Країна

Слово про мову

Верховна рада в першому читанні прийняла закон про мову, в якому одні побачили надію на зміцнення країни, а інші — проблеми

Верховна рада в першому читанні прийняла закон про мову, в якому одні побачили надію на зміцнення країни, а інші — проблеми для вчених, медійників і пересічних громадян

 

Крістіна Бердинських,
Іван Верстюк

 

 

На білбордах президента Петра Порошенка, розміщених у всій країні, фігурують три слова: Армія, Мова, Віра. Це ті напрямки, які глава держави зробив основними елементами своєї політики.

Томос і процес надання автокефалії української церкви — це напевно Віра.

Армія — посилення обороноздатності країни. Близькість глави держави до цього слова особливо помітна на сході України, де часто трапляються плакати з Порошенком, зображеним у військовому камуфляжі.

На початку жовтня за допомогою українського парламенту дійшла справа і до Мови: Верховна рада в першому читанні підтримала законопроект, заявлена ​​мета якого — забезпечення функціонування української мови як державної. За проголосував 261 депутат із 421 можливого.

Щоправда, депутати підтримали не той документ, який виходив від президента, — формально його автором був Ярослав Лесюк, депутат Блоку Петра Порошенка (БПП). Рада схвалила варіант №2, авторами якого значаться відразу 77 парламентаріїв із різних фракцій.

Але суть залишилася незмінною — парламент вирішив гарантувати українській мові безумовний державний статус.

Тепер у Ради є два тижні на правки прийнятого проекту, а потім на нього чекає друге читання.

Документ зачіпає не тільки традиційні сфери — держсектор, суди й освіту, в яких знання української безумовне та обов'язково, але й багато сфер неофіційного життя. Наприклад, науку. А також ЗМІ, театр і кіно. А ще книговидання. Крім того, туризм, сферу обслуговування, спорт, медицину, рекламу, транспорт і навіть пошту.

Так, усі театральні постановки муситимуть відбуватися українською або з субтитрами. Також парламентарії готові зобов'язати говорити державною всіх учасників публічних заходів, наприклад наукових конференцій, — в іншому разі потрібен синхронний переклад.

Українською перекладуть і всю періодичну друковану пресу країни. А видавці, які випускають іншомовний продукт, повинні будуть додруковувати окремий тираж.

У законі, попередньо схваленому Радою, знайшлося місце і штрафам за порушення мовного законодавства. А також інституту Уповноваженого, який буде захищати державну мову, — він же стане збирати скарги на порушників. Ще депутати пропонують створити Нацкомісію зі стандартів "державної мови".

"У всіх європейських країнах є закони, що захищають свої мови", — говорить про законопроект Микола Княжицький, депутат Народного фронту і один з авторів документа. Парламентарій не просто так зайнявся його розробкою: у Раді соратник екс-прем'єра Арсенія Яценюка очолює комітет із питань культури й духовності.

У законопроекту вже з'явилися численні критики. Вони не заперечують його необхідності, але закликають доопрацювати різні аспекти документа.

А ось політолога Володимира Фесенка у всій цій історії бентежать не тільки окремі положення новонародженого закону, скільки час його появи. "Головна проблема — регулярне використання мовної теми як політичного інструменту, що працює на розкол електорату", — говорить експерт, який вважає, що на питанні мови напередодні президентських і парламентських виборів 2019 року спекулюватиме як влада, так і опозиція.

фото_1

ЗАХИСНИК: Микола Княжицький, один зі співавторів мовного закону, вважає, що в цій історії головне надати українській законодавчого захисту

Варіант, але не ідеал

Вітчизняні законодавці звернули увагу на мову ще на схилі радянської епохи. У 1989 році вони прийняли закон, який зробив українську державною на всій території Української РСР. І забезпечили їй на папері "всебічний розвиток і функціонування".

Але в 2012-му, за часів президентства Віктора Януковича, парламент підтримав проект авторства регіоналів Сергія Ківалова та Вадима Колесніченка, який зробив російську мову фактично другою державною.

У лютому 2018-го Конституційний суд визнав цей документ таким, що порушує Основний закон.

Після чого в мовній політиці утворився вакуум, пояснює Княжицький. "За суттю, у нас немає жодного закону про українську мову", — вважає він. Але тепер, мовляв, з'явився шанс.

Законопроект, прийнятий нині в першому читанні Радою, спочатку ініціювали громадські активісти, які проводили круглі столи та зустрічі з депутатами. Після цього автори кількох законопроектів об'єднали зусилля, створили єдину робочу групу і розробили нинішній документ, розповідає Княжицький. Потім проект ще півтора року припадав пилом у ВР, перш ніж потрапив до сесійної зали.

Там він з успіхом пройшов випробування першим читанням. Тепер документ допрацьовуватимуть.

Зауважень до проекту з боку людей, чию діяльність потенційний закон зачіпатиме, вдосталь.

Кандидат фізматнаук Ірина Єгорченко, старший науковий співробітник Інституту математики НАНУ, каже, що для вітчизняних учених дуже важливо, щоб у країні хоча б зрідка проходили якісні наукові конференції із запрошеними іноземними спікерами.

Зараз їх проводять англійською — міжнародною мовою науки. Але новий закон наказує робити повноцінний або синхронний переклад англомовних спікерів. Єгорченко на власному досвіді знає: знайти перекладача, здатного працювати зі спічами астрофізиків, мікробіологів та інших учених, у країні неможливо.

"А в математиці, наприклад, навчання перекладачів не допоможе — потрібно просто дуже глибоко розуміти матеріал", — говорить учений.

Тому, на її думку, якщо нинішній мовний проект стане законом, на конференції в Україну будуть приїжджати тільки росіяни або російськомовні вчені. Адже виключно їм організатори зможуть забезпечити якісний переклад. Так борці з русифікацією відштовхнуть вітчизняну науку від Заходу в бік Москви.

Ще одна норма потенційного закону стосується наукових публікацій. Зараз, за ​​словами Єгорченко, в країні є якісні наукові видання англійською. Наприклад, електронний журнал Sigma. Математик впевнена, що перекладати його ніхто не буде: видання простіше перереєструвати за кордоном. І країна залишиться без свого наукового журналу. "Кому від цього легше?" — запитує Єгорченко.

Вона вже направила свої пропозиції авторам законопроекту. І чекає від них якщо не правок, то хоч якоїсь реакції.

Документ, який вийшов із-під пера Княжицького з колегами, схвилював і учасників ринку друкованих ЗМІ. Адже в разі його остаточного ухвалення іншомовні тиражі видань якщо і будуть можливими, то лише як доповнення до української версії.

"Ця норма створена людьми, які не розуміють, як працює ринок преси. І чим він відрізняється від радіо", — говорить Олексій Погорєлов, гендиректор Української асоціації видавців періодичної преси.

Погорєлов упевнений, що депутатів ввели в оману мовні квоти на радіо, які довели свою ефективність. Але у випадку з друкованими ЗМІ закон змусить видавців друкувати другий тираж свого продукту, якщо перший — іншомовний. А це суперечить бізнес-логіці. Тому що якщо зараз якесь видання розходиться тиражем 5 тис. Примірників, навіщо друкувати ще 5 тис.?

На думку Погорєлова, є м'якіші методи. Наприклад, зобов'язати пресу 50% контенту номера давати українською мовою.

А в головному науково-експертному управлінні парламенту бачать ще кілька проблем з новим законом. У ньому, наприклад, є суперечлива вимога про транслітерацію українських географічних назв за допомогою алфавіту іншої мови. Тобто друковані російськомовні ЗМІ повинні будуть так передавати назви міст: Кыив, Харкив, Кропывныцькый. Інакше отримають штраф.

Також експерти управління побачили в документі підґрунтя для корупції та дискримінації. Адже відсутність передбаченого проектом держсертифіката на знання мови може стати причиною відмови у прийомі на роботу.

інфографіка_ВСТАВІТЬ
Не карати, а популяризувати

   

Відомий український письменник Андрій Курков, чиї твори перекладено трьома десятками мов світу, впевнений: зміцнювати статус української необхідно, і починати робити це слід було ще 20 років тому.

Проте прозаїк вважає, що не варто робити цього огульно. Російськомовне населення країни дуже різноманітне і не є монолітною групою з однотипними політичними поглядами. "Очевидно, що не кожен російськомовний українець налаштований проросійськи", — вважає Курков.

Закон же в його нинішньому вигляді може створити напругу в регіонах, де частка російськомовних велика.

Про це говорить політолог Фесенко. "Депутати не зовсім розуміють ситуацію в регіонах ризику. Особливо мене хвилюють Харків та Одеса ", — відзначає експерт.

Напередодні виборів частина партій просуватиме мовний закон у своїх інтересах. Але ця тема як палиця з двома кінцями — свої бонуси з неї отримають і політичні опоненти. Той же Опозиційний блок із сателітами, на думку політолога, скористається ситуацією.

Втім, Княжицький заспокоює: зараз важливо лише те, щоб українська отримала законодавчий захист. А коли саме ухвалять сам закон — вже другорядне.

Співавтор закону Ірина Подоляк, депутат фракції Самопоміч, стверджує: вона та її колеги розуміють, що для зміни мовного поля потрібен час. І це не рік, не два, навіть не три.

"Жодних репресій, висилок до Сибіру, ​​в'язниць чи "чемодан—вокзал—Росія" не буде", — запевняє вона. Суспільство, на думку Подоляк, готове до змін, а не до "ламання через коліно".

Проект, за її словами, точно будуть допрацьовувати. Навіть із першої його редакції під тиском суспільства прибрали норму про так званих мовних інспекторів, які повинні допомагати Уповноваженому із захисту державної мови стежити за дотриманням закону.

Подоляк також підкреслює, що ніхто з авторів новацій не зацікавлений у створенні турбулентності в суспільстві. "Якщо для реформи потрібен буде додатковий час, ми його дамо", — обіцяє депутат.

Фігури мови

Основні положення мовного закону, схваленого парламентом у першому читанні

 

Вільно володіти українською зобов'язані: президент, спікер Ради, його заступники, прем'єр та його заступники, міністри та інші топові держчиновники. А також депутати всіх рівнів, сільські, селищні, міські голови, держслужбовці, посадові особи місцевого самоврядування, співробітники дипломатичної служби, офіцери, які проходять військову службу за контрактом, рядовий та керівний склад органів правопорядку, судді, члени різних нацкомісій і Центрвиборчкому, адвокати, нотаріуси, співробітники патронатних служб, керівники навчальних закладів держ- і комунвласності, медспівробітниками держ- і комунальних установ.

Освіта. Українська — мова навчально-виховного процесу в дошкільних установах, школах, вузах тощо.

Наука. Наукові видання публікуються українською, частина видання може публікуватися мовами ЄС.

Культура. Оголошення, афіші, квитки публікуються українською. Театральні вистави іноземними мовами в державному або комунальному театрі супроводжуються субтитрами українською.

Іноземні фільми демонструються в Україні в дубляжі або озвучці українською. Кінотеатри можуть демонструвати іноземні фільми мовою оригіналу, супроводжуючи їх субтитрами українською мовою. Сумарна кількість сеансів таких фільмів не може перевищувати 10% від загальної їх кількості на місяць.

Туризм. Мова туристичного обслуговування — українська.

ТВ і радіо. Українська — мова телебачення і радіомовлення. Телерадіоорганізації, незалежно від форми власності, здійснюють мовлення українською мовою. Телерадіопрограми іноземними мовами озвучуються або дублюються українською.

Якщо під час прямої трансляції телерадіопрограм хтось із учасників виступає іншою мовою, телеорганізація забезпечує синхронний або послідовний переклад українською, крім пісень або непередбачених випадків під час прямих включень із місця подій.

Загальна тривалість телерадіопрограм та передач іншими мовами, які здійснюють мовлення більш ніж на половину областей України — 20% від добового мовлення, для інших випадків — 10%.

Преса. Друковані ЗМІ видаються українською. Допускається видання у двох або більше мовних версіях, але одна — українською. Всі мовні версії мають однакову назву, однаковий зміст, обсяг і видаються в один день.

Поширення та передплата преси, виданої іншою мовою, допускається за умови забезпечення можливості передплати на це ж видання українською.

В кожній точці продажу преса державною мовою має становити не менше 50%.

У місці поширення одного друкованого засобу масової інформації обов'язково поширюється його україномовна версія.

Книги. Видавець зобов'язаний видавати українською не менше 50% усіх виданих ним протягом року книг.

Електронно-інформаційні системи. Комп'ютерна програма, яка реалізується в Україні, повинна мати повноцінний інтерфейс українською та/або офіційними мовами ЄС.

Публічні виступи. Українська — мова публічних виступів. Якщо хтось із учасників виступає іншою мовою, організатор забезпечує повноцінний послідовний або синхронний переклад.

Сфера обслуговування. Підприємства та установи всіх форм власності, які обслуговують споживачів, роблять це і надають інформацію про товари (зокрема інтернет-магазини та інтернет-каталоги) українською.

Технічно-проектна документація, реклама виготовляються українською.

Медицина. Лікарні складають усю документацію, що стосується здоров'я пацієнтів, українською мовою. Мова обслуговування пацієнтів — українська, але на прохання людини, яка звертається за медичною допомогою, можна спілкуватися іншою.

Спорт. Спортивні заходи, зокрема міжнародні, проводяться, коментуються і транслюються українською.

Телекомунікації та поштовий зв'язок. Адреси відправника та одержувача поштових відправлень і телеграм, які відправляються у межах України, пишуться українською мовою.

Транспорт. Мова обслуговування — українська. На прохання пасажира індивідуальне обслуговування може здійснюватися іншою мовою, прийнятною для сторін.

Географія. Назви географічних об'єктів України не перекладаються іншими мовами, а передаються в офіційних документах, ЗМІ, картографічних, довідкових, енциклопедичних, навчальних та інших виданнях за допомогою букв алфавіту іншої мови, але відповідно до їх звучань українською мовою.

Нацкомісія з державної мови затверджує її стандарти, визначає вимоги для рівнів володіння українською для отримання громадянства, методи й порядок перевірки рівня володіння державною мовою, затверджує зразок сертифіката про рівень володіння.

Створюється Центр української мови, Термінологічний центр української мови, вводиться держсертіфікат й іспит на рівень знання української.

Уповноважений із захисту державної мови. Кожен може звернутися до нього зі скаргою про порушення прав на отримання українською мовою інформації та послуг у всіх сферах суспільного життя на всій території країни. Або з проханням усунути перешкоди й обмеження у використанні державної мови. Уповноважений може вирішити провести експертизу або залишити скаргу без розгляду.

Штрафи. За невикористання української мови під час робочих засідань і в документообігу держорганів передбачений штраф у розмірі до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів (зараз цей мінімальний дохід дорівнює 17 грн).

За аналогічне порушення у сфері освіти, культури та книговидання — штраф у 300 мінімумів.

Якщо закон порушать телевізійні або радіостанції, то їм загрожує штраф до 600 мінімумів, а якщо друкована преса — 500.

Варіації на одну тему

Як вирішують мовні питання у різних країнах

 

ШВЕЙЦАРІЯ

У Швейцарії три офіційні мови — німецька, французька, італійська, а також одна національна — ретороманська.

Всі закони на державному рівні видаються чотирма мовами, і кожен громадянин має право звертатися до влади рідною мовою.

Кожен кантон (область) встановлює як офіційну ту мову, яку вважає найпоширенішою на своїй території. Вихідці з інших кантонів повинні звертатися до місцевих органів офіційною для цього кантону мовою.

У 17 кантонах офіційна мова — німецька, в чотирьох — французька, в одному — італійська, одночасно дві офіційні мови (французька та німецька) встановлено в чотирьох регіонах країни.

БЕЛЬГІЯ

У Бельгії три офіційні мови — нідерландська, французька та німецька. У кожній бельгійській землі діє своя офіційна мова. У Фландрії — голландська, у Валлонії — французька, німецька мова використовується у дев'яти комунах провінції Льєж. Тільки в столичному регіоні Брюсселя прийнято одразу дві офіційні мови — голландська та французька.

Країна постійно стикається з мовними конфліктами між Фландрією та Валлонією, що почалися ще в середині ХІХ століття

ФІНЛЯНДІЯ

Фінська та шведська — державні мови Фінляндії. У двомовних комунах гарантується двомовність місцевої адміністрації. Саамські народи, які живуть на півночі країни, мають право використовувати саамську мову під час звернення до держслужби.

У школах учні зобов'язані вивчити другу для них державну мову, а також англійську.

КАНАДА

Державними мовами в Канаді є англійська та французька. Послуги федеральних органів доступні двома мовами.

На місцевому рівні провінції самостійно встановлюють офіційною ту мову, яка найпоширеніша на їх території (або кілька).

Наприклад, у Квебеку прийнято хартію французької мови, яка проголошує її єдиною офіційною у провінції.

Провінція Нью-Брансвік двомовна, а в північно-західних територіях цілих 11 офіційних мов.

Однак офіційні документи та більшість послуг на місцях проводяться виключно державними мовами.

ІСПАНІЯ

В Іспанії одна державна мова — іспанська (кастильська). Але у відповідних автономних регіонах офіційними поряд із державною є каталонська, баскська, галісійська, астурійська й арагонська.

У діловодстві використовують офіційну мову регіону, переклад іспанською потрібен лише в тому разі, якщо документ буде розглядатися в іншому регіоні.

БІЛОРУСЬ

Білоруська та російська — державні мови Білорусі, ними видаються усі закони. І кожен громадянин має право звертатися до влади рідною мовою.

У 1999 році 43% опитаних жителів Білорусі найчастіше використовували білоруську мову, а вже у 2009-му таких було всього 26%.

ЕСТОНІЯ

Офіційна мова — естонська, всі решта, якими користуються національні меншини, вважаються іноземними.

Мова меншин можлива у внутрішньому діловодстві органів місцевого самоврядування, якщо представники даної меншини складають не менше половини населення.

Мова меншини може використовуватися у місцевих органах тільки поряд з естонською мовою, а взаємодія з іншими органами та державними установами здійснюється виключно естонською.

ЛИТВА

Литовська — офіційна державна мова Литви, інші не мають такого статусу.

Всі закони видаються литовською мовою, і нею ж громадяни взаємодіють із владою.

Для нацменшин у школах 90% навчання може здійснюється рідною для них мовою. Водночас литовську вивчають як окремий предмет, але історію, географію та громадянське виховання викладають виключно нею.

У вищих навчальних закладах навчання проходить литовською, окремі курси можуть викладатися мовами нацменшин.

У Литві також працюють мовні інспектори, які перевіряють рівень знання мови співробітниками всіляких організацій.

ЛАТВІЯ

Державна — латиська. З 1991 року громадянство Латвії можуть отримати тільки ті, хто складе іспит на знання мови, інші отримують статус негромадян — жителів країни, які не можуть обіймати держпосад і не мають права голосувати на виборах.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.