Життя. Труднощі дорослішання

Небезпечні ігри

Гостре бажання прославитися і самоствердитися штовхає підлітків до небезпечних захоплень
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Гостре бажання прославитися і самоствердитися штовхає підлітків до небезпечних захоплень. У гонитві за лайками в соціальних мережах школярі ризикують життям, стаючи героями екстремальних світлин та відеороликів

 

Катерина Іванова

  

 

Х лопчина впевненим кроком наближається до київської станції метро, камерою телефону знімаючи свій шлях. Він швидко спускається сходами, не заплативши за проїзд, перестрибує через турнікет, а потім з'їжджає балюстрадою ескалатора, як із дитячої гірки. На станції Дніпро, з якої починається наземна ділянка цієї гілки метро, ​​він опиняється на даху потяга і продовжує свій шлях вже там, перестрибуючи під час руху з вагона на вагон.

Автор і герой цього відео — Павло Бумчик, 21-річний блогер із Житомира і кумир багатьох тисяч українських підлітків: його ролик із катанням на даху потяга метро зібрав понад 12 млн переглядів на YouTube. У 17 років Бумчик, ледве закінчивши дев'ять класів, приїхав до Києва і почав знімати ось такі видовищні ролики. Сьогодні у нього 1,6 млн підписників, серед яких чимало тих, хто прагне повторити його досвід, тобто стати зачепером — кататися на потягах і електричках, але не у вагоні, а зовні.

Останнім часом таких екстремалів стало значно більше, констатує Лариса Зуб, начальник Управління ювенальної превенції Нацполіції України. І зловити їх вдається далеко не завжди, визнає вона.

"У них є цілі спільноти, і те, що вони роблять, — страшно: в Україні торік загинуло 12 підлітків-зачеперів, цьогоріч вже двоє", — каже Зуб.

Те, що вони роблять, — страшно
Лариса Зуб,
начальник Управління ювенальної превенції Нацполіції України

Найчастіше прихильники цього небезпечного захоплення — неповнолітні. З початку року із 12 виявлених у столичному метрополітені зачеперів п'ятьом не виповнилося і 16 років. Правоохоронці визнають, що ці п'ятеро — лише вершина айсбергу: завдяки роликам і селфі у соціальних мережах небезпечне захоплення поширюється зі швидкістю грипозної епідемії. Бажаючи бути схожими на своїх кумирів і теж прославитися, школярі не тільки їздять на дахах потягів, а й нишпорять покинутими будівлями, де є небезпека обвалу, спускаються до підвалів і каналізацій, вискакують на дорогу одразу перед пролітаючими автівками, підіймаються на висотки і мости. І все заради того, щоб зробити вражаючі кадри.

Якщо за радянських часів культивувалася загальна рівність і безініціативність, то тепер навпаки — у пошані унікальність та самопрезентація, пояснює сучасний феномен Ілона Рашковська, психолог і викладач Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова. "У голові підлітка із незміцнілою психікою це дуже дивно заломлюється, виливаючись у такі форми прояву себе", — розповідає Рашковська.

Юних сміливців не може зупинити ні школа, ні батьки, ні поліція: штраф із батьків малолітнього хулігана не перевищує 119 грн.

  

ЇХНІ КУМИРИ: Смертельно небезпечні експерименти зірок YouТube ваблять фізично і морально незрілих підлітків повторити їхній досвід, що часто закінчується трагедією

11-річний  Артур Колосовський приводить НВ на місце, де два місяці тому загинув його друг Руслан Дзюбенко. Це відстійник для товарних потягів, розташований у столиці неподалік від станції метро Берестейська.

30 липня компанія місцевих хлопців, наймолодшому з яких ледве виповнилося шість років, вирішила влаштувати тут пікнік та провести фотосесію. Звали і Колосовського, але він відмовився. "Я їм кажу: не ходіть туди, може вдарити добряче, — згадує школяр. — Але Руслан хотів бути крутим, як Бумчик".

Наслідування кумира закінчилося трагічно. Десятирічний Дзюбенко, який вів блог під псевдонімом Грім, заліз на дах вагона, але не втримався, схопився за високовольтну лінію та буквально живцем згорів від удару струмом високої напруги.

"Напруга у дротах тут 27 тис. вольт, а смертельним ударом для людини може бути вже 110 вольт, — розповідає Олександр, робітник-сортувальник станції, який саме здійснює обхід новоприбулого складу. — У хлопця не було шансів".

Я їм кажу: не ходіть туди, може вдарити пристойно
Артур Колосовський,
київський школяр

14-річному Оскару Марченко пощастило більше. Піднявшись на вагон на станції Київ-Волинський, він обернувся подивитися, чи не помітили його співробітники станції. Це останнє, що він пам'ятає з подій того дня. Зачепивши головою високовольтні дроти, школяр спалахнув як сірник, отримавши опіки 65% поверхні тіла.

Лікарі Київського опікового центру півтора місяці боролися за його життя. Марченко переніс шість операцій, перш ніж у лікарів з'явилася впевненість: житиме.

"Мене взяли [старші приятелі] на слабо", — потупивши погляд, каже юний екстремал, який не раз катався на хвості електрички.

Кілька тижнів тому його виписали додому. Хлопець накульгує ідучи, ще не всі шрами зажили, а на потилиці помітні сліди пролежнів.

"Його витягли із того світу", — згадує мати Оскара Людмила.

Такі пацієнти, як Марченко, в Київському опіковому центрі не рідкість. "20-30 років тому таких не було взагалі, тепер регулярно, сім-вісім випадків на рік", — розповідає Людмила Сочієнкова, завідуюча дитячим опіковим відділенням.

За її словами, зачепери завжди прибувають у вкрай важкому стані. Падаючи із висоти вагона, діти отримують черепно-мозкові травми, переломи кінцівок, струси мозку. Струм, проходячи крізь тіло, вражає судини та всі внутрішні органи. Водночас опіки тіла рідко бувають меншими 50% — частіше 70-80%.

Якщо пацієнти виживають, то проводять у лікарні до трьох місяців, страждаючи від кожного дотику до тіла: навіть процес переміщення із каталки на ліжко завдає сильного болю, не кажучи вже про перев'язки, які без наркозу зробити неможливо. Деякі зачепери змушені переносити до 20 операцій. До того ж такі травми безслідно не минають, діти отримують групу інвалідності.

Однак захоплених екстремалів не зупиняє трагічний досвід — ні свій, ні чужий. Особливо тих, хто заробляє на відео своїх небезпечних поїздок, викладаючи їх в інтернет. За словами Зуб, торік рятували хлопчика, який, катаючись на даху потяга, отримав опіки 45% поверхні тіла. Дитину ледве виходили, а незабаром він знову поліз на потяг, і вдруге врятувати його не вдалося.

"Я вже зрозумів, чому мені не вдалося здійснити [задумане] цього разу. Наступного разу вдасться, — передає Сочієнкова слова одного зі своїх пацієнтів, якого ледве повернули до життя.

фото 3

ВЗЯЛИ НА СЛАБО: Оскар Марченко отримав опіки 65% поверхні тіла, катаючись на даху електрички

Світлана Ройз, дитячий психолог і автор книг із дитячої та сімейної психології, називає підлітковий вік періодом тотального стресу. А реальність така, що сучасні батьки рідко можуть дати дитині відчуття впевненості та спокою — їх немає у них самих, каже Ройз. Унаслідок кожна дитина бореться зі стресом як може.

"Одні діти вибирають те, що їх приголомшує, тобто наркотики й алкоголь, інші вважають за краще зустріти стрес дією, зокрема екстремальними захопленнями", — розмірковує психолог.

Серед найпопулярніших подібних захоплень із ризиком, крім зачепінгу — так званий руфінг, прихильники якого підіймаються на дахи високих будинків та інших будівель, а також сталкерство — відвідування занедбаних місць.

Утім, у хід йде все, що може полоскотати нерви. Наприклад, проведення ночі на цвинтарі або зависання над прірвою. Наприклад, блогер, ведучий YouTube-каналу на ім'ям Сергій Трейсер, провів ніч у гамаку, підвішеному під мостом на висоті 28 м. Ролик про цю його пригоду подивилися понад 2 млн осіб. А це вже непоганий дохід: найпопулярнішим блогерам вдається заробляти десятки тисяч доларів на місяць. У російськомовному сегменті YouTube в середньому кожна тисяча переглядів ролику із вмонтованою в нього рекламою приносить $1. Фахівці підраховують, що кумир українських школярів Бумчик заробляє щонайменше $2 тис. на місяць.

Тим часом серед підлітків, яких уже не захоплює зависання над прірвою, набирає популярності нове захоплення — так званий 24 hours челлендж. Його суть — підліток має піти з дому, нікого не попередивши, і провести ніч у торговому центрі або аквапарку. Таких роликів на YouTube вже чимало.

Переживання гострого ризику — це потужний стимулятор нервової системи, наголошує психолог і гештальт-терапевт Світлана Паніна. І ризикована поведінка може бути своєрідним допінгом для підлітків. Цим і пояснюється той факт — щойно вставши на ноги після важких травм, деякі з них знову піддають своє життя небезпеці. Крім того, зазвичай у підлітковий період у дітей з батьками складаються не найдовірливіші відносини, і власна загибель часто розглядається ними як уникнення конфліктів та спосіб покарати батьків.

Допінгом стає й віртуальне схвалення, яке в соціальних мережах заведено виражати за допомогою лайків. Звикаючи отримувати увагу таким чином, підлітки відчувають від кожного лайка до їхнього селфі та перегляду їхнього відео задовлення майже як наркотичне, наголошує Ройз.

До того ж школярі мають гостру потребу в самореалізації та визнання власної значущості.

"Сьогодні, щоб бути крутим, потрібно бути блогером", — каже Колосовський. Він веде блог під ніком Dr. Kolos, мріючи перетворити його на джерело доходу.

Педагоги і психологи стверджують, що відвести школярів від небезпечних захоплень необхідно і можливо. Річ у тому, що багато хто з них, досягаючи підліткового віку, досліджують можливості свого тіла і психіки — витривалість, силу, вміння впоруватися із труднощами. І це варто підтримувати, заохочуючи заняття активними видами спорту, скеровуючи дух суперництва і ризику в розумніше русло, наголошують фахівці.

"Всі ваші слова на кшталт "я ледь не збожеволіла" або "побережи батьків" є малозначущими, — переконана Рашковська. — Я завжди кажу: коли ваша дитина грає на скрипці, грає у футбол чи займається танцями, вона не перебуває під впливом підворіття".

фото1

ЩЕПЛЕННЯ ВІД ДУРОСТІ: Смерть друга, який загинув від удару струмом на даху поїзда, назавжди відбила в 11-річного Артура Колосовського бажання робити екстремальні селфі