Погляди

Абіссинський синдром

У січні 2019-го Москва планувала тріумфально повернутися до ПАРЄ. Здавалося, асамблея от-от піддасться Росії. Але план не спрацював
Хочете купити цю статтю?

У січні 2019-го Москва планувала тріумфально повернутися до ПАРЄ. Здавалося, асамблея от-от піддасться Росії. Але план не спрацював

 

 

Дмитро Кулеба,
постійний представник
України у Раді Європи

 

У жовтні 1935 року Беніто Муссоліні згадав молоді літа і напав на Абіссінію, також відому як Ефіопія. Зашкалювала амбіція показати силу. І сентиментальність: до батьківщини кави сорту арабіка італійці не могли бути байдужі в принципі.

Війна була огидною. Абіссінія була приречена. Але у неї залишалася надія — міжнародна спільнота, оформлена у Лігу націй для захисту цінностей і принципів світу.

Ліга не підвела. Абіссінія отримала запевнення, що міжнародна організація зробить усе, щоб перемогло право, а не сила. На цій хвилі Італію оперативно визнали агресором і застосували до неї санкції.

Під час найближчого розгляду санкції та політика головних урядів викликала несмутні сумніви. Захід клявся у солідарності з жертвою агресії. Й одразу підкріплював це лицемірними рішеннями. Наприклад, санкції були, але не торкалися критично важливих для Італії галузей. А значить, і не мотивували її зупинитися.

Тож до травня все було скінчено. У червні останній імператор Абіссінії Хайле Селассіє І особисто примчав до Женеви, щоб виступити перед Лігою націй. Він пояснював, переконував, просив. "Це не приклад неможливості зупинити агресора, але приклад відмови зупинити агресора", — вигукував імператор. І попереджав Європу "про загибель, яка чекає на неї, якщо вона схилиться перед доконаним фактом".

Щоб прочитати статтю повністю,