Мами-2019

Супер Жінки

НВ представляє десять співвітчизниць, яким, маючи трьох і більше дітей, вдалося зробити успішну кар'єру або досягти значних результатів у роботі

НВ представляє десять співвітчизниць, яким, маючи трьох і більше дітей, вдалося зробити успішну кар'єру або досягти значних результатів у роботі. На прохання видання вони розповідають про власні правила виживання матерів, що працюють, принципи виховання дітей і зроблені їм найдорожчі подарунки

 

 

Тему підготували:
Ольга Духнич, Ірина Крикуненко

Наталя Ємченко
Ємченко фото

Директорка зі зв'язків із громадськістю та комунікацій СКМ,
мати чотирьох дітей: Єви (17 років), Соні (16 років), Марти (10 років), Оліви (2 роки)

 

 

Я к нормальна мама, що працює, я намагаюся не нести роботу додому, це, правда, складно, особливо зараз, коли завдяки технологіям ти доступний із будь-якої точки світу. Діти цього не розуміють. Робота у тебе в голові й у смартфоні, але, якщо ти вдома, для дітей вся твоя завантаженість — світ, якого не існує. Тому важливе правило — не запускати роботу через всі ці цифрові канали, яких раніше не було. Зворотне справедливо: діти знають, що з певного часу я на роботі, і поважають цей час.

Друге правило — традиції, вони збирають сім'ю разом. Традиції можуть змінюватися, оскільки родина розподілилася по світу, але вони дуже важливі, бо створюють тканину сім'ї.

З першими двома дітьми я практично не випадала з робочого процесу. З третьою дитиною, Мартою, я повернулася до роботи десь через місяць-півтора, а ось з четвертою дитиною, Олівою, я навмисно поїхала надовго з країни, щоб влаштувати перший у своєму житті повноцінний декрет. І цей декрет був важливий не стільки для мене, скільки для всіх наших дітей. Мені хотілося, щоб очікування Оліви стало нашою спільною сімейної історією, і так воно і вийшло. Це була велика спільна подорож, ми чотири з половиною місяці прожили в чужій країні, і це було зовсім інше життя й інша історія.

Я ніколи не беру дітей на роботу. У мене специфічна робота, і вона їм абсолютно точно не потрібна. Зате я із задоволенням беру дітей на всякі дуже дивні заходи, які, як мені здається, будуть їм цікаві. Крім того, проводимо з ними багато експериментів. Наприклад, моя старша дочка розмірковує над тим, чи не спробувати їй робити тату. Я попросила друзів, у яких є тату-салони, про можливість там поспостерігати за роботою, поспілкуватися. Для неї це дуже цікавий досвід, через який вона ніби "мацає" своє майбутнє.

Всі мої діти абсолютно різні, і багато в чому їх виховання — це для мене самої серйозна школа. Мені здається, наш класичний підхід до успіху — швидше, вище, сильніше, ранній розвиток і олімпіади, розклад із ранку і до ночі, — напевно, вже не актуальний. Я вважаю, що у дітей має бути справа, яка їх цікавить. Завдання батьків — підсовувати ідеї, але обирати повинні діти.

Можна скільки завгодно пакувати в них важливе, але проросте тільки цікаве. Головний мій принцип — аби не було нудно. Нудьга — страшна річ, коли ти пакуєш у дітей щось потрібне, але нудне, ти легко можеш ампутувати у них цікавість. А пришити її назад дуже важко.

Другий принцип — важливе вміння робити щось руками. Я велику увагу приділяю тому, щоб вони могли навколо себе цей світ руками створювати і підтримувати. Від домашньої роботи до сільгоспробіт. Це важливо, тому що віртуального навколо стільки, що реальність стає хиткою.

Третє — турбота про тіло, правильне ставлення до нього, як до механізму й апарату, який потребує підтримки і догляду. Для дітей, особливо які проходять підлітковий вік і серйозні трансформації, це важливий процес. Потрібні спорт, рухова активність, правильне харчування, все те, чого нас самих не вчили. Ми довго жили з тим, що інтелект — найголовніше і давно закинули тіло, а це велика помилка.

І останнє — це розуміння того, що світ більше не буде стабільним, до чого ми звикли, він буде змінюватися із величезною швидкістю. Здатність до цих змін адаптуватися — важлива якість.

Найдорожчий фінансовий подарунок дітям — це навчання. Мої діти вже зараз дикі антиречісти. Зараз вони планують навчання. Одна налаштована на Азію, інша — планує США, і хоч це не остаточно, все одно вимальовується принцип відмови від матеріального. Якщо наше покоління робили вільними квартира — машина — дача, то їх свобода у тому, щоб не триматися за речі взагалі.

 

CV

Закінчила Донецький національний університет за спеціальністю фінанси і кредит. Отримала ступінь EMBA в європейській бізнес-школі INSEAD (Франція). Працювала в інвестиційній компанії Коло на посаді фінансового менеджера. Очолювала інвестиційну компанію Керамет Інвест. У 2003 році перейшла в компанію СКМ як менеджер галузевої групи, у 2006 році очолила напрям зв'язків із громадськістю та комунікації СКМ.

Ярослава Гресь
Гресь фото

Співзасновниця піар-агентства Gres Todorchuk PR, блогер,
виховує чотирьох дітей: Ярусю (14 років), Катю (11 років), Іванку (7 років), Луку (3 роки)

 

 

П равило матері, що працює, просте: не потрібно вибирати між сім'єю і кар'єрою. На роботі я повністю віддаюся роботі. Вдома — сім'ї. Чим більше ви працюєте, тим більше у вас має бути сімейних традицій. Наприклад, у нас це кілька спільних подорожей на рік. Недільні обіди, Великдень, напередодні якого я півночі печу паски. І мій улюблений "ексклюзивний батько", коли раз на рік я лечу з однією дитиною в країну, яку вона обирає.

Це найдовгоочікуваніший час, адже я належу тільки одній доньці. Наш син Лука поки що віддає перевагу поїздкам на дачу. Незабаром черга Іванки, і вона вся в передчутті, тому що я здійснила її найбільшу мрію — роздобула квитки у світ Гаррі Поттера на студії Warner Bros під Лондоном.

Якість часу важливіша за його кількість. У мене не було декрету більше трьох тижнів. Коли народився Лука, я вже могла дозволити собі значно триваліший відпочинок, але через десять днів запанікувала, що деградую, і приїхала в офіс. Чесно кажучи, ніхто не здивувався.

Одне з основних правил створення успішної кар'єри — це перетворення членів сім'ї на союзників, створення цінності твоєї справи в їх очах. Тому діти точно знають, що я роблю і навіщо. Часто вони підключаються до проектів. Наприклад, зараз всі три дівчинки допомагають з організацією благодійного пікніка для Фундації Рональда Макдональда. Його головна мета — зібрати 1,5 млн грн на створення сімейної кімнати в сумській лікарні..

Нам пощастило. У нас велика сім'я: бабусі, дідусі, дядьки-тітки, прадід — всі приїжджають у гості, забирають на вихідні, беруть участь у житті дітей. І, звичайно, головна підмога — няні.

Ми принципово не робимо дітям дорогих подарунків. Можемо купити конструктор Lego, ляльки L.Q .L., кеди або навушники, не більше. Нещодавно у Каті був день народження — вона попросила гітару за 3 тис. грн, тому що вчиться грати і хоче практикуватися не тільки на уроках, а й удома. У таких проханнях ми не відмовляємо. А взагалі намагаємося дарувати враження. Спільна поїздка, похід у гори, парк атракціонів у підсумку цінуються набагато більше будь-якої іграшки і згадуються все життя.

Ми хочемо виростити вільних людей, які не знають кордонів, але водночас люблять свою країну, які поважають чужу працю і вміють працювати самі, які готові брати на себе відповідальність за своє життя і мають сміливість змінювати світ.

 

CV

Закінчила Київський міжнародний університет за спеціальністю журналістика, працювала журналістом, потім головним редактором журналу Телегід, а також головним редактором українського підрозділу журналу про зірок Hello. Потім зайнялася рекламою, разом із братом заснувала піар-агентство Gres Todorchuk PR. У шлюбі із засновником і власником креативного агентства Fedoriv Андрієм Федорівим.

Оксана Маркарова

 

Міністр фінансів України.
Виховує чотирьох дітей: Марію (19 років), Анну (19 років), Данила (10 років), Лідію (8 років)

 

 

Я виросла в родині, де мама працювала, і працювала багато. І мене теж націлювали вчитися, бути самостійною і досягати професійних успіхів. Тож до ролі мами, яка працює, я готувалася. Звичайно, це дуже непросто, тому я маю секрет. Це мій чоловік Данило. Він не тільки моє кохання, а й справжній надійний партнер у всіх сімейних справах.

Ми обидвоє багато працюємо, але ті чотири роки, які я на держслужбі, були б набагато складнішими, якби він не забезпечував усій сім'ї підтримку і не приділяв так багато часу дітям, поки мама керує державними фінансами. Робота в Мінфіні вимагає величезних витрат часу й енергії, доводиться багато їздити у відрядження і працювати у вихідні. Намагаюся бути вдома хоча б у неділю і весь вільний час проводити з сім'єю.

Мене також підтримують мама і друзі, вони завжди поруч. Ну і, як я жартую, четверо дітей — легше, ніж двоє, вони самі себе розважають. Нашим дітям 19, 19, 10 і 8 років, і вони вже зараз прекрасний самодостатній колектив.

Старші діти з'явилися у моєму житті разом із чоловіком, тому з ними я в декрет не ходила. Данило-молодший і Ліда народилися відповідно в 2008 і 2010 роках, коли тривала криза й одразу після неї. Працювала я кожен раз фактично до пологів, а з Лідочкою ще в день її народження зранку документи підписувала. Після народження була вдома, за можливості працювала дистанційно, але повернулася в офіс перший раз через півроку, другий — через чотири місяці.

На моїй роботі в міністерстві діти бувають рідко. Часом забігають старші — вони вже живуть окремо, вчаться у Могилянці, яка недалеко від будівлі Мінфіну на Подолі. А молодші цілий день у школі, потім спорт й інші заняття, тому "робочий день" у них майже як у дорослих.

Якщо нічого надзвичайного не відбувається, то, поки я на роботі, діти в школі. Правда, тепер у нас із чоловіком рідко виходить відвозити їх туди разом або забирати, як ми раніше робили. Тому займається ними чоловік. Звичайно, допомагають старші сестри і мама.

З дорогих подарунків старшим дівчаткам, коли вони ще були маленькі, ми купили квартиру. Це, напевно, найдорожче. І, звичайно, подорожі, але це подарунки не тільки дітям, а й самим собі, коли подорожуємо разом.

До того, як у моєму житті з'явилися діти, я щиро вважала, що кожну людину визначає винятково виховання, і багато читала, як виховувати дитину правильно. Однак зараз, маючи щастя спостерігати за тим, як підростають наші четверо дітей, бачу, що багато рис характеру насправді закладені вже із народження. Відповідно мої підходи до виховання дещо змінилися.

Я думаю, головне завдання батьків — безумовно любити, бути чесними з дітьми, вчити їх на власному прикладі і давати можливість робити свій вибір у безпечній атмосфері. Так вони навчаться вчитися і отримають навички, які зроблять їх самостійними і внаслідок дозволять почати самостійне життя. І все ж головне у вихованні — любити.

 

CV

Закінчила Києво-Могилянську академію в статусі магістра екологічних наук, продовжила навчання в Індіанському університеті в Блумінгтоні, США, там же отримала ступінь магістра в галузі міжнародних публічних фінансів і торгівлі. Займала посади радника з економічної політики і менеджера із зовнішніх і корпоративних зв'язків у американському фонді прямих інвестицій Western NIS Enterprise Fund (тепер в управлінні Horizon Capital). Із 2015 року перейшла в держсектор, до Міністерства фінансів України. Незабаром її призначили першою заступницею міністра фінансів, а в червні 2018-го вона очолила відомство. Заміжня.

Марічка Падалко

  

Телеведуча на каналі 1+1,
мати трьох дітей: Михайла (12 років), Марії (10 років) і Катерини (8 років)

 

 

Г оловне — це чіткий режим для дитини. Мами схильні дозволяти дитині пізно лягати і через це не встигають займатися чоловіком, родиною та роботою. Тому моє перше правило — вкладати дітей о 9 вечора, і ми дотримуємося його вже 12 років.

Також важливо мати чіткий план на день, це дисциплінує. Зараз у нас троє школярів з усіма їх тренуваннями і секціями, які вже самі ведуть власні щоденники з позначками.

Третє правило: мамі важливо чимось ще займатися крім дітей, їй потрібне зовнішнє джерело енергії. Останнім часом для мене день без спорту означає повну неефективність і як матері, і як співробітника. Звідси правило четверте — багато фізичної активності.

З першою дитиною я два місяці не з'являлася на роботі, а після народження другого відразу потрапила в танцювальний проект. Із третім вже через два тижні приїхала на зйомки.

З моменту народження сина у нас була няня, вона з нами пропрацювала 12 років, а місяць тому поїхала у США вже до своїх дітей. Для мене це було потрясінням, тому що я в якийсь момент зрозуміла, що найбільше в нашій родині няня потрібна мені — як подруга і навіть трохи, як психолог.

Зараз діти можуть подбати самі про себе і один про одного. Увечері, коли нас немає вдома, старший син може проконтролювати, щоб молодші викупалися, зібрали рюкзаки, помили за собою посуд.

Найдорожчий подарунок, напевно, ми зробили синові — автобусну поїздку на футбольний турнір у Барселону, через всю Європу. Це обійшлося десь у 500 євро. А молодші у мене абсолютно невибагливі, можуть попросити на день народження калейдоскоп.

Для мене важливо, щоб діти мали гідну самооцінку. Тому я їх завжди підтримую. Також мені важливо, щоб вони вміли відстояти свої права, водночас поважаючи права інших. І ще я завжди повторюю, що їх головне завдання у житті — бути щасливими.

 

 

CV

Народилася у Києві, закінчила Національний лінгвістичний університет за спеціальністю англійська та німецька філологія. У студентські роки за програмою уряду США вчилася на факультеті журналістики в Університеті штату Флорида. Після закінчення вузу стажувалася у Лондоні на ВВС. Потім потрапила на телебачення, а в 2002-му прийшла працювати на канал 1+1. Заміжня за журналістом і народним депутатом Єгором Соболєвим.

Катерина Рибаченко

 

Гендиректорка холдингу Агро-Регіон, спікер Business Wisdom Summit,
мати трьох дітей: Софі (13 років), Лукаса (10 років) і Марка (6 років)

 

 

Я не намагаюся шукати ідеальний баланс там, де його просто немає. Це такий нескінченний танець, який називається "мама, що працює", де на першому місці — діти і сім'я, а робота — величезне задоволення.

Добре пам'ятаю перший ранок після народження нашої старшої доньки Софі. Моє серце переповнювали емоції, любов, але одночасно я розуміла, що моє життя вже ніколи не буде колишнім, я ніколи не поставлю свої інтереси і кар'єру вище за інтереси цієї дівчинки. В підсумку я дійсно повністю занурилася у турботи про дитину на три роки.

До моменту, коли народився Лукас, я була вже досвідченою, впевненою у своїх силах мамою. І коли йому виповнилося шість місяців, я вже працювала halftime, а через три роки очолила компанію, де було 500 співробітників.

Третьому малюкові, Марку, довелося найважче, оскільки в очікуванні його я працювала до самих пологів, а на роботу вийшла через два тижні після його появи на світ.

Коли я на роботі, дітьми займаються вчителі, тренери, допомагають мої батьки. У дітей графік не менш щільний, ніж у мене. Крім школи вони займаються тенісом, футболом, плаванням, фехтуванням, карате, балетом і музикою.

Я схиляюся до того, що виховувати дітей можна тільки своїм прикладом. У цьому сенсі мама, що працює — прекрасний спосіб показати дітям, що в житті кожного варто трудитися, докладати зусилля, йти до результату, щоб не тільки оточення пишалося тобою, але й сама людина отримувала задоволення від своїх досягнень.

Мабуть, найдорожчий подарунок дітям ми зробили нещодавно — купили їм собаку. А так для наших дітей важлива увага батьків, і вони, якщо чесно, взагалі не надають значення вартості подарунка. Час, проведений із ними в подорожах, дитячих розважальних парках, на концертах, — найкращий і найдорожчий для них подарунок.

 


CV

Народилася у Донецьку, отримала дві вищі освіти — економіста в Донецькому національному університеті та маркетолога в польському Університеті ім. Адама Міцкевича. Кар'єру починала з посади менеджера із зовнішньоекономічної діяльності в компанії Modex International LTD. Також встигла попрацювати заступником гендиректора ФК Металург (Донецьк), після чого прийшла в Агро-Регіон на позицію директора із земельних та майнових питань. У 2012-му очолила холдинг. Заміжня за литовським підприємцем і екс-міністром економічного розвитку і торгівлі України Айварасом Абромавичусом. Сьогодні він є співвласником шведського інвестиційного фонду East Capital, який у 2007-му придбав холдинг Агро-Регіон.

Валерія Заболотна

 

Директорка з організаційного розвитку інвестиційно-девелоперської компанії UDP,
керівниця освітніх проектів KFund, засновниця школи Generation 22.

Мати трьох дітей: Дмитра (24 роки), Миколи (15 років) і Володимира (13 років)

 

 

М ої правила відображають мої цінності. Я одразу зрозуміла, що як людина активна, в декреті сидіти не буду. Тому перше правило — я буду працювати, а у вихованні дітей важлива не кількість часу, який ти з ними проводиш, а якість. Змістовний час, наповнений діалогами, увагою, час без гаджетів.

Друге правило —- скільки б не було часу, кожній дитині потрібно приділити цей час окремо, щоб це був контакт двох.

Третє правило — обов'язково раз на день збиратися всім разом, всією сім'єю, за вечерею. Як би пізно ми не приходили, все одно вечеряємо разом. Тому з погляду ЗСЖ, ми, звичайно, неправильно вечеряємо, але щасливо.

Я не йшла в декрет жодного разу. Але коли діти були зовсім маленькими, я працювала викладачем в університеті. Це робота з гнучким графіком, вона дозволяла мені балансувати між увагою до дітей і зайнятістю і не відмовлятися від грудного годування, яке я не переривала раніше терміну з жодною дитиною. Водночас я виходила, чепурилася, готувалася і йшла читати лекції. І це створювало внутрішнє відчуття потрібності й невипадання із життя, яке і підтримувало в мені такий вогонь, бажання чогось досягати.

Нянь у мене не було. Мені допомагала мамина сестра. Мама дуже допомагала, але чотири роки тому вона померла, і зараз такої підтримки немає, тому діти у нас самостійні. Так вийшло, що в перший рік, коли мама померла, діти самі літо проводили. Зараз теж всі самостійні.

Великий стереотип, що чим більше дітей, тим важче. Чим більше дітей, тим дітям легше. Тому що вони самі організовуються, тому що їм є з ким спілкуватися, бо вони один одного підстраховують.

З однією дитиною, з першою, змінюється все у твоєму житті. Ти по-іншому прокидаєшся, по-іншому засинаєш, по-іншому проводиш вихідні, по-іншому харчуєшся. Із кожною наступною дитиною не змінюється нічого. От взагалі нічого. На мій погляд, чим більше дітей, тим краще. До того ж, коли їх багато, то вони не отримують від батьків піку емоційних навантажень, як позитивних, так і негативних. На одну дитину батьки максимально концентрують свої емоції, і це не завжди добре.

У вихованні дітей для мене важливі самостійність, чесність і відкритість. Я практично завжди говорю дітям те, що думаю, і, відповідаючи на їхні запитання, ніколи не намагалася полегшити мову пояснення — ні зараз, ні в їх ранньому дитинстві. Завжди готова до довгих і тривалимх дискусій на тему свободи слова та свободи особистості.

Пам'ятаю, дискутувала зі старшим сином-підлітком на тему того, чи може він приходити посеред ночі додому чи не може. Не влаштовувала істерики, а говорила: добре, ти вільна особистість і я вільна особистість. Приходячи посеред ночі в мій дім, ти порушуєш мою свободу особистості. Спочатку мені здавалося, що все як горохом об стіну, але тепер я бачу: мій син дуже багато з тих розмов засвоїв.

А найдорожчий подарунок дітям я зробила зараз. На травневі канікули ми всі разом вирушили до Бразилії.

 

 

CV

Починала кар'єру в Міжнародному центрі приватизації, інвестицій і менеджменту. Отримала МВА в Канаді за спеціалізацією e-commerce, повернулася в Україну і працювала викладачем бізнес-шкіл МІБ та Единбурзької бізнес-школи. Захистила кандидатську дисертацію в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, була заступником декана факультету психології і викладала. Потім перейшла в холдинг КІГ на посаду віце-президента з персоналу. Реалізувала ряд освітніх проектів — BIONIC University, Новопечерська школа, UNIT Factory. Є власником альтернативної школи Generation 22.

Тетяна Руда
руда фото

Фотограф-портретистка, чиї роботи публікує італійський Vogue і National Geographic,
мати трьох дітей: Льва (12 років), Зої (5 років) і Таїсії (3 роки)

 

 

О дне з моїх головних правил виживання як мами, що працює — обов'язково знаходити час на себе. Для мене важливо залишатися наодинці з самою собою, адже, якщо цього не робити, приходить відчуття спустошеності й утоми. Тому кожен день намагаюся залишатися на самоті хоча б на годину і роблю це зазвичай вранці. Як варіант — прокидаюся раніше.

Крім цього, раз на тиждень намагаюся викроїти собі хоча б півдня. Погуляти, піти на виставку, все що завгодно.

Ще одне моє важливе щоденне правило — провести час із кожною дитиною окремо, приділити кожному час.

Із першим малюком повернення до роботи було досить довгим, мені треба було 11 місяців. А ось вже з дівчатками я взялася за проекти майже одразу після пологів. Із первістком я навіть звільнила собі час, думала, працювати ніяк не зможу. Але, ймовірно, через те, що вдруге я внутрішньо була спокійніша, то і дочка була спокійна.

У якийсь момент зрозуміла, що мені стає нудно. Я просто весь час сиджу поруч із людиною, з якою комфортно лежати, тому швидко повернулася до зйомок і почала брати дитину всюди. Це сталося вже через місяць після пологів, а починаючи із двох місяців ми навіть полетіли з нею в подорож. А з третьою донькою я вже точно знала, що сидіти вдома необов'язково. До того ж моя професія дозволяє відлучитися на дві години.

Старшого сина Льва я зараз часто беру на роботу як асистента — потримати відбивач, допомогти когось розважити. Наприклад, рік тому знімала прогулянку підлітків і трохи нервувала. Так от Лев постійно з ними жартував, тим самим допоміг мені налагодити контакт із дітьми, і зйомка пройшла набагато легше.

Крім того, син — моя головна модель, і всі свої експерименти з фотографією я проводжу на ньому.

Найдорожчий подарунок, який ми робили дітям, — це, напевно, набори конструктора Lego. Ми жартуємо, що на них йде весь сімейний бюджет.

Своїх дітей я вчу любові — це те, що можна показати на своєму прикладі. Мені важливо проводити з ними багато часу, показати, як я їх люблю, і навчити їх любити один одного. Також намагаюся навчити їх прислухатися до себе і прагнути щастя, а не успіху.

Ще мені важливо виховати в дітях гідність — вони повинні намагатися діяти так, щоб потім не було соромно за свої рішення і вчинки.

 


CV

Народилася у Києві в родині художника-абстракціоніста Миколи Кривенка. Закінчила мистецтвознавчий факультет Національної академії образотворчого мистецтва й архітектури. Більше 15 років працювала в рекламі продюсером відеороликів і в підсумку заснувала власну відеостудію Ginger Film.

Оксана Середюк

 

Співзасновниця мережі ресторанів Mafia, Casta, Sushi&PanAsia, BAO Modern Chinese Cuisine, NAM і Georgia.
Виховує трьох дітей: Марію (17 років), Івана (9 років) і Артема (2 роки)

 

П ерше і найважливіше правило жінки, що працює — не переносити сімейне в робоче і навпаки. Ми це довго вчилися робити разом із Тарасом. Друге правило — це особиста свобода. Є мої інтереси, мої цілі і мої захоплення. Я вдячна, що близькі вміють це поважати.

Ми так само шанобливо і до дітей ставимося, ми і з ними домовилися про свободу особистості. Це не означає, що кожен є вільним і гуляє як хоче, ночами, наприклад. Ми говоримо з ними про свободу слова, думки, прийняття рішень.

Я думала, що кожну свою дитину народжу десь по дорозі на роботу. У мене як такої декретної відпустки і не було. Хоча я завжди мала можливість піти в декрет, але не зробила цього, тому що відчуваю себе щасливою, коли постійно в курсі всього, що відбувається у бізнесі. Коли з'являється дитина, безумовно, це щастя, але робота і діти — це різні щастя у твоєму житті. Тому я не обирала і поєднувала все.

Звичайно, ми подорожуємо, і, якщо це відпочинок, обов'язково подорожуємо всією сім'єю. Довго плануємо й обговорюємо поїздку так, щоб інтереси кожного були дотримані і всім було б чим на відпочинку зайнятися. А ось подорож, щоб пустити пил в очі, — це не наше. Ми, наприклад, досі не були на Мальдівах, тому що для себе ще не відповіли на запитання, навіщо нам туди потрібно.

Принципів виховання у нас кілька. По-перше, я вірю, що щаслива сім'я — це сім'я з чіткою ієрархією. Тато — голова сім'ї, чиє слово — закон і аксіома. Мама — це душа, і в силу своєї м'якості вона може згладити деякі категоричні рішення тата. Обов'язкове правило: рішення може змінити тільки той, хто його прийняв. Повага до особистості превалює, і вона рівна у всіх членів сім'ї один до одного.

Другий принцип: ми не вимагаємо від дітей того, чого не в силах зробити самі, для них важливий наш приклад і наш досвід.

Третє: ми не зациклюємось на оцінках. Я сама педагог і знаю, що оцінка — це вираження ставлення вчителя і учня, а не об'єктивна величина. Тому я Ваню ніколи не питаю, що він отримав у школі. Я питаю: скільки разів ти помилявся і зрозумів це? І шкодую, коли він не помиляється: значить, він у цей день не отримав важливого досвіду.

Ще один важливий принцип — традиції. Батьки Тараса вже не з нами, але ми намагаємося часто зустрічатися із моїми батьками на свята, відзначати їх у розширеному колі сім'ї, збираючись за спільним столом.

 


CV

Здобула освіту в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова. У ресторанному бізнесі з 2004 року, разом із чоловіком Тарасом Сердюком починали з франчайзингових проектів Якіторія і Potato House, потім запустили мережі ресторанів Mafia і Casta. У співавторстві з шеф-кухарем Ектором Хіменес Браво відкрили в Києві ресторани азійської кухні преміум-класу BAO і NAM.

Валентина Хамайко
фото Хамайко

телеведуча на каналі 1+1,
мати чотирьох дітей: Соломії (9 років), Михайла (8 років), Мирослави (5 років) і Андрія (4 місяці)

 

 

У списку справ на день обов'язково повинен бути хоча б один пункт, присвячений власному розвитку. До того ж мова йде про саморозвиток! Ще один секрет: потрібно вчитися залучати батька до побутових питань — укладати дітей спати, возити на гуртки. Таке щоденне спілкування у майбутньому позитивно позначиться на їхніх взаєминах.

Наше правило — ніяких нянь. Одна дитина ходить у садок, ще двоє — в школу, а третій, немовля, постійно знаходиться зі мною. З логістикою та гуртками нам допомагає батько чоловіка. Також у нас є жорстке планування, і щовечора ми обговорюємо, хто, кого, куди завтра відвозить і забирає. Коли дітям виповнюється вісім років, ми дозволяємо їм бути самостійнішими. Наприклад, старша дочка вже може спуститися в метро і доїхати на свій гурток сама.

Після народження першої дитини я повернулася до роботи через три місяці, але з другим все ж пішла в декрет. Повноцінно почала працювати знову, коли третьому було 1,5 року. А ось з четвертим з'явилася на роботі одразу — народила в середу, а в суботу вже була в ефірі.

Коли у тебе четверта дитина, все зрозуміло і звично, емоційне напруження менше. Зараз я на всі наради і зустрічі ходжу з немовлям. Це нормальна світова практика, так роблять європейські депутати. Якщо малюк із перших днів життя перебуває з мамою в русі, то він і поводиться у суспільстві спокійно. На прямих ефірах дитина підлаштовується під робочі моменти, у неї виробився графік.

Поки наносять грим, я його годую, міняю підгузок, потім йду в ефір. Через 1,5 години у мене 10-хвилинна пауза, і я приходжу годувати знову. Так ось, через місяць син почав засинати на початку ефіру і прокидатися чітко під час паузи.

На один із днів народження ми купили дитячий майданчик, який встановили у себе на ділянці. Це був дорогий подарунок — там є і гойдалки, і гірка, і турніки.

Ще один дорогий подарунок отримав син, який на спір виграв у батька квадроцикл. Вони разом поїхали на спортивні збори, і чоловік сказав: "Якщо ти за ці два тижні навчишся плавати, я тобі куплю дитячий квадроцикл". Син настільки загорівся, що виконав умову. А ще просив тренера зняти заплив на відео, "щоб тато повірив", і дуже засмутився, коли сіла батарея.

У вихованні для мене дуже важливо, щоб діти довіряли мені в будь-якій ситуації, яка з ними відбувається. Також важлива чесність, аби вони нічого не боялися мені розповісти, а я — довіряла їм. Другий принцип виховання — це самостійність і відповідальність за свої вчинки.

 

 

CV

Народилася у столиці і за прикладом батьків отримала спеціальність фармацевта в Київському медуніверситеті. Паралельно з навчанням працювала моделлю у великому столичному агентстві і навіть отримала нагороду Чорна перлина як найкраща модель 2001 року. Через деякий час Хамайко запропонували роботу на ТБ, і вона поєднувала зйомки з роботою в аптеці, поки остаточно не обрала телебачення. Заміжня за українським бізнесменом Андрієм Оністратом.

Ольга Липко

 

Директорка з маркетингу медичної мережі Добробут,
мама трьох дітей: Соні (14 років), Даші (7 років) і Макса (5 років)

 

 

М ої правила виживання як мами, що працює — спорт, секс і сон. Я спочатку не хотіла це озвучувати. Але ж правда! Спорт відновлює сили. Секс — всім і так зрозуміло: треба ж залишатися живою людиною. І сон — щоб відпочити фізично.

Найкоротший декрет тривав сім днів. Найдовший — три місяці. У мене поки що троє дітей. Слова "поки що" означають, що далі буде.

Я годувала дітей грудним молоком до року і до двох років. Ніяких проблем не виникало. Я щиро не розумію, чим можна займатися у декретній відпустці. У мене була така спроба з першою дитиною, але через три місяці я зрозуміла, що ні фізично, ні морально не можу більше залишатися вдома.

Дітей можу взяти на роботу, якщо відбувається форс-мажорна ситуація. У вихідні діти без няні, і, якщо мені потрібно бути на роботі, беру їх із собою. Ось днями стався кумедний випадок. Їдемо з сином у машині, він почув, що у завідувача відділенням реанімації день народження. Й одразу запитав, скільки йому років. Я відповіла. "Він працює там, де всіх рятують?" — уточнив Максим. "Так. А ти б зміг бути лікарем?" — запитала я. Син задумався: "Але ти ж теж була лікарем, а тепер директор?". Кивнула йому: "Так". Тоді він робить висновок: "Краще два директори".

Коли мене немає, з дітьми залишається няня. Тепер вона працює тільки до сьомої вечора, а я рідко в цей час з'являюся вдома. Але мої діти дуже дружні між собою і можуть самі повечеряти, лягти спати або доглянути один за одним.

Найдорожче, що ми можемо дати дітям, це ресурс власного часу. Тому найцінніший подарунок для моїх дітей — наші спільні подорожі.

Хтось нещодавно сказав, що у мене бізнес-підхід до дітей. Я з цим не згодна, хоча у нас є режим, обов'язки, й у мене ставлення до дітей як до дорослих людей. Наприклад, навіть про складні ситуації у своєму житті я розповідаю не прикрашаючи. Для мене важливо любити, дружити і будувати правдиві стосунки з дітьми. Водночас я намагаюся говорити правду дбайливо, відповідно до їх віку.

 

 

CV

Має три освіти: закінчила Харківський національний медичний університет, потім навчалася у Міжнародному інституті менеджменту і маркетингу, а потім — у Києво-Могилянській бізнес-школі. Пройшла шлях від санітарки до лікаря відділення реанімації новонароджених, після чого стала медичним директором у Friesland Campina. Повністю залишила медпрактику в 2010-му.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.