Хвороби з минулого

Заморожена загроза

Глобальне потепління загрожує воскресінням хвороб, з якими людство давно попрощалося

Глобальне потепління загрожує воскресінням хвороб, з якими людство давно попрощалося. Тануть льодовики здатні повернути людям чуму, тиф і навіть чорну віспу

 

Олексій Бондарєв

 

 

Е верест, він же Джомолунгма, був і залишається мрією для справжніх альпіністів. Його висота 8.848 м над рівнем моря. Точки ближче до Бога просто не знайти, писав у своїх щоденниках хтось із перших альпіністів, які підкорили Еверест. Понад 250 людей на поточний момент загинули, намагаючись зійти на культову вершину. Щороку цей список поповнюють до десяти імен сміливців, яким не пощастило. Можливо, цей сумний список ніколи не вийшов би за межі світу альпінізму, де свято шанують пам'ять героїв. Якби не одне але.

У міру того, як кліматичні зміни, викликані глобальним потеплінням, набирають силу, льодовики на вершинах найвищих гір світу, зокрема Евересту, починають танути. І тіла альпіністів, які загинули десятки років назад, законсервовані в майже вічній мерзлоті, опиняються на поверхні.

Це не тільки сумне видовище для тих, хто намагається здійснити сходження сьогодні, але ще і найочевидніша загроза сучасному людству, попереджають дослідники. За словами Анга Черінга, керівника альпіністської асоціації Непалу, влада докладає всіх зусиль для того, щоб прибирати трупи загиблих під час сходжень в останні роки. Але ті, хто загинув раніше й так і залишився у горах, сьогодні починають "виходити" на поверхню і несуть з собою бактерії і віруси, які можуть призвести до воскресіння захворювань, про які людство вже забуло.

Ця проблема не обмежується Еверестом. З нього як із найвідомішого місця на Землі тільки починається ця розмова. Вчені попереджають, що льодовики тануть у всьому світі. А це означає, що люди, загиблі десятки, а то і сотні років тому, можуть знову "подарувати" світу забуті захворювання, які свого часу забрали сотні тисяч життів.

Американські екологи вказують на те, що з початку XX століття тільки в національних парках США кількість льодовиків скоротилася вп'ятеро. З жахливою швидкістю тануть льодові покриви Гренландії, Сибіру, Арктики й Антарктики, оголюючи воду і ґрунт, які давно не бачили сонячного світла.

Торік американські дослідники виявили у вічній мерзлоті Арктики вірус, вік якого перевищує 30 тис. років. Низькі температури виступають відмінним холодильником для таких продуктів, як віруси і бактерії. У замороженому стані вони здатні пережити десятки тисяч (якщо не мільйони) років і в буквальному сенсі воскреснути, коли стає тепліше.

У статті, присвяченій цьому відкриттю, автори намагаються з'ясувати, що ж буде, якщо один із таких вірусів вирветься назовні. У людства, зрозуміло, є досвід боротьби зі смертельними захворюваннями. Але перемога над ними завжди вимагала часу і зусиль.

НВ згадує найстрашніші хвороби, які людству вже вдалося перемогти. Якщо, звісно, деякі з них не воскреснуть.

графік
Іспанський грип

Н аймасовіша пандемія грипу в історії людства у 1918-1919 рр. протягом усього 18 місяців забрала життя майже 100 млн осіб. На той момент це було близько 5% населення планети. А загальна кількість заражених іспанкою склала майже півмільярда осіб.

Вважається, що епідемія стала наслідком Першої світової. Її спровокували скупчені табори військовополонених і біженців, антисанітарія, погане харчування. Синій колір обличчя і кривавий кашель стали візитівкою іспанського грипу, який вбивав дуже швидко. Деякі хворі вмирали вже на другий день після зараження.

Незважаючи на свою назву, іспанка була вперше зафіксована у США, а Іспанія навіть не була країною з найбільшою кількістю заражених. Своєю назвою грип зобов'язаний військовій цензурі країн, які брали участь у Першій світовій. Цензори відмовлялися передавати в пресу відомості про масові смерті від невідомої хвороби. У нейтральній Іспанії такої цензури не було. Тому Іспанія стала першою країною, в якій відкрито заговорили про жахливу епідемію, і грип одразу ж стали називати іспанським.

В умовах сучасного світу з широким розповсюдженням антибіотиків повторення цієї ситуації вже неможливе, вважають вчені.

Проказа

П роказа, вона ж лепра, вона ж фінікійська хвороба, вона ж лінива смерть, вона ж хвороба Святого Лазаря, — настільки давнє захворювання, що про нього є згадки навіть у Старому Завіті. Деякі медики вважають, що страшнішої хвороби людство не знало.

Бактерії прокази передаються повітряно-крапельним шляхом і спочатку вражають слизові оболонки, потім атакують кістки і шкіру. Заражені люди буквально згнивають живцем. У тому, як працює цей механізм, лікарі розібралися лише в XIX столітті. І щоб уникнути поширення хвороби, заражених стали відправляти у лепрозорії. Це були особливі місця для утримання заражених проказою.

У деяких країнах з'явився звичай: перед відправленням зараженого до лепрозорію його в буквальному сенсі слова ховали в труні, навіть злегка присипавши землею. Цей обряд підкреслював той факт, що з лепрозорію вже ніхто не повертався.

Проказа зустрічається на землі й у наші дні, переважно в південних країнах. Однак сьогодні медицина здатна впоратися із нею за допомогою антибіотиків. Інше питання, констатують медики, в тому, що не існує жодної надійно доведеної профілактики. Вакцини від прокази немає. Неможливо попередити зараження людини на проказу, можна лише активно лікувати вже заражених пацієнтів.

Курс лікування лепри може тривати до 10-12 тижнів, а часом і до року. Фактично це означає, що масове зараження проказою може стати великим випробуванням для сучасної системи охорони здоров'я. Для величезної кількості пацієнтів буде необхідна госпіталізація в спеціальних приміщеннях і застосування величезної кількості антибіотиків.

Чума

Майже третина населення Європи вимерла в Середньовіччі від чуми. Медицина не знала засобів від цієї страшної хвороби, яку на Старий континент принесли гризуни, а людям передавали блохи. Спалахи чуми тривали аж до XX століття, поки в медицині не стали широко застосовувати антибіотики.

І тим не менше чуму не можна вважати остаточно переможеною, певен британський епідеміолог Пол Гантер з Університету Східної Англії в Норіджі. Час від часу на планеті фіксуються випадки захворювання полегшеною формою чуми, яка відносно нескладно лікується. Однак у 2017 році на Мадагаскарі спалах чуми забрав близько 200 життів. ВООЗ виділила $5 млн на надзвичайні заходи щодо запобігання поширення чуми з цієї острівної держави на континент. Якби це сталося, тільки за один тиждень можна було очікувати зараження не менше 20 тис. осіб, відзначає Гантер. Надалі ця цифра зростала б в арифметичній прогресії.

Чума розцінюється військовими як потенційна біологічна зброя. Її поширення всерйоз розглядається деякими терористичними організаціями. І в зв'язку з цим ситуація з таненням льодовиків, які можуть оголити "старий біологічний" матеріал, видається особливо небезпечною.

Чорна віспа

Цю жахливу хворобу, яка забрала найбільше життів у історії людства, вдалося перемогти лише в XX столітті. Віспа вбивала мільйони людей впродовж багатьох століть. Ті, хто виживав, залишалися скаліченими.

Вакцину від віспи винайшли ще у 1796 році, проте останній у світі випадок захворювання віспою було зафіксовано в 1977-му. Лише в середині XX століття медики змогли вакцинувати від віспи більшу частину населення планети, назавжди здолавши цю хворобу. Вирішальну роль у цьому процесі зіграли радянські лікарі. У 1953 році, після того як турист з Індії завіз віспу до СРСР, радянський академік Віктор Жданов закликав світову громадськість до тотальної вакцинації від віспи.

У 1966 році ВООЗ почала програму вакцинації світового масштабу. Як результат у 1977-му в Сомалі був зафіксований останній випадок захворювання віспою. Колись страшна хвороба назавжди канула в небуття.

За словами американського імунолога Джеймса Еллісона, в лабораторіях Росії та США зберігаються штами віспи і проводиться робота над все досконалішими вакцинами від цієї хвороби. Тож, навіть якщо віспа повернеться, людство буде до цього готове.

Тиф

Ж ахлива хвороба забирала сотні тисяч життів щороку аж до XX століття. Її супроводжували жар і лихоманка, тому навіть тим, хто вижив вона здавалася пеклом. Переносниками багатьох різновидів тифу були воші, тому основні успіхи в боротьбі з тифом були досягнуті після появи у арсеналі медиків ефективних засобів від педикульозу.

Сьогодні ризик поширення висипного тифу вкрай малий, кажуть медики. Сучасна медицина навіть у відсталих країнах оснащена вельми досконалими засобами дезінфекції приміщень і одягу хворих. За цих умов навіть роль вакцинації в боротьбі з поширенням висипного тифу досить невелика. Втім, тиф існує і сьогодні, але у вигляді черевного тифу, який досить рідко зустрічається і передається тільки через заражену їжу.

Поліомієліт

С трахітлива хвороба, що вражає дітей, нині нарешті майже переможена. Протягом століть вірус, що вражає сіру речовину спинного мозку, вбивав сотні тисяч дітей у всьому світу. Через кілька днів після зараження наступав параліч, а потім і смерть.

Медицина не знала дієвих засобів від поліомієліту. Прориви в дослідженні почалися лише після того, як на поліомієліт захворів відомий американський політик, майбутній президент США Франклін Рузвельт.

Після появи вакцини потрібно десятиліття для того, щоб прищепити більшу частину населення планети і фактично зупинити поширення поліомієліту. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, сьогодні у світі фіксується не більше кількох тисяч випадків захворювання на поліомієліт. До повного знищення загрози залишилося всього кілька років, вважають медики.

Однак цей оптимізм має право на життя далеко не всюди. Наприклад, в Україні у 2015 році було зафіксовано два випадки захворювання на поліомієліт. Лише половина українських дітей пройшла вакцинацію від поліо, констатують у ВООЗ. Найбільшими зонами ризику для поліомієліту вважаються Нігерія, Афганістан і Пакистан.

Цинга

Ця хвороба, з якою стикалися моряки, військовослужбовці та в'язні, протягом століть вважалася інфекційною. Ліків від неї не було. У хворих випадали зуби, потім руйнувалися кістки, з'являлися порушення шкірного покриву. Значна частина "заражених" вмирала.

Лише на початку XX століття було доведено, що хвороба носить вельми вибірковий характер і розвивається лише в замкнутих групах людей, які довгий час мають обмежений раціон харчування. Вчені встановили, що цингу провокує нестача в організмі вітаміну С.

У сучасному світі про хворих на цингу вже ніхто не чув. Тож її повернення нам не загрожує, навіть якщо розтануть всі льодовики світу. Головне, щоб на планеті не перевелися овочі та цитрусові.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.