Погляди

Час дорослішати

Нам подобається бути дітьми, якими опікуються і від яких нічого не залежить
Хочете купити цю статтю?

Нам подобається бути дітьми, якими опікуються і від яких нічого не залежить. Дітьми, у яких казки зі щасливим кінцем. Тому нас змусять вирости війна і кризи

  

  

Валерій Пекар,
підприємець, викладач
Києво-Могилянської бізнес-школи,
співзасновник проекту Нова Країна

 

У дитячих казках усе завжди дуже просто. Котигорошко одним ударом булави зносить усі голови Змія Горинича. Принц одним ударом меча зносить всі голови дракона. Добро перемагає зло в останньому вирішальному поєдинку, і після цього добро торжествує навіки.

У дорослому житті так не виходить. Після останнього бою зло нізвідки з'являється знову. Та й взагалі незрозуміло, як класифікувати багатьох персонажів. Той, що переміг дракона раптом сам стає драконом. Прості рішення приносять ще більше страждань, а натовп кричить "більше вогню!" Незалежно від того, кого спалюють. Вчорашніх героїв зносять із п'єдесталу для того, щоб піднести на нього нових героїв, але ненадовго.

Дитячі казки погано підходять для опису дорослого життя. Краще підійде остання глава Фауста Гете — та, де народ бореться із морем, відвойовуючи свою землю. Робиться один насип, другий. Ставиться одна дамба, інша. Приходить море — і змиває половину зробленої роботи, а то і більше. Але щось залишається, і наступного дня люди знову виходять на роботу, як на битву, але починають уже з нової позиції, міцно відвойованої біля моря. Згодом земля, на якій можна жити, неухильно збільшується, незважаючи на те що постійно відбуваються відкати і деяку роботу доводиться робити тричі. "Лише той гідний життя і свободи, Хто щодня іде за них у бій", — сформулював Гете. Щодня, а не один вирішальний бій. Всі разом, зокрема і ти, а не принц за нас за всіх.

Наша дитячість проявляється у тому, що ми творимо кумирів. Нам хочеться бачити ідеальних героїв у політиці й спорті, ідеальних воїнів на фронті, ідеальні реформи в тилу. Наші герої мають бути бездоганними у всьому, і ми чекаємо вивірених політичних заяв від боксера, грамотних дипломатичних стратегій від лікаря, цілісної економічної програми від військового.

Наша дитячість проявляється в тому, що ми вважаємо за краще бачити світ у чорно-білих тонах. Ми ділимо всіх персонажів на добрих ельфів і злих орків, до того ж перехід можливий тільки з першої до другої категорії, але не назад. Тому ряди ельфів стрімко рідшають, посилюючи відчуття поразки. Один хибний крок — і герой вже ніколи не повернеться на бік світла.

Щоб прочитати статтю повністю,