Люди

Обрані Савелія Лібкіна

Відомий ресторатор Савелій Лібкін — про еволюцію мобільних телефонів, ставлення до них, а також про людей, з якими спілкується найчастіше

Відомий ресторатор Савелій Лібкін - про еволюцію мобільних телефонів, ставленні до них, а також про людей, з якими спілкується найчастіше

 

 

С вої перші телефони — Бенефони, що коштували близько $2 тис., ми з партнером із бізнесу купили на початку 1990-х. Тоді мобільний зв'язок був певного штибу велінням моди і символом статусу. Пам'ятаю, спочатку всі ходили з великими телефонами, потім із маленькими, з блискучими, з відкривачками, слайдерами. Аби змінити одну іграшку на іншу, люди витрачали чималі гроші, хоча розмовляти було однаково зручно.

Зараз я із задоволенням повернув би собі стару Nokia і відмовився б від інтернету в мобільному: іноді дуже хочеться пожити без всіх недоліків і переваг сучасного діджітального світу. На своєму iPhone я вже заблокував всі повідомлення, залишив тільки дзвінки і тихий сигнал про СМС. Мені подобається, що мобільний можна поставити на беззвучний режим або просто перевернути мордою вниз. На ніч я так і роблю, ніби вкладаю телефон спати. А у вихідні залишаю його вдома і тоді відчуваю справжню свободу.

Якщо я комусь потрібен, волію, щоб мені телефонували, а не писали. Я швидко реагую як на дзвінки, так і на повідомлення. Але ж в розмові є те, чого немає в жодному текстовому повідомленні, — інтонація. У месенджерах я терпіти не можу всі ці значки, губки, хвостики. Не розумію, що вони означають, і ніколи їх не використовую.

А ще не люблю, коли хтось через плече читає мої повідомлення, і не зберігаю історію листувань. Для мене листування — як розмова: відбулася і пішла в минуле.

З програм у моєму телефоні встановлені Facebook, Telegram, Instagram, WhatsApp, Viber і Messanger. У цих додатках я спілкуюся за допомогою відеозв'язку з дітьми, які живуть у різних країнах світу. Ще у мене є пошта, перекладач, Гугл-карти і близько чотирьох програм для обробки фотографій. А за допомогою програми Здоров'я я стежу за тим, щоб проходити не менше 10 км на день.

Моя найзвичніша історія з телефоном — це його пошуки. Найчастіше я шукаю два предмети: сонцезахисні окуляри і телефон. Доходить до смішного: одного разу я шукав мобільний у всій квартирі, тримаючи його водночас у лівій руці.

ОБРАНІ НОМЕРИ

1

Ганна Аркадіївна,

мати

 

М и обов'язково телефонуємо одне одному щодня от уже років 15. Найчастіше набираю я. Якщо я не зателефоную мамі, у мене з'являється неприємне відчуття, ніби я не зробив щось важливе. Тоді я набираю її навіть в екстремальний час: дуже пізно або дуже рано. Як правило, питаю у мами про самопочуття тата і про те, що їй привезти. Вона завжди відповідає: мовляв, нічого не потрібно. Зрештою я купую все на свій розсуд і найчастіше вгадую.

 

 

2

Мія,

дочка

 

Д онькам я телефоную через інтернет раз на два-три дні. Наприклад, моя 7-річна донька Мія, яка живе з матір'ю і сестрою Софією у Санкт-Петербурзі, може набрати мене в будь-який час і показати за допомогою відеозв'язку гімнастичні вправи, які освоїла.

 

 

3

Софі,

дочка

 

З Софі, якій 11, ми найчастіше говоримо про її шкільні справи, про успіхи у вивченні англійської та французької мов, математики. А ще про сукні які вона шиє. Після розмови дочка надсилає мені фотографії та картинки з моделями своїх нарядів.

 

 

4

Ніколь,

дочка

 

Зі  старшими дочками я зв'язуюся трохи рідше. Ніколь 21 рік. Зараз вона гостює у мене в Одесі, але частіше буває у Відні або в Німеччині, де живе її наречений. Із нею ми обговорюємо вступ у один із німецьких вузів: її цікавлять інтернаціональний менеджмент, інновації, глобалізація та розширення бізнесу.

 

 

5

Юля,

дочка

 

М оя 32-річна дочка Юля, яка живе у Токіо, частіше пише, ніж телефонує. А під час наших розмов вона щоразу нагадує, що я давно не був у Японії. Востаннє я гостював у дочки три роки тому, і цьогоріч планую здійснити нову поїздку. Ще у мене є дочка Аня, але вона живе зі мною і поки мені не телефонує. Ну і, звісно, я здійснюю дзвінки у справах: найчастіше набираю помічника і спілкуюся із CEO своєї компанії.

CV

 

 

Савелій Лібкін

Корінний одесит і один із найуспішніших вітчизняних рестораторів. За освітою кухар і технолог громадського харчування. Кулінарією займається понад три десятиліття, а ресторанним бізнесом — 20 років. Свій перший ресторан Пан Піца відкрив у Одесі на початку 1990-х. Сьогодні є власником корпорації Ресторани Сави Лібкіна, до якої входять зокрема Дача, Компот, Тавернетта, Стейкхаус і Фарширована риба

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.