Погляди

Країна в сльозах

У Бразилії згорів найбільший музей Південної Америки, 20 млн цінних експонатів втрачені назавжди. Для України це урок, який варто вивчити, доки не пізно  
Хочете купити цю статтю?

У Бразилії згорів найбільший музей Південної Америки, 20 млн цінних експонатів втрачені назавжди. Для України це урок, який варто вивчити, доки не пізно

 

 

Олеся Островська-Люта,
директор Мистецького арсеналу

 

Т иждень тому бразильський письменник Пауло Коельо написав: "Наша країна в сльозах". Йшлося про неймовірну втрату найбільшого в Південній Америці Національного музею Бразилії, що стала пекельною виставою для всього світу.

2 вересня у Ріо-де-Жанейро розгорілася нечувана пожежа, і на очах всієї країни зникла одна з головних історичних пам'яток держави — королівський палац і місце, з якого почалася бразильська незалежність. Усе згоріло дотла: разом із резиденцією португальських королів часів наполеонівського вигнання і бразильських імператорів втрачено 20 млн експонатів. Зруйновані наукові лабораторії, столітній архів дослідних робіт, збірки аудіозаписів зниклих мов Південної Америки, колекція корінних народів, навіть скелет унікального американського довгошийого динозавра. "Що тепер буде з нашими душами?" — написав Коельо.

На вулиці Ріо вийшли тисячі розгніваних громадян — закликати до відповідальності уряд, який допустив, перефразовуючи Коельо, втрату бразильцями душі. Протягом довгих років музей страждав від недофінансування настільки, що в 2015 році був змушений закрити двері для відвідувачів через брак коштів на охорону і прибирання. Співробітники оголосили краудфандингову кампанію на ремонт залу, де знаходився знаменитий динозавр Maxakalisaurus. Зрештою, саме брак коштів на протипожежну систему тут і зараз призвів до втрати величезного надбання бразильського суспільства і всієї світової науки за кілька сотень років.

Втім, для України занедбаність музеїв — звична історія. Ми теж пам'ятаємо вимушені краудфандингові кампанії на ремонт підлоги та інші дрібні роботи. Крім того, в публічному просторі подібні речі не раз виглядали як перемога, а не цілковита зрада. Чому зрада? Та тому що музей — це не заклад для кількох ентузіастів. Це, даруйте за банальність, скарбниця всього суспільства: адже саме воно розділяє відповідальність як мінімум за національні музеї. Що натомість означає державне фінансування на належному рівні. Боюся навіть припустити, в яких українських музеях немає нормально працюючої протипожежної системи, та що можемо втратити ми. Після всіх експропріацій та анексій архівів і колекцій про це боляче навіть думати (ви знали, наприклад, скільки українських архівів початку ХХ століття досі знаходяться у Москві, й що до них практично немає доступу?).

Що тепер буде з нашими душами

Щоб прочитати статтю повністю,