Моє місто

Алжир

Сучасний Алжир — це копійчаний бензин, паризькі багети, загальна пристрасть до футболу, римські руїни, ісламські святині, а найголовніше — чудова Сахара з білим піском
Хочете купити цю статтю?

Сучасний Алжир — це копійчаний бензин, паризькі багети, загальна пристрасть до футболу, римські руїни, ісламські святині, а найголовніше — чудова Сахара з білим піском

 

 

Тетяна Ладуба,
директорка з розвитку
бренду роботодавця
компанії Luxoft Ukraine

 

Д онедавна Алжир, найбільша країна Африки, залишався для мене білою плямою на карті континенту. Єгипет, Марокко, Лівія, Ефіопія несли якісь асоціації, Алжир — ні.

Рішення поїхати туди було вельми авантюрним: українських агентств, які б організовували поїздки в Алжир, я не виявила, а візу туди без підтримки агентства отримати неможливо. Довелося шукати туроператора в самому Алжирі. І ось я тут.

Історія Алжиру — це майже дві тисячі років боротьби за незалежність. У 46 році до н. е. країну завоювали римляни, які залишилися тут на п'ятсот років. Потім на цих землях господарювали вандали — давньонімецькі племена, потім по черзі правили Візантія, Османська імперія, арабські та французькі підкорювачі Африки.

Корінне населення постійно боролося за свободу і непомітним для себе чином вбирало в себе культуру, традиції й навіть кухню завойовників. Саме тому в нинішньому Алжирі багети і круасани не гірші за паризькі. Тут усюди смачна міцна кава, а населення, що розмовляє арабською, французькою та берберською, захоплене пристрастю до співочих птахів і футболу.

Північна частина рясніє давньоримськими руїнами, частина яких заслужено потрапила в перелік спадщини ЮНЕСКО. У музеї в Шершелі можна знайти алжирську Венеру, в Тіпазі спостерігати за заходом сонця над руїнами давньоримського міста і пройтися навколо мавзолею правителів Мавританії, схожого на піраміду.

Культове місце для інста-блогерів — Джеміла: приголомшливе за розмахом давньоримське поселення збереглося у відмінному стані і чудово виходить на фотографіях.

Щоб прочитати статтю повністю,