Моє місто

Мумбай

Обвішані ґронами людей міські електрички в Мумбаї виглядають так мальовничо, що навіть потрапили до фільму Мільйонер із нетрів

Обвішані ґронами людей міські електрички в Мумбаї виглядають так мальовничо, що навіть потрапили до фільму Мільйонер із нетрів. І мало хто знає, що висять люди зовні поїзда не тому, що вагон переповнений, а тому, що їм подобається так висіти

 

 

Мандрівник Євген Іхельзон
регулярно буває в Мумбаї
протягом останніх восьми років

 

Т ільки варені яйця й усміхнена продавчиня у майці та спідниці. Люди підходять, б'ють яйця, знімають шкаралупу, їдять. Вартість — 10 рупій за штуку (4 грн). Тільки в Мумбаї можна зустріти підприємця, який щовечора рівно о 17:00 виносить на продаж кількасот варених яєць  у солом'яному кошику. Щороку вже вісім років я бачу його на тому самому місці в один і той же час у самому центрі Південного Мумбая.

Навколо — старий центр і британські історичні будинки з квартирами вартістю мільйон доларів: у Мумбаї ціни на нерухомість одні з найвищих в Азії. На відстані 100 м — легендарне кафе Леопольд, описане в популярному романі Шантарам, ще ближче — шикарний готель Taj Mahal Palace.

У провулку люди товпляться у черзі за знаменитими кебабами з мусульманського ресторану Bademiya. Все це можна було б намалювати — кольоровий одяг, дим від смаження м'яса, красиві колоніальні будівлі.

Одразу за готелем Taj Mahal Palace — Аравійське море. Це район Колаба, найпівденніша частина Південного Мумбая, де можна зустріти людину будь-якої національності та будь-якого кольору шкіри. Військового моряка з Франції в безкозирці, корейських туристів, що безпорадно озираються, зеленооких кашмірців, які продають унікальні вишиті вироби, і великих яскраво одягнених жінок із Мавританії, які займаються закупівлею дрібничок для перепродажу в Африці.

Також у Колабі живуть араби, вони 300 років тому прийшли на торгових суднах з Аравійського півострова й осіли тут, у найпівденнішій точці величезного міста.

Колаба — суміш східного базару і колоніального курорту, але до півночі життя тут стихає. На тротуарах спить кількадесят безпритульних, я спостерігаю їх із року в рік. Вони підробляють на вулиці — щось носять, прасують, перуть, надають дрібні послуги. На вигляд чисті й охайні, але без шансів коли-небудь заробити на своє житло.

Я виходжу з Колаби і на перехресті вулиць, заповнених чорно-жовтими таксі, здійснюю ритуал — п'ю свіжовичавлений тростинний сік. Продавець гіпнотично крутить колесо сокодавки, солодка рідина тече в спеціальну посудину, потім її проціджують і переливають у склянку. За бажання в сік можна додати лайм та імбир, їх вичавлюють разом зі стеблами очерету. Випив залпом зі склянки — одноразового посуду тут не визнають — і ти вже свій у цьому місті.

Є ще свіжовичавлений сік із мосамбі — солодких лимонів, але це вже в іншому районі.

Сусідній з прибережною Колабою район — Кала Року. Тут височіють адміністративні будівлі, збудовані в XIX столітті у так званому індо-сарацинському стилі: британська міць, доповнена східними елементами — наприклад, куполами чи башточками.

Величезний парк Азад Майдан, газон якого використовувався для військових парадів, тепер став полем для крикету. Одночасно грають сотні команд, а вздовж паркану розташувалися продавці снеків. Розпалені крикетмени прибігають, щоб купити вада пао, булку з обсмаженою картопляною котлетою всередині: ця страва — важлива частина мумбайського життя.

Улюблене місце в цьому районі — книжковий магазин Кітаб Кана, де моментально з'являються всі світові літературні новинки. Зараз у ньому все заставлено бестселерами про Трампа.

У магазині є кафе Food for Thought, де подають відмінну каву та десерти. Тут пахне свіжонадрукованими книгами, публіка — освічені мумбайці, які говорять між собою англійською, як тут прийнято в еліти, а ви п'єте каву і розглядаєте полиці з томами з індійської філософії.

Хочете розповісти
цікаві факти
про своє місто?
Пишіть нам на travel@nv.ua

Центр Південного Мумбая починається від Колаби і закінчується монументальним вокзалом Чхатрапаті-Шиваджі. Це символ міста, внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

За вокзалом — інший Мумбай, нове місто, де проживають 20 млн осіб. Звідси вже важко йти пішки, треба брати таксі або сідати в міську електричку, відому з фільму Мільйонер із нетрів. Так, ту, в якій люди звисають із дверей. Маленький секрет: висять вони не тому, що вагон заповнений, їм просто подобається висіти. Це — від висіння з вагона до вечірок у стилі Боллівуд — неповторний мумбайський стиль.

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.