Погляди

Українська бюрократія? Ні, не чув

Історія про те, як я продовжував посвідку на проживання
Хочете купити цю статтю?

Історія про те, як я продовжував посвідку на проживання

 

 

Пітер Сантенелло,
американський підприємець,
автор блогу petersantenello.com

 

Н ещодавно мені знадобилося продовжити посвідку на проживання в Україні. Я розповів про це своїй дівчині. Вона відповіла поглядом, в якому чітко читалося: "Ох, щасти, запасись терпінням". І, проводжаючи з квартири, помахала вслід, співчутливо всміхаючись.

Україна — країна, відома як бюрократичне жахіття. Тут існують мільйон відомств лише для того, щоб перекладати папірці, вимагати довідки, брати хабарі і тягнути час.

Тому я вирушив до держустанови, дуже занизивши планку очікувань, приготувавшись вбити там як мінімум половину, а то й весь день.

Піднявшись на ескалаторі на верхній поверх торговельного центру, відзначив про себе, що це дивне місце для видачі документів. Проходячи повз численних магазинів одягу, я все чекав, коли ж атмосфера стрімко зміниться на більш застарілу і гнітючу. Я уявляв собі миготливе і тьмяне неонове світло, важкі погляди бабусь спідлоба, відбиту плитку і звуки радіо, що постійно викрикує щось не до ладу.

Я пройшов далі й побачив яскраве світло, що ллється із сусіднього коридору. Звернув праворуч і, здається, вперше побачив сонце цієї зими. Вражаюче освітлення і яскраві кольори застали мене зненацька. Я примружився, рятуючи очі. Це більше нагадувало інтер'єр магазину IKEA на стероїдах, ніж державну установа.

Щоб прочитати статтю повністю,