Погляди

Прописні істини

Напередодні передвиборної гонитви країні час відповісти на елементарні політичні питання, які зводяться до формули "модернізуйся або помри". Інакше ризикуємо зависнути між другим та третім світами
Хочете купити цю статтю?

Напередодні передвиборної гонитви країні час відповісти на елементарні політичні питання, які зводяться до формули "модернізуйся або помри". Інакше ризикуємо зависнути між другим та третім світами

 

 

Ярослав Грицак, історик,
професор Українського
католицького університету,
член Несторівської групи

 

Г арні тексти завжди провокують дискусії. От і я хочу не погодитися із двома колонками історика Михайла Дубинянського Теорія і практика та Після томосу. Вони написані на різні теми, але за однією схемою: з усього потоку думок у публічному просторі автор узагальнює дві протилежні позиції та робить висновок, що поєднати їх неможливо.

На тлі загальної депресії в Україні це не додає оптимізму. Адже кожна з позицій не дуже вже й хороша, а якщо об'єднати їх не виходить, значить, ми, м'яко кажучи, в патовій ситуації.

Наприклад, у матеріалі Теорія і практика Дубинянський пише про "світ теорії, де дискутують про цінності і долю Батьківщини" і "світ практики, де вирішуються прикладні політичні завдання". Перший схожий на "затишну вежу зі слонової кістки, де можна посидіти в приємному товаристві, розмірковуючи про високі матерії. Але чим ближча весна 2019-го, тим виразніше перший світ здаватиме позиції другому. В теорії можна залишатися над сутичкою, не відносячи себе ні до умовних порохоботів, ні до умовних зрадофілів. На практиці ця зручна позиція, найімовірніше, буде дискредитована. І це загрожує для нас ще більшим розколом. Зрештою, "ліберали" і "націонал-консерватори" ніколи не були справжніми однодумцями, а лише ситуативними союзниками у боротьбі проти Януковича і Путіна".

Я от не знаю, до якого з цих світів віднести себе. Націонал-консерватори вважають мене лібералом, ліберали — націоналістом. Водночас націонал-консерватори не подобаються мені стратегічно. Вони намагаються будувати націю замість того, щоб модернізувати її. А ліберали дратують своєю яловістю. Вони можуть добре говорити і писати, але з цього не народжується нова якість.

Теоретично я хотів би жити у вежі зі слонової кістки. Практично ж розумію, що в Україні її не існує. Тому відсиджуватися на виборах-2019 буде ніде.

Щоб прочитати статтю повністю,