Бізнес

В неоплатному боргу

Більше половини виданих українськими банкірами кредитів безповоротна. І це світовий рекорд
Це матеріал Електронної версії журналу Новое Время, відкритий для ознайомлення. Щоб прочитати закриті статті – передплатіть.

Левова частка виданих українськими банкірами кредитів безповоротні. Це світовий рекорд, окрім того, з наслідками: ринок запозичення заморожений, банки перевантажені зайвими грошима, велика частина економіки перебуває в тіні. А вихід із глухого кута доручено тим, хто всіх туди й завів

 

Олександр Пасховер

 

 

С хоже, що в одеського юриста Тараса Нікіфорчука бізнес пішов угору. Він консультує земляків з актуальної, але делікатної теми: як не повертати банку кредит. Судячи з кількості переглядів на YouTube-каналі Нікіфорчука і вже тим більше за настроєм коментаторів, послуга ця більш ніж популярна.

— Невже законодавство України настільки діряве, що практично будь-який кредит можна безкарно не повертати? — запитав НВ у Нікіфорчука.

— Консультація платна — 500 грн, — сухо відповів адвокат.

Це досить дорого за наївне запитання з очевидною відповіддю. На щастя, Олена Коробкова, виконавчий директор Національної асоціації банків України, відповідає на нього абсолютно безкоштовно. Банківський бізнес практично беззбройний перед фіктивними банкрутствами, тихим виведенням активів із проблемних підприємств і ухиленнями від зобов'язань за порукою.

"Уникнення поруки — масове явище", — підкреслює Коробкова.

І ось сумний підсумок: згідно зі свіжим звітом Нацбанку України, частка проблемних, а точніше безповоротних, позик у кредитному портфелі всіх банків перевищила 56%.

"Це найбільший показник у світі", — уточнює Коробкова.

Це перша, базова причина того, чому вартість грошей в Україні надзвичайно висока, і чому банки практично не кредитують корпоративний сектор. Друга причина заморозків на ринку запозичення ще очевидніша.

За оцінкою Світового банку, приблизно 60% українського бізнесу працює в тіні. Туди його загнали колишні уряди, однак нинішній так і не зумів їх звідти витягти. І ось парадокс: на коррахунках тепер скупчуються рекордні суми "зайвих" грошей. Банківські скриньки забиті важко вимірюваним обсягом готівки — мова йде про суми, зіставні з національним ВВП.

Банки задихаються від грошей, бізнес задихається від безгрошів'я. І ніхто нікому не довіряє. Ось так виглядає глухтй кут українського капіталізму.

Хоча Віталій Ваврищук, директор департаменту фінансової стабільності НБУ, передчуває швидкий вихід із нього. Добре було б, аби передчуття його не підвело.

фото_1

ПИТАННЯ ГРОШЕЙ: Однією з найпопулярніших послуг у банках Олена Коробкова, виконавчий директор Незалежної асоціації банків України, називає сейфи — як тільки один звільняється, на нього претендують десятеро

Ніхто не хотів віддавати

Т орік за рівнем непрацюючих кредитів Україна стала антирекордсменом Європи. На початку 2017 року обсяг проблемних позик становив 445 млрд грн, приблизно 45% від усього портфеля. Однак до середини 2018-го ця цифра замість того, щоб піти вниз, пішла вгору. У загальному портфелі банків частка таких позик — 56,2% (626 млрд грн). А це вже світовий рекорд.

У цій принизливій ​​номінації Україна має "гідних" сусідів. Коробкова наводить як приклад найвидатніших: в Афганістані в 2010 році частка проблемних позик становила 50%, в Нігерії в 2016-му ця цифра сягала 38%, в Екваторіальній Гвінеї — 28%.

В Україні більше всіх боргів "висить" на держбанках — 415 млрд грн "поганих" кредитів, тобто дві третини від всієї банківської системи. Все тому, що традиційно держбанки в незалежній Україні завжди розглядалися владою як легкодоступний ресурс дармових коштів.

"За великим рахунком, — каже Ваврищук, — ніхто і не думав, що гроші треба повернути. Це був безстроковий кредит".

І ось результат: з усього проблемного кредитного портфеля Ощадбанку 94% боржників — великий бізнес.

Анастасія Туюкова, старший аналітик інвесткомпанії Dragon Capital, звертає увагу на одну деталь. У кредитному портфелі п'яти найбільших бізнес-груп України 93% усіх їхніх позик — проблемні. Йдеться про борг у 125 млрд грн, пов'язаний з інтересами топових держчиновників із минулого життя — Сергія і Андрія Клюєвих, Олександра Вілкула та інших. Борг цей переважно перед держбанками, які в обсягах активів і депозитів від населення займають більше половини ринку.

За великим рахунком, ніхто й не думав, що гроші, взяті в кредит, треба повернути. Це був безстроковий кредит
Віталій Ваврищук,
директор департаменту фінансової стабільності НБУ

Держбанки де-юре можуть нарівні з комерційними банками продавати, поступатися із дисконтом правом вимоги за кредитними договорами, але не роблять цього, тому що бояться перевірок і ризиків бути звинуваченими в корупції. Тут вже справа не в економіці, а в політиці. Держбанкірам нічого не залишається, крім як молити Мінфін: прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.

У Мінфіну серце не кам'яне, і держбанки отримують підтримку через випуск облігацій внутрішньої держпозики (ОВДП). Потім на цінні папери нараховуються відсотки, час від часу проходить індексація їх вартості внаслідок девальвації. Всі ці витрати покриваються з бюджету. Тобто за проблемні борги перед держбанками розплачується вся країна. Всього в ОВДП тепер лежить 354 млрд грн активів банків, із них не менше 80% — тільки для підтримки держбанків.

Політично мотивовані кредити є не тільки в проклятому минулому, але й у туманному сьогоденні. Наприклад, Денис Дзензерський, нардеп від Народного фронту і співзасновник дніпровської корпорації Vesta, що об'єднує кілька заводів із виробництва акумуляторів, досі в неоплаченому боргу перед банками на суму близько 9 млрд грн.

Одеський бізнесмен Леонід Клімов, який є народним депутатом і членом групи Партія Відродження, винен набагато менше. Його особистий борг державі становить 310 млн грн за кредитами рефінансування, в якому він виступив поручителем, ще 3,4 млрд грн — заборгованість "покійного" Імексбанку, що належав Клімову.

Іронія долі в тому, що Дзензерський є заступником голови парламентського комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності, а Клімов — член цього ж комітету.

Серед екзотичних і хронічних боржників — однопартійці Клімова: Станіслав і Максим Березкіни, а також Юрій Давидов. Вони судяться із банками, маючи борг понад $16 млн. На іншому політичному фланзі — нардеп від БПП Іван Винник із боргом 335 млн грн — предметом боргової тяжби з Альфа-банком. І це не єдина його проблемна позика. На їхньому фоні харківський бізнесмен нардеп Анатолій Гіршфельд (депутатська група Воля народу) з його боргом трохи більше 7,4 млн грн — боржник невеликий.

Поганий приклад заразливий, особливо якщо він подається зверху. Коробкова наводить приклад рядової позичальниці, про яку повідомила лише те, що "її всі знають". У розпорядженні жінки — три квартири в центрі Києва, куплені в кредит. Всі здані в оренду і приносять прибуток. А валютну позику господиня не повертає.

"Банк пропонував їй, щоб вона за борг віддала одну квартиру, — переказує історію Коробкова. — Вона відповідає: не хочу, мені все одно його спишуть".

Узагальнюючи національний портрет несумлінного позичальника, Ваврищук робить висновок: що стосується боргів, дві третини мають можливість, але не мають бажання, а третина має бажання, але не мають можливості через руйнівну силу економічної кризи. Ні з тими, ні з іншими банки, найімовірніше, більше не працюватимуть, запевняє експерт.

"Я думаю, останніми роками роль цих підприємств різко скоротилася, — пояснює Ваврищук. — Багато з цих підприємств — банкрути. Банки будуть формувати новий пул клієнтів".

фото_2

СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ: Віталій Ваврищук працює в Нацбанку з 2015 року. На його очах фінансова система України сипалася, як картковий будиночок. Найгірше позаду, впевнений він

Вірю — не вірю

О бпікшись на гігантах, банкіри навіть найменший бізнес піддають жорстким консервативним перевіркам. І тому є мінімум три причини - дві великі й одна маленька.

Запорізька компанія Урожай випікає хлібобулочні і кондитерські вироби з 1995 року. В українських реаліях це стаж. У 2017-му її співвласник Олексій Пучков вирішив, що настав час розширити діяльність. Для закупівлі печей та іншого обладнання йому знадобився кредит. Йшлося про 1 млн грн. Чотири місяці листування з менеджерами Райффайзенбанку, нескінченна низка перевірок суміжників, контрагентів, пов'язаних осіб, і ось результат — відмова.

"Таке відчуття, що шукали причини відмовити", — робить висновок бізнесмен.

На щастя, надобережність банкірів не охолодила запал запорізького підприємця. Він домовився із постачальником на розстрочку, закупив і запустив обладнання та вже виплатив усю суму. Правда, істотно втратив, оскільки починав він виплачувати позику, коли 1 євро коштувало 27 грн, а закінчив, коли його вартість злетіла до 33,6 грн.

"Якби ми отримали кредит, то відразу ж взяли б обладнання, заплативши за курсом 1 до 27, — каже підприємець. — І банк заробив би, і ми. А так через зростання курсу ми просто вимивали оборотні кошти".

Повчальна історія. І, на жаль, типова. Навіть сумлінні підприємці змушені шукати обхідні шляхи в банківській системі. І справа навіть не у високих ставках. Хоча й у них теж. І не в тривалості процедури. Хоча і це відлякує. Проблема засіла набагато глибше. Ось приклад, що її розкриває.

Одна з найпопулярніших послуг у банках - сейфи. До того ж, як тільки один звільняється, на нього претендують десятеро
Олена Коробкова,
виконавчий директор Національної асоціації банків України

Національна асоціація банків спільно з Міністерством фінансів і аграрним відомством запустили програму з компенсації ставки для аграріїв до 5%. "Щоб у банках вишикувалася черга — не можу цього сказати, — говорить Коробкова. — Ну, немає довіри ні до сектора, ні до держави. Їм простіше один з одним домовитися, позичити".

Отже, перша причина мінімізації ринку кредитних послуг — підірвана довіра. Банкіри не вірять підприємцям, підприємці не вірять банкірам. Разом вони не довіряють державі, якою керують найбільші боржники фінансового сектора, яким не довіряє ніхто. Замкнене коло.

Друга причина — похідна від першої. Більше половини українського бізнесу працює в тіні. Консервативну оцінку дає Міністерство економічного розвитку і торгівлі України — 38%, зухвалу — до 60% — Світовий банк.

І це ще не найсумніший результат. Найсумніший озвучує Алекс Ліссітса, президент Українського клубу аграрного бізнесу. З 40 тис. сільськогосподарських підприємств країни не більше 100 показують реальну фінансову звітність. Тобто приблизно 99,75% з них, ймовірно, видають липову фінансову звітність. Водночас жоден банк не візьметься кредитувати тіньовий бізнес.

"Вся біда — в злодійстві та недовірі, — продовжує Ліссітса. — У нас всі інновації в АПК збудовані на тому, як не дати вкрасти".

Третя причина, похідна від перших двох, — жорстка монетарна політика НБУ. Щоб утримати інфляцію в рамках пристойності — до 13%, регулятор стискає банківську ліквідність, встановлюючи надзвичайно високу облікову ставку на рівні 17%. У підсумку за допомогою депозитних сертифікатів Нацбанк збирає з ринку "зайві" гроші, забезпечуючи банкірам спокійний дохід у 17% річних.

Туюкова вказує НВ усього на чотири цифри, що ілюструють, як зростає популярність цих не зовсім ліберальних інструментів. На початку року в депозитні сертифікати банкіри вклали 29,7 млрд грн. А ось до середини, тобто в червні, — вже 61,6 млрд грн. Сума подвоїлася всього за шість місяців. Шалений темп.

До того ж залишок коштів банків на коррахунках уже добрався до позначки 53,9 млрд грн — на початку 2018-го було 37,5 млрд грн.

"Дійде й до 100 млрд грн, — попереджає Коробкова, хоча і 50 млрд грн — багато".

Але і це ще не все. Коробкова посилається на дослідження, озвучені НБУ: в Україні до $95 млрд готівки знерухомлені під матрацами, в банківських скриньках тощо.

"Ємність колосальна, — продовжує вона. — Одна з найпопулярніших послуг у банках — сейфи. Не те, що на літо — вони там на ПМЖ заповнені. До того ж, як тільки один звільняється, на нього претендують десятеро".

У ці цифри важко повірити. Ось Ваврищук і не вірить. Реальна "підматрацна" сума, на його думку, вдвічі, а то й втричі нижча. Але навіть цей обсяг у $30-40 млрд він вважає величезним. За суттю, це більше дохідної частини бюджету України на 2018 рік. Усі ці божевільні числівники — симптоми однієї хвороби: недовіри. Втім, ця хвороба лікується.

Законні вимоги

О глушливе "ура" прокотилося 21 червня в усіх соцмережах, коли парламент мінімально необхідною кількістю голосів підтримав так званий закон про лібералізацію режиму валютного регулювання. До цього дня країна керувалася нормами радянського закону від 1993 року, суть якого зводилася до "нічого не можна".

Тепер же стало "все можна". Майже все. Закон повинен забезпечити прозоре і вільне переміщення капіталу. Очікується, що цей крок позитивно вплине на інвестування в Україну і експортну діяльність українського бізнесу, і банківську систему. Після голосування експертне середовище завмерло в очікуванні наступного кроку — голосування за законопроект № 6027-д, який ще називають Про відновлення кредитування.

Документ має прибрати лазівки в законодавстві, за допомогою яких недобросовісні позичальники і поручителі знаходили способи ухилятися від боргових зобов'язань. Але законопроект "забули". Це була не перша спроба внести на голосування подібний законопроект. І не перший її провал. Подібного роду ініціативи або не набирали досить голосів, або саботувалися іншими перевіреними методами — недостатньо присутніх для голосування, порушення регламенту тощо.

У Коробкова є всі підстави вважати, що подібного роду ініціативи рубаються нагорі, оскільки там зібрався клуб осіб, зацікавлених у збереженні старих порядків. Тобто, безпорядків. Йдеться про боржників-парламентаріїв.

І те, що в травні законопроект № 6027-д все-таки пройшов перше читання, велика заслуга банківської асоціації і багатьох інших лобістів галузі. Але навіть у цьому випадку можна помітити, що найвідоміші боржники парламенту в травні за цей законопроект не голосували. Це, звичайно, не означає, що вони проти. Просто вони не "за".

Так чи інакше, друге — фінальне — читання постійно відкладається, навіть незважаючи на те, що профільний парламентський комітет на останньому засіданні підтримав його і рекомендував до прийняття.

Ваврищук упевнений, що невдовзі всі необхідні законопроекти для відновлення кредитування успішно пройдуть парламентське голосування. "Якщо вони будуть і далі саботувати, це стане негативним сигналом для всієї економіки", — мотивує він депутатів через НВ.

Що ж стосується дій НБУ, то в його представника, директора департаменту фінансової стабільності, тут більше впевненості у світле майбутнє. Як тільки стрілка економічного прогнозу рушить угору, облікова ставка одразу піде вниз. Найближчого року він прогнозує рівень інфляції в межах 9%, а з другого півріччя 2019-го, можливо, і 5%.

— Коли ставки за кредитами досягнуть історичного мінімуму, якими вони були в 2007-му? — запитав НВ у Ваврищука наостанок.

— Я думаю, це питання наступного року, — відповів він. — Якщо говорити, що таке прийнятна ставка [на рівні країн Центральної Європи], так це за інфляції 3-4%, і це питання трьох-чотирьох років.