Країна

Чужі тут ходять

Із відкриттям європейських кордонів в Україні відразу на третину зріс потік нелегальних мігрантів із країн Азії та Африки
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Із відкриттям європейських кордонів в Україні відразу на третину зріс потік нелегальних мігрантів із країн Азії та Африки. Для країни, що падає в демографічну прірву, вони можуть стати не тільки проблемою, але й порятунком — якщо Київ зуміє використати цей трудовий потенціал, що сам йде в його руки

 

Максим Бутченко

 

 

Н а київському ринку Троєщина не проштовхнутися — покупці снують у тісних проходах між рядами, а їх з усіх боків приманюють продавці.

У цій торговельній метушні НВ не відразу помічає літнього невисокого чоловіка східної зовнішності, який стоїть разом із маленьким хлопчиком під однією з вивісок.

Непомітність цієї людини виправдана: він тут не торговець і не покупець, а нелегал.

57-річний Наджибулла просить не називати його прізвище, як і інші дані. І тільки з такою умовою розповідає про те, як жив майже на фронті — в передмісті Кабула, столиці його рідного Афганістану. Там не замовкала стрілянина, і навіть лунали вибухи, останній з яких забрав життя сотні людей.

Через нього Наджибулла остаточно вирішив: треба їхати.

Спочатку афганець, взявши з собою дочку і чотирьох онуків, легально перебрався до Туреччини. Потім морем приплив у Росію, а звідти на машині незаконно перетнув український кордон.

Увесь його шлях зайняв 2,5 місяці.

Подорож Наджибулли і його родини на цьому не закінчилася: чоловік його дочки (і батько його онуків) живе в Німеччині. Саме він і запропонував тестеві: мовляв, дістанься з моєю родиною до України, а звідти я вас уже до себе вивезу.

Поки що у зятя щось не складається, і Наджибулла застряг в Україні. Тут йому і сім'ї грошима-житлом допомагає афганська діаспора. Сам утікач хоче подати документи на статус шукача притулку і хоч так легалізуватися. Але подавати нічого — за час довгої подорожі він десь загубив паспорт.

"З Афганістану хочуть виїхати майже всі, тому що всюди — повна приреченість, — говорить він.— Яке я дам майбутнє своїм онукам? Ні освіти, ні спокійного життя".

В Україні, за даними Держприкордонслужби (ДПСУ), таких нелегальних мандрівників у краще життя стає з кожним роком все більше. Переважно це вихідці з Азії та Африки.

Особливо активізувалися втікачі останнім часом: якщо за перші шість місяців 2017-го прикордонники затримали 1073 нелегалів, то в першому півріччі 2018-го — вже 1413.

За підсумками року в ДПСУ очікують як мінімум 30-відсоткової надбавки кількості таких подорожніх.

Воно й не дивно: мігранти сподіваються, що Шенгенська зона з ЄС, яка  відкрилася для українців, стане і для них більш "прохідною".

Але це навряд чи — четверта частина всіх затриманих у країні нелегалів виловлені українськими прикордонниками саме на західному кордоні країни.

І все одно Україна стає помітно привабливішою для людей, що тікають з азійських або африканських країн до Євросоюзу.

За прогнозами Петра Цигикала, голови ДПСУ, потік мігрантів невдовзі зросте в рази. Він пояснює, що іноземці "намагатимуться потрапити в нашу державу будь-яким способом". Тому що і Європа поруч, і вітчизняне законодавство лояльне — карає за незаконний перехід кордону лише штрафом у розмірі трохи більше $100.

Зростання кількості іноземців-утікачів у країні очікує і Міграційна служба. Чиновників підштовхує до подібних висновків їх же власна статистика: якщо в 2014 році всередині країни експерти служби виявили 3,5 тис. нелегалів, то в 2017-му — вже 9,6 тис. осіб.

Дані за 2018-й, за словами Сергія Гунька, начальника управління комунікації й електронних сервісів Міграційної служби, ще не готові. Але з уже доступних цифр він робить висновок: кількість виявлених в Україні нелегалів на третину перевищить торішній показник.

Точної кількості таких людей, які сьогодні постійно проживають в Україні, не може назвати ніхто з офіційних осіб. За експертними оцінками, їх як мінімум 30-40 тис. осіб. І це без урахування тих, хто в країні перебуває "проходом".

СТОЯТИ, ШТРАФУВАТИ БУДЕМО: За нелегальний перетин кордону в Україні передбачений штраф — приблизно $120. На фото — український прикордонник, який затримав нелегалів з Азії

Транзитна сталість

Б ільшість "транзитерів" — 70% — потрапляють у країну, за оцінками ДПСУ, легально: через офіційні пункти в'їзду. А потім або намагаються одразу пробратися на Захід, або шукають надійні канали переправи до Європи.

Але подібні пошуки, як правило, затягуються. І "транзитери" потрапляють у капкан: термін легального перебування в Україні закінчується, шляхів на Захід вони не знаходять і починають жити тут — як можуть, і як виходить.

У 35-річного суданця Насрадіна Адама Нагара виходить не дуже добре. Він потрапив в Україну в 2013 році, маючи за кінцеву мету свого вояжу одну з країн Євросоюзу. Однак застряг — так склалися обставини, пояснює Судан.

За п'ять наступних років Нагар кілька разів приходив до Міграційної служби, сподіваючись отримати статус біженця. Але безуспішно: завжди отримував відмову. Неодноразово він звертався і до посольств європейських країн, щоб виїхати, і теж безрезультатно.

Зараз Нагар підробляє на одному з київських ринків секонд-хенду, а своє життя порівнює з вічним вигнанням. "Тільки побачу поліцейського — біжу, щоб сховатися від нього. Якщо помітять — знову тисяча проблем. Життя немає зовсім", — говорить він.

Історія Нагара типова для нелегалів в Україні. За словами Гунька, в країні досить багато іноземців, які прострочили свої туристичні візи, не отримали документи про притулок або зовсім перебувають тут без оформлення.

Найчастіше Міграційна служба виписує їм штрафи, відправляє в пункти тимчасового утримання. Або депортує, але не так і часто: в 2017-му з країни відправили у зворотний шлях приблизно 300 нелегалів.

Україна вабить таких гостей не одним лише "прочиненим" кордоном з ЄС, а й своїм ліберальним законодавством: за неофіційний перетин кордону передбачено всього лише адміністративний штраф — від 3,4 тис. грн ($120).

Для багатьох "туристів", що заплатили різним перевізникам $13-15 тис.— саме стільки коштує транзит із Середньої Азії до Євросоюзу — покарання в $120 не виглядає страшним.

Ігор Малахов, заступник начальника департаменту Нацполіції з питань боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми, каже: канали перевезення нелегалів контролюють міжнародні картелі. Але в Україні вони, як правило, представлені місцевими жителями.

Саме їх, а не закону, побоюються нелегали: раптом так звані посередники, що обіцяють довезти до тихих європейських гаваней, кинуть на півдорозі. І цим "півдорозі" виявиться Україна — країна, де можна роками жити без документів, але складно легалізуватися і знайти грошову роботу.

20-річний Хазбулла, активіст афганської молодіжної організації, вже шість років живе в Україні в підпіллі. Він потрапив до Одеси 14-річним підлітком — мати довірила його дядькові, щоб той вивіз юнака з Афганістану.

Родич зумів довезти Хазбуллу до України, а потім зник.

Юний афганець уже сім разів подавав документи в українську міграційну службу, але незмінно отримував відмову: там вимагали доказів, що на його батьківщині йде війна.

На роботу хлопця не приймають. "Сиджу вдома переважно, нікуди не виходжу", — розповідає він НВ. Рятує лише те, що Хазбулла вивчив російську мову і тепер підробляє перекладачем із фарсі.

Нелегали, за словами спікера прикордонної служби Олега Слободяна, найчастіше потрапляють в Україну зі сходу, з Росії, через Сумську область. Саме там ще не зведені споруди так званого проекту Стіна, який повинен повністю закрити кордон із РФ.

Далі дорога таких мандрівників проходить через центр країни і найчастіше закінчується у Закарпатті. У цьому регіоні є гориста ділянка кордону зі Словаччиною, найгірше обладнана для спостереження за порушниками.

Найактивнішою національною групою серед тих, хто прагне використовувати Україну для транзиту на Захід, за словами Слободяна, стали в'єтнамці. Тут їм часто допомагає досить численна місцева національна громада і злочинні групи, що спеціалізуються на в'єтнамцях. Нелегали платять у середньому $3-5 тис., щоб потрапити в Україну. Ще $5-8 тис. коштує їх подальше переправлення в ЄС.

До того ж в Україну багато хто з них в'їжджає легально, потім більше половини цих людей зникає. Слободян наводить торішню статистику: в країну в'їхали 4,2 тис. в'єтнамців, а виїхали 2,8 тис. "Майже 1,5 тис. розчинилися на наших широких просторах", — без жартів розповідає представник ДПСУ. І додає: за першу половину 2018-го до цієї армії невидимок додалося понад три сотні осіб.

фото_1

ТИМЧАСОВА СТОЯНКА ЛЮДИНИ: Суданець Насрадін Адам Нагар хотів потрапити в Європу, але став нелегалом в Україні. Тепер торгує на ринку і побоюється будь-якої зустрічі з поліцією

Проблемні люди

П оки що міграційний потік через Україну не такий великий, щоб становити небезпеку для Європи, стверджує Слободян. За даними Frontex, агентства Європейського союзу, яке займається охороною зовнішніх кордонів, доля України і Білорусі в загальному потоці мігрантів у ЄС становить лише 0,2%.

Але прикордонники закликають не займатися самозаспокоєнням: потік нелегалів із року в рік збільшується. І сприяють цьому, крім іншого, ще й російські спецслужби. "У РФ навіть створений своєрідний коридор, щоб вільно переправляти мігрантів до українських кордонів, — говорить Слободян.— Російська влада, мабуть, цьому тільки сприяє".

Крім того, нелегали відверто негативно впливають на криміногенну ситуацію в країні, впевнений Малахов із Нацполіції. Значить, їх треба активніше виявляти і відправляти на батьківщину.

За посилення закону щодо порушників кордону виступає і Слободян. Мовляв, будуть вищі штрафи, буде кримінальне покарання — і нелегали сто разів подумають, перш ніж незаконно пробиратися в Україну.

Однак Юг Біссо, старший радник українського відділення Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) радить вирішувати проблему на підставі інших принципів — не карати, а адаптувати.

Варто виписати чіткі вимоги, що стосуються загальної адаптації мігрантів до місцевих реалій, — знання мови, наявність роботи, доброчесність. А після провести міграційне обнулення — визнати статус усіх нелегалів. "Скільки в країні нелегальних мігрантів? Десятки тисяч, — каже Біссо.— Всіх не депортуєш. Значить, потрібно змінити [до них] підхід".

А вже після всіх адаптаційних заходів чиновник ООН пропонує активніше виявляти мігрантів, які не захотіли легалізуватися.

Скільки в країні нелегальних мігрантів? Десятки тисяч. Усіх не депортуєш
Юг Біссо,
старший радник УВКБ ООН

У перспективі ідея адаптації іноземців, що незаконно живуть в Україні, може принести користь державі. Про це говорить правозахисник Максим Буткевич, вказуючи на те, що Україна стрімко втрачає робочі руки.

Скорочує демографічний потенціал країни природне зменшення населення. Як пояснила НВ Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень, щоб населення не зменшувалось, потрібно, щоб на 100 жінок припадало 213-215 дітей. У країні подібного немає вже півстоліття: зараз на сотню українок припадає 160 дітлахів.

Ще один потужний фактор, що грає проти країни, — трудова міграція. За оцінками Павла Клімкіна, міністра закордонних справ, щорічно з України виїжджають близько 1 млн її громадян. "Ця ситуація, на жаль, найближчим часом збережеться", — упевнений він.

Головний дипломат також додав, що в Польщі зараз проживають 1,4 млн співвітчизників. А лише за офіційними даними Держслужби зайнятості, закордоном перебувають приблизно 5,5 млн заробітчан (за неофіційними — близько 8-9 млн).

Для України з кожним днем ​​все актуальнішим стає польський сценарій: з цієї країни масово виїжджали на Захід її громадяни, на зміну яким тепер настільки ж масово їдуть українці.

На берегах Дніпра, за оцінками експертів, подібне теж можливо. "Сюди приїдуть інші люди, — каже Лібанова.— Не буде територія в центрі Європи з таким кліматом і природними ресурсами пустувати".

Місце українців, що виїхали, за її словами, можуть зайняти громадяни держав Середньої Азії. Тим більше що в Росії, на яку ті довгі роки орієнтувалися, зростає неприйняття представників інших національностей.

Нинішні нелегали, якщо їх адаптувати, стануть першими ланками в цьому ланцюзі, впевнені експерти. "Якщо є потреба в людях, то чому б і ні?" — говорить Буткевич.

Головне, стверджує Лібанова, вже зараз зрозуміти, як Україна буде соціалізувати "гостей". І що від них спробує отримати.

"Варто підготуватися до того, що наша країна в майбутньому стане домом для безлічі іноземців", — робить висновок директор Інституту демографії.