Погляди

Ціна дефолту

Час, коли можна було сидіти на березі Дніпра і чекати на пропливання мільярда, минув. Чому в Україні затримали пенсії, до чого тут МВФ, і що буде далі?

Час, коли можна було сидіти на березі Дніпра і чекати на пропливання мільярда, минув. Чому в Україні затримали пенсії, до чого тут МВФ, і що буде далі?

 

 

Сергій Фурса,
спеціаліст відділу продажів
боргових цінних паперів Dragon Capital

 

В Україні почалася затримка пенсій. Начебто нічого страшного, всі пенсіонери зрештою отримали свої законні гроші, просто дехто з них на два-три дні пізніше. Але осад залишився. Особливо у самих пенсіонерів, які хронічно не довіряють державі і не виключають, що в один прекрасний момент пенсії взагалі не виплатять, тому настільки легко піддаються панічним настроям. І нудним словами на кшталт "касові розриви" тут немає місця.

Так що ж відбулося? Звичайно, причиною став цілий комплекс проблем. Сезон відпусток, бюрократична безвідповідальність, горезвісні касові розриви. Але суть в іншому. Глобальна причина — в дефіциті. І не в дефіциті товарів на полицях. Із цим якраз усе гаразд.

Український Пенсійний фонд хронічно дефіцитний. Грошей офіційно працюючих платників податків не вистачає для того, щоб платити пенсії. Справа і в демографії, і в тому, що багато хто ховає свої доходи в тіні. У підсумку Пенсійний фонд отримує забраклу частину грошей (а це близько 146 млрд грн на рік) з бюджету. Тобто з інших доходів держави. Все б нічого, але і бюджет усієї держави у нас дефіцитний. Це не трагедія, тим більше що сам дефіцит останніми роками вдалося привести до нормального рівня. Прогнозований на цей рік, наприклад, складе близько 2% ВВП. Так живуть майже всі країни. Але не у всіх країн виникають проблеми з фінансуванням дефіциту бюджету.

А в України виникають. Дефіцит бюджету прийнято фінансувати запозиченнями. Всі країни світу живуть у борг. Це нормально. Доти, поки боргове навантаження не стає не під силу. Втім, як правило, економіка зростає швидше за борг, тому все працює. І в Україні останнім часом все працювало. Боргове навантаження зменшувалося. Але от залучити зараз гроші український уряд не може. Якщо в гривні на вітчизняному ринку і виходить залучати, нехай і менше запланованого, нехай і дорого (як результат — прокол із виплатою пенсій, де просто не встигли згенерувати потрібну суму під конкретну дату), то доларова скриня для України закрита. А водночас уже восени на країну чекає низка важливих погашень саме доларових боргів.

НБУ вже намалював песимістичний сценарій з курсом по 40 грн за долар

Чому Україна не може залучити гроші, коли весь цивілізований світ впорується з цим без проблем? Тому що немає прогресу в програмі МВФ. Співпраця з фондом є критично важливою. Це маркер, за яким кредитори судять про те, чи можна довіряти Україні гроші чи ні. Немає прогресу з МВФ, значить — немає прогресу в реформах, значить, не буде грошей. Рівень довіри до України низький, тому "вранці — реформи, ввечері — гроші". Так само вкрай важливою є наявність програми МВФ і для залучення коштів на ринку. Україна не може провести випуск єврооблігацій, поки не буде прогресу з МВФ. Інвестори просто не готові вкладати гроші в країну. І в її борги. Їм потрібен позитивний сигнал. Чому саме МВФ? Тому що МВФ — це кредитор останньої інстанції. Він дає гроші тоді, коли більше ніхто не дає. Саме в таку ситуацію потрапила Україна. І саме тому отримати наступний транш для нас є настільки важливим.

Тому коли ви чуєте, що на країну може чекати дефолт, то йдеться саме про ризик зриву співпраці з МВФ. Але треба розуміти: дефолт — це не розумне слово, якого бояться олігархи. У нашому випадку це невиплачені пенсії, недобудовані дороги із "втомленими" мостами та різке падіння гривні. НБУ вже намалював песимістичний сценарій з курсом по 40 грн за долар на кінець року в разі зриву співпраці з МВФ, і він ще може виявитися надмірно оптимістичним. Це все — ціна непроведених реформ. І якщо до 2014 року українська влада, не бажаючи змін, йшла до Володимира Путіна торгувати українським суверенітетом, то зараз цей шлях закритий. На щастя. А значить, альтернативи співпраці з МВФ просто немає.

Для прогресу у стосунках із фондом залишилося підняти тарифи на газ для населення. Уряд чинить опір. Хоча той таки уряд у перші дні своєї роботи підняв ці тарифи вдвічі. І нічого страшного не сталося. Не було мітингів, протестів і походів на Київ. А все тому, що ті, кому дійсно боляче, отримали субсидії. Бабуся у хрущовці отримала субсидію, а бабуся в Кончі-Заспі навіть не відчує цього зростання і не протестуватиме (якщо тільки не збирається у президенти). Так що ж більше вдарить по гаманцю середнього класу: зростання тарифів на 25-30% або зростання всіх цін на 50% у підсумку різкої девальвації? Відповідь очевидна. А значить, настав час ставати дорослими і робити те, що треба, а не те, що дуже хочеться. Час сидіння на березі Дніпра і чекання, коли повз пропливе мільярд, минув.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.