Погляди

Сумний Роджер

В Україні заправляють пірати, які крадуть чужий контент — книги, музику, фільми — і заробляють на цьому гроші. Причина розгулу — з цим нікому боротися

Україну заполонили пірати, які крадуть чужий контент — книги, музику, фільми — і заробляють на цьому гроші. Причина розгулу — з цим нікому боротися

 

 

Андрій Кокотюха,
письменник, кіносценарист

 

Є анекдот про поліцейську реальність у пострадянських країнах: "Алло, поліція? Мене хочуть вбити, допоможіть!" — "Коли вб'ють, тоді звертайтеся". У порівнянні з цим замах на інтелектуальну власність, який давно називають піратством, виглядає чимось несерйозним. Адже такі пірати нікого не вішають на реях, не відправляють в останню путь на дошці, приставленій ​​до корми, — всього лиш заробляють на чужому інтелекті. Однак тут ситуація ще анекдотичніша. Днями київське управління департаменту кіберполіції закликало потенційних потерпілих не заявляти правоохоронцям про дії піратів, які крадуть контент.

Причина — з цим нікому боротися. Виявляється, на всю Україну є лише три людини, здатні оцінити нанесені потерпілому збитки. Як тут не згадати сучасну класику: "Грошей немає, але ви тримайтеся". У даному разі немає навіть не грошей, а людей, готових за гроші ефективно працювати, тобто стояти на сторожі законів про захист інтелектуальної власності, прийнятих Верховною Радою ще в травні.

Тут потрібно пояснити, чого хочуть від охоронців порядку українські виробники контенту, насамперед медіагрупи. Максимально спрощу ситуацію. Припустімо, є якийсь постачальник послуг (провайдер). Він готовий демонструвати енній кількості споживачів той чи інший продукт, отримуючи за свою працю щомісячну плату. Ціна питання — 200 грн із людини. Але водночас бізнесмен не платить ренту виробнику, де-факто власнику інтелектуальної власності. І медіагрупа втрачає гроші. Поки такий стан речей зберігається, телебачення і кіно як бізнес-моделі ще довго не запрацюють.

Сказане стосується всього нематеріального продукту: книг, музики, друкованих видань, навіть фотографій. Віднедавна про це вголос почали говорити відомі артисти, зокрема Ада Роговцева — вони знялися в мотивуючому антипіратському ролику, який крутять у кінотеатрах перед кожним сеансом. Цікаво, що дивляться його, як правило, ті, хто і без роликів поважає закон і чужу власність. Адже вони вже купили квиток у кіно, заплатили гроші за можливість отримати задоволення. Те ж саме роблять покупці книг і квитків на концерти улюблених артистів.

Пам'ятаєте відеосалони, влаштовані у "ленінських кімнатах" і актових залах гуртожитків?

Однак пірати в Україні все одно рулять. Навіть пояснюють свої дії правом вільно отримувати інформацію у вільному світі. На питання про безкоштовну їжу, безкоштовний одяг, безкоштовний алкоголь і безкоштовний бензин фанати піратського контенту воліють не відповідати. Найцікавіше: не вони винні в тому, що користування інтелектуальним продуктом на халяву вважається у нас якщо не подвигом, то нормою. Яка, до речі, з 2000-го щоразу забезпечує Україні сумнівне лідерство серед країн, де не захищена інтелектуальна власність. Не тільки свого, але і чужого виробництва.

Все почалося приблизно 40 років тому. Радянська цензура і залізна завіса стали предтечею нинішнього піратства. Вінілові диски популярних західних гуртів тиражувалися в підпільних студіях і розходилися на магнітних плівках, переписаних безліч разів. Моє покоління пам'ятає нелегальні відеоперегляди на квартирах, теж за гроші, хоча ліцензії на демонстрацію Першої крові, Еммануель і того ж Хрещеного батька ніхто нікому не давав.

Вітчизняне піратство легалізувала — тільки не смійтеся! — Юлія Тимошенко в другій половині 1980-х. Пам'ятаєте численні відеосалони, влаштовані у "ленінських кімнатах" і актових залах гуртожитків? Ті самі, де за 1 карбованець можна було подивитися західне кіно. Схему альтернативного кінопрокату Тимошенко якщо не придумала сама, то підхопила й успішно реалізувала спершу в рідному Дніпрі, а потім — всюди. Навіть на залізничних вокзалах. Це інформація з відкритих джерел. Тимошенко вміло скористалася можливостями тестя і експлуатувала комсомольську нерухомість. Вона давно забула про початок свого шляху до великого бізнесу. Але тема неповаги до чужої власності з нашого соціуму нікуди не поділася.

Нова епоха взагалі прибрала зі схеми готівкові гроші. Досить платити щомісяця провайдеру за інтернет — і качай скільки завгодно. Так в Україні вбиті перспективні ринки ліцензійних CD, DVD, електронних книг — будь-яких легальних носіїв. Пірати грабують під тим же веселим Роджером, але вже без абордажу. А креативним українцям, які створюють інтелектуальний продукт, сумно від усвідомлення факту власної беззахисності. Дивіться вище — кіберполіція просить не скаржитися.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.