Погляди

Палючий серпень

Літо минає, і в безтурботних голосах вловлюється тривога. Що буде далі? Чи не закінчиться усе черговим вибухом, загостренням там, на сході? І наростає відчуття, що все може знову обірватися
Хочете купити цю статтю?

Літо минає, і в безтурботних голосах вловлюється тривога. Що буде далі? Чи не закінчиться усе черговим вибухом, загостренням там, на сході? І наростає відчуття, що все може знову обірватися

  

 

Сергій Жадан,
письменник

 

Д руг-волонтер запросив на день народження. Специфічне свято, на якому всі гості так чи інакше волонтери. Або військові, які пройшли війну. Компанія — як одна велика сім'я, що не поділила до кінця батьківський спадок. Усі одне одного знають, усі ходять одним і тим же шляхом. Зі сторони дійсно може здатися, що зібралися родичі. Скажімо, на поминки. І щось у цьому є. Адже постійно згадували тих, кого з нами вже немає, хто пішов за останні чотири роки. Здавалося б, період невеликий, але скільки всього в собі криє. Більшість із них познайомилися ще в 2014-му — хто на Майдані, хто навесні, коли почалася війна. Війна всіх звела.

Хоча де вона — ця війна? Гарячий серпень у великому кам'яному місті хочеться якось пережити й ні про що не думати. Бажано говорити про щось просте — гори або морське узбережжя. Але не про війну. Соціальні мережі дивним чином поєднують у собі знімки в купальниках і фото з окопів. Кольори в серпні особливо яскраві. Яскрава поверхня моря. Яскрава кров на бинтах. Четвертий рік поспіль, від серпня 2014-го, різке та хворобливе поєднання релаксу і виживання, щедрої засмаги і рваної чоловічої шкіри. І все це під тим самим стомленим літнім сонцем, яке довго закочується за горизонт. Дві реальності, так і не зуміли витіснити одна одну, якимось чином поєднуються і взаємно накладаються.

Тоді, чотири роки тому, у всього ще був апокаліптичний підтекст — реклама пляжів і відео з оточення. Країна, яка ніяк не могла визначитися, у що вірити і що сприймати — війська на сході або гарну картинку, запропоновану російським телебаченням. Країна, яка за великим рахунком досі розривається між цими полюсами: між болем і чужою брехнею, які продовжують когось переконувати і заспокоювати. Під гарячим сонцем ці розірваність і невизначеність особливо помітні. І особливо болючі.

Цьогоріч так само: палючий серпень, порожнє місто, яскраві кольори, тінь, зелень у куряві. Ось хтось, сидячи в цій тіні, згадує імена загиблих, а хтось скаржиться на туроператора. У кожного своя реальність, кожен дотримується власної правди.

Для одних серпень — це пляж, для інших — Іловайськ

Щоб прочитати статтю повністю,