю запитання: а ми хочемо, щоб виконали Мінські угоди? Чи ми хочемо на цьому піаритися і заробляти гроші, бізнесом займатися.

— А ви ставили це запитання Зеленському?

— Я знаю точно, що президент Зеленський не буде займатися торгівлею вугіллям, Роттердамами та іншою нісенітницею. Мені навіть не треба йому ставити це запитання, тому що я це заздалегідь знаю. Навіщо ставити дурні запитання? Я кажу про Порошенка...

фото-3

УКРАЇНСЬКЕ ПОВЕРНЕННЯ: Ігор Коломойський прикрасив свій київський офіс картиною Романа Мініна Генератор донецького метро

— Ми всі знаємо про Порошенка. У нас зараз новий президент.

— Як знаєте? Ви за нього топили, коли були вибори.

— Ми топили? Скільки ми розслідувань зробили!

— Та вам усе Коломойський спокою не давав. Поїхав, після того, як був губернатором, жив собі у Женеві, в Ізраїлі жив. Сюди не приїжджав два роки. І все одно. Особливо ваше видання Новое Время.

— Запитайте у Петра Олексійовича, скільки ми про нього написали, і що він про це думає.

— Повернімося до війни на Донбасі. Договоримо про Мінські угоди.

— Ні.

— Чому ні? Не хочете? А про дефолт хочете?

— Хочу про дефолт, але зачекайте...

— Торкнемося дефолту. Я своєї думки не змінив, щоб ви розуміли.

— Ви симпатизуєте президенту Зеленському. Симпатизуєте?

— Ну, ясна річ, що не Порошенку. У нас іншого президента немає. Так, я йому симпатизую і бажаю удачі. І розумію, як йому нелегко.

— Абсолютно точно. Але тут ви виходите із заявами про дефолт.

— І що з того?

— Зеленський потім змушений кілька тижнів вирішувати цю проблему.

— Хвилиночку.

— Ви ж чули його заяву на міжнародній арені.

— Висловлювання Коломойського не є проблемою Зеленського. Я не офіційна особа, я не його консультант, радник, духівник або ще хтось. Я не лялькар. Ми з ним не пов'язані. Він не зобов'язаний за мене відповідати.

— Але він відповідає всі ці тижні.

— Тому що ви ставите йому запитання.

— Він у Брюсселі змушений був говорити: "Я буду відстоювати інтереси держави у ПриватБанку"...

— Давайте про дефолт. Про ПриватБанк я жодних висловлювань не робив, я сказав, що ми будемо повертати свою власність. І сподіваюся, що ніхто не буде заважати нам боротися в юридичній площині за свої зневажені права.

— Про дефолт.

— Ми будемо обговорювати питання дефолту по суті чи в політичній площині?

— У політичній.

— Питання: чому Зеленському, якому я симпатизую, доводиться виправдовуватися? Я повинен мовчати, чи що? У мене є своя думка, і я хочу її висловити.

— А потім Зеленський 10 разів має повторювати, що дефолту не буде. Це його особиста проблема?

— Це його проблема. Він може обірвати ці розмови і сказати: дивіться, я не збираюся коментувати висловлювання приватних осіб. Але йому хочеться на цю тему розмірковувати, хочеться дати сигнал Заходу, що ніякого дефолту немає, і він дає сигнал Заходу.

— Ви колишні бізнес-партнери.

— Ні. Ми не колишні бізнес-партнери. Ми були замовник і підрядник. Ми замовляли для телеканалу продукт, а вони [Студія Квартал 95] робили цей продукт і продавали його нам. За гроші, до речі.

— І ви винні їм гроші.

— Не я, а телеканал.

— Дивилися відео, яке з'явилося днями в соцмережах, де актори 95-го Кварталу, зокрема Зеленський, вітають вас із днем народження і нагадують про борг 1+1?

— Я його бачив, коли вони вітали мене тоді ще.

— Який це був рік?

— Здається, 2017-й або 2018-й.

— І ви після цього не віддали їм гроші?

Дивиться на мене здивовано.

— Вони ж просять гроші на цьому відео, щоб канал із ними розрахувався.

— Окей, давайте заново. Я їм грошей не винен. Я особисто. А якщо їм винен телеканал... Ви зрозумійте, вони постачають щороку до нас на канал продукт на $10 млн або $15 млн. І щодня за цей продукт йдуть розрахунки. Вони надали, ми щось показали, гроші за рекламу надійшли, розрахувалися. Ви що думаєте, що канал — це золоте дно якесь?

— Навпаки, я думаю, що телеканали збиткові.

— Ну, цьогоріч завдяки політичній рекламі плюс-мінус нуль.

— Але з Кварталом телеканал досі не розрахувався?

— Щось винні їм, якісь гроші.

— $10 млн десь?

— Може, 8–6. Ми про дефолт будемо говорити?

— Про дефолт мене цікавило те, на що ви вже відповіли: ви сказали, що це проблема Зеленського, як йому реагувати на ваші висловлювання.

— Про сам дефолт будемо говорити?

— Ні, не будемо. Зідзвонюєтеся ви із Зеленським, спілкуєтеся?

— Іноді, рідко.

— І вже зараз, коли він президент?

— Та іноді.

— Була особиста зустріч?

— Ні. Через вас же, знову-таки, не було. Через Михайла Ткача [журналіст програми Схеми: корупція в деталях].

— З Ахметовим же президент зустрічався, із Пінчуком зустрічався.

— Офіційної зустрічі у мене з ним не було.

— Зеленський сказав, що з Коломойським теж зустрічався, а потім виявилося, що не зустрічався.

— Може, він обмовився.

— А про що ви з ним розмовляєте?

— По телефону? "Як справи? Все гаразд? Тримаєшся?" — "Тримаюся". — "Важко?" — "Важко". — "Ну добре, тримайся далі. Грошей немає, але ви тримайтеся". Морально підтримую.

— А про вибори парламентські говорите?

— Ні.

— Олександр Ткаченко [гендиректор 1+1] у першій десятці виборчого списку Слуги народу  партії Зеленського. До речі, ви вже шукаєте нового гендиректора на Плюси?

— Ні.

— Він же буде депутатом, у нього прохідне місце.

— Коли буде, тоді і будемо шукати.

— Вже час підшукувати нового топ-менеджера.

— Ще ноги не охололи старого. Нехай спочатку піде в депутати. Ми будемо обходитися внутрішніми ресурсами. У нас там є велика кількість гідних людей.

— Всю медіаспільноту цікавить ваше спілкування або ваша взаємодія з Олександром Дубинським [ведучий багато в чому скандальної програми Грошi на 1+1].

— Здрастуй щось, Новий рік. Яка це ще взаємодія?

— Він постійно захищає вашу позицію, буквально транслює її. І ось мені цікаво, як ви з Дубинським працюєте  безпосередньо?

— Я вважаю, що це інсинуації. Наведіть конкретний приклад, коли він мене захищав.

— Мер Дніпра Борис Філатов  вибачте, я скажу нецензурну цитату, але так він висловлювався у Фейсбуці,  називав Дубинського "говорящей жопой Коломойского". Дубинський завжди завзято вас у всьому захищає, тому цікаво: ви йому платите за його відеоблог або як? Зараз він, до речі, теж йде на мажоритарку від Слуги народу.

— Так і Ткаченко йде. І ще кілька людей йдуть: Ольга Василевська [кореспондент ТСН] йде, і Сергій Швець [кореспондент 1+1]. І Артем Ковальов йде з УНІАН [інформагентство, ще один медіаактив Коломойського]. Так чого вас саме Дубинський цікавить? Саме тільки до відсилання, що про нього сказав Філатов?

— Ні, не тільки.

— Я дав собі слово не коментувати нічого, що говорить Філатов взагалі. Омерта й обітниця мовчання.

— Я хотіла запитати про Андрія Богдана, голову Офісу президента, вашого колишнього адвоката. Ви досі з ним близько спілкуєтеся?

— Що значить "близько"?

— Обговорюєте державні справи?

— Ні, ні, ні.

— Ви продовжували спілкуватися всю виборчу кампанію.

— Так, спілкувалися. А зараз рідко спілкуємося. Він завантажений сильно.

— А ексзаступник голови АП часів Януковича Андрій Портнов?

— Із Портновим спілкуюся, бачився.

— На Порошенка цю всю його судову атаку...

— Він його ненавидить.

— Атака Портнова на Порошенка — з вашої подачі чи це його особиста ініціатива?

— Та ні, це він сам. Вони його за 800 грн п'ять років ганяли. Нормально — позбавити людину батьківщини? А ви до Портнова так не дуже [ставитеся], так?

— Так.

— А чого?

— Режим Януковича.

— А що було погано за режиму Януковича?

— Ой, ну давайте не будемо, що було погано за режиму Януковича...

— Обговорімо, чому ні? Це ж тема вічна. Що було погано за Януковича? До Майдану — ця частина однозначно трактується всіма.

— Виникла Сім'я...

— Янукович сам винен у тому, що сталося, і що довелося покинути країну і все інше. Я з ним особисто розмовляв.

— Після Майдану?

— Та ні: 27 листопад [2013 року], перед його поїздкою до Вільнюса. Я його вмовляв, щоб він підписав [Асоціацію з ЄС]. Казав: ніякої Асоціації не буде, підпиши, та й все. Люди хочуть підписати Асоціацію. А він: "Ні". А чого немає? "Ну, далеко зайшов". Кажу: да ладно, поясніть цьому Путіну, що нічого страшного, навпаки навіть, і тут добре, і там добре.

— За президентства Януковича з'явилася Сім'я, з'явилися арбузови, курченки, які займалися свавіллям.

— А на вас це як позначилося?

 

ЗА ОКЕАНОМ: Американські ЗМІ пишуть про нерухомість Коломойського в Клівленді. На фото виділено будівлі, які належать компаніям українського мільярдера

— Безпосередньо позначилося: Курченко купив журнал Корреспондент, ми там працювали, і нам довелося звільнитися. Це було напередодні Майдану. Курченко вбив хороший ЗМІ.

— Ок. Хочете я вам скажу? Я вважаю, що такою цензури, як за Порошенка, ніколи не було — ні за [ексголови АП Сергія] Льовочкіна, ні за Януковича.

Пам'ятаю, я зі злітної смуги мало не злетів.

Летів із Женеви в Галісію, в Сантьяго-де-Компостела. У нас був тур Галісією, прикольний. Я летів у літаку, у мене вже сім'я там була. Дзвінок. Каже Борис Ложкін [на той момент — голова Адміністрації президента]: ой, там Квартал виходить. Це субота була, до речі. Мав Квартал вийти, там, де [жарт] про київський торт знаменитий. Я кажу: то й що, що виходить? Він каже: треба це прибрати. Я кажу: що значить "прибрати"? Ти нічого не переплутав, куди ти дзвониш? Я його послав просто і все. А через тиждень [соратника Коломойського] Ігоря Палицю зняли [з посади голови Одеської ОДА]. Коли Порошенко представив [нового одеського губернатора Міхеіла] Саакашвілі, він йому [Палиці] каже: треба було вам цю фігню в Кварталі ставити? Таке було просто немислимо за Януковича.

— Мені завжди було цікаво, скільки у вас юристів?

— Багато.

— І скільки ви на це витрачаєте? У вас же стільки різних судових процесів.

— Так.

— Це сотні людей?

— Так. Але коли ти виграєш, тобі все відшкодовують. Іноді не все, але більшу частину. У різних країнах по-різному.

— Читала, що ПриватБанк витратив на суди вже 600 млн грн.

— Це смішно. Вони тільки в Англії витратили не менше £20 млн. А про "понад 600 млн" — брешуть. Це вони тільки в 2018-му стільки витратили.

— Ви, напевно, взагалі космічні гроші на юристів витрачаєте?

— Чого це? У мене менше витрат, ніж у них. Тому що я свої гроші рахую, а їм яка різниця, вони чужі витрачають.

— Україна не видає своїх громадян. Ви тому повернулися?

— З якого це дива? Й Ізраїль своїх громадян не видає. Кіпр — не знаю, не пробував. Якщо буде якесь обвинувачення, поїду і захищатиму свою позицію.

— Якщо що, ви поїдете захищати свою позицію у США?

— Я знаю, що нічого не робив. Я за свої гроші робив інвестиції в Америку. Я вже, звичайно, прокляв той день, коли мене переконали це зробити. Про металургійну частину ми вже розуміємо — мінус $200 млн. А те, що стосується тих будинків, то теж не дуже. Феросплавний завод — це наша профільна історія, і вже нікуди не дінешся, ми за цей актив тримаємося. Ми хотіли зробити велику компанію [у США], але всі ці плани вже закінчилися. Ніяких тепер великих компаній.

— Через історію з ПриватБанком?

— Ні, не через історію з ПриватБанком. Через те, що в Америці сам процес [розслідування ФБР]. Цей ідіот, наш колишній партнер [Шульман] понаписував [скарг]. А сам у цей час дзвонив і надсилав посильних і посередників, щоб отримати гроші. Він отримав якусь інформацію в рамках звичайного цивільного процесу, а потім шантажував нас, мене зокрема: заплати мені гроші або я це до ФБР віднесу. Я кажу: так неси не те що в ФБР, можеш ще в ЦРУ віднести, ще куди-небудь.

Я ж знаю, що до чого. Я заробив свої гроші. У мене в Америці інвестицій на $500 млн на все про все. Це зокрема всі заводи, пароплави. Я $2 млрд тільки від Євразу отримав прямих платежів, у ПриватБанк на свій особистий рахунок. Які на хрін мені кредити були потрібні? Я ніколи в ПриватБанку не брав кредитів. Усе, що вони написали у своєму сраному позові.

— Про пов'язаних осіб...

— Нікополь [Нікопольський завод феросплавів, який належить групі Приват] узяв кредит, Орджонікідзе [Покровський ГЗК], ще хтось взяв. Ви запитайте: у них кредити погашені чи ні? Вони мають кредити у ПриватБанку? Є неповернений кредит у ПриватБанку в Нікопольського заводу?

— Велика частина кредитів ПриватБанку — це пов'язані з вами особи.

— Яка різниця. Я ж не приховую, що Нікопольський завод пов'язаний зі мною. І вони [ПриватБанк] це прекрасно знають, зсередини банківської інформації. Я запитую: Нікополь погасив кредити? У нього є кредити в банку?

— Я звідки знаю?

— Він не має жодного непогашеного кредиту. Він бере кредит, сплачує за свою сировину, за руду, за електрику. Але він пішов із ПриватБанку і вони бісяться.

— З інформації НБУ: "92% загального обсягу кредитів, виданих цією бізнес-одиницею, надав на користь лише 50 позичальніків".

— Що це? Можна перекласти на нормальну мову? Не тому що з української на російську, а на зрозумілу. Що значить "цієї бізнес-одиницею"?

— Банк видав 92% обсягу кредитів тільки 50 позичальникам.

— І що? Не можна було?

— Хто був найбільшим позичальником ПриватБанку?

— Хрін його знає. Дивіться: ви бачили, щоб я бідкався через ПриватБанк? Крім того, що я ходжу і подаю до судів, відстоюю свої права.

— Я взагалі не бачу, щоб ви особливо через щось бідкалися. Ані щодо Америки, ані щодо ПриватБанку.

— Бо я знаю, що нічого не зробив.

— Ні. Просто вся ваша біографія — це боротьба і війни.

— Майн кампф.

 

фото 5

ПРИВАТНА ВЕЧІРКА: Ігор Коломойський у Дніпрі після відставки з посту голови ОДА. Компанію йому склали заступники і радники: Святослав Олійник (перший ліворуч), Борис Філатов (перший праворуч) і Геннадій Корбан

— Ви нажили слави агресивного і жорсткого бізнесмена. У вас із купою олігархів були суди. Ви з усіма друзями-олігархами в підсумку судилися.

— Не з усіма.

— А з ким не судилися?

— З Ахметовим так і не судився, поки що [сміється]. І з Фірташем щось я не пригадую. У нас було досудове врегулювання.

— Із президентами у вас вічні проблеми, до того ж із різними, з олігархами. Вам ця слава агресивного і жорсткого бізнесмена заважає, допомагає? І якби 15 років тому ви почали все спочатку, пішли б європейським і американським шляхом? Чи залишилися б таким же жорстким і агресивним?

— Так би і йшов. І був би ще жорсткішим. Десь треба було комусь не прощати і когось не відпускати.

— Якщо ви мене запитуєте: чи бачу я, щоб ви через щось хвилювалися? — так, мені здається, ви все життя так поводитеся.

— Ну, мені неприємно, що є якісь речі, які мені не подобаються. Але, як то кажуть, є проблеми, які треба вирішувати, а є проблеми, з якими треба жити. Ти ж не можеш зрадити сам себе. У тебе є своя внутрішня система цінностей. Хороша чи погана, але вона є.

— Вона у вас жорстка.

— Неважливо, жорстка, м'яка. У мене вкрали ПриватБанк. І що, я повинен другу щоку підставити, чи що?

— Ви винні державі.

— Мало того, що у мене забрали банк, так я ще залишився щось винен?

— Звичайно.

— Ви взагалі цю маячню розумієте?

Все будемо повертати назад

— Ви будете розбиратися у судах із цим.

— Сама постановка питання, вам вона не здається божевільною? Відновіть статус-кво і не треба плакати. Заберіть свої 155 млрд грн [інвестиції держави в націоналізований ПриватБанк]. У мене там лежало 270 млрд грн застав. Ви [ПриватБанк] сказали, що це вам не годиться і внесли 155 млрд замість 270. Добре. А я тут до чого? Ви мене запитали? Я був проти. Зрештою, я ж акціонер, я не керую банком. Якщо банк комусь видавав кредити, то мене, як акціонера, цікавило тільки одне: щоб кредити або поверталися, або там були гідні застави. Якщо ПриватБанку і НБУ не подобаються акції якогось підприємства, то мене вони влаштовують.

— Ви вже років 15 чи більше входите в топ найбагатших українців.

— Так давно. Вперше я, до речі, свої статки побачив не в українських ЗМІ, а в польському журналі Wprost. Там я вперше дізнався, що у мене є $1,5 млрд.

— Коли це було?

— 2002 рік. 17 років минуло. У мене вже тоді $1,5 млрд було. А вони кажуть, що я заради жалюгідних інвестицій в Америці на $500 млн вкрав гроші в ПриватБанку.

— Як самі оцінюєте розмір своїх статків?

— Це неможливо оцінити. Коли ми робили розкриття ПриватБанку, то була оцінка — за скромними підрахунками, $7,5 млрд або $8 млрд.

— Ви майже наздогнали Ахметова — у нього $12,2 млрд.

— Так ми з ним не змагаємося. Скільки коштує цей офіс? Або скільки коштує завод? Припустимо, Запорізький феросплавний, скільки він коштує? Аналогічний завод в Америці, менший і гірший, коштував $200 млн. Я оцінюю Запорізький завод не менше ніж у $500 млн. А Нікополь узагалі в $1 млрд. А скільки коштують ГЗК, які видобувають руду для них?

— Ви щойно повідомили сенсаційну новину: у вас є $7,5 млрд.

— Так це ПриватБанк знає.

— Але вони ж мовчать.

— Сволота. Я вам наведу приклад щодо грошей, і вам буде легше. Ось дивіться, [харківський бізнесмен Олександр] Ярославський купив за $100 млн у Євразу завод Петровського і Суху Балку. Я свого часу продав їм Суху Балку мільйонів за 400, а Петрівку мільйонів за 600. Чи навпаки. Просто, щоб ви розуміли, як усе мінливо. Конкретні живі гроші надійшли на мій особистий рахунок. Щось у Швейцарію, щось в Україну. Те, що було у Швейцарії, все одно потім перекинув у ПриватБанк, тому що було вигідно тримати там, — у Швейцарії не дають нормальних відсотків. Я свої гроші тримав у ПриватБанку, у кіпрській філії, і з них там робив свої придбання. А зараз вони мені розповідають, що я у когось вивів гроші.

Ми, до речі, коли судилися із Пінчуком (я не можу подробиці розповідати, тому що є конфіденційність), то експерти оцінювали доходи одного нашого спільного з ним бізнесу за 6–7 років під $3,5 млрд.

— Ваші топ-3 правила ведення бізнесу?

— Перше — не мати жодних планів. Тому що властивість будь-якого плану — не збуватися. Дотримуватися тих правил, які заведено там, де ти працюєш. І ніколи не йти проти своєї совісті.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.