Світ

Обмін провокаціями

Бйорн Гельдхоф уже 10 років знайомить киян та гостей міста з радикальними представниками європейського арту

Бйорн Гельдхоф уже 10 років знайомить киян та гостей міста з радикальними представниками європейського арту, а також допомагає епатажним українським художникам знайти свій голос закордоном

 

Ольга Духнич

 

 

С идячи за столиком у київському кафе, ми говоримо з Бйорном Гельдхофом, арт-директором центру сучасного мистецтва PinchukArtCentre, про драматичні виклики в європейському мистецтві узагалі і бельгійському зокрема. "Наша маленька країна виявилася напрочуд багатою на визнані в європейській культурі імена, — небезпідставно хвалиться Гельдхоф.— У кожному історичному періоді з кроком у 50 років, починаючи від Середньовіччя, ми мали по кілька нині відомих майстрів". Звідси і перше запитання.

Мистецтво відіграє важливу роль у міському просторі

— Сучасне бельгійське мистецтво стоїть на шедеврах фламандської школи. Чи помітна спадковість між старими майстрами і нинішніми художниками?

— Те, про що ви говорите, — лише одна художня лінія, а їх багато. Якщо ви питаєте мене про спадковість, то вона виходить від фламандських примітивістів, від Босха або фламандського бароко. Але в цій традиції є незмінна складова, актуальна і сьогодні — оспівування уяви, а також особлива брутальність робіт, у них часті теми агресії і насильства. Історичну спадковість особливо помітно в роботах сучасного бельгійського художника Яна Фабра — його твори звернені до фламандських примітивістів, наприклад, до Босха. Але й у більш молодого покоління повернення до витоків також помітне.

— На початку своєї кар'єри тут, в Україні, ви говорили про те, що українці і бельгійці по-різному сприймають сучасне мистецтво. У чому була ця різниця і чи є вона зараз?

— Для відповіді на це запитання нам потрібно повернутися назад у 2009 рік (сміється). Тоді сучасне мистецтво для України було чимось новим. Це час відкриття арту як специфічного способу мислення. Водночас, якщо ви подивитеся на Бельгію, тут мистецтво — частина нашої середньої освіти. Це стандарт для дитини — побувати мінімум у двох музеях, поміркувати над експозиціями, виробити погляд на світ через мистецтво, як життєву звичку. Але відмінності давно в минулому.

Якщо ви подивитеся на Україну сьогодні, то побачите, що мистецтво набагато інтенсивніше вкорінюється у суспільстві, залученість у переживання арт-об'єктів в Україні неймовірна. Це помітно за тим, як люди обговорюють побачене, вибирають аргументи і переосмислюють побачене в процесі дискусій. Оскільки наша інституція знаходиться у самому центрі міста, ми завжди намагаємося знайти способи зробити мистецтво яскравим, таким, яке залучає в актуальні контексти суспільства.

А ось у Західній Європі це зробити набагато складніше. У тій же Бельгії складно настільки активно залучити людину в експозицію. Тому ми отримуємо різну реакцію і різний досвід того, як аудиторія реагує на сучасне мистецтво тут і в Бельгії.

раст

ПОСЕРЕДНИК: Бельгійський куратор Pinchuk-ArtCentre Бйорн Гельдхоф презентує в Києві роботи співвітчизників

 

— Дуже багато людей мистецтва в Україні говорять, що тут їм працювати цікавіше. Молоді держави, що відстоюють своє право на суверенітет, демократичний вибір, народжують більше смислів, ніж стара Європа, ви згодні?

— Ні, не згоден. Наприклад, якщо ви подивитеся на виставку, яка зараз проходить у PinchukArtCentre, то побачите, що багато виставлених тут художників живуть у країнах так званої старої Європи. Але їх ідеї так само гострі, провокативні і сильні для українського глядача.

З чим я погоджуся, то це те, що нинішні обставини існування України є такими, що художникам важливо брати на себе частину цивільної відповідальності і робити дійсно сильні проекти. Водночас ситуація в Європі змінюється, і важливість мистецтва для європейців також зростає. Ми всі перебуваємо в ситуації високих ризиків, загроз тероризму, і художники повинні приймати ці виклики та відповідальність і створювати дискурс, спрямований, наприклад, на викриття популізму, появу складніших дискусій і глибшого розуміння про сучасний світ.

На нашій нинішній виставці Демократія. Знову? ми ставимо важливі запитання українській аудиторії. Змушуємо подумати про відповідальність, яка є у кожного з нас, що живе в межах демократичного суспільства. Також ми звертаємося до цінностей Європи, багато з яких перевіряються сьогодні тут.

— Бельгія — складна держава, де присутні і валлонська, і фландрійська частини, кілька разів за нешодавню історію цілісність держави була під питанням. Сучасне бельгійське мистецтво звертається до цієї теми?

— Точніше три частини: Брюссель, Валлонія і Фландрія (всміхається). Це більше політична тема, ніж культурна. Бельгійські художники не дуже цим стурбовані, у всіх нас сильна бельгійська ідентичність. Практичні проблеми організації країни — це не метафізичне питання для художників. Інша справа, що ця організація держави і суспільства дуже складна, але водночас дієва. Тому метафізичного питання про цілісність або поділ суспільства не виникає. Після довгої історичної роботи ми отримали для нашої нації дуже складну, добре сконструйовану систему управління, і вона дозволяє нам пишатися культурним розмаїттям усередині країни.

 

раст3

БРОНЗОВИЙ ВЕРШНИК: У пошуках утопії — так називається композиція Яна Фабра, виставлена в Амстердамі (Нідерланди). Верхи на черепасі сидить сам автор композиції

— Брюссель — одна з визнаних столиць європейської інтеграції, а вона відчуває чимало потрясінь останніми роками. Чи надихають політичні ризики Європи бельгійських художників на проекти?

— Художників завжди хвилюють великі теми — наприклад, куди рухається суспільство? Робимо ми вибір на користь відкритого суспільства чи ні? Ми, звичайно, відчуваємо ті ризики, які переживає весь континент. Якщо ви подивитеся на роботи бельгійського художника Франсіса Аліса, то побачите, що вони безпосередньо пов'язані з темами міграції, людьми, які тонуть, не допливаючи до берегів європейських держав. У своїх роботах він питає, чи готові ми бути відкритим суспільством, яку відповідальність несуть європейці за ситуацію, що склалася, адже історична відповідальність у нас точно є. Яку безпеку ми можемо гарантувати цим людям і суспільству загалом? Це важливі питання. Художні образи, які їх передають, дозволяють дискусії відбутися.

— Сучасне бельгійське мистецтво стає частиною сучасного міського ландшафту? Роботи яких сучасників можна побачити сьогодні на вулицях бельгійських міст?

— Мистецтво відіграє важливу роль у міському просторі, воно визначає цей простір і одночасно провокує його. Такими роботами відомий Ян Фабр, чиї роботи часто можна побачити і тут, в Україні. Один з його проектів — У пошуках утопії — величезна бронзова черепаха, на якій сидить вершник, встановлена ​​на одній з центральних площ міста. Інша його робота — величезна 23-метрова голка, на яку наколотий жук, — розташована у будівлі бібліотеки університету в містечку Левен, і ця робота дуже суперечлива, вона вносить новий дискурс у суспільство.

Мистецтво дозволяє нам по-іншому думати про міський простір, вносить у нього ті актуальні смисли, які не встигають відобразити стіни будівель, що давно стоять. Також воно змушує нас замислитися про нашу колективну відповідальність за місце, де ми живемо один з одним щодня.

— Якби вас попросили скласти свій власний культурний тур Бельгією, які музеї ви рекомендували б відвідати?

— Для цього туру знадобилися б місяці! У нас так багато всього прекрасного. Я б порадив гостям відвідати чудовий музей Грунінге в місті Брюгге. А в Антверпені буквально в ці місяці проходить прекрасна виставка Sanguine — Bloedrood, куратор якої, бельгійський художник Люк Тюйманс, часто виставляється у PinchukArtCentre в Києві. Не пропустіть також один із найвпливовіших центрів сучасного мистецтва Wiels у Брюсселі.

Але й в інших містах Бельгії є на що подивитися. Для туру країною я раджу взяти в оренду невеликий автомобіль, проїхати всіма нашими містами, спробувати місцеве пиво. Воно у нас скрізь добре і різне, як і кухня. І, звичайно ж, відвідати музеї міської архітектури, тому що все, побачене в Бельгії, — це історія, з якою можна взаємодіяти безпосередньо.

раст2

РОЗУМІЙ, ЯК ХОЧЕШ: Навпроти Льовенського університету виставлена робота художника Яна Фабра — 23-метрова голка, на яку нанизаний жук

© 2014-2020, ТОВ «ВИДАВНИЧИЙ ДІМ «МЕДІА-ДК». Всі права захищені. E-mail редакції: news@nv.ua, відділу реклами: sales@nv.ua
Використання матеріалів сайту можливе за умови дотримання Правил користування сайтомі правил використання матеріалів сайту.

Усі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".


Матеріали, відмічені позначками , , , публікуються на правах реклами.