Країна. Головні торгові вулиці

Спадкоємці де Рибаса

Хто володіє найласовішою нежитловою нерухомістю на знаменитій одеській вулиці?
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Пара ділових партнерів, бізнесмен, близький до Ігоря Коломойського, підприємець-корупціонер-утікач, Генеральна прокуратура і міська громада — така строката компанія володіє найласовішою нежитловою нерухомістю на знаменитій одеській вулиці

 

Катерина Шаповал

 

 

Наприкінці березня цьогоріч туристам, які гуляли одеською Дерибасівською, дісталася несподівана можливість опинитися усередині готелю Велика Московська. Цей шикарний маєток під №29 багато років був закритий. Але активісти місцевої організації партії Свободи розкрили його і запросили всередину всіх бажаючих.

Мета акції — повернути готель у муніципальну власність, оскільки її фактичний власник бізнесмен Руслан Тарпан вже кілька років не може завершити реконструкцію будівлі. І навряд чи зробить це невдовзі: Тарпан перебуває в розшуку в межах розслідування про розтрату 320 млн грн, а його майно арештоване.

Споруд із подібною складною долею на Дерибасівській — через одну. Адже це найласовіший район Одеси, і за місцевою нерухомістю полювали і продовжують полювати багато людей.

Орендні ставки тут найвищі в місті. За даними Валерія Францевича, гендиректора одеської компанії Інвесторс-Груп, у середньому торгівельні площі на Дерибасівській здають за ціною від $50 за 1 кв. м. Це в кілька разів дорожче, ніж загалом у місті.

І це ціни ще впали: до 2013-го орендна ставка на головній торговій вулиці Одеси була як мінімум удвічі вищою.

"Дерибасівська працює 24 години на добу, — каже Володимир Родіонов, заступник директора департаменту комунальної власності Одеської міськради. — Якщо на ній відкрити кафе або ресторан, то три-чотири курортних місяці вони теж будуть працювати цілодобово".

Найбільшими власниками приміщень цього цілодобового апарату з викачування грошей із туристів виявилася дивовижна компанія: пара бізнесменів: Борис Кауфман і Олександр Грановський, фірма, пов'язана з групою Приват Ігоря Коломойського, вже згаданий утікач Тарпан, держава в особі Генпрокуратури і міська громада.

Всіх цих власників Дерибасівського "золота" НВ вирахував, працюючи над рейтингом найбільших власників комерційної та торгівельної нерухомості найзнаменитішої одеської вулиці.

Під час підготовки рейтингу редакція використовувала офіційну інформацію, доступ до якої НВ допомогла отримати юркомпанія Investment Service Ukraine — партнер проекту. Та натомість вивудила її з чотирьох джерел: держреєстру майнових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, держреєстру іпотек і єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна.

З цими даними НВ звернувся до бази YouControl, яка веде список юросіб, створений на основі моніторингу офіційних відомостей контрагентів. За допомогою даного ресурсу редакція визначила кінцевих бенефіціарів компаній, що володіють комерційною нерухомістю в будинках на вулиці Дерибасівській.

Матеріал про Одесу — продовження проекту Золоті метри. Раніше видані статті оповідали про найбільших власників торгової та офісної нерухомості на київському Хрещатику та львівській площі Ринок.

інфографіка
Пасаж із Пасажем

Найбільшими власниками нерухомості на Дерибасівській є бізнесмени-напарники Кауфман і Грановський.

Їхня частка — це знаменитий одеський Пасаж, комплекс будівель із готелем у самому кінці Дерибасівської, на перетині з Преображенською. І хоча офіційно вони ніколи не визнавали свого стосунку до історичної будівлі, джерела НВ у Одесі і місцеві ЗМІ запевняють: будівлею володіють або принаймні керують структури Кауфмана і Грановського.

Історія продажу Пасажу по-одеськи заплутана. 15 років тому якась приватна компанія створила акціонерне товариство з містом, пообіцявши реконструювати пам'ятку архітектури. На це мали витратити $11 млн. Внеском міста до статутного фонду стала сама будівля, яку оцінили в $6 млн. Про це писала місцева газета Думська, відзначаючи, що ціну було занижено в півтора рази.

Реконструкцію інвестор так і не провів, проте в 2013-му міськрада все ж продала йому свою частку в спільній акціонерній компанії за 44 млн грн, або $5,5 млн. Покупцями стали американська компанія Клеар Ватер Бей Хотелс Корп і українська Укрбудсервіс. Останню заснувало приватне підприємство Сфінкс, розташоване на одеській вулиці Великій Арнаутській, і місцевий житель Геннадій В'язовський. За даними Думської, реальними кінцевими бенефіціарами цих структур є Грановський і Кауфман, співвласники компанії Vertex United. Вони ж у минулому видавали журнал Фокус, випускали горілку Мягков та ігристе вино Одеса.

Питання про продаж містом цього майна виніс на розгляд сесії ради депутат-регіонал Микола Пеструєв, якого одеські ЗМІ називають лобістом інтересів Кауфмана і Грановського.

Прокуратура намагалася скасувати рішення міськради, проте безуспішно.

Зараз, за ​​даними реєстрів нерухомості, будівлею володіє компанія Рестінмакс. Її основний власник — однойменна компанія, зареєстрована в Лондоні.

НВ звернувся до Vertex United, що належить Кауфману і Грановському, за коментарями. Але там не стали ні підтверджувати, ні спростовувати причетність бізнесменів і своєї компанії до Пасажу.

Проте саме Vertex у 2013-му оголошував у ЗМІ про те, що має намір реконструювати будівлю Пасажу.

Європа розростається

Друге місце за кількістю квадратних метрів на Дерибасівській — у компанії Біла акація. Фірма з романтичною назвою володіє будівлею № 21, де розташований торговий центр Європа.

Цю споруду зі скла і бетону, яка не цілком вписується в дореволюційний архітектурний ансамбль Дерибасівської, побудували в 2005 році на місці літнього кінотеатру Комсомолець.

Власники Білої акації — офшорна компанія Юнілот Лімітед і житель ізраїльського міста Йокнеаме Дмитро Потішман.

Одеська газета Думська називає останнього дядьком Ігоря Палиці, екс-губернатора області. А ще — людиною, яка представляє в регіоні групу Приват Коломойського.

Палиця, до слова, теж є креатурою Дніпровсько-женевського мільярдера.

Отримати коментар самого Потішмана на цю тему НВ не вдалося: у ТРЦ Європа, де його фірма зазначена засновником, не змогли зв'язати редакцію з бізнесменом. А інші компанії, що належать Потішману, не оприлюднюють своїх контактів.

Палиця покинув регіон, губернатором якого став Міхеіл Саакашвілі. Сьогодні Палиця, колишній глава правління Укрнафти, очолює Волинську облраду і працює, відповідно, в Луцьку — головному місті області.

Редакція спробувала отримати коментар від Палиці щодо його зв'язків з Потішманом. У прес-службі облради НВ попросили надіслати офіційний запит, але до моменту здачі номера в друк відповіді на нього редакція не отримала.

Цікаво, що непримітна одеська Біла акація на початку 2018-го отримала добро від Луцької міськради на розробку техдокументації із землеустрою ділянки в центрі міста.

А ще Біла акація в лютому отримала в оренду від Одеси 15 соток землі посеред Дерибасівської, на розі з провулком Красним. Тут фірма Потішмана планує збудувати ще одну Європу зі скла і бетону — другу чергу однойменного ТРЦ.

Приватизація під ремонт

Найпопулярніший в Україні спосіб приватизації історичних будівель — а таких на Дерибасівській безліч — їх реставрація та "невід'ємні поліпшення". Про це НВ розповів Максим Пирогов, керівник дніпровського офісу юркомпанії Investment Service Ukraine.

Суть у тому, що орендар ремонтує або перебудовує орендовану ним будівлю настільки, що її ціна збільшується. Внаслідок орендар може претендувати на викуп будівлі, якщо, звісно, таке рішення схвалить місцева рада.

Подібну схему дуже поважають в Одесі. Водночас дозволяючи орендарю зробити ремонт не одразу, а в майбутньому.

Саме таким шляхом бізнесмен Тарпан — № 3 у рейтинзі НВ — отримав контроль над готелем Велика Московська, а також готелем Спартак на Дерибасівській, 25.

Бізнесмен ще сім років тому зніс другий будинок — за планом там повинен був з'явитися п'ятизірковий готель Імперіал. Однак його так і не почали будувати, а на вільному майданчику працює ярмарок.

Утікач Тарпан володіє комерційними приміщеннями на Дерибасівській через компанію Мрія і свою дружину Оксану Шишовську.

Обидва готелі міськрада продала ще в 2000 році на аукціоні. Але переможець за дивним збігом обставин не мав грошей. Будинки знову виставили на продаж, але вже не морочилися: муніципалітет просто продав їх фірмам Тарпана. А той пообіцяв їх "невід'ємно поліпшити".

Тепер все майно Тарпана перебуває під арештом — правоохоронці вважають, що він нагрів руки на проекті відведення стічних вод Одеси в море, затвердженому урядом Миколи Азарова в 2010 році.

За словами джерел НВ у Одесі, нерухомість Тарпана де-факто вже належить фірмам, пов'язаним з непублічним бізнесменом Володимиром Галантерником — неформальним господарем міста.

З цією людиною пов'язаний ще й будинок № 27 на Дерибасівській. Приміщення площею майже 1,5 тис. кв. м, згідно з реєстром, належить компанії Південне книготоргове товариство. Його власники — якісь офшори й Олександр Шевляков, у профілі якого на LinkedIn зазначено, що він працює менеджером у компанії Low Firm Limited.

Ця фірма натомість управляє активами Галантерника.

Прокурорське щастя

На четвертому і п'ятому місцях у рейтинзі топ-власників Дерибасівської — Генпрокуратура і міська громада.

Генпрокуратурі на дві третини належить будівля №4 на перетині вулиць Дерибасівської та Пушкінської — 3,56 тис. кв. м. У 2012-му облрада безкоштовно передала його, крім окремих приміщень, прокуратурі Одеської області.

Сусідами прокурорів у цьому будинку виявилися кілька приватних компаній.

Влітку 2018-го 552 кв. м у будинку придбала компанія Домотель, що належить Богдану Лобановському. Фірма здає нерухомість в оренду, а її власник також працює директором компанії Трансферрі екс-депутата Одеської міської ради Катерини Курлянд.

Вона є дочкою Олександра Курлянда, президента судноплавної компанії Укрферрі, що виникла на руїнах розваленого державного Чорноморського морського пароплавства.

Ще 500 кв. м у прокурорському будинку дісталося одеському банку Південний. 80-відсотковою часткою в цій установі володіє бізнесмен Юрій Родін із сім'єю.

Кому з них — Лобановському чи Родіну — належать саме ті площі на першому поверсі будівлі, де ще нещодавно розміщувався ресторан Casa Nova, редакція встановити не змогла.

В цей ресторан, за словами одеських активістів, любив заходити мер міста Геннадій Труханов.

Зараз заклад закрито, а його приміщення площею 550 кв. м здається. Ціна — захмарна $4 тис. за 1 кв. м на місяць з урахуванням ПДВ, але без комунальних послуг.

Відповідне оголошення НВ бачив на дверях ресторану на початку серпня. Але і на момент здачі номера в друк приміщення колишнього Casa Nova все ще шукали собі орендарів.

Найдивовижніше у будівлі №4 — те, що місто ремонтує її за свій рахунок.

За даними Думської, місцеві депутати виділили для цього 42 млн грн у рамках цільової програми Номінування історичного надбання Одеси до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У тендерній документації зазначено, що крім зовнішніх фасадів місто фінансує ще й внутрішнє оздоблення будівлі. Наприклад, обробку стін у приміщеннях прокуратури декоративною венеційською штукатуркою. І покриття її воском.

Дерибасівська спонсорує Трампа

Не так давно в Одесі міськрада практикувала цікавий метод переділу власності: вона змінювала престижну муніципальну нерухомість на приватні квадратні метри в старих адмін-будівлях.

Якщо вірити рішенням судів, у яких правоохоронці оскаржували подібні обмінні операції, ціни на адмінбудівлі завищувалися, а на квадратні метри в історичних будинках занижувалися.

Таким чином у 2010 році пішли з комунальної власності десятки приміщень, зокрема, як пише видання Наші гроші, і в будинку №16 на Дерибасівській.

Це довга двоповерхова споруда, в якій розташовано безліч магазинів, зокрема Crocs, Бомонд і G-star Raw.

Його власником, за даними Наші гроші, за договором обміну стала компанія Аверс-буд. Імена нинішніх власників цього підприємства мало кому відомі. Але початковим засновником Аверс-буду був Костянтин Ткач, засновник компанії Герц, через яку проходять комунальні платежі більшості одеситів. За словами місцевих активістів, Ткач — негласний партнер із бізнесу Галантерника.

Зараз у реєстрі нерухомості власниками нежитлових приміщень у будинку №16 безпосередньо або через компанії значаться Ігор Каменичний, екс-власник магазинів фототоварів Фокус, Христина Смирнова, а також двоє відомих одеських підприємців — Віталій Віницький та Ігор Анапольський.

Перший — співвласник компанії Вітмарк, яка випускає соки на Одеському консервному заводі дитячого харчування.

Анапольський — його партнер із девелоперського бізнесу. За даними Forbes, йому належить котеджне містечко Золоті ключі, яке будують на землях колишнього одеського лісгоспу.

Операцію з обміну в Одесі називають схемою Смоляра, за іменем колишнього глави представництва з управління комунальною власністю міста Едуарда Смоляра.

Під №20 стоїть ще одна цікава будівля. Тут працюють кілька кафе і ресторанів, зокрема і популярні Компот і Стейк-хаус.

Приміщення у цьому будинку, за даними реєстру нерухомості, належать двом власникам: сім'ї депутата міськради Василя Ієремія (Онищука) та Валерію Наумову.

Останній за радянських часів був директором магазину Овочі-фрукти, зараз так само називається і його компанія.

Від радянських овочів з фруктами ланцюжок тягнеться безпосередньо до американського Білого дому. Тому що зять Наумова, флоридський бізнесмен Ігор Фруман, був одним зі спонсорів передвиборної кампанії президента Сполучених Штатів Дональда Трампа. Принаймні він сам себе так називав у інтерв'ю американському російськомовному виданню Forumdaily.

Дружина Фрумана теж відзначилася на найвідомішій одеській вулиці: тут їй належить 400 кв. м у будинку №9.

Матеріал про Одесу, місто, де прийнято на будь-яке питання відповідати питанням, НВ вирішив завершити питанням: а чи знає американський спецпрокурор Роберт Мюллер, який розслідує темні справи Трампа, що у глави Білого дому був спонсор із Дерибасівської?