Погляди

Пеніс війни

Соцмережі розбурхав скандал у Національній академії образотворчого мистецтва й архітектури

Соцмережі розбурхав скандал у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. Її студента відраховують за перформанс під назвою Парад членів. На чиєму боці правда?

 

 

Андрій Кокотюха,
письменник, кіносценарист

 

Не виборами єдиними живе наш сегмент соцмереж. Третій тиждень віртуальні баталії у Facebook ведуться навколо скандалу в Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури. Коротко і по суті: студента Спартака Хачанова відраховують за перформанс під назвою Парад членів. Молодий творець створив із гіпсу солдатиків і ракетні комплекси, надавши мілітарному змісту фалічної форми. За задумом художника, його інсталяція означає: війна — це коли сторони міряються розмірами пенісів. Хачанова звинувачують у кепкуванні з української армії. Він заперечує: мав на увазі російське, путінське військо.

За молодого художника заступився серед інших авторитетний і шанований Олександр Ройтбурд, чий художній смак сумнівів не викликає навіть у опонентів. Козир, яким оперують захисники Хачанова, — свобода творчості і самовираження як неопалима опція і замах на цю непорушну норму.

Я — на світлій стороні. Тобто за наших, хороших. Тих, хто відстоює право творців самовиражатися так, як їм диктує внутрішній голос. Однак випадок зі Спартаком Хачановим має до свободи творчості такий же стосунок, як тиражування проросійських меседжів до свободи слова, Опозиційний блок — до політичної опозиції, а морська свинка — до моря. І ось чому.

Майже десять років тому, в листопаді 2009 року, тоді ще міліція заарештувала київського художника і блогера Олександра Володарського. Причина — він разом із подругою роздягнувся догола перед Верховною радою і почав імітувати статевий акт. Свою поведінку художник назвав перформансом, спрямованим проти наявної в той час одіозної Національної експертної комісії з питань суспільної моралі. Боротьбу з нею різними способами вели багато діячів культури, зокрема влаштовуючи масові акції. Можна приймати чи не приймати громадянську позицію, яку в той час займав Володарський. Але така радикальна форма протесту проти відкритої війни, яку Нацкоммор (так називали державну боротьбу за нашу мораль) оголосив українській культурі, загалом зрозуміла.

Ось ще приклад "генітального" перформансу. У 2013 році пітерський художник Петро Павленський усівся голим на Красній площі в Москві та прибив цвяхом мошонку до бруківки. Це метафора апатії, індиферентності та фаталізму російського суспільства, пояснював він. Рік до того Павленський зашивав собі рот в одиночному пікеті перед Казанським собором, протестуючи проти арешту дівчат із Pussy Riot.

Вчинок Хачанова —
дитяча хвороба лівизни

Чим схожі обидва приклади? Кожен активіст протестував проти ситуації, створеної владою, у формі, яка може бути не всіма прийнятою. Якщо згадати антивоєнні акції американських хіпі за часів війни у В'єтнамі, до них теж немає питань. Адже хіпі-пацифісти виступали проти війни, в яку, як не крути, США втрутилися. Американські хлопці воювали в джунглях не за своє, за волею влади. Америка могла вийти з цього збройного конфлікту, але довго не хотіла.

Якщо Спартак Хачанов представив у вигляді пенісів саме російських солдатів і російські ракети, то логічніше панові художнику вирушити зі своїм гіпсовим хазяйством у Крим. І там, біля сумнозвісного пам'ятника зеленому чоловічкові — визволителю, провести перформанс. Наприклад, звести поруч із ним зелений фалос. Висловивши ставлення українського громадянина до окупації Криму. Або ж з'їздити в Москву, повторити подвиг колеги Павленського, пояснивши, яку саме армію вважає агресивною.

Україна останні п'ять років — країна, яка воює. А не держава, яка напала на сусідів із метою мірятися чоловічим достоїнством, як це бачить молодий художник. У нас невеликий досвід державності. Але навіть за часів, коли у нас держава була, армія створювалася для захисту, а не для нападу. Тому вчинок Хачанова — дитяча хвороба лівизни.

Нею в сучасній Україні заражені ті творчі особистості, хто вважає: наша країна теж винна в тому, що Крим віджали, а на Донбасі стріляють і вбивають. Нам би не відповідати, не тримати оборону, а швидше помиритися із тим, хто реально сильніший. Говорити хоч із чортом лисим, аби більше жодна людина не загинула. Таких, особливо у воєнний час, прийнято називати корисними ідіотами. А правом на свободу творчості і власну думку в подібних колах  прикривають своє невігластво. Адже відтворити пеніс і наділити його яким завгодно протестним змістом може будь-хто. Для цього необов'язково вчитися на художника.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.