Місце на шкалі ідеології

Гола правда

Що залишиться від ідеології топ-7 політиків України, якщо відкинути передвиборний популізм
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Україна — країна лівих політиків: усі рейтингові кандидати в президенти декларують ідеологію лівих партій, але лише тому, бо хочуть говорити те, що подобається електорату. Тому на практиці за їхніми словами ховається головна ідеологія країни — популізм

 

Максим Бутченко

  

 

І люзія вибору — в такій ситуації опинилася Україна напередодні президентських виборів.

Формально кандидатів на цю посаду вистачає — тільки найрейтинговіших із десяток. Серед них є, здавалося б, пропозиції на будь-який смак: досвідчений чинний президент-мільярдер, дуже досвідчена жінка-політик, досвідчений професійний гуморист, справжній полковник, рок-зірка, професійний політичний гуморист із вилами, опозиційний кандидат із минулого та інші.

Але варто подивитися на всю цю різношерсту компанію з погляду ідеології та економічних поглядів, як вся їхня удавана різноманітність розчиниться, як рейтинг екс-прем'єра Арсенія Яценюка.

Аналіз політичних і економічних поглядів основних кандидатів у президенти, який для НВ провела незалежна аналітична платформа VoxUkraine, не залишив українцям вибору. Тому що всі рейтингові політики в тій чи іншій мірі проповідують схожі ліві погляди.

Експерти розмістили сімох найрейтинговіших кандидатів (зокрема актора Володимира Зеленського і співака Святослава Вакарчука, оскільки ті досі не визначилися, чи підуть вони на вибори) в системі, що складається із двох осей координат. Перша вісь — економічна: від лівих політиків, які підтримують активну участь держави в економіці, до правих — адептів класичного капіталізму і максимально відкритої ринкової економіки. Друга вісь це відносини держава — громадянин, від анархізму до авторитаризму.

Аби знайти в цій системі місце кожному з претендентів на посаду глави держави, аналітики VoxUkraine оцінили більше 4 тис. їхніх публічних заяв, починаючи з літа цьогоріч і до кінця осені.

Це гра у вірю — не вірю. Політик пропонує те, чого хоче народ
Борис Давиденко,
головний редактор VoxUkraine

З'ясувалося, що розрізняються лише відтінки українського лівого — від крайнього лівацтва лідера радикалів Олега Ляшка до відносно помірних ідей президента Петра Порошенка і керівника партії Громадянська позиція Анатолія Гриценка. Тобто весь вітчизняний політичний спектр, якщо казати про рейтингових кандидатів, укладається у рамки пізнього Радянського Союзу, де комунізм-соціалізм в економіці поєднувався з авторитаризмом і жорсткою вертикаллю влади в держуправлінні.

Але тотальна ідеологічна лівизна головних кандидатів у президенти не означає, що за будь-якого результату виборів у березні 2019 року країну неминуче чекає повернення до соціалізму. Тому що українські ліві стали такими не через свої політичні переконання: їх привела до таких ідей єдина потреба — бажання сподобатися виборцям. Це не соціалізм, а класичний популізм — коли політики декларують не власні погляди і навіть не власні плани, а те, що найкраще сприймається виборцем.

Борис Давиденко, головний редактор VoxUkraine, каже, що риторика партбосів приблизно вписується в одну ідеологію — соціал-демократичну. Найбільш ліві з кандидатів (Олег Ляшко, Юлія Тимошенко, Юрій Бойко, Вадим Рабінович) обіцяють виборцям зростання соцвиплат, грозяться мало не вручну встановлювати ціни на соціально важливі ресурси і регулювати ринки. Водночас Україна загалом орієнтується на західні цінності, наприклад, на свободу підприємництва, — і тому ті ж самі політики дружно обіцяють впроваджувати і її, суперечачи самим собі.

Так на місце ідеології приходять сподівання електорату, який хоче тепла, дешевого газу і високого курсу гривні. Ось на ці сигнали і реагують політики, роками підміняючи ідеологію одномоментними цінностями.

Класикою жанру в цьому сенсі стала лідер Батьківщини Тимошенко, яка в 2008 році була активним прихильником введення землі в комерційний обіг, — але пройшло десять років, запити електорату змінилися, і Леді Ю перетворилася на гнівного борця проти ринку землі.

Однак лаяти в цій історії саму Тимошенко безглуздо, адже її ідеологічні пертурбації не бентежать не тільки її саму, а й виборців. Інакше колишній бранка Качанівської колонії не посідала б перше місце в соціологічних опитуваннях, які оцінюють рівень підтримки кандидатів на посаду президента.

"Це гра у вірю — не вірю, — каже Давиденко. — Політик пропонує те, чого хоче народ, але обидві сторони знають-відчувають, що це не буде виконано".

інфографіка
Ліві ліві і ліві праві

А налітика від VoxUkraine показала, що найбільш лівим у сенсі економічних декларацій і одночасно найбільш правим у сенсі політики — майже націоналістом — став Ляшко.

Політик вважає, що держава має авторитарно регулювати економіку і суспільне життя. Він обіцяє протекціоністські заходи місцевим виробникам, готовий вручну регулювати ціни і підтримати сільське господарство держдотаціями, а також обіцяє навести жорсткий лад у країні. Крім того, головний радикал наголошує на культурній значущості та пріоритетності української нації.

Крім того, в його голові вінегрет. З одного боку, радикал №1 говорить те, що "президент має бути підзвітний і підконтрольний". Але ця позиція не заважає Ляшку стверджувати, що "я відновлю жорстку вертикаль влади, встановлю повноваження президента контролювати уряд, ліквідую посаду прем'єр-міністра, скорочу кількість міністерств до 10-12 і парламентаріїв до 250".

На прохання НВ описати власну ідеологію, поціновувач вил і корів відповів монументальною пропозицією: мовляв, його партія — це "україноцентристська політична сила, діяльність якої спрямована на розвиток промисловості, підтримку національного виробника, захист і відродження села, зміцнення державності й посилення обороноздатності країни".

Соратником Ляшка з лівизни виявився депутат Бойко. Цей колишній опоблоківець, який нещодавно вступив у союз із Рабіновичем, теж депутатом і колишнім опоблоківцем, проповідує суміш соціалізму в економіці та лібералізму у  сфері держуправління. Тобто він виступає за підвищення зарплат і пенсій, обіцяє регулювати комунальні тарифи, водночас пропонує пом'якшити податкову і кредитну політику.

Його тези, за оцінками VoxUkraine, обумовлені тим, що Бойко — записний критик чинної влади. А тому він ще й виступає проти сильної та твердої державної вертикалі управління.

Власну ідеологію Бойко у коментарі НВ описав у дусі Ляшка, тобто не політологічними термінами, а гаслами. Політик заявив, що для нього не мають значення доктрини, адже сьогодні багато українців перебуває на межі виживання. "Тому головне для нас зупинити неконтрольоване зростання тарифів і цін, повернути мир і стабільність в Україну", — сказав він.

А от партнер Бойка Рабінович на словах виглядає шанувальником авторитаризму з ухилом у бік соціалізму. Тобто обіцяє зростання зарплат і пенсій, все той же контроль комунальних тарифів, але пропонує і кроки, які передбачають пріоритет інтересів держави над особистими.

фото 1

ТАКИЙ СКЛАДНИЙ СВІТ: Олег Ляшко, який вважає участь великої рогатої худоби в політиці нормою, в сенсі ідеології є сумішшю лівака та націоналіста

Приблизно посередині між Бойком і Рабіновичем опинилася Тимошенко. У VoxUkraine її назвали соціал-демократом із сильним ухилом вліво.

Автор "нових курсів" для країни багато уваги приділяє питанням поліпшення матеріального становища українців, часто оперує поняттям "національні інтереси", але вирішувати проблеми схильна — принаймні на словах — не авторитарними методами, а за допомогою якихось референдумів. Також Леді Ю часто каже про важливість свободи слова та дотримання прав людини.

До слова, кілька років тому вона вигадала власну ідеологію — солідаризм, але експерти готові зазначити: як уже забуті ідеї Тимошенко, так і нинішні за суттю мало відрізняються, будучи сумішшю з різних обіцянок, а не чітку ідеологію.

Кандидат, що сам себе називає на білбордах "Наступний", — мер Львова Андрій Садовий — свою ідеологію НВ описав одним словом: антикорупційна. Дивне погляду політології визначення у VoxUkraine підправили — аналітики охарактеризували лідера Самопомочі як класичного соціал-демократа. У ньому йде внутрішня боротьба між традиційними і ліберальними ідеями: Садовий, прихильник консервативних моральних і християнських цінностей, підтримує ринкову економіку, але з елементами держпідтримки.

Гриценко і Порошенко опинилися найбільш правими серед лівих в економічному спектрі. В їхніх висловлюваннях також вистачає ідей держави сильної руки, яка багато що вирішує за людей, але водночас обидва є прихильниками ринкової економіки. Крім того, ця пара рідше за інших кандидатів говорить про соціальну підтримку населення, а частіше розмірковує про розвиток економіки та стосунки між бізнесом і політикою.

Ідеологія популізму

Всі ці солідаризми Тимошенко, україноцентризм Ляшка та інші ізми від лідерів президентських перегонів не спантеличують соціолога Ірину Бекешкіну, директора фонду Демініціативи. Вона впевнена, що у всіх випадках йдеться про найпопулярнішу ідеологію в Україні — популізм.

За даними експертки, більшість українців вважають, що держава має їх забезпечувати. Політики перед виборами аналізують запити населення і потім будують свої програми на основі вимог електорату.

Слова Бекешкіної готові підтвердити люди, які безпосередньо працюють із політиками саме у сфері їхніх відносин з електоратом, — політтехнологи.

Один із подібних професіоналів, який співпрацює з Опоблоком, розповів НВ, що у штабі цієї політсили консультанти проводять спеціальні фокус-групи, виявляючи лише соціальні проблеми, що хвилюють виборців. А потім саме з "рішеннями" цих питань апелюють до електорату через виборні гасла.

"Ніхто навіть не думає про ідеологію, не доведи господи! — розповідає цей експерт, який зажадав залишитися неназваним. — Потрібно бути приземленим, говорити про хліб насущний, про манну небесну, що звалиться на голови українців після виборів. А не про якусь ідею, яку не можна помацати".

"Подивіться, що радять політикам політтехнологи: як розкинути виборні сітки, які ставити гасла на плакатах, щоб догодити публіці, — констатує політолог Віталій Кулик. — Повний вінегрет із технологій, маніпуляцій і обдурювання".

Про безпринципність політиків каже і політтехнолог Сергій Гайдай: він зустрів за свій вік клієнтів, готових не просувати власні цінності, а підлаштовуватися під популярні тренди.

Бекешкіна впевнена, що вітчизняні партбоси безпринципні не тільки самі собою, але й через обставини "Політики йдуть за народом: що він [народ] хоче почути, те вони [політики] і кажуть. Людей просто обманюють атракціоном обіцянок", — відзначає експерт.

Вона вважає: якби зараз знайшлася людина, готова вийти до електорату з правдивими обіцянками, вона не набрала б і 5% голосів. Тому що люди хочуть швидких рішень своїх економічних проблем.

Для Бекешкіної показовий ще один висновок із проведених її командою опитувань: коли соціологи пропонували українцям самим фінансувати політика чи партію, яка точно виконуватиме свої обіцянки, підтримати подібний варіант погоджувалися лише 10% опитаних.

фото 2

ПАРАД ПРОСТИХ СЕНСІВ І ОБІЦЯНОК: Політтехнологи кажуть, що кандидати в президенти йдуть до народу не з ідеологією, а найчастіше з тими гаслами, які електорат хоче почути

Ера трампізму

Є вген Магда, глава Інституту світової політики, каже, що сучасні лідери західного світу, можливо, за винятком американського президента Дональда Трампа, тяжіють до центру системи політичних координат. Консерватизм — це захист традиційних цінностей і лобізм великого бізнесу, але зараз політики з такими поглядами хочуть бути більш соціально орієнтованими.

Яскравий приклад — німецька канцлер Ангела Меркель, представниця Християнсько-демократичного союзу, яку не можна назвати відвертою консерваторкою — вона радше центристка.

Помірною консерваторкою експерти називають і британську прем'єршу Терезу Мей. Вона ліберальна, наприклад, у тому, що стосується одностатевих шлюбів, рівноправності жінок, але є прихильницею жорсткого регулювання у міграційній сфері.

"Думаю, це пов'язано з високим рівнем турбулентності міжнародних відносин. Треба бути гнучкішими", — каже Магда.

Найбільш лівим із топових світових політиків видається канадський прем'єр Джастін Трюдо. Він — соціаліст.

Але головна відмінність провідних західних політиків від їхніх українських "аналогів" полягає в тому, що перші чітко дотримуються рамок, які встановлені ідеологією і прописані в їхніх партійних програмах, каже Давиденко.

Ідеологія в західному світі допомагає виборцям зрозуміти, яку політику проводитимуть їхні обранці, якщо прийдуть до влади. Тобто, підтримуючи партійних діячів лівого спрямування, електорат у Європі та Північній Америці логічно очікує отримати зростання соціальних зобов'язань (і, як наслідок, збільшення податків). А перемога лібертаріанців, навпаки, призведе до зменшення податків на бізнес.

Втім, деякі експерти вважають, що в сучасному світі ідеологія вже не грає великої ролі. Підтверджує цю тезу поява у Білому домі Трампа.

Політтехнолог Олексій Голобуцький вважає, що зараз світові лідери більше схильні реагувати на актуальні теми, які хвилюють електорат, ніж діяти, з огляду на рамки власної ідеології.

Річард Хаас, президент Ради з міжнародних відносин (США), навіть назвав подібний стиль політичної поведінки популізмом-трампізмом. Це суміш електорального загравання, націоналізму, протекціонізму, стереотипів, страхів і заперечення усталених правил. Хаас вважає, що зараз практично пів-Європи заражені бацилою подібного поп-трампізму.

Тут і вихід Великої Британії з ЄС, і збільшення популярності правих у Німеччині або Франції. "Я думаю, що в усьому винні розчарування у традиційній політиці, — каже Хаас. — Люди відчувають себе змученими через те, як вона зіпсувала їхнє життя".

І все ж вітчизняний політолог Володимир Фесенко певен, що навіть заражені вірусом трампізму західні лідери розуміють те, чого не знають їхні вітчизняні колеги, — власну відповідальність перед виборцями.

 

 

Фото: НВ, УНІАН, AP

фото 3

ІДОЛ ТРАМПІЗМУ: Поява у світовій політиці Дональда Трампа стала яскравою демонстрацією того, що навіть західний світ почав сповзати у відвертий популізм