Люди

Обід із Дмитром Гордоном

Журналіст, телеведучий і бізнесмен розкриває свої заробітки, називає приховані риси новообраного президента і зізнається, що його самого хочуть убити

Журналіст, телеведучий і бізнесмен після певних коливань розкриває свої заробітки, називає приховані риси новообраного президента, зізнається, що його самого хочуть убити, і з апетитом їсть стейк

 

Ольга Духнич

 

 

Щоб пообідати з популярним українським журналістом, телеведучим і за сумісництвом бізнесменом Дмитром Гордоном, НВ обирає новий заклад братів Гусовських Adelle.

Цей ресторан ізраїльської кухні зовсім нещодавно відкрився на Великій Васильківській у центрі Києва, але вже цілком може претендувати на найкращий проект із телепортації з Києва до Тель-Авіва. Ледве переступивши поріг, гість потрапляє в атмосферу цього старого міста, а значить, намагається ухилитися від метушливих офіціантів, звикнути до гулу голосів і не стати випадковим гостем за чужим столом. Як і в тель-авівському Яффо, тут тісно, дружелюбно, шумно і безладно.

Останнє враження посилюється тим, що ресторан донедавна працював у тестовому режимі й гомін гостей все ще супроводжується бадьорим звуком перфоратора, що доноситься звідкись із глибин цокольного поверху. Втім, це нікого не напружує і навіть, навпаки, підкреслює: ось він, епіцентр міського життя, сядь і негайно замов смачну шакшуку на сніданок.

 

П'ять запитань Дмитру Гордону:
П'ять запитань Дмитру Гордону:

________________________________________________

— Найдорожча річ, яку ви придбали за останні п'ять-десять років?

— Машина. Mercedes-Maybach. Взяв її в кредит під 20% річних, досі виплачую.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— На ній і пересуваюся.

— Найдивовижніша подорож у вашому житті?

— Поїздка в місця, де я служив у армії, через довгі роки. У 2013 році з'їздив у Ленінградську область, у військове містечко під містом Луга.

— Чого або кого ви боїтеся, якщо боїтеся?

— Боюся тільки хвороб близьких. І того, що з ними може щось статися. А решта — чого боятися? Ми вже все бачили. Навіть те, що, здавалося б, ніколи не побачимо.

— За які вчинки у вашому житті вам соромно?

— Бабусям перед смертю мало уваги приділяв.

Втім, із шакшукою доводиться почекати. Зірковий гість НВ спізнюється і лише через півгодини великий чорний Maybach безшумно підкочує до закладу, а потім так само безшумно їде, залишаючи біля дверей Adelle Гордона і молодого плечистого хлопця — охоронця.

У незмінному строгому костюмі і сорочці з краваткою Гордон, здається, зійшов з екрану телевізора, проте ізраїльська еклектика органічно поглинає і його.

— Я буду що-небудь просте, наприклад стейк, — зважується він, кілька миттєвостей розглядаючи карту меню.

Я доповнюю наше замовлення баклажаном із бринзою, бо краще, ніж у Тель-Авіві, баклажани робили тільки в старій Одесі, а вона, як відомо, вже давно в Тель-Авіві.

Гордон — легенда українського телеефіру. Три десятиліття він утримує статус головного інтерв'юера пострадянського простору, записавши понад 700 інтерв'ю з відомими людьми радянської і пострадянської епохи. Якби багатотомник ЖЗЛ (Жизнь замечательных людей) видавався у 90-і роки, його автором став би Гордон, а найперспективнішому колезі Гордона з сучасників — російському YouTube-інтерв'юеру Юрію Дудю для рівняння на лідера доведеться попрацювати ще років так 20.

До слова, Гордон теж викладає свої інтерв'ю на YouTube і, крім успіхів на цьому терені, відомий як засновник і редактор українського аналога Sun — газети Бульвар, головного джерела пліток про життя українського бомонду. У 2013 році, підтримавши Майдан, Гордон запустив цифрове медіа свого імені, сайт Gordon.ua. Еволюціонуючи від інтерв'юера зірок минулої епохи у найбажанішого і найзручнішого співрозмовника сучасних українських політиків і олігархів, журналіст не тільки монетизував славу й успіх, а й заробив стійкий авторитет серед української публіки.

 

Щ оразу, проходячи повз вашу редакцію на Подолі, вхід до якої обклеєний вашими фото із зірками й іменитими політиками, думаю: навіщо вам це? Марнославство? — цікавлюся у свого візаві, поки ми очікуємо замовлення.

— Ні, звичайно, — миттєво реагує Гордон. — Адже це відхилення якесь, коли люди дивляться на свої фотографії і кайфують від цього. У мене це фішка така, рекламний хід.

— Ви ще скажіть, що ви людина не марнославна, — підбиваю.

— Марнославна, але в іншому сенсі, — чесно зізнається Гордон, чекаючи, поки офіціант розіллє воду в келихи.

Продовжуючи тему чесності, я запитую у співрозмовника, ким він себе бачить сьогодні: політиком, журналістом, бізнесменом чи письменником.

— Безумовно, журналістом, — категорично заявляє він.

— Водночас останні місяці ви досить активно закликали українців голосувати за одного з претендентів на пост президента — Ігоря Смешка, — зауважую я, — і вони вас, судячи з усього, послухали. Смешко отримав 6% у першому турі. Адже це не надто етично для журналіста.

— Знаєте, я журналіст вже потім, насамперед — громадянин, — з усмішкою викручується Гордон. — Вірш такий пам'ятаєте?

Несподівано він виголошує довгий монолог про те, як народився і виріс у Києві, жив і живе Україною й "Україна йому болить".

— Я вільний, у мене ніколи не було господаря. Я вільно висловлюю свої думки. І вважаю як громадянин, що президентом повинен бути Смешко. Це найкращий вихід для України. Невже я не можу про це як вільна людина говорити привселюдно? — Гордон завершує тривалу промову риторичним запитанням.

— Як журналіст швидше ні, — чесно відповідаю я, втім, мій співрозмовник безапеляційний.

Тут розмову перериває офіціант, що приніс наше замовлення. А Гордон, навіть не глянувши на величезне блюдо зі стейком що з'явилося перед ним, згадує, як не раз називав ім'я свого улюбленого Смешка у своїх інтерв'ю.

— Я відкрито і щиро говорив про це Юрію Дудю, — уточнює Гордон, поки стейк вистигає.

За словами Гордона, Дудя, який останнім часом все частіше інтерв'ює російський навколополітичний бомонд, щиро цікавлять українські події.

— Ну, і нашу програму в підсумку подивилися 9,5 млн глядачів, а це більше, наприклад, ніж в інтерв'ю з Сергієм Михалковим, — із очевидним задоволенням підсумовує мій співрозмовник.

раст

ПОГОВОРИТИ ЩИРО: Журналіст Дмитро Гордон вже 30 років бере інтерв'ю у різних знаменитостей пострадянського простору

Ми все ж вирішуємо пообідати, і за трапезою я цікавлюся у Гордона, як розподіляється аудиторія його YouTube-каналу між Україною і Росією.

— Близько 30% — Росія, 50% — Україна. Також мене багато дивляться в Америці, Німеччині, Казахстані, — перераховує він, куштуючи стейк.

Моє наступне запитання — про те, який дохід приносить йому цей канал, Гордону не дуже подобається: мовляв, навіщо викликати в людей заздрість.

— Реклами я у своїх інтерв'ю принципово не розміщую, а від тієї, що автоматично ставить YouTube, — кілька десятків тисяч доларів на місяць, — нарешті здається Гордон. — Після сплати податків і заробітку всіх причетних до виробництва контенту, мені тисячі дві доларів перепадає.

Певний час ми мовчки їмо, а їжа цього дійсно заслуговує.

— Ви робите найрейтинговішу програму на 112-му каналі, який належить людям, що асоціюються з одіозним політиком Віктором Медведчуком, водночас активно там Медведчука критикуєте, — порушую коротку мовчанку я. — Вам-то, зрозуміло, все одно, а Медведчуку це все навіщо?

— А ось це треба запитати у самого Медведчука. Я його лаю всюди, де тільки можу, а канал із маніакальною завзятістю мене до себе запрошує. Мені самому це цікаво, — жваво реагує Гордон. — Я вам скажу більше, мені вже двоє людей, близьких до Медведчука, говорили, що Порошенко сказав йому: прибери Гордона зі 112-го каналу. Він йому нібито відповів: я що — дурень? Він мене лає останніми словами, і, якщо я його приберу, я йому цим реноме зроблю.

— Давайте повернемося до Смешка, — пропоную я, — адже він став головою СБУ в 2003 році, коли головою Адміністрації президента на піку своєї влади і впливу був якраз Медведчук. Без узгодження із головою АП такі призначення не роблять.

— У Смешка і Медведчука тоді були дуже погані відносини, а зараз їх і зовсім немає, — мій співрозмовник відкладає приладдя.

— Це навряд чи, адже голова СБУ свої звіти пише якраз голові АП, — нагадую я.

— Я вам зараз дам сенсацію одну, — ефектно робить паузу Гордон. — У 2003 році Кучма зрозумів, що залишився один на один із російською розвідкою. Всі ось ці касетні скандали з'явилися якраз тоді, коли він взяв курс на Європу і НАТО. Він перестав довіряти СБУ і зрозумів, що потрібно повертати Смешка, абсолютно прозахідно орієнтовану людину, яка дружила з Бжезинським, директорами ЦРУ, ФБР і мала гарне реноме на Заході. І Кучма призначив його на посаду, незважаючи на протести з боку його найближчого оточення. Чи знав Кучма, що Медведчук агент Росії? Звичайно, знав. Чи знав Смешко, що Медведчук агент Росії? Звичайно, знав. Чи знав Медведчук, що Смешко — людина прозахідної орієнтації та не пов'язаний з Росією. Звичайно, знав. У цьому була суть їх давнього конфлікту, — підбиває підсумок тривалого монологу телеведучий.

— Це якою ж має бути політика багатовекторності, коли у тебе в глибокому конфлікті дві основи, на яких стоїть твоя президентська влада? — все ще не вірю я.

— В цьому і був геній багатовекторності Кучми: він не міг оточити себе однією Росією, потрібні були альтернативно мислячі люди, інакше загибель, — багатозначно вимовляє Гордон, знову повертаючись до стейка. — Я питав нещодавно Смешка, коли він останній раз бачив Медведчука, і той сказав, що десять років тому. Це випереджаючи ваше запитання, чи не людина Медведчука Смешко, — з усмішкою завершує Гордон.

— Що ви, так грубо я б його ніколи не поставила, — теж усміхаюся.

— А мені його вже так не раз ставили, — відмахується мій співрозмовник. — Навіть Коломойський питав.

— А ви йому що сказали? — подаюся вперед.

— А я йому сказав: Ігорю Валерійовичу, зі своїх джерел з’ясуйте, — вже майже сміється Гордон.

раст2

ПОВ'ЯЗАНІ ПРОФЕСІЄЮ: Дмитро Гордон і його дружина Олеся Бацман, головна редакторка суспільно-політичного видання Гордон, — часті гості модних вечірок. На фото — на відкритті Ukrainian Fashion Week-2019

М и закінчуємо з їжею і замовляємо напої. Коли офіціант йде із замовленням, я цікавлюся вже у Гордона-інтерв'юера, яке враження на нього справляє Володимир Зеленський.

— Я його давно знаю і дуже добре до нього ставлюся, він з інтелігентної сім'ї, заробив багато грошей своєю працею, ось тільки яким він буде політиком, я не знаю, — відповідає Гордон після секундного роздумування.

— А сам Зеленський знає, яким він буде президентом? — не можу втриматися від запитання.

— Він сильний і дуже непростий хлопець. Помиляються якраз ті, хто думає, що він слабкий, — розмірковує Гордон. — Я, до речі, у Смешка про нього питав, як у професіонала, і він мені сказав те ж саме: хороший хлопець, зі стрижнем. Я говорю: скажіть, він залежить від Коломойського? Смешко говорить: ні. Він не буде ніколи ні від кого залежати. Не тільки від Коломойського.

— Коломойському не подобаються люди, які не залежать від Коломойського, — нагадую я.

— Коломойський, ймовірно, втратить доступ до Зеленського відразу після виборів, — у тон мені заявляє Гордон.

— І все ж, чого ви чекаєте від Зеленського-президента? — допитуюсь, відпиваючи принесений офіціантом чай.

— Мені подобається, що він взяв на озброєння мою ідею — зібрати всіх олігархів на другий день після виборів і запропонувати їм обнулити декларації та вийти з монополій в обмін на капіталізацію країни. Тоді $3 млрд Коломойського [в успішній економіці] самі перетворяться на $12 млрд, і робити нічого не потрібно, — ділиться рецептом порятунку батьківщини мій співрозмовник.

— Коломойський так не працює, у нього інша логіка накопичення капіталу, — скептично реагую.

— Так, Ігор Валерійович зі мною не погодився у розмові, а ось Рінат Леонідович [Ахметов] погодився, і Григорій Михайлович [Суркіс] погодився, — із легкою напівусмішкою перераховує заможних героїв своїх інтерв'ю Гордон.

Розуміючи, що наш обід перетворюється на нестерпно нудний політичний діалог, я пропоную Гордону згадати минуле.

— Ви товаришували з відомим майстром суггестивного жанру Анатолієм Кашпіровським, — я називаю ім'я популярного в 1990-х екстрасенса, просуванню якого сприяв Гордон. — Скажіть, ви навчилися у нього чогось у роботі з людьми?

— Я навчився у Кашпіровського чітко викладати думки, не лити воду. Дивитися співрозмовнику в очі і не відводити погляд. Бути чітким, послідовним. Мені це дуже стає в нагоді в журналістиці, до речі. Тому що кожне інтерв'ю — це поєдинок. Або тебе, або ти, — охоче розповідає Гордон.

Він зізнається, що з поєдинку очима за всю історію його інтерв'ю переможцями вийшли тільки російський олігарх Борис Березовський, генерал КДБ Попков і кандидат у президенти від Опозиційної партії Олександр Вілкул.

— Ну, може, у нього короткозорість, — втішаю я співрозмовника.

— Не знаю, але мені було цікаво, я йому чесно про це сказав, — пояснює Гордон.

Раз вже зайшла мова про 1990-і, я згадую популярні тоді золоті пірамідки, в цілющій силі яких з екранів телевізорів переконував публіку мій співрозмовник.

— Вам зараз, через багато років, не соромно за цей досвід? — цікавлюся.

— А чому мені має бути соромно за те, що я рекламував золоту пірамідку, яка зцілила мою близьку людину від важкої недуги? — дивується Гордон і кілька хвилин приділяє опису чарівного впливу пірамідок на людський організм.

— Якщо пірамідка така дивовижна і корисна, чому ж ми відтоді нічого про неї не чули? — дивуюся. — Вона повинна бути в топі ліків, рекомендованих МОЗ для лікування!

— Я після нашого інтерв'ю обов'язково відстежу, де вона і чи продається досі. Я впевнений, що продається і лікує, — обіцяє мені Гордон.

Час обіду добігає кінця, і я ставлю своєму співрозмовнику останнє запитання: за якої ситуації в країні він, корінний киянин, все ж таки зважиться її залишити?

— Ну, ось дивіться, — киває Гордон у бік свого охоронця, — останні кілька місяців у мене посилена охорона. Викликано це тим, що мене закликають убити.

— Хто закликає? — дивуюся.

— Наприклад, [член ВО Свобода] Ірина Фаріон або Ігор Степура, заступник голови Кіровоградської облради. Вони в соцмережах відкрито написали, що мене треба вбити. Нехай здохне, як Бузина. Потім із Росії пішли сигнали, що перед виборами можуть використати цю агентуру з Росії та влаштувати сакральну жертву. СБУ вже завело справу про тероризм.

— Цього досить, щоб ви задумалися про еміграцію? — допитуюсь.

— Думаю, що і я, і ми всі уникли гіршого, — після паузи вимовляє Гордон і додає, що має на увазі результати другого туру президентських виборів.

Ми майже одночасно дивимося на годинник і розуміємо: розмова затягнулася. Гордон спішно збирається, але все ж знаходить кілька секунд, щоб пильно подивитися мені в очі й сказати:

— І все ж знайте: Ігор Смешко — прекрасна, хороша людина.

На цій несподіваній ноті він залишає ресторан.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.