Моя країна

Куала-Лумпур

У п'яти хвилинах прогулянки від блискучих із футуристичної пишноти веж-близнюків Петронас починаються нетрі, де серед гір сміття їдять дивну їжу ті, чиє життя не склалося
Хочете купити цю статтю?

У п'яти хвилинах прогулянки від блискучих із футуристичної пишноти веж-близнюків Петронас починаються нетрі, де серед гір сміття їдять дивну їжу ті, чиє життя не склалося

 

Ольга Дідок,
журналіст і піар-консультант,
об'їздила 31 країну світу,
радить побувати у столиці Малайзії

 

Куала-Лумпур часто стає проміжним пунктом популярних маршрутів мандрівників. Але це місто варте того, щоб затриматися на кілька днів.

До столиці Малайзії я приїхала рано вранці. Мегаполіс тільки прокидався — на вулицях не було нікого, крім прихильників здорового способу життя, які вийшли на пробіжку.

Моє знайомство з КЛ, ​​як називають столицю місцеві жителі, почалося традиційно: з відвідування веж-близнюків Петронас. На тлі похмурого свинцевого неба знамениті на весь світ хмарочоси виглядали особливо футуристично. І тут виявилося, аби потрапити на оглядовий майданчик на їх вершині, потрібні квитки, а отримати їх можна, тільки переживши довжелезну чергу.

Я вирішила піднятися на телевежу Менара, розташовану на сусідньому пагорбі. І не прогадала: черга там менша, краєвид такий самий, як із веж-близнюків, а головна перевага — звідти я побачила з висоти самі Петронас.

Втім, найяскравіше враження про КЛ лишилося не від панорами міста, а від прогулянки його нетуристичними кварталами. У кількох хвилинах ходьби від центру з його хмарочосами розташувалися нетрі. Тут люди, сидячи одразу на асфальті, полуднують напівпрозорою субстанцією з пакетів, на тротуарах накопичуються гори сміття, а на балконах, що вимагають термінового ремонту, сушиться білизна. У ці квартали, очевидно, не варто повертатися ввечері — та й взагалі сюди повертатися не варто.

Щоб прочитати статтю повністю,