бізнес

Діловий підхід

Згідно з рейтингом Regional Doing Business, у Вінницькій області створено найкращий в Україні діловий клімат

Згідно з рейтингом Regional Doing Business, у Вінницькій області створено найкращий в Україні діловий клімат. За лідерство регіону бізнес голосує своїми інвестиціями

 

Олександр Пасховер

 

 

Вінницька область — єдиний регіон, який із заходу на північ і далі на схід межує одразу з сімома українськими областями. На півдні у вінничан тихі сусіди у вигляді Молдови. Історія нагородила край ідеальною географією, а географія — нетривіальною історією, яка в IX столітті почала формувати регіон як сільськогосподарський кластер Русі, чому сприяла родючість ґрунтів, помірність опадів, велика кількість сонячних днів.

Клімат, звичайно, все ще важливий для території, де харчова промисловість і агровиробництво — хребет економіки, а сільське населення становить половину області (в середньому в Україні — 30%). І все ж значно важливіше для сучасності не природний, а інвестиційний клімат. Згідно з рейтингом легкості ведення бізнесу Regional Doing Business (RDB), складеним незалежним експертно-аналітичним центром BRDO/World Bank Group, що фінансуються ЄС, цьогоріч найкращою в Україні стала Вінницька область.

Віталій Погосян, директор департаменту економіки та інвестицій Вінницької міської ради, пояснив у ефірі Радіо НВ ведучому програми Економічний прорив Павлу Шереметі, що перше, чим цікавляться інвестори, — це комунікації.

— Ви говорите про інфраструктурні комунікації: електрика, вода, каналізація, дорога? — перепитує Шеремета.

— Я говорю про все, — відповідає співрозмовник.

Друге, чим цікавиться інвестор, і це вже зі слів заступника мера Вінниці Владислава Скальського, — людський ресурс. Молоді, розумні, м'язисті складають базис будь-яких макро- та мікроекономічних розрахунків.

27,5% вінничан — це люди молодші 24 років. Кожен десятий городянин — студент одного з шести місцевих вузів або численних технікумів і училищ. Скальський, вказуючи на перспективи молодецького міста, наводить цікаву статистику: якщо в 2011-му у Вінниці 1,8 тис. малюків пішли в перший клас, то цьогоріч — 5,2 тис.

"І це дуже солідний, стійкий тренд", — підкреслює муніципальний чиновник.

Ще один важливий фактор у досягненні заданої мети щодо збільшення інвестпривабливості регіону — це англійська мова.

"Без англійської мови не можна працювати", — переконаний Скальський.

фото 2

ПЕРЕМІГ ЧИНОВНИКІВ: Ігор Гуменний, власник UBC-Group, намагався збудувати завод у Львові, потім на Волині, Житомирщині та в Черкасах, а зміг це зробити тільки у Вінниці

Батьківська хата

Ігор Гуменний, власник UBC Group, — надзвичайно усміхнена людина. Що не заважає йому бути надзвичайно серйозним інвестором. Його торгово-промисловий холдинг зайнятий у виробництві холодильного обладнання, рекламних продуктів (брендовані тенти, намети, меблі), а також інженерними роботами під час зведення заводів харчової промисловості.

Як виробник барного обладнання — охолоджувачів для пива — українська компанія покриває до 23% світового ринку. "Тобто практично кожен п'ятий келих пива у світі охолоджується на нашому обладнанні", — ілюструє бізнесмен широту свого розмаху.

Ось чому йому тісно в рідному Харкові, де 2015-го Гуменний запустив завод, продукція якого переважно орієнтована на експорт. Тоді і виникла ідея збудувати підприємство ближче до західного кордону України.

Гуменний подзвонив Андрію Садовому, меру Львова, з яким був давно знайомий. Той одразу загорівся ідеєю стати поводирем бізнесмена на львівській землі. Все йшло за планом якраз до того моменту, коли від слів перейшли до справи.

Ми працюємо в Америці, Польщі, Латвії. Реально у Вінниці все сталося, як за кордоном
Ігор Гуменний, власник UBC-Group

Спочатку у міста не виявилося прийнятної ділянки землі, на якій можна було б збудувати завод. Потім з'ясувалося, що керівництво краю ніяк не впливає на процедуру підключення до електромереж, водоканалу, каналізації та ін. Так, як всі вони або під жорстким контролем державних монополій, керованих із Києва, або під ковпаком монополій, керованих власниками рівня мільярдерів Ігоря Коломойського, Костянтина Григоришина, Ріната Ахметова або Григорія та Ігоря Суркісів.

"Приблизно така сама ситуація була на Волині, Житомирщині та в Черкасах", — говорить Гуменний.

Миритися з таким станом справ Гуменний не став: він занадто розпещений міжнародними практиками. Офіси UBC-Group працюють у Шанхаї, Мехіко, Торонто, Лондоні, Вроцлаві та Брні. "У Латвії ми просто листи надсилаємо. Навіть не зустрічаємося ні з ким, — наводить приклад бізнесмен. — Наші юристи приїхали, все в одне вікно передали, і далі все організовували губернатор і мерія".

Традиційно виручив випадок. Вінниця у початкових планах бізнесмена не значилася. Але й обійти її підприємець не міг — тут живуть його батьки. Так Гуменний дорогою до батьків заїхав до голови обласної адміністрації. Про зустріч попередньо домовився його помічник.

"Мене відразу ж пересадили в іншу машину, — розповідає власник UBC-Group. — Показали мені поле на в'їзді до Вінниці. Сказали, що тут буде індустріальний парк. Виглядало, звичайно, смішно. Чисте поле і трактор".

Все ж бізнесмен ділянку купив. І тут у казці настала невелика перерва на українську дійсність: емісари від місцевого обленерго прийшли з пропозицією, від якої мало кому вдавалося відхреститися, — заплатити хабар за можливість підключитися до мереж. Один із керівників вінницької мерії назвав НВ суму, яку вимагали з UBC-Group чорні посли від місцевого монополіста, — 14 млн грн. Копійки на фоні первинної інвестиції в 20 млн євро, яку привіз в область Гуменний. Але справа-то не в копійках, а в принципі.

І підприємець відіслав послів, а місцевій адміністрації сказав, що на таких умовах будувати взагалі нічого не буде.

У високих кабінетах на рівні глави області Валерія Коровія та прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана його почули і проблему в індивідуальному порядку усунули. Місто взяло всю регуляторну та дозвільну роботу на себе.

"Ми працюємо в Америці, Польщі, Латвії, — підкреслює безстрашний підприємець. — Реально у Вінниці все сталося, як за кордоном. Я говорю тільки на прикладі нашої компанії".

Таким чином цього літа у Вінниці з'явився кластер холодильного машинобудування. Це вже другий індустріальний парк у місті. Перший стартував у 2015-му. Його якірним інвестором виступає австрійська компанія HEAD, найбільший на континенті виробник обладнання для зимових видів спорту.

"Це дуже серйозно, — пояснює Данило Білик, директор офісу із залучення й підтримки інвестицій UkraineInvest. — HEAD консолідує зараз три різних заводи у Центральній Європі в одному великому заводі — у Вінниці".

Тему підхоплює Скальський: за його словами, HEAD ідеально вписується у програму розвитку міста, так як у вінницькій системі освіти вистачає профільних професійно-технічних закладів, щоб готувати потрібних австрійцям фахівців. А на виробничій базі інвестора розвивати дуальну освіту — тобто ідеально поєднувати теорію з практикою.

"Ми дуже хочемо, щоб вони стали великим якірним інвестором і навколо себе формували якісь кластерні речі за аналогією з UBC-Group", — робить висновок Скальський.

За спостереженнями Гуменного, за останні п'ять-шість років до Вінниці прийшли до 25 підприємств із річним оборотом у десятки мільйонів доларів. Переважно це ті, кого місцева влада цілеспрямовано перетягнула з інших місць. Гуменний насамперед називає одеського виробника консервів ТМ Даринка і польського виробника паркетної дошки Berlinek. Останній переніс своє виробництво з Румунії до Вінниці.

Вже до кінця наступного року Гуменний планує працевлаштувати на своєму заводі близько 1 тис. співробітників. Цього літа він запустив виробництво морозильних камер, призначених переважно для ринків Східної Європи. Це перша черга з побудовою 27 тис. кв. м. Наступний етап — будівництво такого ж приміщення і заповнення його сучасним обладнанням із Німеччини, Італії, Японії.

"Компанії, що продають його нам, навчають сучасних технологій, — розповідає Гуменний. — Це найкращий світовий досвід".

За підрахунками Погосяна, до 2024 року тільки одні податки з фізичних осіб на заводі UBC-Group принесуть у міську скарбницю 45 млн грн. Ефект децентралізації — це коли місцеві податки залишаються у міській скарбниці і дають результат, а не йдуть, як раніше, до Києва.

Наприклад, у 2014 році Вінниця зібрала до загального і спеціального фонду трохи менше 1,8 млрд грн, у 2017-му — значно більше 4,3 млрд грн. План за підсумками поточного року перевищує 5 млрд грн. Унаслідок, пояснює Погосян, витрати міста на розвиток виросли вп'ятеро, зі 175 млн грн у 2014 році до 957 млн ​​грн у 2018-му.

Підсумовуючи сказане, Скальський стверджує, що тепер основне завдання не працювати пасивно із заморськими бізнесменами, що якимось дивом помітили тебе на економічній карті планети. Якщо вони до тебе вже прийшли, то, можливо, це просто економічні кочівники, зацікавлені виключно у дешевій робочій силі, що створює мінімальну додану вартість, пояснює він.

"Зараз основне завдання — виїжджати на зовнішні майданчики, — продовжує Скальський. — Знайомитися на транспортних виставках у Берліні, на літакових — у Більбао. Тільки в такому разі може з'явитися інвестор, який вам потрібен".

фото 1

КОХАНЕ МІСТО: Вінниця на фотографіях виглядає ефектніше, ніж у житті. Але місто розвивається. І якщо цей темп зберегти, то її віртуальний образ нарешті зійдеться із дійсністю

Життя інших

У рейтинзі Region Doing Business є ще один герой нового часу. Це Чернігівська область. І хоча в підсумковій таблиці вона опинилася на сьомому місці, багато в чому за рахунок найвищих ставок місцевих податків, але ось у питаннях отримання дозволу на будівництво кращою за Чернігівську область виглядає тільки Київська. І точно істотно краще, ніж лідер рейтингу Вінницька.

І ось тепер Петро Мельник, виконавчий директор агрокомпанії Agricom Group, розповідає НВ про нечуваний для українських реалій рекорд. У листопаді 2016 року компанія вирішила, що час будувати в селищі міського типу Михайло-Коцюбинське, яке у Чернігівській області, найбільший у країні завод із виготовлення пластівців, що покриває третину внутрішнього виробництва. Екологічно чисте, працює на біопаливі, без будь-яких шкідливих викидів у атмосферу підприємство. Розмір інвестицій — $10,5 млн. Проект і дозвільні документи готували два місяці. Будівництво почали в січні 2017-го, закінчили в листопаді того ж року. У січні 2018 року завод запрацював.

"Ми б завод за рік не збудували, якби нам хоч навіть трохи почали не допомагати. А то і заважати", — підбиває підсумок роботи Мельник.

Утім, поки що такі історії зі щасливим початком і таким же променистим кінцем — велика рідкість. Бюрократія все ще міцно тримається за своє насилу завойоване право доїти бізнес шляхом ускладнення усіх етапів і без того нелегкого життя. Біда України — монополії та монополісти. І не важливо, яка у них форма власності, державна чи приватна.

"В Україні ти сам на сам із цією монополією, — констатує Мельник. — Місцева влада нічого зробити не може. У них відсутні важелі впливу. А якщо будуть важелі, то не факт, що вони ними правильно скористаються".

І все ж молодий топ-менеджер агрокомпанії зауважує, що з приходом нових людей до ​​влади на місцях ситуація хоч і повільно, але стала змінюватися. Модернізацію відносин помічають і автори рейтингу RDB.

Денис Малюська, заступник голови BRDO/World Bank Group, компанії, що створила рейтинг, відзначає владну команду Львова, яка отримала максимальний бал за впровадження електронних сервісів на порталі Особистий кабінет львів'янина.

"Там можна онлайн замовити й отримати містобудівні умови та обмеження, а також узгодити розміщення рекламної конструкції", — пояснює експерт, додаючи, що Дніпро теж варто зарахувати до просунутих регіонів, адже там завантажили в онлайн всю необхідну для бізнесу містобудівну документацію.

Чернігів Малюська похвалив за скорочення ставки пайового внеску на початку будівництва з 10% до 0,01%. Ця сума сплачується до міського фонду на розвиток інфраструктури. У Києві ставка коливається у межах 2–4%, що відчутно тисне на бізнес. Втім, і це успіх. Зовсім нещодавно будівельникам доводилося відраховувати місту 10% від кошторису споруджуваного проекту.

"Найбільша загадка рейтингу — це падіння Сумської області, — визнає Малюська. — Але і Вінниця теж стала для нас сюрпризом".

Підсумок дослідження демонструє, наскільки сильно український діловий клімат залежить від людського фактора, непередбачуваного і недовговічного. Спиратися на нього компаніям із довгими інвестиціями неможливо, а з короткими — нічого. Звідси і якесь тремтіння у колінах у тих, хто все ж таки зважився на гру в довгу на майданчику, де правила змінюються одночасно зі зміною місцевих еліт, строкатих і непередбачуваних.

"Починали ми з одними людьми, а продовжуємо вже з іншими, — каже Мельник. — Мені складно зрозуміти, хороший це тренд чи поганий. Я зловив хороший".

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.