Люди

Вовк із Волл-стріт

Український мільйонер і житель Нью-Йорка Євген Черняк розповідає, в яких країнах особливо багато п'ють горілки його торгової марки Хортиця
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Євген Черняк, український мільйонер, жорсткий управлінець і віднедавна мешканець Нью-Йорка, розповідає, в яких країнах п'ють особливо багато горілки його торгової марки Хортиця, називає головні відмінності ведення бізнесу в США від вітчизняного й описує свій американський побут

 

Віталій Сич

 

 

Уже кілька років вікна офісу українського мільйонера Євгена Черняка виходять на Волл-стріт, фінансове серце США. Всього за кілька хвилин пішки — Американська фондова біржа і знаменита статуя бронзового бика, що символізує наполегливість фінансового світу в досягненні успіху.

Саме наполегливість допомагає 49-річному Черняку, власнику ТМ Хортиця і голові наглядової ради алкогольного холдингу Global Spirit, людині, яка входить до тридцятки найбагатших людей України за версією НВ зі статком $150 млн, підкорювати горілчані ринки за Атлантикою.

З НВ бізнесмен спілкується телефоном, починаючи з питань бізнесу, раз у раз перемикаючись на компліменти Мангеттену і розповіді про здоровий спосіб життя, який тут веде. Нью-Йорк, очевидно, підтримує його в тонусі. Настільки, що, не припиняючи оперативно управляти своїм чималим бізнесом, мільйонер стрімко перетворюється на зірку YouTube: на його канал Big Money, де він особисто бере інтерв'ю у бізнесменів України та країн-сусідів, уже підписалися понад 100 тис. користувачів мережі.

Вчергове підтверджуючи, що в Україні він нечастий гість, бізнесмен розповідає, як тепер виглядає його бізнес, і дає оцінку економічному стану України.

— Ви років п'ять живете у США: спочатку в Маямі, тепер у Нью-Йорку. Водночас у вас великий бізнес в Україні. Чому залишили операційне управління і переїхали до США?

— Тут перспективніший ринок, більше людей, вищий середній чек, більша купівельна спроможність, кращі дороги. Хороша екологія, краща медицина, кращі умови для ведення бізнесу, простіша регуляторна політика, тут долар, а не гривня. Продовжувати перераховувати чи досить?

— Цього достатньо. Тобто питання не лише в комфорті, ваш бізнес розширюється у бік Північної Америки?

— Так, мій бізнес впевнено розширюється на ринок Америки і ринок Канади, який теж для нас важливий. Там живе 40 млн наших споживачів із дуже високою середньою заробітною платою. В Америці — 350 млн. Відповідно, коли бізнес в Україні вести стало нерентабельно, то, вибираючи новий майданчик для розширення свого бізнесу, я дивився на найбільш дохідні та ліквідні ринки. Варіантів, загалом два: Китай із В'єтнамом чи Америка з Канадою. Тому я тут, де жити комфортніше і вести бізнес ліквідніше.

— Наскільки рентабельність виробництва та продажу горілки в Північній Америці вища, ніж у нашій частині світу?

— Ціна за одиницю продукції приблизно втричі вища. Виходячи з цього, зробіть висновок простими арифметичними підрахунками, наскільки вища маржа.

— Але ж і собівартість теж дорожча, правильно?

— Математика проста: виробляти потрібно в Україні, а продавати — там.

— Особливості ведення бізнесу в США, Нью-Йорку відрізняються від того, що було в Києві? Люди, підходи, враження та інше?

— Хочу сказати: американські менеджери не знають слова ні. І відповідають завжди на п'ять запитань за темою. З шостого питання вони можуть сказати: "Мені потрібно підготуватися". У них підприємництво в коді, їх вчать із дитинства досягати результату. Це культура така. І, відповідно, висока щільність бізнесу і компресія, яка є всередині американського ринку, тому що будь-який підприємець із будь-якої точки світу хоче бути успішним у США.

— Ви родом із промислового українського міста Запоріжжя. Де небезпечніше гуляти вечорами: у Квінсі чи спальному районі Запоріжжя Павло-Кічкасі?

— Я вчора був у Брукліні і потрапив у досить тривожний афроамериканский район. Місцеві хлопці саме вийшли пограти в баскетбол, позайматися на снарядах, на вулиці побігати крос. Картинка була досить тривожна, як у кіно.

Поруч на баскетбольному майданчику стояло кілька машин поліції. Виявляється, це проходила соціальна акція: щонеділі о десятій ранку поліцейські вчать дітей грати в баскетбол і заодно проводять роз'яснювальну роботу, що потрібно соціалізуватися, а не порушувати законодавство. Там був невеликий пікнік, і ці добрі поліцейські вносили ноту спокою в тривожну загалом картину. Тож тривожність на Павло-Кічкасі у Запоріжжі за рівнем така сама, а ось поліцейських, які вчать грати в баскетбол, я там навряд чи міг би зустріти.

 

раст1

ВЕЛИКА ПРОГУЛЯНКА: Євген Черняк уже п'ять років живе у США: спочатку він оселився в Маямі, а тепер перебрався до Нью-Йорка

— Несподіване питання: як зробити хорошу горілку? Що найголовніше у виробництві хорошої горілки?

— Хороші спирт і вода. Технолог.

— І все?

— І все. Потрібно бути чесним зі своїм споживачем. Усе визначається досить просто: сліпа дегустація або сліпий тестинг. Це харчовий продукт, тому ми працюємо фактично з рецепторами споживача, тож тільки найкращий спирт, жодних компромісів. Задоволення від хорошої якості триває набагато довше, ніж задоволення від низької ціни. І ми не йдемо на жодні компроміси, в жодному разі не будемо закуповувати якісь непотрібні для нас спирти. Тільки високої, абсолютної якості і тільки відмінна, ідеальна жива вода.

— Я чув, що в Україні деякі (або багато) виробників для відчуття м'якості горілки додають гліцерин.

— Іззаду на етикетці є склад продукту. Якщо додають якісь неправильні інгредієнти, це відкриється миттєво, і збиток для бренду буде величезний.

— Ви чули про це, така практика є?

— Звичайно, я ж у ринку, я знаю всі технологічні особливості процесу і глибоко в них розбираюся. Щоб операційно керувати процесом, потрібно розбиратися у будь-якому процесі краще, ніж твій менеджер. Бо якщо ти будеш розбиратися гірше, то завтра це буде процес менеджера, а не твій, і компанія врешті-решт стане компанією найманого менеджера, а не твоєю.

— За такої високої конкуренції між виробниками горілки в Україні, яка частка маркетингу в загальному успіху продукту? 50%, 80%, 100%? Маркетинг-директор — друга людина в горілчаній компанії після власника?

— Маркетинг-директор у моїй компанії — я. Здивуєтеся.

— Здивований.

— Процес зниження маркетингової складової в собівартості продукту в Україні досяг свого історичного мінімуму. Сьогодні витрачати на неліквідному ринку гроші на маркетинг безглуздо.

— Поясніть.

— Ніхто в Україні не розуміє, що буде завтра, адже те, що відбувається з Укрспиртом, дуже серйозно розчаровує. Тому що обіцяли приватизацію і вчергове збрехали, бо країна забита лівим алкоголем — перспективи незрозумілі, кровотеча у вигляді від'їзду українців закордон, до того ж висококваліфікованих і дуже часто високооплачуваних, триває. Як цей результат зупинити, ніхто не каже, всі зайняті з'ясуванням якихось малозрозумілих для мене і для будь-якого бізнесмена соціальних стосунків у суспільстві. Агресивний патерналізм людей, які за гречку продають майбутнє своїх дітей, обираючи популістів, інші зайняті з'ясуванням, коли було краще: тоді чи зараз? Погано було і тоді, і зараз. Сьогодні мародери крадуть не менше, ніж раніше, прикриваючись патріотизмом. Це огидно. Інвестиційна привабливість у країні на нулі. Щодня відбуваються страшні речі на вулицях.

Я живу життям бідної людини, але з грошима

— Тобто бажання з цим усім працювати немає?

— Немає. Перетворення України на сировинний пилосос мене, звичайно, серйозно дратує. Ось ці крики радості стосовно того, що збільшили експорт пшениці чи ще чогось — це ж насправді пригнічує країну. Якщо ми експортуємо сировину, а не продукцію, то це перетворює нас на сировинний пилосос. Потрібні свої виробництва з доданою вартістю та бренди. Тому те, що відбувається зараз, не може не турбувати.

— Ваша компанія продає свою продукцію в різних країнах. Яка частина доходів зараз іде з України та інших країн?

— У нас дуже добре росте Казахстан, ми запускаємо з 15 серпня виробництво в Білорусі, тому що це перспективний ринок. Також запускаємо виробництво в Азербайджані — здається, 10 серпня. Азербайджан — це десятимільйонна країна. До речі, ті, хто кажуть, що немає прикладів країн, у яких є військові дії й у них все добре, наводжу два приклади: це Ізраїль, який увесь час перебуває в стані війни, і, наприклад, Азербайджан, у якого дуже серйозні проблеми на кордоні з Вірменією.

— Які ринки приносять найбільше прибутку зараз?

— У нас добре йде Польща, тому що багато українців виїхали туди, вони перенесли з собою знання бренду. Ми ростемо в Казахстані, у Вірменії ми лідери ринку; досить непогано ростемо в країнах Балтії; в Німеччині поки що працюємо тільки для російського маркетингу, тобто для мереж, які орієнтовані на російськомовних, я тут не розділяю на росіян, українців.

— Що потрібно, щоб українська горілка стала №1 у світі? Це взагалі можливо?

— Сьогодні ми треті у світі, читайте спеціалізоване англійське видання, яке єдине в світі уповноважене проводити рейтинг.

— Номер один — це [горілчаний бренд] Smirnoff?

— Номер один — Smirnoff, другий номер — Absolut. Номер один на ринку Америки — це місцева горілка Tito's, вона потіснила Grey Goose, ми в обсягах треті у світі.

— Які основні правила ведення бізнесу від Євгена Черняка? Вони є?

— Вони є, але я їх зараз досить швидко не сформулюю всі. Можу сказати основні. Якщо хочеш, аби щось відбулося, зроби все за всіх. Ти не можеш сказати, що у тебе чогось не відбулося, тому що хтось не виконав вчасно завдання. Не виконує хтось вчасно завдання — зроби все за нього. Потрібно чесно ставитися до свого споживача, ніколи його не обманювати, тому що це дуже дорого. Якщо ти створюєш продукт, то повинен робити його абсолютної якості й таким, який витримає будь-які тестинги зі своїми конкурентами. Ти повинен бути найкращим.

— Коли я з вами познайомився, років десять тому, ви мали репутацію людини, яка досить жорстко керує своєю компанією. Принципи управління і підходи до людей змінилися відтоді?

— Так, змінилися, я став ще жорсткішим. Мені наступного року 50, і я всім кажу, що у мене немає часу вчити людей, які мене не чують. Окрім того, я не хочу продавати неякісні продукти. Я хочу займатися тільки якісними брендами і хочу працювати тільки з людьми, які хочуть вчитися, і я їх обов'язково навчу.

— У вашій компанії в останні роки президентства Януковича були непрості часи, намагалися відібрати половину компанії. Емоційно це був найважчий період життя?

— Так. Я завжди до нього повертаюся, він мене серйозно травмував, тому що я побудував увесь бізнес із нуля, не беручи участі в політиці, не працюючи з бюджетними грошима, не маючи жодних кримінальних порушень. І раптом в якийсь момент виявляється, що мій бізнес став комусь цікавий.

 

раст2

ОДНОГО РАЗУ В АМЕРИЦІ: Маючи мільйони, Євген Черняк пересувається Нью-Йорком на таксі, велосипеді і навіть на метро (на фото)

— У Запоріжжі на компанію тоді наїжджав якийсь персонаж Анісімов, але за ним нібито стояв близький друг Януковича Юрій Іванющенко. Ви нібито літали до Іванющенка в Монако обговорити цю ситуацію.

— Я поставив запитання народному депутату Іванющенку тоді, чи його людина Анісімов. Тому що Анісімов усюди на кожному розі говорив, що він має високих покровителів. Іванющенко не підтвердив мені цього. Тобто це була якась афера в чомусь місцевого штибу.

— Чим закінчилася ця історія?

— Отримавши тоді щеплення, я зрозумів, що бізнес потрібно диверсифікувати. Бізнес, який має маржинальну наповнюваність 90% в одній юрисдикції, схильний до величезного ризику.

— Ви доларовий мільйонер. Скільки на день може витратити людина, яка займає 29-е місце в списку найбагатших українців?

— Я живу життям бідної людини, але з грошима. Переміщаюся тут у метро, ​​їжджу на Uber або Lift — є такий додаток; ходжу дуже багато пішки, їжджу на велосипеді. У мене немає предметів розкоші — яхт, літаків. Я живу життям свого споживача, тому що якщо ти працюєш для споживача і не розумієш, як він живе, не знаєш його мотивів, то перестаєш його відчувати.

— На що ви можете витратити гроші? Хороша вечеря, хороше вино?

— Я не голодую, безумовно. Але якщо ви чекаєте від мене появи в якихось світських хроніках у Сен-Тропе, то ви мене там не побачите, тому що мені приємніше пробігти вранці в неділю крос і побути з дітьми. Звичайно, я себе ні в чому не обмежую. Навіщо тоді заробляти гроші, якщо не мати можливості ними скористатися? Але і демонстративно витрачати їх не буду.

— В Україні вам пропонували пост віце-прем'єра, і ви відмовилися. Чому? Складно встояти перед спокусою доторкнутися до легких бюджетних коштів?

— Життя довше, ніж ця історія. Я хочу, щоб мої діти спокійно вчилися у найкращих навчальних закладах світу і, щоб їх нічого не пов'язувало ні з корупцією, ні з тим брудом, який відбувається в політиці України. Це моє усвідомлене рішення, я його не зміню.