Люди

Жінка з грошима

Міністр фінансів Оксана Маркарова пояснює, чому в українській економіці почалося зростання, і що потрібно зробити, аби прискорити його

Міністр фінансів Оксана Маркарова пояснює, чому в українській економіці почалося зростання, і що потрібно зробити, аби прискорити його вдвічі або навіть втричі, а наприкінці розповідає, як їй вдається очолювати важливе міністерство уряду і виховувати чотирьох дітей

 

Павло Шеремета

 

 

М іністр фінансів Оксана Маркарова з'являється у студії Радіо НВ увечері після закінчення робочого дня. Пізній ефір її не бентежить — чиновниця зізнається, що засидітися на роботі для неї звична справа. Для цього є причина: уже в травні Міністерство фінансів вперше в історії України представить на розгляд Кабміну бюджетний план одразу на три роки. Для країни, бюджет котрої навіть на один рік зазвичай затверджувався поспіхом і з запізненням, це серйозний крок.

У Маркарової два дипломи: вона навчалася у Києво-Могилянській академії та Університеті Індіани, де мала славу відмінниці, а також стажувалася у Світовому банку у Вашингтоні. Перед роботою в уряді вона десять років очолювала інвестиційну групу ITT. А в 2015-му отримала пропозицію увійти до команди тодішнього міністра фінансів Наталії Яресько та погодилася. Після відставки наступного глави відомства Олександра Данилюка у 2018 році Маркарова очолила міністерство, від роботи якого залежить добробут всієї країни.

— Одразу після скасування статті Кримінального кодексу про незаконне збагачення експерти заговорили про те, що через цю причину МВФ може відмовити Україні у новому транші. Як ви це прокоментуєте?

— Я поясню: зараз відмовити в транші нам не могли, тому що новий транш ще не був запланований. Торік, щойно я стала виконуючою обов'язків міністра фінансів, ми одразу звернулися до МВФ і почали перемовини про нову програму. Нинішня якраз мала закінчитися у березні 2019 року. Але ми розуміли, що рік буде напружений, у нас двічі вибори, а тому є невизначеність, яка для ринків та інвесторів навіть гірша, ніж погані новини. Ми розуміли, що нам важливо продовжувати бути в програмі весь рік. МВФ, варто віддати йому належне, пішов нам назустріч, і ми одразу стали обговорювати нову програму, а в грудні 2018-го року вона була затверджена на 14 місяців.

Але це не означає, що декриміналізація незаконного збагачення не викликала занепокоєння. І ЄС, і посли Великої сімки, і МВФ, і ми, українці, також стурбовані таким рішенням Конституційного суду. Нещодавня технічна місія МВФ піднімала це питання.

— Що ще хвилювало технічну місію?

— Наші інтереси і хвилювання тут збіглися. Важливе питання — приватизація. Ми бачимо, як у нас добре пішла мала приватизація, незважаючи на всі політичні моменти. Мала приватизація через ProZorro. Sale з широким доступом покупців до інформації привернула набагато більше учасників, ще більше перевищується початкова ціна. Уже цьогоріч ми отримали від неї майже 160 млн грн за перші два з половиною місяці. Дуже швидко ми підійдемо до тієї цифри, яку отримали за весь минулий рік. Водночас велика приватизація досі повністю не стартувала, хоча торік ми прийняли хороший закон, який Кабмін подав, а Верховна рада підтримала. Він відповів на велику кількість питань, які були у міжнародних інвесторів.

Я сподіваюся, велика приватизація все ж станеться. Це не тільки питання фінансування для бюджету. Мене як міністра фінансів, звісно, турбує сума, яка має надійти до державного бюджету. Але це не тільки і не стільки питання фінансування для бюджету, це насамперед приватизація, яка створить ефективного власника в колишніх держкомпаніях.

— Чи реалістично очікувати великої приватизації у рік виборів?

— Думаю так. Як показує досвід, життя триває, бізнес готовий інвестувати, тому тут питання правильної підготовки, правильного доступу до інвесторів. Саме тому ми пішли на те, що наймаємо радників, готуємо об'єкти, як це роблять у Європі. І думаю, що стратегічно ті компанії, які вже визначили для себе Україну як потенційну країну для розвитку або інвестицій, дивляться за межі виборів.

 

раст1

МАСШТАБНІ ПЛАНИ: Оксана Маркарова вперше в історії України готує держбюджет одразу на три наступні роки, і надійти до Верховної Ради він має не пізніше 1 червня

 

— Хочу зазначити, що це не МВФ від нас вимагає запуску приватизації, це нам потрібна приватизація. МВФ же, позичаючи гроші країнам, вказує на успішний досвід приватизації, тому що в середньому на світі приватний власник завжди кращий за державу.

— Взагалі-то практика позичання грошей у МВФ у нас часто політизується, хоча такі кредити — нормальна рутинна робота будь-якого міністерства фінансів майже будь-якої країни. Всі, навіть ті, хто має великі запаси нафти, активне управління ліквідністю, виходять на ринки, щоб залучати дешеві кошти та інвестувати їх у можливості. Проблема не в грошах, які беруть у борг, проблема в тому, куди йдуть запозичення. Країна або фінансує цими коштами свій дефіцит, або витрачає їх на розвиток інфраструктури, структурні реформи, а значить, заробляє в майбутньому. На жаль, наша ситуація з накопиченням великих боргів, коли ми прийшли в 2014 році в уряд, пов'язана з тим, що борги у нас нарощувалися, а економіка була в тому стані, в якому була.

Тепер у нас є стратегія управління боргами. Ми хочемо зменшити відсоток боргу щодо ВВП, зараз він у нас 60%, і це вже велике досягнення проти того, що було, але за три роки ми маємо скоротити його менш ніж до 50%. Це означає, що ми з часом більше зароблятимемо, менше запозичуватимемо. На жаль, ми зараз у тій ситуації, коли не запозичувати не можемо.

— Рік двох виборчих кампаній для міністра фінансів завжди суперважкий і суперстресовий. Який він для вас?

— І я, і міністерство відчуваємо себе абсолютно нормально, тому що у нас є ухвалений бюджет, він виконується і він досить реалістичний. З іншого боку, зараз всі ресурси Міністерства фінансів і Кабінету міністрів спрямовані на впровадження середньострокового (трирічного в нашому разі) бюджетування. Коли це станеться, всі вже не запитуватимуть, що там у нас із МВФ, а будуть цікавитися, що там у нас у трирічній декларації.

І це дійсно правильно. Цьогоріч до 1 травня ми вперше подамо до Кабміну, а потім до 1 червня Кабмін подасть до Верховної Ради трирічну бюджетну декларацію з обов'язковими межами витрат. Це нова система бюджетування, набагато ефективніша.

— Чи враховує цей бюджет ймовірність прийняття закону про податок на виведений капітал? Як ви самі до цього податку ставитеся?

— Ми зараз якраз обговорюємо це питання на наступні роки. Цьогоріч бюджет збудований на податку на прибуток. Зараз закінчилося його декларування, і ми цього податку отримали навіть більше, ніж планували. Компанії задекларували набагато більшу суму безпосереднього прибутку, відповідно і податку на прибуток. Тому торік Міністерство фінансів досить відверто і, я б сказала, сумлінно відпрацювало перспективу запровадження податку на виведений капітал разом із бізнесом. Ми чітко показали, як будується бюджет, як прогнозується кожен із податків, скільки складуть реальні втрати, показали реальні витрати, коли ми перейдемо на податок на виведений капітал.

Це дискусія ширша, політична, яку нам треба мати і з парламентом, і з бізнесом. Якщо ми вважаємо цей податок стратегічно важливим, то повинні зрозуміти, чим ми повинні компенсувати втрати, де зменшити витрати або де замістити іншими податками. Не приховуватиму, що як людина, яка тривалий час працювала у бізнесі, ще разом із Наталією Яресько, пріоритетом вважаю зменшення податків на зарплату. Саме тому ми домоглися зниження єдиного соціального внеску вдвічі. Мені здається, що це одна з причин, чому бізнес реально почав розвиватися. Тому, якщо дозволятимуть і наш бюджет, і податкові надходження, якщо у нас буде можливість десь зменшувати податки, ми це зробимо. От від бізнесу ми чуємо побажання далі зменшувати податки на працю.

— Економічне зростання України цьогоріч — 3%, а у Польщі — 5%. Розрив між нами збільшується. Деякі експерти кажуть, що сьогодні, аби наздогнати Польщу, нам потрібно років 50. Що, на ваш погляд, нам потрібно для того, щоб істотно, можливо, вдвічі-тричі прискорити темп зростання у країні?

— Рецепти справді всім зрозумілі. Перше — це сфокусуватися на нашій найголовнішій проблемі, продуктивності. За продуктивністю ми відстаємо від Польщі та всіх сусідніх країн. Водночас, якщо ми дивимося на базові ресурсні елементи, у нас їх більше, ніж у інших країн, є потенціал. Але і капіталу, й умінь, і навичок, й інфраструктури, і доріг, і портів, і всього іншого у нас набагато менше. Інвестуючи в це як державні ресурси, так і приватні, можна значно збільшити продуктивність. Тому ми повинні точно ремонтувати дороги, будувати, повинні прийняти закон про концесію і впустити капітал у порти, аеропорти. Ми маємо відкрити ринок землі.

Друге питання — це створення і поліпшення державних інститутів. Вільне та незалежне судочинство — обов'язкова умова, щоб сюди прийшов інвестор. Третє — велика приватизація, про неї ми вже поговорили. Четверте — великий блок питань — доступ до капіталу, торгівля та інвестиції.

Потрібно відкривати ворота, підтримувати наш експорт, підписувати ще більше договорів про вільну торгівлю, потрібно максимально забезпечувати, з одного боку, потік товарів, збільшення експорту, з іншого — захід інвестицій, розвиток туризму. І я не сказала зараз абсолютно нічого нового, ми все це чуємо і говоримо останні 20 років.

— Давайте поговоримо про життя поза міністерством. У вас четверо дітей. Як ви даєте з усім ради?

— По-перше, це велика заслуга мого чоловіка, тому що ми завжди по-партнерськи ділили всі сімейні обов'язки, але останні чотири роки, поки я працюю на державу, звісно, він взяв на себе левову частку обов'язків, зокрема більше займається дітьми. Їм це дуже подобається, звісно. Секрет номер два: четверо дітей — це легше, ніж двоє, тому що вони допомагають одне одному, і це вже своя екосистема.

А взагалі, більше труднощів і міфів створює те, що жінки вважають, немов вони мають впоратися з усім. Найважливіше для жінки досягнення — це можливість мати вибір і почуватися щасливою в тому, чим вона займається. Якщо хтось почувається щасливою будучи тільки мамою — це прекрасно, значить, треба бути мамою. Якщо хтось почувається щасливою в професійному житті, це теж прекрасно. Якщо комусь вдається це поєднувати, тому що пощастило з партнером, сімейною системою підтримки, це теж добре.

— Чотири роки на керівних посадах у Міністерстві фінансів, зокрема посаді міністра, що порадите наступникам?

— Перше — обов'язково приходити з командою, швидко будувати багато паралельних відносин із тими, хто має такі ж цінності, розділяє ці цінності в інших міністерствах, охоплювати більше людей. Друге — постійні дискусії, робота з громадянським суспільством, з експертами. Нехай іноді це важко, іноді ти вислуховуєш більше критики, але це допомагає знайти правильне рішення. І третє, мабуть, все ж пріоритезація. Я можу порівнювати з бізнесом, хтось може порівнювати з іншими секторами. Результат на державній роботі досягається значно більшою працею, ніж у бізнесі або в іншій сфері.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.