Погляди

Світові час поговорити

Без дискусії про нове глобальне управління старий порядок просто згниє, поступившись місцем гоббсівським джунглям

Без дискусії про нове глобальне управління старий порядок просто згниє, поступившись місцем гоббсівським джунглям

 

 

Карл Більдт, дипломат, колишній
міністр закордонних справ Швеції

 

У серпні 1941-го, ще до того, як США вступили в Другу світову, британський прем'єр Вінстон Черчилль і американський президент Франклін Рузвельт таємно зустрілися на берегах Ньюфаундленду, щоб обговорити, яким має стати світ після війни. Два десятиліття до того те ж саме намагалися з'ясувати й у Версалі, але нічого не вийшло.

Зустріч Черчилля і Рузвельта завершилася Атлантичною хартією, що закріпила цілу низку спільних принципів та інститутів, які досі визначають світовий порядок. Вісім десятиліть потому. У 1944-му Бреттон-Вудська конференція заклала основи для Міжнародного валютного фонду. Трохи пізніше з'явилася ООН. Переможені країни "осі" трансформувалися у динамічні демократії з ринковою економікою та інтегрувалися до нової глобальної системт. А стабільність підтримувалася структурами безпеки, які охоплюють трансатлантичну та тихоокеанську арену.

У 70-х пройшли економічні реформи в Китаї, в 90-х стався крах СРСР. Здавалося, мрія про глобальний і багатосторонній світ, закладена Атлантичною хартією, почала реалізовуватися. У 1995-му на зміну бреттон-вудській ері прийшла Світова організація торгівлі, і через два десятки років частка торгівлі у світовому ВВП зросла з 40% до 70% (багато в чому завдяки вступу Китаю до СОТ у 2001 році).

За час золотого століття глобалізму, соціального й економічного розвитку понад мільярд людей забули про бідність. Але потім настала нова ера. Спогади про становлення світового порядку і трагедії, які зробили його необхідним, зблякли. Щоб кинути виклик Заходу в умовах все більшої поляризації з'явилися нові сили. І нещодавній підйом авторитарних режимів поставив під питання майбутнє демократій.

І хоча базові структури післявоєнного порядку залишаються на місцях, вони розмиваються перед обличчям російського ревізіонізму, китайського самоствердження, американського розладу і європейської невпевненості. З метою перегляду принципів Атлантичної хартії і забезпення нового безпечного світу два імениті аналітичні центри — Atlantic Council в США і Centre for International Governance Innovation у Канаді — зібрали законодавців і експертів із 19 різних країн. Я теж увійшов до цього кола і хочу поділитися тим, що ми обговорювали.

Ми ж знаємо, чим це закінчилося минулого разу

У спробі створити нові принципи найбільшим викликом виявилося питання: чи варто їх робити такими, щоб їх могли застосовувати і враховувати не тільки світові демократії, але і Росія, Китай та ОАЕ?

Очевидно, що зараз демократія — найкращий спосіб забезпечити дотримання прав людини, але дебати все одно мають бути відкритими для всіх — навіть для тих, хто відстоює інші цінності. У нашому випадку ми хотіли створити документ, здатний знайти відгук як на класичному Заході, так і в Бразилії, Алжирі, Ірані, Індії та В'єтнамі.

Результатом обговорення стала Декларація принципів, представлена на Мюнхенській конференції з безпеки. Сім розділів із заголовками Свобода і справедливість, Демократія і самовизначення, Мир і безпека, Вільні ринки та рівні можливості, Відкрита і здорова планета та інші. У кожному ми намагалися сформулювати принципи, які могли б стати догмою для нового консенсусу під час глобальних дебатів.

Ця декларація — не просто підтвердження моїх попередніх переконань. Проблеми екології дійсно стали важливішими, питання суверенітету дійсно мають бути заново сформульовані для більш об'єднаного світу. Стурбованість тим, як достаток розподіляється у різних країнах і за їхніми межами, набула надзвичайного значення.

Але і такі базові цінності, як дотримання особистих прав, залишаються важливими, так само, як і те, що влада, звітує перед своїми громадянами, краще вирішує проблему нерівності і відновлює справедливість. Адже зараз багато хто нехтує цією умовою на свій страх і ризик.

Час розпочати цю дискусію. Звісно, ніхто не плекає ілюзій та не припускає, що цей документ зможе конкурувати з Атлантичною хартією, з огляду на її історичне значення. Але хіба хтось має сувнів у тому, що світ вже на тій стадії, коли настав час поговорити? Час поговорити про базові принципи глобального управління. Без цих дебатів старий порядок просто згниє, поступившись місцем гоббсівським джунглям, де панують сила і корисливість. Ми ж знаємо, чим це закінчилося минулого разу.

 

Copyright: Project Syndicate, 2019

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.