Погляди

Час зарплати

В Україні набула популярності теза про те, що гірше в країні вже не буде. Але все якраз навпаки

В Україні набула популярності теза про те, що гірше в країні вже не буде. Але все якраз навпаки

 

 

Сергій Фурса, фахівець
відділу продажів боргових
цінних паперів Dragon Capital

 

У явімо собі графік Як змінювалася середня зарплата в Україні протягом останніх 20 років. Що ми побачимо? Що зараз середня зарплата перебуває біля пікових значень. Майже історичний максимум. Хоч як би дивно це звучало на тлі розмов про "зубожіння". Але це правда. І якщо динаміка збережеться, протягом півроку ми отримаємо історичний максимум за доларовою зарплатою в країні. Так-так, не в гривні.

Водночас такий графік демонструє, як легко і швидко все може стати гірше. Власне, вже два рази ставало. Графік нагадує кардіограму. З трьома піками. Перший — 2007 рік. Після провалу 90-х зарплати безперервно зростали, але не особливо активно, поки нарешті не піднялися у 2004-му. І пішли далі вгору в 2006-2007 рр. Однак на піку — $420 — так само різко обвалилися у 2008-2009 рр. Другий пік припав на літо 2013 року. І знову майже магічна цифра $420. І знову обвал на тлі девальвації і війни. Зараз ми бачимо третє сходження зарплати, яка вже майже досягла рубежу $400, демонструючи зростання чотири роки поспіль.

У чому особливість нинішньої ситуації? У природності зростання доходів, якщо можна так сказати.

Зростання доходів до 2007-го було викликане різким припливом іноземного капіталу. Дике зростання у світі, передусім у фінансовому секторі, зумовило різке зростання цін на сировинні товари і приплив капіталу в Україну. Банківські групи заходили, купували українські фінансові установи, а ті натомість починали кредитувати все, що рухається. Як наслідок, рвонула вгору економіка й одночасно зарплати. Як не крути, це було зростання доходів у кредит. Кредит отримував переважно приватний сектор, але це суті не змінює. І ще одна особливість — фіксований курс. Адже ми пам'ятаємо, що зарплата вимірюється в американській валюті. І коли приплив капіталу змінився відтоком, а курс упав, казка закінчилася. Депресивну осінь 2008 року багато хто пам'ятає.

Одним з основних драйверів зростання доходів став безвізовий режим

Другий пік — 2013 рік. Ті самі "славні часи Януковича", коли доходи і далі зростали, хоча економіка припинила робити це ще в 2011-му. Ось це було справжнє зростання у кредит. Але кредит уже брав не приватний сектор, а держава. Високий рівень доходів громадян у доларах пояснювався фіксованим курсом валют. Горезвісна "гривня по 8". На штучне утримання курсу Нацбанк витратив $40 млрд. Держава накопичила борги. Високі пенсії і зарплати були приємні простим українцям, але були штучними. Якщо ви позичите в сусіда тисячу доларів, то проведете прекрасний місяць і захочете його продовжити. Але якщо сусід побачить, що ви пропиваєте його гроші, більше вам нічого не дасть. Ваш рівень життя впаде. І сусід не винен.

Нинішнє ж зростання доходів найгармонійніше. Воно відбувається на тлі обмеженого банківського кредитування, вільного курсу валют і, головне, під час зниження боргового навантаження держави. За останні два роки відношення держборгу до ВВП знизилося з 80% до 60%. Якщо ж буде зруйновано макроекономічну стабільність, першим впаде курс, а з ним і будь-який доларовий еквівалент зарплати.

Що цікаво: одним з основних драйверів поточного зростання доходів став безвізовий режим. Українські роботодавці тепер конкурують із польськими і мусять підвищувати зарплати. До речі, це дуже не подобається великому бізнесу, що вперше зіткнувся із дефіцитом робочої сили. Адже, скажімо чесно, якщо у вас заводи, орієнтовані на експорт, вам вигідно, щоб країна залишалася бідною. У нормальній ситуації великий бізнес виграє від зростання капіталізації, але якщо для бізнесу важливий лише грошовий потік, то ситуація буде ненормальною, й олігархи можуть активно боротися за те, щоб у країні все залишалося дешевим, аби це не приводило до зростання витрат на працівників (зарплат).

Тож можна припустити, що поточне зростання доходів спотворене детінізацією. Але сам собою цей процес теж позитивний і може лише частково псувати картину, але не впливає на тренд.

Стале зростання зарплат, в яке багато хто відмовляється вірити, стало можливим завдяки досягненню макроекономічної стабільності. Якщо її зруйнувати, зруйнується і це досягнення. Тобто зарплати знову стануть набагато меншими. А це нікому не подобається, правда? Так що перше завдання: зберегти стабільність економіки, що базується на співпраці з МВФ. Це не означає, що МВФ нам платить зарплату. Ні. Але якщо МВФ піде, то зарплата різко знизиться. Зберігши стабільність, можна ставити нові цілі. Але водночас пам'ятати, що можливості для різкого зростання доходів уже вичерпано, і воно сповільнюватиметься. Хіба що нагряне великий приплив іноземних інвестицій. Ось тоді ми нарешті вийдемо із зачарованої кардіограми. Але для цього потрібна лише дещиця — провести реформи.

І наостанок: нещодавно у Венесуелі вдвічі підвищили мінімальну зарплату. Тепер вона становить цілих $8. Правда, добре там? Приклад для наслідування.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.