Люди

Сніданок із Сергієм Носенком

Кандидат у президенти України й одночасно інвестбанкір із Мангеттена їсть омлет у ресторані в Конча-Заспі, лає нью-йоркські затори і ділиться нестандартними політичними поглядами

Кандидат у президенти України й одночасно інвестбанкір із Мангеттена їсть омлет у ресторані в Конча-Заспі, лає нью-йоркські затори і ділиться нестандартними політичними поглядами

 

Ольга Духніч

 

Елітний італійський ресторан Giardino в не менш елітному селищі Козин під Києвом відчиняється об 11 ранку. Але для кандидата у президенти України Сергія Носенка робить це на дві години раніше.

Офіціант, який ще не переодягнувся у формений одяг, проводить журналіста і фотографа НВ, єдиних відвідувачів, у простору залу, всипану злегка зів'ялими пелюстками троянд, — нагадуванням про, очевидно, веселі вихідні ресторану. Там ми залишаємося один на один із двома сумними омарами, що ліниво рухаються в акваріумі в центрі зали.

Втім, ненадовго. За кілька хвилин новенький Range Rover доставляє до дверей закладу Носенка. Живе він неподалік.

Маловідомий в Україні 49-річний інвестбанкір Носенко залишив Україну чверть століття тому заради роботи в міжнародній фінансовій компанії Coris Group. А останні сім років він працює на нью-йоркському Мангеттені як керівник і засновник інвестиційної компанії International Investment Partners. Компанія здійснює операції у вугільній галузі у штатах Західна Вірджинія і Кентуккі, супроводжує бізнес, пов'язаний із мідними родовищами у штаті Монтана і в Мексиці, а також бізнес із видобутку газу в штаті Луїзіана.

П'ять запитань Сергію Носенку:
П'ять запитань Сергію Носенку:

— Найдорожча річ, яку ви придбали за останні п'ять років?

— Автомобіль Range Rover.

— На чому ви пересуваєтеся містом?

— Тут на ньому ж, у Нью-Йорку — на таксі.

— Найдивовижніша подорож у вашому житті?

— Подорож на південь Аргентини, там, де вона межує з Чилі. Майже на самому кордоні, в горах, неподалік Ель-Калафате, є озеро, де плавають блакитного кольору айсберги, і ви бачите, як цей лід спускається із гори вниз. Приголомшливе видовище, побачити його я раджу кожному.

— Чого або кого ви боїтеся?

— У кожної людини є страхи, і я все життя зі своїми страхами борюся. Звичайно, я турбуюся про своїх близьких, вони для мене — найбільша цінність.

— Чи є у вашому житті вчинки, яких ви соромитеся?

— Так, щоб зовсім соромно, напевно, немає, є речі, які я міг би зробити інакше. Моя філософія — не озиратися назад і робити так, аби не було соромно.

Напередодні президентських виборів Носенко, який не порвав громадянських зв'язків з Україною, раптово повернувся на батьківщину і, внісши необхідну заставу в 2,5 млн грн, став кандидатом у президенти.

Втім, це не перший візит Носенка в українську політику. У 2015 році він був координатором з економічних питань у громадському Антикорупційному русі свого давнього друга Валентина Наливайченка. А в 2016-му без особливого успіху пробував себе як кандидат-самовисуванець на довиборах до Верховної Ради у Полтавській області. Про те, навіщо успішному інвестбанкіру з Медісон-авеню президентство на далекій батьківщині, НВ постарався дізнатися під час півторагодинної бесіди.

— А давайте поснідаємо, я голодний, а мені через годину їхати у Хмельницький, — переступивши поріг закладу, діловито пропонує мій співрозмовник.

Його передвиборчий тур областями України переживає останні напружені дні.

Присівши за столик, ми замовляємо омлет і фокачу для нього і каву для мене. Офіціант попереджає, що перші хвилин 20 ми зможемо розраховувати лише на каву, кухня тільки відчинилася. Але і кава непоганий вибір.

— Навіщо вам, інвестбанкіру, політична кар'єра в Україні? — нарешті питаю я, коли ми сідаємо за стіл.

— Я підходжу до політики як до інвестицій і люблю інвестувати в довгі проекти, тобто ті, які дають віддачу через крок, а не одразу. Умовно кажучи, ви посіяли зерно і чекаєте, коли воно виросте, — здалеку починає Носенко.

— Тільки в президентську кампанію з очевидно провальним для вас як для нового обличчя результатом ви інвестували 2,5 млн грн власних коштів. У що саме ви їх інвестували? — допитуюсь.

— Я інвестував їх в Україну, в потенціал, який практично не використовується. Успішна Україна відкриє можливості не тільки для мене, але і для інших бізнесменів, — промовляє Носенко в той момент, коли на нашому столі з'являється кава.

На Волл-стріт досяг усього, чого хотів, тепер збираюся заробляти на інвестиціях в Україну

Відпиваючи ковток, я цікавлюся, про які саме перспективи йдеться.

— Я багато разів пробував приводити сюди успішних інвесторів: і в багатостраждальну четверту лінію метро на Троєщину, і в газові родовища — нічого не виходить. Без змін у державній системі гроші в країну не прийдуть, — зітхає Носенко.

Називаючи себе праволіберальним політиком і прихильником вільного ринку, він пропонує переформатувати соціальну українську державу в ринкову, скоротити бюрократичний апарат аж до скасування низки міністерств та інспекцій, відмовитися від безкоштовної охорони здоров'я та освіти, відкрити ринок землі, приватизувати держмонополії, скасувати ПДВ, значно знизити інші податки й обмежити співпрацю з МВФ. Соціальна база для такого економічного ладу в країні вже є, переконаний Носенко.

— Я розумію, що мої ідеї дещо нестандартні для українського суспільства, але повірте, 15–20% українців, за нашими даними, сприйнятливі до таких ідей, — запевняє він, помітивши моє здивоване обличчя.

— І все ж ви людина прагматична, яка критикує ліві ідеали і безкоштовні блага. Ви хоча б гроші в Україні втратили, щоб досить розлютитися і захотіти все виправити? — продовжую уточнювати, так і не отримавши задовільної відповіді про особисті мотиви.

— Я тут грошей не заробив, і це мене, повірте, досить мотивує. А ще зіграв свою роль вік і досвід, на Волл-стріт досяг усього, чого хотів, тепер збираюся заробляти на інвестиціях в Україну, — каже Носенко.

Однак одразу відволікається на принесений омлет.

 

Виборча кампанія — брудний процес, і нові маловідомі кандидати можуть мати дві основні мотивації для участі: знайти популярність до парламентських виборів або стати технічним кандидатом будь-кого з лідерів гонки, отримавши доступ до формування складу виборчих комісій. Чим аргументуєте те, що ви належите до перших, а не до других? — цікавлюся я.

— Я вкладаю в себе, і, повірте, мені немає сенсу заробляти на виборах гроші, — широко всміхається мій співрозмовник.

Він пояснює, що висування у президенти — частина його підготовки до парламентської кампанії. Вже після першого туру президентських виборів він і його однодумці збираються розпочати формування партійної структури, а після виборів у жовтні потрапити в парламент.

— І як ви оцінили політичне поле? Потенційних союзників бачите? — питаю я.

— Зі старих партій — нікого, всюди засилля соціалістичних лівацьких ідей, і це не дивно: ми все ще пострадянська країна зі старими елітами, — Носенко проявляє категоричність, смакуючи омлет.

 

раст1

НЕ АМЕРИКАНСЬКА МРІЯ: Кандидат у президенти України Сергій Носенко останні сім років працював інвестбанкіром у США, але заради політичної кар'єри повернувся на батьківщину

Втім, одразу зазначає, що до співпраці з новими політиками, такими як Сергій Гусовський, і з новими партіями, такими як Сила людей, готовий. Прихильний Носенко і до політичного руху давнього друга — Наливайченка.

— Я завжди наводжу в приклад Республіканську партію США. Вона начебто називається Республіканською, але там є неоконсерватори, є бушисти, є послідовники експорту капіталізму і лібертаріанці. Я розумію, що у нас ці ідеї нові, тому, думаю, ми зможемо створити об'єднання, різноманітне за економічним складом, — пояснює Носенко, відставляючи тарілку вбік і знаком кличучи офіціанта.

Ми замовляємо апельсиновий фреш.

 

Ви кажете, що 15–20% українців готові підтримати ваші майже Лібертаріанські ідеї, але я думаю їх менше 1%, що показує електоральний успіх першої трійки кандидатів, — продовжую я.

— Повірте, ви помиляєтеся! Уже півроку я їжджу райцентрами і селами і пропоную людям подивитися по-новому на звичні їм, часто радянські, підходи до управління своїми доходами. Відкриваю їм очі на роль податкової інспекції, на роль розрослого бюрократичного апарату; кажу їм, що прийняття держбюджету не повинно бути головною новиною країни, — натхненно дискутує Носенко, забувши про трапезу.

— Добре, це ви розповідаєте підприємцям 35+, а що ви говорите бабусям — основному виборцю країни з маленькою народжуваністю і великою трудовою міграцією? — примирливо цікавлюся.

— А бабусям у селах я розповідаю, що держава не прийде їх рятувати, не дасть їм роботи. Але якщо бабуся вміє пекти хліб, то вона могла б стати приватним підприємцем і сама заробляти, — переконує мій співрозмовник.

Водночас він додає, що другий важливий стимул бачить у відкритті ринку землі. Ще на виборах у Полтавській області Носенко переконався, що 90% осіб, яку володіють нею, мріють її продати.

— Сьогодні, коли я в хорошому костюмі і на пристойній машині приїжджаю в невелике село, відразу ж з'являються ходоки з питаннями: а ви землю у нас купите? А у нас ось така схема є. Я навіть слова не встигаю сказати! Люди хочуть реалізувати своє право на розпорядження майном — землею, хочуть керувати своїм капіталом, — пояснює Носенко.

Він упевнений, що гасла про відмову селян від продажу землі — всього лише політичні вихиляси. Втім, одразу йде далі, знову нагадуючи, що Україні важливо відмовитися від ідеї соціальної держави.

— А хто ваш політичний ідеал? — міняю я тему, поки офіціант ставить на стіл сік.

— Рональд Рейган, саме він намагався повернути США до чистого капіталізму, а зараз це намагається робити Дональд Трамп, — не приховує своїх симпатій Носенко.

— І все ж із часів Рейгана соціальні витрати США на ту ж охорону здоров'я тільки ростуть. А Трамп навіть не зміг виконати своєї передвиборної обіцянки — скасувати Obamacare, — продовжую я.

— А це все тому, що Демократична партія намагається нав'язати свій порядок денний, — не лишається в боргу мій візаві і додає, що зростання соціалістичних настроїв — одна з причин його розчарування в американському суспільстві. — Взяти того ж мера Нью-Йорка Білла де Блазіо, він соціаліст. І самі нью-йоркці, до речі, такі самі, відмовили компанії Amazon у відкритті свого логістичного офісу в місті. Це вже апофеоз дурості!

Для мого співрозмовника слово "соціаліст", очевидно, лайливе. Він згадує, як сім років тому їхав у Нью-Йорк із консервативної Європи за ковтком свіжого повітря, але останні події стали для нього тривожними дзвіночками.

— А ще в Мідтауні [середній район у Мангеттені] стало дуже некомфортно жити: постійні затори, дві виділені лінії для громадського транспорту — дуже все дратує, — раптово став відвертим Носенко, увійшовши в роль нью-йоркського старожила.

— Розчарувавшись у демократії і заторах найліберальнішого суспільства світу, ви повернулися у пострадянську Україну з надією, що тут досягнете капіталістичного успіху? — не приховую скепсису.

— Так, це складно, українці досі чекають халяви, але падати далі нам уже нікуди і, мені здається, це вдалий час для великого експерименту, — не втрачає оптимізму Носенко.

Одразу ж він перемикається на критику уряду, який бере кредити і виконує вимоги МВФ. Зокрема, йому не подобається надмірне втручання фонду у внутрішнє життя країни.

— МВФ не має права вимагати від України створення якогось суду, регуляцій або чогось подібного! — емоційно реагує Носенко.

— Вони дають нам дешеві гроші, рятують від боргової ями і встановлюють умови для їх повернення у майбутньому — ви точно так само чините у своїх інвестпроектах, — полемізую.

Допиваючи сік, Носенко не погоджується і довго переконує мене в неправильності стратегії МВФ і можливості позичати гроші під розвиток у інших дійників.

— Наприклад, у Росії? — цікавлюся.

— Ну чому одразу в Росії. Є Китай, є багаті інвестори, які керують трильйонними фондами на Волл-стріт.

Розуміючи, що подальша суперечка безглузда, а час сніданку наближається до кінця, я пропоную Носенку поговорити про той досвід, який він отримав за роки роботи в Нью-Йорку.

На секунду він замислюється.

— Я навчився жити і працювати в дуже рухливому, текучому та різноманітному середовищі. Нью-Йорк — це Вавилон, де між російським, італійським або китайським кварталами немає меж, де люди і культури постійно змішуються, де навіть погода змінюється кілька разів на день.

Носенко розповідає з помітним задоволенням і головним своїм досягненням називає досвід перекладача ідей українських підприємців мовою глобальної економіки.

— Ми все ще зациклені на своєму суспільстві люди, нам складно, наприклад, говорити однією мовою з глобальним бізнесом. Бути прозорими, показувати прибутки і ризики проектів в Україні зацікавленим інвесторам, тому мені так важливо тут щось змінювати. Я готовий виділити своїй політичній службі років 5–7, мені як людині важливо зробити свій внесок у політичні та економічні зміни України, — заявляє він.

— А далі куди? — цікавлюся.

— Не знаю, можливо, в Азію. Європа і США мені вже зрозумілі, — підбиває підсумок мій співрозмовник.

Розуміючи, що сніданок підійшов до кінця, я все ж пропоную Носенку назвати найамбітнішу його ідею, пов'язану з відродженням української економіки.

— Якщо все вийде, хочу збудувати тут космодром, — із хитрою посмішкою промовляє він після паузи. — Ви, напевно, здивовані?

— Після міністра, який хоче тут збудувати Hyperloop, мене складно чимось здивувати, — чесно зізнаюся.

Ще довго кандидат у президенти Носенко пояснює мені економічні вигоди космодрому в українських степах. Але це вже інша історія.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.