Ідеі

Сімнадцять миттєвостей Фергюсона

Шість років тому найуспішніший футбольний тренер сер Алекс Фергюсон пішов на пенсію і написав книгу, деякі думки з якої публікує НВ

Найуспішніший футбольний тренер сер Алекс Фергюсон вибудував у ФК Манчестер Юнайтед систему, яка принесла рекордну кількість трофеїв, а клуб перетворила на найбагатший в англійській Прем'єр-лізі. Шість років тому він пішов на пенсію і написав книгу, деякі думки з якої публікує НВ

 

Олександр Пасховер,
Віталій Сич

 

 

Н едовго сер Алекс Фергюсон відпочивав від великого футболу. Найтитулованіший футбольний тренер світу, легендарний наставник легендарного британського клубу Манчестер Юнайтед після нетривалої хвороби і тривалої відпустки повертається у команду, якій присвятив усього себе без залишку.

Правда, повернення це умовне. Головним тренером найприбутковішого клубу англійської Прем'єр-ліги в кінці березня призначено норвежця Уле Гуннара Сульшера. Він змінив на цій посаді португальця Жозе Мауріньо. Сульшер, або як помилково його іменували коментатори Солскьяер, — колишній гравець МанЮнайтед і козир у рукаві Фергюсона. У 1999-му саме він забезпечив МЮ найдраматичнішу перемогу в історії Ліги чемпіонів, коли на 93-й хвилині матчу забив переможний для британців гол.

Тепер, коли Сульшер очолив клуб-легенду, він повернув із забуття свого наставника Алекса Фергюсона, запросивши його попрацювати в клубі як консультанта. Шотландський фахівець за 27 років роботи в МЮ 13 разів приводив клуб до чемпіонського звання, п'ять разів піднімав над головою Кубок Англії та двічі — Кубок переможців Ліги чемпіонів. Ніхто з сучасних футбольних тренерів не може зрівнятися із Фергюсоном ні за кількістю особистих досягнень, ні за рівнем популярності.

Британська преса пише про те, що власник манкуніанського клубу до останнього сумнівався щодо призначення Сульшера на місце коуча. Але саме рекомендація сера Фергюсона стала золотою акцією для норвезького фахівця.

Деякі гравці носили намиста і хрести, які, здається, були більші за ті, що носять паломники, йдучи шляхом Ісуса в Єрусалимі. Я все це заборонив

Зовсім недавно Фергюсон у співавторстві з Майклом Моріцем, головою приватного венчурного фонду Sequoia Capital, відомого своїми проектами в таких компаніях, як Apple, Cisco Systems, Google, PayPal і YouTube, а останнім часом WhatsApp і Airbnb, видав автобіографічну працю Менеджмент у стилі Манчестер Юнайтед. Як стати чемпіоном.

Моріц, донедавна голова ради директорів Sequoia Capital, в епілозі до книги написав: "Моя зацікавленість сильними та успішними лідерами в кінці кінців привела мене до сера Алекса. Я захотів дізнатися, як він зумів зібрати найбільшу колекцію трофеїв у найпопулярнішому на світі виді спорту. У день гри МЮ проти Арсеналу ми відкрили пляшку вина в номері лондонського готелю і почали першу з низки розмов, які допомогли написати цю книгу". Вино — це важлива деталь. Прочитавши книгу Фергюсона, ви оціните її значимість.

Що ж стосується кар'єри Фергюсона, то вона, немов американські гірки, то підносила його високо вгору, то кидала глибоко вниз. Наприклад, 11 травня 1983 року керований ним європейський середнячок шотландський Абердін виграв фінал Кубка кубків у гранда ФК Реал Мадрид, який тренував легендарний Альфредо Ді Стефано.

"Коли [напередодні матчу] я подарував Ді Стефано пляшку [віскі Macallan], він був трохи цим приголомшений", — згадує Фергюсон.

Насправді це був не просто подарунок, а цілий троянський кінь, продумана заготовка. "Це змусило його подумати, що ми його боїмося — ніби він крутий хлопець, а цей маленький Абердін вже знає, що програє", — розкриває карти Фергюсон. Фокус вдався. Реал недооцінив суперника. Абердін виграв 2:1 і набув перший у своїй історії європейський трофей.

І ось у 1986 році Фергюсон очолив МЮ. І тут у шотландця все пішло не так. Зрештою в грудні 1989-го британські фани вивісили плакат: "Три роки вибачень і суцільне лайно... Прощавай Фергі". Тоді, 31 грудня, Фергюсону виповнилося 48 років. Поганий подарунок до дня народження.

Але справжній лідер вміє тримати удар. Про це і книга зіркового тренера.

У передмові Фергюсон написав: "У цій книзі описані мої власні уроки та рекомендації, як досягти досконалості на футбольному полі і за його межами".

До речі, в книзі є цікаві спогади про ранні роки нинішнього наставника МЮ — Сульшера. "Він виріс у спокійному маленькому рибальському селищі в Норвегії, а коли в 23 роки з'явився на Олд Траффорд [стадіон у Манчестері], нагадував чотирнадцятирічного хлопчика з церковного хору. Була в ньому якась витонченість. У МЮ він вперше по-справжньому відчув смак перемог".

Крім Сульшера, автор книги дає цікаві характеристики Девіду Бекхему, Райну Гіггзу, Еріку Кантана, Кріштіану Роналду і деяким іншим небожителям сучасного футболу.

Новое Время пропонує 17 найяскравіших цитат із книги Фергюсона.

infographic_1
Про дисципліну
Я завжди ставив дисципліну на перше місце, хоч це коштувало нам кількох титулів. Якби я мав можливість прожити життя із початку, то нічого б не змінив, бо, коли ти нехтуєш дисципліною, можеш забути про успіхи і посіяти анархію. <...> У довгостроковій перспективі принципи важливіші за раціональність. Якщо вам вдасться зібрати команду з 11 талановитих гравців, які не відволікаються на тренуваннях, не забувають про дієту, достатньо сплять і завжди приходять вчасно, ви вже майже на півдорозі до тріумфу. Ви не повірите, скільки клубів не можуть із цим впоратися.

Я не боявся втручатися в те, що деякі гравці вважали особистим — зачіски і прикраси. Я ніколи не розумів, навіщо гравцям довге волосся, якщо вони прагнуть бути якомога швидшими. Вперше я сперечався із футболістом на цю тему, коли в 1996 році Карел Поборські перейшов у МЮ з празької Славії. Він мав такий вигляд, ніби збирався грати в Led Zeppelin, а не в МЮ. Я все-таки умовив його трохи постригтися, хоча, як на мене, його волосся все одно залишилося дуже довгими. Інші гравці носили намиста і хрести, які, здається, були більші за ті, що носять паломники, йдучи шляхом Ісуса в Єрусалимі. Я все це заборонив. Що стосується татуювань, тут я мало що міг зробити, вони не додавали ваги.

Він [Кріштіану Роналду] прагнув стати найкращим гравцем світу і все для цього робив. Він дуже уважно стежив за харчуванням ще до переїзду в Англію. Сьогодні він неухильно приймає ванну з льодом після кожної гри, щоб далі грати на тому рівні, якого від себе вимагає. Він не торкається алкоголю і стежить, щоб його вага була кілограмів на три нижче норми. В ідеальному світі я б зібрав команду з 11 гравців із такою ж наполегливістю і талантом.

 

РЕЗУЛЬТАТ НА ОБЛИЧЧІ: Алекс Фергюсон, тренер МанЮнайтед, і півзахисник манкуніанців Гарі Невілл у нестямі від радості за одноклубника Майкла Оуена. Він щойно забив гол у принциповому поєдинку проти земляків із Манчестер Сіті, 20 вересня 2009 року

Командний дух
Під час міжсезоння ми на кілька днів привезли весь склад МЮ на полігон Спеціальної повітряної служби в Герефордширі. Там гравці ознайомилися із вертольотами, дізналися, що таке відстань для пострілу, спостерігали за симуляцією звільнення заручників. Футболістам дуже сподобалося. Я ж засвоїв, що дуже ефективно атакувати з флангів, водночас послаблюючи оборону суперників у центрі. Цей урок я переніс на тренувальну базу, де ми відпрацьовували його перед грою з Ліверпулем. Під час матчу наші гравці атакували то з лівого флангу, то з правого, а потім у центрі штрафного майданчика з'явився Гарі Паллістер і забив. Власне кажучи, завдяки цьому трюку Паллістер відзначився двічі. Це була фактично реконструкція бойових дій, але коментатори цього не розуміли.

Як би важко ми не працювали над вихованням молоді, Барселона все одно робить це краще будь-якого клубу. Те, як вони перетворюють хлопчиків на найкращих футболістів світу, вражає. Каталонці доводять необхідність довгострокових інвестицій і дій згідно з обраним курсом. Якість командної роботи залежить від зв'язку між гравцями. Казковим прикладом була зв'язка Мессі — Іньєста — Хаві. Вони настільки добре один одного знали, що від їх перепасування голова йшла обертом.

Я всіма силами намагався довести гравцям, наскільки важлива командна робота. У моєму кабінеті на нашій тренувальній базі висіла велика чорно-біла фотографія 1930-х, на якій 11 нью-йоркських працівників обідають, сидячи на сталевий балці на висоті кілька сотень метрів над землею. У мене від цієї фотографії волосся дибки. Я пояснив гравцям, що якби у одного з цих будівельників щось пішло не так, інші спробували б його врятувати. Я сказав: "Коли ви готові віддати життя за іншого, це і є командний дух. Ніхто в клубі нічого не виграє самостійно". Деякі хлопці не вловили мою думку. Я запитав одного з них: "Що ти можеш сказати про цю фотографію?", А він у відповідь: "Вони всі в кепках".

У газетах і в репортажах сьогодні величезна кількість футболістів "світового класу". Щось подібне відбувається у системі освіти. Я часто читаю про "інфляцію оцінок", яка означає, що зараз найвищі бали отримують набагато більше учнів, ніж раніше. У моїй книзі є тільки двоє сучасних футболістів світового класу — Ліон Мессі і Кріштіану Роналду. Є досить багато класних гравців і ще більше хороших, але з тисяч професіоналів, на мій погляд, тільки Кріштіану і Ліонеля можна назвати виконавцями світового рівня. <...> Я не хочу якось принизити усіх чудесних футболістів, хто грав у мене в МЮ, але тільки чотирьох із них я назвав би виконавцями світового класу: Кантона, Гіггза, Роналду, Скоулза.

Робота з людьми
Ви ніколи не допоможете людям проявити свої найкращі риси, якщо постійно тримаєте їх сталевою хваткою. Для цього вони повинні поважати вас, звикнути до тріумфів і повірити, що здатні діяти краще. Я не пригадую жодного тренера, який би досяг значних успіхів завдяки терору. Виявляється, найпотужніше слово — це "молодець". Мудрий лідер вміє вичавити з людини ті додаткові 5% здібностей, про які вона й не підозрює. <...> Мені завжди вдавалося більше вичавити з гравців за допомогою похвали, а не критики.   

Не можна занадто зближуватися з людьми, з якими працюєш. Цю прихильність можна показувати, тільки коли вони потрапляють у неприємності й вони потребують вашої поради.

Звільняти людей будь-якого віку завжди складно. Згодом я зрозумів, що немає сенсу ходити навколо, запрошуючи працівника на обід або посилаючи його дружині шоколад і квіти, щоб пом'якшити удар. Ці хитрощі нічого не змінять. Якщо ви вирішили, що змушені позбутися когось, потрібно діяти чесно і відкрито.  

Я багато прочитав про Воррена Баффета і його холдинг Berkshire Hathaway і дійшов висновку, що директори його численних компаній набагато більше піклуються про довгострокове процвітання підприємства, ніж керівники, які бояться, що голова інвестиційного фонду вчепиться в них, якщо в наступному кварталі результати будуть невтішними. Якщо власник або акціонери вашої організації думають тільки про короткострокові успіхи, будьте готові до безперервного циклу страждань. Це дивним чином актуально у футболі.

Пам'ятаю, як колись сказав футболістам: "Це, напевно, моя тисячна промова перед гравцями", а Браян Макклер, який провів 471 поєдинок за МЮ, пожартував: "Половину з них я проспав". Тренери часто все ускладнюють. Щоб люди вас розуміли, потрібно говорити чітко і коротко. Це стало особливо актуально, коли в команді збільшилася кількість легіонерів, оскільки їм потрібні були субтитри, щоб розібрати мій шотландський акцент.

Я був головним тренером понад сорок років, і з 2.131 матчу, проведеного моїми командами, можна назвати в найкращому випадку близько двадцяти, в яких кожен грав чудово.

photo_2

НА ЗАСЛУЖЕНИЙ ВІДПОЧИНОК: Алекс Фергюсон прощається з уболівальниками під час свого останнього виходу на Олд Траффорд, домашню арену МанЮнайтед, як головного тренера МЮ, 12 травня 2013 року

Бережи себе
Я прекрасно знав, як стрес шкодить роботі серця, оскільки був поруч із Джоко Стейном, коли він помер під час матчу збірної Шотландії проти Вельсу в 1985 році. Тому я взяв до уваги слова Кеті (дружини) і завів інші хобі, крім футболу: коней, вино, читання. Я любив ходити на іподром наступного ранку після матчів Ліги чемпіонів на Олд Траффорд і спостерігати, як тренують коней. Я насолоджувався тишею і спокоєм, а ще розібрався у деяких нюансах цього виду спорту. Щодо вина, мені подобалося не тільки його пити, а й спостерігати за коливаннями цін на нього. Завдяки цьому заняттю я забував про щоденні турботи. До того ж я помітив, що до мене іноді приходили чудові ідеї, коли я грав у карти, читав книгу або гортав винний каталог. Упевнений, що з іншими лідерами трапляється щось подібне, коли вони їдуть на мотоциклі, доглядають за трояндами або піднімаються у гори.  

Раніше ніхто не звертав уваги на те, що їдять футболісти. Типовий обід перед грою колись складався із трьох страв. У Шотландії це зазвичай був суп, тушковане м'ясо з картоплею і пудинг із патокою на десерт. Не знаю, хто придумав таке меню. Напевно, людина, якій конче потрібен був міцний післяобідній сон у суботу. <...> Отже, в один із вечорів ми організували зустріч, на яку прийшли дружини і подруги гравців. Треві [дієтолог МЮ] пояснив, чого від них хоче, і наполіг на необхідності скоротити для футболістів кількість жирних страв, особливо у дні перед матчами. Під його наглядом ми скоротили відсоток жирів у тілах футболістів із 14–15 до восьми. Ми також поставили на базі в Каррінгтоні шезлонги, щоб підняти в організмі гравців рівень вітаміну D.

Ніколи не здавайся
Коли в МЮ наставали періоди спаду, і команду потрібно було підштовхнути, я завжди завершував збори перед матчем, нагадуючи гравцям, що вони вийшли з робітничого класу, в якому люди багато чого не мають. Я говорив, що абсолютно точно їх дідусі і бабусі або інші родичі належали до робітничого класу і змушені були тяжко працювати, щоб вижити. Їм же досить добре попрацювати 90 хвилин, щоб отримати великі гроші <...>. Певною мірою ми всі були аутсайдерами життя, а такі люди мають два варіанти: або відчувати себе покинутими, злитися з оточенням і скаржитися на несправедливість, або використовувати це почуття ізольованості, щоб гнати себе вперед і працювати.

 

Я не пригадую жодного тренера, який би досяг значних успіхів завдяки терору. Найпотужніше слово — це "молодець"

Люди, з якими я працював у Абердіні і МЮ, мали схоже ставлення до поразок. Для мене суть цього питання зводиться до 101 секунди додаткового часу, за які МЮ зумів перетворити поразку 1:0 на перемогу 2:1 у фіналі Ліги чемпіонів 1999 року проти Баварії. Баварські стрічки вже начепили на кубок в очікуванні церемонії нагородження, а президент УЄФА готувався вручити німцям трофей, як раптом наша відмова здатися змусила організаторів змінити стрічки на червоні. Коли ми готувалися до фіналу Ліги чемпіонів 2008-го, я ввімкнув гравцям запис останніх трьох хвилин фіналу 1999-го, щоб підкреслити, наскільки важливо ніколи не відступати. Як на мене, здатися можна тільки якщо ви померли.

 

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.