Моє місто

Алжир

Сучасний Алжир — це копійчаний бензин, паризькі багети, загальна пристрасть до футболу, римські руїни, ісламські святині, а найголовніше — чудова Сахара з білим піском

Сучасний Алжир — це копійчаний бензин, паризькі багети, загальна пристрасть до футболу, римські руїни, ісламські святині, а найголовніше — чудова Сахара з білим піском

 

 

Тетяна Ладуба,
директорка з розвитку
бренду роботодавця
компанії Luxoft Ukraine

 

Д онедавна Алжир, найбільша країна Африки, залишався для мене білою плямою на карті континенту. Єгипет, Марокко, Лівія, Ефіопія несли якісь асоціації, Алжир — ні.

Рішення поїхати туди було вельми авантюрним: українських агентств, які б організовували поїздки в Алжир, я не виявила, а візу туди без підтримки агентства отримати неможливо. Довелося шукати туроператора в самому Алжирі. І ось я тут.

Історія Алжиру — це майже дві тисячі років боротьби за незалежність. У 46 році до н. е. країну завоювали римляни, які залишилися тут на п'ятсот років. Потім на цих землях господарювали вандали — давньонімецькі племена, потім по черзі правили Візантія, Османська імперія, арабські та французькі підкорювачі Африки.

Корінне населення постійно боролося за свободу і непомітним для себе чином вбирало в себе культуру, традиції й навіть кухню завойовників. Саме тому в нинішньому Алжирі багети і круасани не гірші за паризькі. Тут усюди смачна міцна кава, а населення, що розмовляє арабською, французькою та берберською, захоплене пристрастю до співочих птахів і футболу.

Північна частина рясніє давньоримськими руїнами, частина яких заслужено потрапила в перелік спадщини ЮНЕСКО. У музеї в Шершелі можна знайти алжирську Венеру, в Тіпазі спостерігати за заходом сонця над руїнами давньоримського міста і пройтися навколо мавзолею правителів Мавританії, схожого на піраміду.

Культове місце для інста-блогерів — Джеміла: приголомшливе за розмахом давньоримське поселення збереглося у відмінному стані і чудово виходить на фотографіях.

Хоча здебільшого туристи їдуть в Алжир не по давньоримську екзотику. Для любителів пригод найпривабливіше — це пустеля, яку можна досліджувати тижнями. Туристичні агентства пропонують поїздки туди на 7-14 днів, що спочатку здається надмірним. Через два дні перебування на півдні Алжиру стає зрозуміло, що тиждень — це, мабуть, мінімум, який необхідний, щоб сповна насолодитися неймовірною красою і величчю Сахари.

У Джанет можна прилетіти літаком і далі пересуватися пустелею з гідом. Але справжня екзотика — добиратися на південь на автомобілі. Більш ніж 2 тис. км від столиці Алжиру до Джанета не здадуться нудними. Ну, а те, що ми звикли називати пустелею, не таке вже й безлюдне. Зелені північні регіони змінює ділянка з червоним піском, потім на горизонті виникає гряда дюн із химерними формами і барвами.

Ми перетнули територію з чорним кам'яним рельєфом, де примудряються рости чагарники і навіть квіти. Тут теж багато барв: марсіанські пейзажі з червоними скелями, Сахара з білим піском, гірські серпантини.

Населених пунктів дорогою не так багато, зате нафтовидобувних вишок — із надлишком. Нафтодолари поки не вдалося конвертувати в загальний добробут — села, як і міста, мають бідний вигляд. І це незважаючи на те, що Алжир має другі за розмірами обсяги запасу африканського газу. Ціна на нього на заправках — чотири центи за літр.

Хочете розповісти
цікаві факти
про своє місто?
Пишіть нам на
travel@nv.ua

Пробувши в Сахарі кілька днів, позбуваєшся суєти і зайвої емоційності. Туареги, споконвічні мешканці цих земель, кажуть, що пустеля спроможна помістити як найбільшу радість, так і найбільше горе. Сидиш увечері біля багаття, на якому готують традиційний чай, слухаєш музику туарегів — блюз пустелі, милуєшся зоряним небом і забуваєш про свої клопоти.

До слова, чайна церемонія — невід'ємна частина спілкування туарегів. Напій готують із пінкою, роблять це неспішно, насолоджуючись бесідою. Випити потрібно мінімум три чашки, оскільки перша — гірка, як смерть, друга — міцна, як життя, ну, а третя — солодка, як кохання. Правда, туареги кладуть багато цукру в усі три чашки, тому виходить, що і перші дві, смерть і життя, такі ж солодкі, як кохання.

 

 

 

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.