Люди

Обід з Ізабель Дюмон

Посол Франції в Україні називає причину, яка змусила Париж засумніватися у тому, що офіційний Київ дійсно хоче змін

Посол Франції в Україні називає причину, яка змусила Париж серйозно засумніватися у тому, що офіційний Київ дійсно хоче змін, а потім розповідає про своє життя у столиці України й обіцяє виходити на пробіжки

 

Ольга Духніч

 


Із послом Франції в Україні Ізабель Дюмон НВ домовляється зустрітися у кафетерії Французького інституту в Києві. У маленькому закладі на першому поверсі точно не можна пообідати, хіба що випити кави чи чаю, або ж замовити вина, чомусь італійського. А от перейнятися атмосферою Франції вже очевидно можна. На столах лежать свіжі випуски Le Monde, стіни прикрашає графіка французьких художників, а відвідувачі спілкуються між собою переважно французькою мовою.

"Вам у нас тут сподобається", — з усмішкою обіцяє Дюмон. Переступаючи поріг кафетерію, вона оглядає вільні столики й обирає той, що ближчий до вікна. Її червоно-чорний костюм відмінно гармонує з картинами на стінах і меблями закладу. Помітивши це, фотограф одразу починає зйомку, а пані посол, позуючи, навіть встигає зробити кілька танцювальних рухів.

П'ять питань Ізабель Дюмон:
П'ять питань Ізабель Дюмон:

____________________________________________________

— Найдорожче придбання за останні десять років?
— Квартира в Парижі.
— Найдивовижніша подорож у житті?
— М'янма. Вражаючий контраст зі звичним для нас життєвим устроєм.
— На чому ви пересуваєтеся містом?
— У Києві це службовий автомобіль. У Парижі — велосипед.
— Чого або кого ви боїтеся, якщо боїтеся?
- Мабуть, нічого.
— Чи є вчинок у вашому житті, за який вам соромно?
— На четвертому році перебування в Україні так і не вдалося написати без помилок щорічний радіодиктант.

Дюмон — дев'ятий посол Франції в Україні. Впливова дипломатка, що входить до кола послів країн Великої сімки, рідко дає інтерв'ю. Магістр славістики і політичних досліджень, у минулому заступниця директора Управління з питань Росії і Східної Європи у МЗС Франції відома як жорсткий і відвертий спікер — риса для дипломата рідкісна.

Ми швидко замовляємо капучіно, до якого я беру круасан. На екрані беззвучного телевізора за барною стійкою у випуску французьких новин миготять кадри з України.

— Подивіться! У Франції уважно стежать за тим, що відбувається у вашій країні, — вигукує Дюмон, вирішуючи розмовляти з НВ російською мовою і лише іноді збиваючись на французьку.

Тим часом кадри на екрані змінюються хронікою французьких подій, а саме протестами жовтих жилетів на паризьких вулицях.
— Україну і Францію ріднить те, що в обох країнах сильні протестні цивільні культури, — кажу я, поглядаючи на екран.
— Так, це велика перевага, коли люди здатні об'єднуватися, виходити на вулицю і боротися за свої інтереси, — підтримує розмову Дюмон.
— Багато українців у французьких протестах закономірно прагнуть побачити російський слід. На ваш погляд, він там є? — запитую я.

Я вражена особливою енергетикою вашої молоді
— О, для французів, які сьогодні виходять на вулиці своїх міст, думка про те, що ними маніпулює інша державу, точно була б образливою! — емоційно реагує моя співрозмовниця.
За її словами, протестувати вийшов середній клас. Це французи, які багато працюють, але не мають тієї якості життя, на яку сподіваються.

—  Уряд вже ретельно проаналізував причини цих протестів. Вважати їх надуманими або вже тим паче керованими ззовні було б ознакою сліпоти французької влади відносно тих реальних труднощів, які сьогодні існують у країні. Водночас ми дуже уважно відстежуємо ризики зовнішнього втручання у наші внутрішні справи, —  відверто пояснює моя візаві.
—  А от український середній клас турбують реформи, які відчутно сповільнилися напередодні виборів, багато хто цим розчарований, —  переходжу я на українську тему.
—  Погоджуся, реформи дещо уповільнилися, —  підхоплює Дюмон, відзначаючи, що крім очевидних труднощів передвиборного періоду на це є й інші причини.
На думку посла, запущені в Україні фундаментальні реформи освіти і медицини розраховані на тривалий період. Їх реалізація завжди довша, ніж очікування людей.
—  Але я і не думаю, що саме ці реформи викликають головне розчарування у суспільстві. Щиро кажучи, найважче реформувати глибинні основи суспільства, а тому найбільший опір зустрічає антикорупційна боротьба, —  розмірковує моя співрозмовниця.


В и як сторонній спостерігач могли б назвати ті події, які стали для вас головними досягненнями і розчаруваннями в Україні за останній рік? — вирішую я узагальнити тему, відкушуючи круасан, — на жаль, до вечора він втратив першу і єдину французьку свіжість.
— А ви мені такі досягнення допоможете назвати? — з усмішкою питає у відповідь Дюмон.
Посол кокетує — з відповіддю на це питання вона непогано впорується сама, головним досягненням минулого року називаючи прийнятий влітку закон про Антикорупційний суд.
— А якщо казати про головні розчарування? — допитуюсь я.
— Розслідування у справі Катерини Гандзюк, — безапеляційно заявляє Дюмон. — Для французького суспільства загибель сміливої молодої дівчини, яка боролася за свою країну, стала справжнім шоком. Постраждав й імідж держави. Досі Україна сприймалася як країна, яка хоче змінюватися, зокрема завдяки своєму громадянському суспільству. Але цей трагічний інцидент змусив засумніватися у цьому.

Втім, за секунду, впоравшись з емоціями і вже більш офіційним тоном, Дюмон додає, що для західних партнерів України розслідування справи Гандзюк, нападів на інших громадських активістів і покарання реальних винуватців — один із фокусів уваги.

раст1

КУЛЬТУРНИЙ ЖЕСТ: Посол Франції Ізабель Дюмон (у центрі) відкриває 15-й фестиваль французької культури в Україні Французька весна у Львові

Одразу пані посол заявляє, що ще один фокус уваги — доля захоплених у Чорному морі українських моряків.
— Франція робить все можливе, щоб домогтися їхнього звільнення, але всім нам необхідно уникнути втягування у ще один тривалий переговорний процес на цю тему, — розмірковує дипломатка, — і якщо питання можна вирішити в нормандському форматі, ми до цього готові.

За її словами, людський вимір — один із головних чинників у переговорному процесі.

— Ви знаєте, я була присутня тоді, в кінці грудня 2017 року, під час обміну українських полонених і бачила на власні очі, наскільки це дієво в процесі переговорів. Яскраві змістовні жести дуже важливі для обох сторін, і я не втрачаю надії на нові обміни, — підсумовує вона.
— І все ж, як у Франції сприймають і оцінюють ситуацію в Україні останніх місяців? — допитуюсь я.
— Звісно, ми серйозно стурбовані долею мореплавання в Азово-Чорноморському регіоні й тим, як Росія порушує міжнародне право. Введення місячного воєнного стану в низці регіонів країни також викликало питання, переважно з боку підприємств і бізнесу, — перераховує Дюмон, допиваючи каву.
— Український бізнес певен, що приходу іноземних інвестицій насамперед перешкоджає не війна, а проблеми із судовою системою і корупцією, — зауважую я.
Пані посол на кілька секунд замовкає, всміхається і відповідає:
— Перевага французьких компаній в Україні в тому, що більшість із них працює тут вже довго, пережили дуже непрості роки і не настільки схильні до емоцій.
— І тим не менше які проблеми найчастіше виникають у ваших бесідах із французьким бізнесом?
— Судові процеси, які тривають роками, рейдерські атаки, конфіскація коштів, навіть коли це відбувається незаконно і це очевидно для представників влади, — з гіркотою в голосі пояснює Дюмон. — Але нічого вдіяти не можна.
— І все ж, за останні роки щось змінилося?
— Вирішено проблему з відшкодуванням ПДВ. У 2015 році, коли я заступила на посаду посла, це була хвора для бізнесу тема. І це, мабуть, реальний успіх, — стримано коментує посол.

М и вирішуємо не замовляти більше кави, і я запитую свою співрозмовницю про те, якою вона побачила Україну за проведені тут чотири роки.
— Я вражена особливою енергетикою вашої молоді! Я багато подорожувала Україною і бачила людей, яким складно жити, деяким дуже складно, але вони все одно рухаються вперед. Така заповзятливість дорогого коштує, — емоційно реагує Дюмон.
Одразу вона згадує, як нещодавно купила на Андріївському узвозі вишиванку ручної роботи.
— Мені продала її літня жінка, яка сказала, що вишиває їх сама. І якщо подивитися, ось таких творчих людей, які роблять приголомшливі речі своїми силами, в Україні дуже багато.
— А улюблені місця Києві ви маєте? — ловлю я позитивну тему.
— Як не банально, той таки Андріївський узвіз, — відповідає Дюмон, — там відчувається смак нормального життя, і дуже помітна ось ця динаміка, спілкування, люди.
Водночас вона додає, що часу на довгі прогулянки в житті посла не так вже й багато.
— І все ж, як посол Франції проводить вільний час у Києві? — допитуюся.
— Коли його вдається отримати, я граю на піаніно — тільки не кажіть про це моєму вчителю віолончелі! — вперше з початку розмови широко всміхається Дюмон.
Втім, захоплення посла Франції музикою давно не секрет: на відкритті Французької весни [захід, який посольство Франції і Французький інститут проводять в Україні щорічно] торік вона грала в складі зведеного оркестру на віолончелі.
— Я всього двічі виступала перед великою аудиторією, й обидва рази в Україні, — захоплено пояснює моя співрозмовниця. —  Відверто скажу, після першого разу було так страшно, що думала: це перший і останній раз.
Однак тепер пані посол сподівається збільшити музичну підготовку і більше часу приділяти спорту.
— Я, як всі люди, обіцяю собі, що з понеділка вийду на пробіжку. Час настав, бо, мені здається, вже помітно, що борщ — моя улюблена українська страва, — усміхається дипломатка.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.