Люди

Людина зі смаком

Ресторатор Дмитро Запорожець розкриває суть свого бізнесу
Хочете купити цю статтю?

Дмитро Запорожець, творець популярних у столиці ресторанів ЖЗЛ і Любимый дядя, розкриває суть ресторанного бізнесу, порівнюючи його з одруженням, де період шаленого сексу змінюється кризою, а потім — розумінням того, що сімейне життя — це праця, якій треба вчитися

 

Оксана Мамченкова

 

 

С вої ресторани Дмитро Запорожець називає життям, а не роботою. У його семи харківських і двох київських закладах, що регулярно потрапляють до рейтингу Топ-100 найкращих ресторанів України від НВ, він майже живе — проводить зустрічі, обідає і вечеряє. А самі заклади, ледь відкрившись, стають улюбленим місцем зустрічей успішних співробітників креативного сектору економіки. Саме так сталося з київськими Любимым дядей, а потім ЖЗЛ, вподобаними рекламістами, журналістами, музикантами й експатами, що цінують київське гастрономічне розмаїття.

Харківський ресторатор зізнається, що завойовувати столичний ресторанний ринок вирушив із зухвалістю провінціала. Це у нього вийшло. Тепер 48-річний Запорожець озвучує не менш амбітний план — отримати першу в Україні зірку авторитетного міжнародного гіда Мішлен, ледь його експерти почнуть вивчати Україну.

Він ділиться своїми мріями і розповідає про нещодавнє минуле, попиваючи морквяний фреш за столиком Любимого дяди.

 

Я належу до того втраченого покоління, для якого вища освіта була швидше школою виживання. Закінчив Харківський інститут радіоелектроніки імені академіка Янгеля, не став інженером семи п'ядей у ​​чолі, але навчився комунікувати, домовлятися і вирішувати питання. Наприклад, коли є предмет на зразок квантової фізики, він тобі нецікавий, але не здаси іспит — відрахують. Це забезпечило серйозне загартування.

Прихід у ресторанний бізнес стався так само, як і все інше в моєму житті: у потрібний момент я опинився в потрібному місці і з правильними людьми.

Щоб прочитати статтю повністю,