Погляди

Діаспора нам допоможе

Війна навколомедичної мафії з Уляною Супрун і медреформою не завершена. Але нам варто подумати ще про один аспект того, що відбувається
Хочете купити цю статтю?

Війна навколомедичної мафії з Уляною Супрун і медреформою не завершена. Але нам варто подумати ще про один аспект того, що відбувається

 

 

Вахтанг Кіпіані,
головний редактор
проекту Історична правда

 

К азус із позбавленням посади в.о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун, крім політичного і людського вимірів, має як мінімум ще один — діаспорний. Або ж політемігрантський. Що не одне і те ж саме. Багато українців у США, Канаді, Великій Британії, Австралії та інших країнах не вважають себе діаспорою. Вони діти або онуки тих, хто боровся за Україну у війнах за незалежність і залишив батьківщину не заради можливостей для самореалізації, як мільйони земляків.

Діаспоряни ж довгі десятиліття жили, не приймаючи громадянства держав, які прихистили їх, піднімаючи в новорічну ніч тост за те, щоб незабаром повернутися у рідні місця — до Львова, Бучача, Харкова, Луцька, Перемишля, Хуста. Вони у місцях свого, як думали, тимчасового пристанища створювали або відновлювали інституції, які були у них на батьківщині — церкви, школи, кооперативи; політичні партії — від гетьманців, ОУН до соціалістів; академічні інституції — УВАН і НТШ і т. д. Словом, це були борці за Україну, що мріяли послужити справі відновлення незалежної держави мечем, працею і компетенцією.

Дочекалися не всі. У роки горбачовської перебудови вони першими почали збирати мільйони доларів на допомогу жертвам Чорнобиля. А трохи пізніше, коли синьо-жовті стяги з'явилися на наших вулицях, переправляли факси, комп'ютери, ксерокси, папір для перших незалежних антикомуністичних газет. Без цієї неоціненної допомоги не можна написати історію Народного Руху і масового політичного руху за вихід із комуністичної імперії зла.

А коли в СРСР ухвалили закон про кооперацію і стало розвиватися приватне підприємництво, багато дітей політемігрантів залишали рідні Торонто і Нью-Йорк і приїздили на батьківщину предків, щоб робити гроші, допомагаючи і собі, й іншим. Не у всіх вийшло. Часто під час поїздок на Захід доводиться чути гіркі історії про те, як чиновники, кидали і рекетири відбирали на початку 1990-х чималі кошти у наївних діаспорян. Але були й історії успіху. Наприклад, от уже 30 років у центрі столиці працює піцерія, створена Мироном Спольським, пластуном і сином політемігранта-націоналіста.

Україна зобов'язана протягувати руку своїй діаспорі

Народжений в Німеччині Андрій Васькович очолює благодійну організацію Карітас. Американець Мирон Василик багато років успішно працює в консалтингу, а професор із Гарварду Григорій Грабович заснував видавництво Критика і випускає однойменний інтелектуальний журнал. Випускник того ж Гарварду Борис Гудзяк став в Україні священиком і відтворив Український Католицький університет. Канадійці Михайло Винницький та Юрій Веретел

Щоб прочитати статтю повністю,