Погляди

П'ять років по тому

За виборами, обіцянками і сварками, за всім шоу, на яке перетворилося наше життя всього за кілька місяців, війна наче відступила у тінь. Але ж вона поруч
Хочете купити цю статтю?

За виборами, обіцянками і сварками, за всім шоу, на яке перетворилося наше життя усього за кілька місяців, війна наче відступила у тінь. Але ж вона поруч

 

 

Сергій Жадан,
письменник

 

О станніми днями соціальні мережі активно нагадують про події п'ятирічної давності. Та весна, весна 2014-го, постійно наздоганяє, не відпускає, повертає в минуле. Ніби все почалося буквально вчора, ніби час спресувався. Напевно, так і є, адже хтось прожив ці п'ять років так, немов ніякої війни і не було. Життя йде своїм плином, а ситуація із загиблими і покаліченими його не стосується. Але для іншої частини громадян час і справді ущільнився. Коли ти до найдрібніших деталей пам'ятаєш усе, що відбувалося восени 2014-го або взимку 2015-го.

Пам'ятаєш, наприклад, що в кінці квітня 2014-го зелень вздовж траси з Харкова до Луганська була особливо яскравою і свіжою, а Донець і Айдар — річки, чиї назви незабаром стануть регулярно потрапляти в інформаційні випуски, — залишалися спокійними, зовсім не прифронтовими.

Весна взагалі тоді була ніжною. Хоча час від часу зривалися дощі. Багато хто здавався нервовим і розгубленим, напруженим — в очікуванні небезпеки. Навіть більше — небезпека і правда жила зовсім близько. Уже тоді Слов'янськ зайняли росіяни, а в Луганську захопили приміщення СБУ. Публіка навколо захопленої будівлі була строката і галаслива. Більшість місцевих пробігали у своїх справах. У всіх взагалі було багато справ, ними ще можна було займатися, ігноруючи реальність, що псувалася на очах.

Потім п'ять років війни. Всі ці п'ять років траплялося їздити трасами Донбасу, повертатися в ці міста і села, дивуватися неймовірним знайомствам, спостерігати, як відбудовуються школи і ремонтуються мости. Весь цей час тривала війна, весь цей час країною пересувалися військові — хто на передову, хто назад, у мирні тилові міста, які жили, здавалося, своїм життям, де просто не було місця для чужого болю.

Кілька днів тому поверталися з Авдіївки і раптом подумалося: п'ять років. Минуло п'ять років.

Решта — справа часу. І нашого завзяття

За останніми подіями, за виборами, обіцянками і сварками, за всім цим шоу, на яке перетворилося наше життя всього за кілька місяців, війна наче відступила в тінь. Хоча, звісно, весь цей час залишалася поруч. Вибори закінчилися, пристрасті поступово вляглися, сили перегруповуються, і в

Щоб прочитати статтю повністю,
© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.