Погляди

Між червоним і майбутнім

У мене є маленька порада молодим українцям: будьте обережні зі своїми бажаннями

У мене є маленька порада молодим українцям: будьте обережні зі своїми бажаннями

   

 

Пітер Сантенелло,
американський підприємець

 

Я переїхав в Україну вже після Революції гідності. Влітку 2016 року настрій місцевої молоді був майже відчутним: оптимізм щодо майбутнього і позбавлення від минулого.

Відтоді на моїх очах країна змінювалася. Українцям скасували візи для в'їзду в шенгенську зону. З'явилися лоукостери, а разом із ними чимало бюджетних рейсів до багатьох європейських міст.

Одна із сильних сторін України в тому, що молоді люди тут дуже допитливі і відкриті для нових ідей. Я захоплююся тим, як вони відкривають ресторани з різними національними кухнями, абсолютно нічого не знаючи про них. Було цікаво побувати в закладі з індійською кухнею, серед кухарів якого немає жодного індійця. Щоб зважитися на щось подібне, знадобляться сміливість і відкритість.

Я також помітив: якщо у когось з'являється матеріальна можливість, він обов'язково вирушає подорожувати, хоч і заощаджуючи на багатьох речах. Однак знайомство з іншими культурами очолює список пріоритетів київської молоді.

І хоча Україна — складна країна, дещо можна стверджувати однозначно: я жодного разу не зустрічав тут молодих людей, які мріяли про комуністичне майбутнє. Жодного. Зрозуміло, деякі пенсіонери сумують за старими порядками, але ті, кому немає 40, не зацікавлені повертатися у систему минулого.

Молоді українці спрямовують інтерес зовсім в інший бік: на Захід, на посилення незалежності й майбутнє, позбавлене радянських порядків.

Кілька днів тому я якраз повернувся із цього західного світу. З Італії, восьмої за величиною економіки світу. Італії, культурної країни чудес, просоченої мистецтвом, архітектурою, їжею, стилем, розкішшю. Складно не любити цю країну.

Але те, що я побачив там одного разу на вулиці невеликого містечка Перуджі, приголомшило би більшість українців.

Комунізм ще ніколи не мав такого гарного вигляду

Численна група молодих людей вийшла на демонстрацію і марширувала, об'єднана спільною ідеєю. Вони вигукували політичні гасла і розмахували прапорами. Яскраво-червоний дим наповнював повітря. Поліція стежила за тим, щоб хода відбувалася мирно, перехожі спостерігали.

Як і українську молодь після Революції гідності, їх об'єднувала віра в краще майбутнє. Вони поділяли спільні переконання, спільну мрію про щось більше, ніж вони самі. У той день була лише одна відмінність між молодими українцями та їхніми італійськими однолітками. Йшлося про парад комуністів.

Марш проходив у класичному італійському стилі і тому мав веселий і святковий вигляд. У темно-синьому небі яскраво світило сонце. З ресторанів долинав запах часнику і соусу песто, містяни потягували вино. Вулиці, де відбувалася хода, були сповнені архітектурних перлин. Люди модно одягнені. Комунізм ще ніколи не мав такого гарного вигляду.

Я сидів осторонь і думав про іронію ситуації. Поки більшість молодих українців бачать у Заході майбутнє, західна молодь розмахує прапорами, які представляють минуле України.

Іронічно і те, що якби ці члени комуністичної партії досягли свого, вони впровадили б систему, яка не дозволяє так вільно марширувати вулицями міста, вигукуючи гасла на підтримку ідеології, що йде врозріз із державною політикою.

Це не колонка про політичну ситуацію в Італії, я не експерт із цього питання. Але проста реальність цього маршу демонструє обурену молодь Італії та її виправдане невдоволення. Нинішня система їх не влаштовує, вони хочуть чогось іншого.

Італія 2019 року не може похвалитися економічними успіхами. Банківська система вразлива, країна тоне в боргах, рівень безробіття серед молоді зашкалює (понад 50% на півдні), високі податки гальмують розвиток підприємництва, бюрократія процвітає.

Комуністичне майбутнє жодною мірою не є мрією більшості громадян Італії. Але раптово тисячі людей зібралися посеред дня на тиждень у найменшому місті, щоб розмахувати червоними прапорами з серпом і молотом, тоді як українська молодь не бажає мати з цим прапором нічого спільного.

Як же дивно, дивлячись на Україну та Італію, бачити дві сторони однієї медалі: молодь обох країн прагне створити світліше майбутнє, але обирає для цього діаметрально протилежні системи. По суті, й тим й іншим здається, що трава зеленіша на тому березі, водночас ані ті ані інші самі за річкою не бували.

Яким химерним поворотом долі було би побачити українця, який мріє збудувати майбутнє за західним зразком, посеред комуністичної демонстрації, що представляє ідеологію українського минулого. Тому в мене є маленька порада молодим українцям й італійцям: будьте обережні зі своїми бажаннями.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.